ВС
РФ объяснил, можно ли взыскать с соседа-курильщика моральный вред.
Право
гражданина пользоваться жилым помещением свободно, в том числе курить в нем,
должно осуществляться таким образом, чтобы это не причиняло неудобств соседям.
На это указал Верховный Суд Российской Федерации, вновь рассмотрев дело жителя
многоэтажки, страдающего из-за соседа, который систематически курит на лоджии
этажом ниже. Кроме того, ВС РФ отметил, что действующее законодательство
допускает компенсацию морального вреда за нарушение прав гражданина в сфере
охраны здоровья от воздействия окружающего табачного дыма и последствий
потребления табака (определение Судебной коллегии по гражданским делам ВС РФ от
8 ноября 2016 г. № 67-КГ16-13).
Напомним
обстоятельства данного дела. В 2015 году гражданин обратился в суд, потребовав
запретить соседу, проживающему в расположенной этажом ниже квартире, курить на
балконе, а также компенсировать причиненный моральный вред. Он указывал, что
дым от сигарет, попадающий в его квартиру, ставит под угрозу его здоровье,
вынуждает закрывать окна, что ограничивает доступ свежего воздуха в комнату, и
фактически способствует возникновению табакозависимости. Договориться с соседом
о прекращении курения ему не удалось.
Суды
первой и апелляционной инстанций в удовлетворении исковых требований отказали.
Однако ВС РФ направил дело на новое рассмотрение в суд апелляционной инстанции,
указав, что суду следовало установить, имеются ли препятствия к пользованию
истцом занимаемым жилым помещением (в частности, нарушены ли
санитарно-эпидемические правила и требования), вызваны ли данные препятствия
действиями ответчика и как их возможно устранить.
Однако
при новом рассмотрении дела областной суд вновь отказался взыскивать с
соседа-курильщика компенсацию морального вреда (от другой части требований – о
запрете курения на балконе – отказался сам истец, в связи с тем, что в
указанной квартире он больше не проживает).
Отказ
суд апелляционной инстанции обосновал тем, что субъективное восприятие запаха
табака в квартире само по себе не может являться основанием для компенсации
истцу морального вреда. А других доказательств (в том числе доказательств
нарушения гигиенических нормативов или гигиенических требований к качеству
воздуха, попадающего в квартиру истца через открытое окно) представлено не
было. В проведении же судебной экспертизы ни истец, ни ответчик необходимости
не увидели и отказались от ее проведения; самостоятельно в Центр гигиены и
эпидемиологии для осуществления необходимых замеров качества воздуха они не
обращались.
ВС
РФ, истребовав материалы дела, с таким подходом не согласился и принял решение
взыскать в пользу истца с соседа-курильщика компенсацию морального вреда
(правда, в значительно меньшем размере, чем просил истец – 5 тыс. руб. вместо
заявленных 250 тыс. руб.).
Кроме
того, он отметил, что граждане, проживая в жилом помещении, имеют право на
благоприятную окружающую среду, свободную от воздействия табачного дыма и любых
последствий потребления табака, обусловленных курением соседей. Право
гражданина пользоваться жилым помещением свободно, в том числе курить в нем,
должно осуществляться таким образом, чтобы последствия потребления табака,
которые могут быть вызваны проникновением табачного дыма или запаха табака в
жилое помещение соседей, не распространялись за пределы помещения курящего лица
и не причиняли неудобства соседям.
Тем
временем, Единый реестр судебных решений свидетельствует о том, что возмещение
ущерба от соседского табакокурения украинское правосудие сводит к возмещению
ущерба, причиненного пожарами вследствие неосторожного курения на балконах. С переменным
успехом. Ведь Правилами пожарной безопасности (НАПБ А.01.001-2004) не регламентируются
требования относительно курения и использования открытого огня в помещениях
индивидуальных квартир и жилых домов:
Впрочем,
встречаются разнообразные случаи:
…
̶г̶е̶о̶г̶р̶а̶ф̶ ответчик ̶г̶л̶о̶б̶у̶с̶ ̶п̶р̶о̶п̶и̶л̶ матрас прокурил
…
соседей беспокоит соседский ремонт с установлением вытяжки
…
и жарка пирожков как предмет раздора
Определение СК по гражданским делам
Верховного Суда РФ от 8 ноября 2016 г. N 67-КГ16-13
Судебная
коллегия по гражданским делам Верховного Суда Российской Федерации в составе
председательствующего
Горшкова В.В.,
судей
Асташова С.В., Киселёва А.П.
рассмотрела
в открытом судебном заседании дело по иску Трофимцева С.В. к Фрицлеру В.П. о
возложении обязанности обеспечить прекращение курения, компенсации морального
вреда по кассационной жалобе Трофимцева С.В., подписанной его законным
представителем Трофимцевым В.С., на решение Ленинского районного суда г.
Новосибирска от 3 декабря 2015 г. и апелляционное определение судебной коллегии
по гражданским делам Новосибирского областного суда от 15 марта 2016 г.
Заслушав
доклад судьи Верховного Суда Российской Федерации Горшкова В.В., Судебная
коллегия по гражданским делам Верховного Суда Российской Федерации установила:
Трофимцев
С.В., действуя через своего законного представителя Трофимцева В.С., обратился
в суд с названным иском к Фрицлеру В.П., указав, что ответчик и лица,
находящиеся в его квартире, каждый день курят на лоджии, при этом дым от
сигарет потоками воздуха затягивает в квартиру, в которой проживает истец,
который вынужден постоянно ощущать запах сигаретного дыма, что ставит под
угрозу его здоровье, является насилием над его волей, вынуждает закрывать окна,
что ограничивает доступ свежего воздуха в комнату, и фактически способствует
возникновению табакозависимости, принятию курения как здорового образа жизни.
На неоднократные просьбы о прекращении курения ответчик не реагирует. Указанные
действия ответчика, по мнению истца, являются злоупотреблением правом и
подлежат запрету.
Решением
Ленинского районного суда г. Новосибирска от 3 декабря 2015 г., оставленным без
изменения апелляционным определением судебной коллегии по гражданским делам
Новосибирского областного суда от 15 марта 2016 г., в удовлетворении исковых
требований отказано.
В
кассационной жалобе поставлен вопрос о её передаче с делом для рассмотрения в
судебном заседании Судебной коллегии по гражданским делам Верховного Суда
Российской Федерации для отмены состоявшихся судебных постановлений.
Определением
судьи Верховного Суда Российской Федерации Романовского С.В. от 3 октября 2016
г. кассационная жалоба с делом переданы для рассмотрения в судебном заседании
Судебной коллегии по гражданским делам Верховного Суда Российской Федерации.
Проверив
материалы дела, обсудив доводы, изложенные в кассационной жалобе, Судебная
коллегия находит, что имеются основания, предусмотренные ст. 387Гражданского
процессуального кодекса Российской Федерации, для отмены апелляционного
определения судебной коллегии по гражданским делам Новосибирского областного
суда от 15 марта 2016 г. в кассационном порядке.
При
рассмотрении дела судом установлено, что Трофимцев С.В. проживает в квартире
... по адресу: ..., собственником которой является его законный представитель
Трофимцев В.С.
Фрицлер
В.П. проживает в квартире ..., расположенной этажом ниже.
Отказывая
в удовлетворении исковых требований, суд первой инстанции исходил из того, что
действующее законодательство не содержит норм, запрещающих курение на лоджии
занимаемой квартиры.
Суд
также указал на отсутствие доказательств, свидетельствующих о том, что Фрицлер
В.П., осуществляя курение, действует с целью причинения вреда истцу и с нарушением
пределов осуществления гражданских прав, и доказательств того, что в результате
курения ответчика и иных лиц в квартиру истца проникают вредные вещества,
которые оказывают влияние на здоровье.
С
данными выводами суд первой инстанции согласилась судебная коллегия по
гражданским делам Новосибирского областного суда, дополнительно указав, что сам
по себе факт вредного воздействия табачного дыма не свидетельствует о
повреждении здоровья истца по причине курения ответчика на балконе, а также о
злоупотреблении правом со стороны ответчика.
Судебная
коллегия по гражданским делам Верховного Суда Российской Федерации находит, что
судом апелляционной инстанции, проверявшим законность решения суда первой
инстанции, нарушены нормы действующего законодательства и согласиться с его
выводами нельзя по следующим основаниям.
В
соответствии с ч. 1 ст. 40 Конституции Российской Федерации каждый имеет право
на жилище.
Жилым
помещением признаётся изолированное помещение, которое является недвижимым
имуществом и пригодно для постоянного проживания граждан (отвечает
установленным санитарным и техническим правилам и нормам, иным требованиям
законодательства (ч. 2 ст. 15 Жилищного кодекса Российской Федерации).
Каждый
имеет право на благоприятную окружающую среду, достоверную информацию о её
состоянии и на возмещение ущерба, причиненного его здоровью или имуществу
экологическим правонарушением (ст. 42 Конституции Российской Федерации).
Данное
законоположение получило развитие в ст. 8 Федерального закона от 30 марта 1999
г. N 52-ФЗ "О санитарно-эпидемиологическом благополучии населения", в
соответствии с которой граждане имеют право на благоприятную среду обитания,
факторы которой не оказывают вредного воздействия на человека, а также в ст.
9Федерального закона от 23 февраля 2013 г. N 15-ФЗ "Об охране здоровья
граждан от воздействия окружающего табачного дыма и последствий потребления
табака", которой декларируется, что в сфере охраны здоровья граждан от
воздействия окружающего табачного дыма и последствий потребления табака граждане
имеют право на благоприятную среду жизнедеятельности без окружающего табачного
дыма и охрану здоровья от воздействия окружающего табачного дыма и последствий
потребления табака.
В
соответствии со ст. 304 Гражданского кодекса Российской Федерации собственник
может требовать устранения всяких нарушений его права, хотя бы эти нарушения и
не были соединены с лишением владения.
Данное
право принадлежат также лицу, хотя и не являющемуся собственником, но
владеющему имуществом на праве пожизненного наследуемого владения,
хозяйственного ведения, оперативного управления либо по иному основанию,
предусмотренному законом или договором (ст. 305 Гражданского кодекса Российской
Федерации).
Сторонами
не оспаривалось, что Трофимцев С.В. проживает в квартире, принадлежащей
Трофимцеву В.С., на законных основаниях, в связи с чем ему принадлежит право
беспрепятственно пользоваться занимаемым жилым помещением, которое в случае его
нарушения подлежит судебной защите.
При
рассмотрении дела судом установлено и не отрицалось ответчиком, что Фрицлер
В.П. осуществлял курение табака на лоджии принадлежащей ему квартиры,
находящейся непосредственно под квартирой, занимаемой истцом.
Для
правильного разрешения возникшего между сторонами спора суду с учётом
заявленных исковых требований надлежало установить, имеются ли препятствия к
пользованию истцом занимаемым жилым помещением (в частности, нарушены ли
санитарно-эпидемические правила и требования), чем вызваны данные препятствия
(действиями ответчика либо иными причинами) и как их возможно устранить.
При
этом суд в соответствии с положениями действующего гражданского процессуального
законодательства наделён полномочиями и возможностью беспрепятственного сбора
необходимых доказательств, назначения экспертизы по вопросам, которые требуют специальных
познаний, однако при рассмотрении дела данными возможностями не воспользовался,
уклонившись от обязанности полно и всесторонне исследовать имеющие значение
обстоятельства и законно разрешить спор, что является первостепенной задачей
гражданского судопроизводства (ст. 2 Гражданского процессуального кодекса
Российской Федерации).
В
связи с изложенным требования, предъявляемые ст. 198 Гражданского
процессуального кодекса Российской Федерации, к решению суда также не
выполнены, что свидетельствует о существенном нарушении судом норм
материального и процессуального права, являющемся основанием для отмены
судебного постановления.
Суд
апелляционной инстанции, проверяя законность решения суда первой инстанции,
указанные ошибки не устранил.
Допущенные
судом апелляционной инстанции нарушения норм права являются существенными и
непреодолимыми, в связи с чем могут быть исправлены только посредством отмены
апелляционного определения.
Учитывая,
что повторное рассмотрение дела в суде апелляционной инстанции предполагает
проверку и оценку фактических обстоятельств дела и их юридическую квалификацию
в пределах доводов апелляционных жалобы, представления и в рамках тех
требований, которые уже были предметом рассмотрения в суде первой инстанции (п.
21 постановления Пленума Верховного Суда Российской Федерации от 19 июня 2012
г. N 13 "О применении судами норм гражданского процессуального
законодательства, регламентирующих производство в суде апелляционной
инстанции"), а также принимая во внимание необходимость соблюдения
разумных сроков судопроизводства (ст. 6.1 ГПК Российской Федерации), Судебная
коллегия Верховного Суда Российской Федерации считает нужным направить дело на
новое рассмотрение в суд апелляционной инстанции.
На
основании изложенного и руководствуясь ст. 387, 388, 390 Гражданского
процессуального кодекса Российской Федерации, Судебная коллегия по гражданским
делам Верховного Суда Российской Федерации определила:
апелляционное
определение судебной коллегии по гражданским делам Новосибирского областного
суда от 15 марта 2016 г. отменить, направить дело на новое рассмотрение в суд
апелляционной инстанции.
Председательствующий Горшков В.В.
Судьи
Асташов
С.В.
Киселёв
А.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28
серпня 2012 року справа
№ 2-93/11
п/с
№ 2/407/54/2012
Вільногірський
міський суд Дніпропетровської
області в складі:
головуючого
судді
Шаповала Г.І.
при
секретарі Кудіній Н.І.
з
участю: позивачів
ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідачів
ОСОБА_3, ОСОБА_4
представника
відповідача адвоката
ОСОБА_5,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в
приміщенні суду в місті Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну
справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення
майнової та моральної шкоди,
завданих внаслідок пожежі, третя особа у
справі: Комунальне підприємство «Жилсервіс»Вільногірської міської ради,
Дніпропетровської області,
У
С Т А Н О В И В:
Згідно
позову, що надійшов до суду 28.08.2009
р., та змінам до позову від 01.07.2010 р. (а.с.39-40), позивачі, керуючись ст. 31 ЦПК України, ст.ст.
16,23,1166,1167,1192 ЦК України, прохають стягнути на їх користь з ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в солідарному
порядку, 6810,64 грн. для відшкодування матеріальної шкоди та по 5000 грн.
кожному позивачу, для відшкодування моральної шкоди, причинених внаслідок
пожежі, та стягнути всі витрати у
справі.
В
обгрунтування позову зазначено, що позивачі
в рівних долях є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Квартира знаходиться
на 5-му поверсі, 5-ти поверхового цегляного будинку. Технічний поверх в будинку
відсутній. Дах будинку безпосередньо з'єднаний з їх квартирою. Будинок є
спареним і їх квартира з'єднана балконами з квартирою № 79, яка належить
відповідачам.
28
жовтня 2008 року на балконі квартири відповідача сталася пожежа, в зв'язку з
чим для її тушіння були викликані
працівники Вільногірського міського відділу Головного управління Міністерства
надзвичайних ситуацій в Дніпропетровській області, зусиллями яких пожежа була
локалізована і потушена. В зв'язку з вказаною пожежею були пошкоджені: балкон та вікно квартири та дах
будинку над їх квартирою.
Працівниками
Вільногірського міського відділу Головного управління Міністерства надзвичайних
ситуацій в Дніпропетровській області була проведена відповідна перевірка причин
виникнення пожежі, в результаті якої було встановлено, що винним у виникненні
пожежі є відповідач, як господар належної йому квартири, ОСОБА_6, відносно
якого було складено адміністративний протокол, який з іншими матеріалами був
направлений до Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, для
притягнення відповідача до встановленої КУпАП України відповідальності.
Позивачі
зверталися до відповідачів з пропозицією добровільно відшкодувати завдану
їхньому майну матеріальну шкоду, на що вони спочатку погоджувалися, але в
подальшому відмовилися від відшкодування, в тому числі, посилаючись на
відсутність коштів, і запропонували їм своїми зусиллями провести
ремонтно-відновлювальні роботи в квартирі.
В
зв'язку з такою поведінкою відповідачів, позивачі звертаються до суду з цим
позовом. Правовідносини, що виникли,
регулюються Главою 82 ЦК України, так як є не договірними. Згідно ст.
1166 ЦК України, майнова шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується
особою, яка її завдала в повному обсязі.
Таким
чином відповідачі зобов'язані відшкодувати
шкоду завдану їхньому майну
пожежею.
Згідно
ст. 1192 ЦК України одним із способів відшкодування шкоди є відшкодування
збитків.
Згідно
специфікації отриманої позивачами в магазині "Окошко " по вул.
Леніна, 43, в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, працівники якого
проводили продаж та установку пошкодженого пожежею вікна, загальна вартість
відновлення вікна складає - 1810,64 грн.
Для
ремонту балкону знадобиться, приблизно, 5000 грн. Таким чином загальна сума
матеріальної шкоди складає, приблизно, 6810,64 грн. Відсутність коштів, на що
посилаються відповідачі, відповідно до ч.2 ст. 617 ЦК України, не звільняє їх
від обов'язку відшкодування шкоди .
Крім
того, діями відповідачів їм причинено і моральну шкоду, яка полягає в тому, що
вони були вимушені жити в пошкодженому приміщенні, дихати угаром і були позбавлені можливості в повному обсязі
використовувати технічне обладнання квартири для забезпечення своїх
повсякденних потреб. Крім того, вони перенесли сильний психологічний стрес, так
як спосіб пошкодження майна, пожежа, є
загально небезпечним. Зараз проживають в
постійному страху можливого повторення в будь-який час, в том числі і вночі,
коли відпочивають, пожежі, і бояться за
свої життя та здоров'я, та життя і
здоров'я їхньої дитини. Вони вимушені були звернутись до лікарів:
невропатолога та психіатра Вільногірської ЦМЛ, та пройти курс лікування, на що
також витрачено грошові кошти. Все це не входить в загальний порядок їхнього
життя, який порушився внаслідок дій відповідачів і не бажання якнайшвидше відремонтувати пошкоджене майно
квартири або відшкодувати шкоду. Моральну шкоду вони оцінюють в розмірі по 5000
грн.
Квартира
відповідачів приватизована, і її
співвласниками в рівних частках є відповідачі їх дочка та двоє неповнолітніх онуків.
Відповідно
до вимог ч.4 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує. Відповідно до вимог
ст.1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано
шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Зважаючи
на зазначені обставини, позивачі
вважають, що причинена їм матеріальна та моральна шкода внаслідок
вищезазначеної пожежі повинна відшкодовуватись всіма повнолітніми
співвласниками квартири, в солідарному порядку.
В
судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги в повному обсязі. Із їх
додаткових пояснень витікає, що в їх
квартирі був зроблений ремонт, пожежа виникла за вини відповідачів. Відповідачі
погоджувалися тільки на заміну склопакету. Огонь виник на балконі квартири
відповідачів і перекинувся на балкон позивачів. Вогнем були пошкоджені балконні
двері, склопакет, рама балкону та скло,
прогорів дах балкону. Про пожежу повідомила батьків ОСОБА_1 сусідка із квартири
№ 91, ОСОБА_13. У ОСОБА_2 відбувся
психічний розлад і вона зверталася в Вільногірську міську лікарню.
Представник
позивачів, адвокат ОСОБА_8, надав заяву про розгляд справи за його
відсутності.(а.с.126)
Відповідач
ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, але надав заяву про розгляд справи за
його відсутності (а.с.125), проте раніше, в судовому засіданні, позов не визнав
та пояснив, що він, дружина та їх донька
з двома дітьми є співвласниками квартири. Коли виникла пожежа, вони були вдома.
Пожежу почули тоді, коли стало тріскатися скло з боку балкону. Зразу прийняли
заходи до тушіння пожежі та виклику пожежників. Перед цим дружина, ОСОБА_3, на
балконі вивішувала випрану білизну. Після пожежі він зустрівся з позивачами, які запросили для
відшкодування шкоди 2.5 тис. грн. - за склопакет та плюс ремонт спальні. Він з
дружиною вирішили не платити. На їхньому балконі була рама частково засклена, на балконі
квартири позивачів рама була засклена
наполовину. Квартира позивачів розташована
справа, балкон квартири № 78 -зліва. На балконі погоріла рама і була
тріщина на зовнішньому склі склопакета, в квартирі позивачів ніяких пошкоджень
не було. Яка причина виникнення пожежі він не знає, в той день на балконі він
не палив. Дружина була на балконі за 40-60 хв. до пожежі. На балконі з боку
сторони позивачів стояло крісло. На його думку, для ремонту балкону позивачів
потрібно близько 500-300 грн.
Будучи
допитаною в якості свідка, за її пропозицією, відповідачка ОСОБА_3 показала, що
вона, чоловік, дочка і двоє внуків перебували в залі, коли почули тріск скла та
виявили пожежу на балконі, що розташований з боку спальної кімнати. Вона стала
викликати пожежників, а чоловік став гасити пожежу. З якої причини виникла
пожежа їй невідомо. Чоловік виходив
палити на сходову клітину тому, що в квартирі були діти. Винною себе та
чоловіка в пожежі не визнає. Особистих пояснень працівникам пожежної служби
вона не надавала. Чоловік до адміністративної відповідальності не притягувався,
висновків пожежної служби вони не оскаржували.
Наступного дня вони зустрілися з позивачами, які пред'явили вимогу з
ремонту кімнати.
Будучи
допитаною в якості свідка, за її пропозицією, відповідачка ОСОБА_4 дала
аналогічні показання та додатково пояснила, що батько палить, але в день пожежі
палив на сходовій клітині. Позов вона не визнає. Загорання відбулося з їхнього
балкону. Причину загорання не знає.
Представник
відповідачки ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав та
пояснив, що не встановлена причина пожежі, а тому не встановлена вина
відповідачів, оскільки в Акті пожежної служби зазначена лише ймовірна причина
пожежі. Розмір майнової шкоди не доведений, оскільки експертиза була проведена
після спливу довгого часу після пожежі. Наявність моральної шкоди не доведено,
оскільки позивачі не надали доказів.
Третя
особа, КП «Жилсервіс», надало заяву про розгляд справи за відсутності його
представника. (а.с.68, 113)
Із
показань свідка ОСОБА_9 витікає, що ОСОБА_3 повідомили його про пожежу та
запросили подивиться, що можна зробити для ремонту, оскільки раніше він
професійно займався ремонтом. Він оглянув балкон ОСОБА_3 та балкон сусідів,
бачив тріснуте скло наріжне. Сказав, що шкода
складає близько 600 грн., що слід замінити склопакет, прибрати кіпоть з
балконної рами.
Згідно
копії договору купівлі-продажу квартири від
08.06.2001 р., ОСОБА_1 та ОСОБА_10 купили двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
(а.с.7
Згідно
копії договору про визначення часток у квартирі, що є спільною сумісною
власністю від 01.09.2008 р., ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 мають рівні частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1. (а.с.9)
Згідно
копії технічного паспорту, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі по ? частці для кожного.
(а.с.10-11)
Згідно
довідки Вільногірського МВ ГУ МНС України в Дніпропетровській області,
28.10.2008 р. виникла пожежа на балконі квартири АДРЕСА_1, що належна ОСОБА_6.
Внаслідок пожежі пошкоджено вогнем вікно та балкон квартири № 92 цього будинку,
ймовірна причина пожежі -необережне поводження з вогнем власника квартири №
79.(а.с.12)
Згідно цінової пропозиції станом на 25.06.2009
магазину «Окошко», зазначена вартість склопакетів. (а.с.13)
Згідно
квитанції адвоката ОСОБА_8, ним отримано від ОСОБА_1 100 грн. за надання
юридичної допомоги. (а.с.14)
Згідно
повідомлення Вільногірської ЦМЛ від 01.12.2009 р., амбулаторна карта ОСОБА_2 в
реєстратурі поліклінічного відділення Вільногірської ЦМЛ відсутня. (а.с.25)
Згідно
копії Акту про пожежу від 03.11.2008 р., складеного з участю ОСОБА_6, пожежа
виникла 28.10.2008 р. о 21.40 годин, (орієнтовний час) на балконі квартири
АДРЕСА_1 господар квартири - ОСОБА_6, який виявив пожежу о 21 год. 47 хв.;
пожежу ліквідовано о 21 год. 55 хв. 28.10.2008 р.; пожежею пошкоджено: балконна
рама та металопластиковий блок кв. 79, балконна рама та металопластиковий
дверний блок кв. 92; орієнтовні прямі збитки 2500 грн., побічні орієнтовні
збитки 1250 грн.; причина пожежі ймовірна: необережне поводження при курінні
власником квартири; зауважень та будь-яких заперечень учасників в Акті не
зазначено, всі учасники вчинили підписи,
копія Акту вручена ОСОБА_6 03.11.2008 р. (а.с. 83)
Згідно
копій паспортів громадян України, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_6 -зареєстровані за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_1
(а.с.88-90)
Згідно
висновку № 204-12 судової будівельно-технічної експертизи від 20.04.2012 р.,
розмір шкоди, завданої пожежею майну позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а саме
внаслідок пошкодження балкону їх
квартири, складає - 2487.84 грн. з ПДВ.
(а.с.99-110)
Згідно
Акту прийому-передачі висновку судового експерта від 20.04.2012 р., замовником
-ОСОБА_1 сплачено за проведення експертизи 1687.68 грн. (а.с.127)
Згідно
матеріалів справи № 11 Про пожежу в квартирі АДРЕСА_1, витікає наступне:
-
в справі прошито та пронумеровано 17 документів на 19 аркушах;
-
згідно постанови № 8 про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.11.2008
р., зазначено, що пожежа виникла 28.10.2008 р. о 21.40 год. в квартирі
АДРЕСА_1, вогнем пошкоджено: балкон та дверний блок, прямий збиток 2500 грн.,
побічний -1250 грн., причина пожежі -необережність при палінні, в діях ОСОБА_6
відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст. 270 КК України;
-
згідно Інформації про виникнення НС(НП), пов'язаної з пожежею, та ліквідації її
наслідків, зазначено, що пожежа виникла на балконі квартири № АДРЕСА_1
власником житла є ОСОБА_6, вогнем пошкоджено балкон та дверний блок квартири №
79 та балконна рама і металопластиковий дверний блок квартири № 92, причина
пожежі -необережне поводження при курінні власника квартири;
-
згідно Акту про пожежу від 03.11.2008 р., складеного з участю ОСОБА_6, пожежа
виникла 28.10.2008 р. о 21.40 годин, (орієнтовний час) на балконі квартири
АДРЕСА_1 господар квартири - ОСОБА_6, який виявив пожежу о 21 год. 47 хв.;
пожежу ліквідовано о 21 год. 55 хв. 28.10.2008 р.; пожежею пошкоджено: балконна
рама та металопластиковий блок кв. 79, балконна рама та металопластиковий
дверний блок кв. 92; орієнтовні прямі збитки 2500 грн., побічні орієнтовні
збитки 1250 грн.; причина пожежі ймовірна: необережне поводження при курінні
власником квартири; зауважень та будь-яких заперечень учасників в Акті не
зазначено, всі учасники вчинили підписи,
копія Акту вручена ОСОБА_6 03.11.2008 р.;
-
згідно протоколу огляду місця пожежі від 03.11.2008 р., а саме квартир
АДРЕСА_1 складеного з участю ОСОБА_6 та
двох понятих, зазначено, що балкон, де
сталася пожежа, розташований на 5 поверсі п'ятиповерхового будинку, пошкоджено
між балконне перекриття зазначених квартир, шляхами розповсюдження вогню
послужили між балконне дерев'яне перекриття, дерев'яна балконна рама;
-
згідно долученої до протоколу огляду схеми пожежі, схематично зазначено план квартири № 79 та
балкону цієї квартири, який межує з балконом квартири № 92, зазначено червоним
кольором межі поширення пожежі та місце її виникнення, що розташоване поблизу
розмежування з балконом квартири № 92;
-
згідно пояснення ОСОБА_6 від 03.11.2008 р., він пояснив, що ймовірною причиною
пожежі послужила необережність його при курінні;
-
згідно пояснення ОСОБА_11, який мешкає в кв. АДРЕСА_2 ви тікає, що він
28.10.2008 р. близько 21.40 год вийшов на балкон своєї квартири покурити і в
цей час помітив пожежу на сусідньому
балконі. Зразу побіг до сусідів та постукав у двері. Двері відчинила дружина
сусіда та повідомила, що чоловік уже тушить вогонь. Він став допомагати і вони
швидко погасили пожежу. На його запитання чоловік пояснив, що він за хвилин 10
виходив на балкон покурити;
-
згідно пояс нень ОСОБА_12 та ОСОБА_1 від
03.11.2008 р., пожежа могла виникнути
від необережності при курінні власника квартири № 79;
-
Згідно технічного висновку про пожежу в квартирі № АДРЕСА_1 ймовірною причиною пожежі стало необережне
поводження з вогнем при палінні власника квартири;
-
згідно повідомлення на адресу ОСОБА_6 від 05.11.2008 р., зазначено що винним у
виникненні пожежі є ОСОБА_6 тому, що допустив необережність при палінні;
-
згідно картки обліку пожежі в п. 80 зазначено, що особу, винну у виникненні
пожару, -ОСОБА_6.
Згідно
квитанцій від 21.07.2009 р. позивач ОСОБА_1 сплатив (державне мито) судовий
збір -68.10 грн., згідно квитанцій від 28.08.2009 р. позивач ОСОБА_2 сплатила
судовий збір -08.50 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи -120.00 грн. (а.с.1)
Суд
вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що виникли за фактом
спричинення майнової та моральної шкоди внаслідок пошкодження пожежею майна,
належного фізичним особам.
Згідно
ст.ст.10,11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін,
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог або заперечень.
Підстави
та загальні правила відшкодування майнової шкоди передбачені ст. 22 та ст.1166 ЦК України, згідно якій: 1. Майнова
шкода, завдана неправомірними рішеннями,
діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної
особи, а також шкода, завдана майну фізичної
або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
2. Особа, яка завдала
шкоди, звільняється від
її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підстави
та загальні правила відшкодування моральної
шкоди передбачені ст.23 та ст. 1167 ЦК України, згідно яких: ст. 23 ч. 1. - Особа має право на відшкодування
моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. 2. Моральна шкода
полягає: п.3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із
знищенням чи пошкодженням її майна; ст.
1167 ч. 1. - Моральна шкода, завдана
фізичній або юридичній
особі неправомірними рішеннями,
діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності
її вини, крім
випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно
до вимог ч.ч.4,5 ст. 319 ЦК України, власник не може використовувати право
власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам
суспільства, власність зобов'язує.
Відповідно
до вимог ст.1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було
завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Згідно
ст. 360 ЦК України, 1. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної
часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління,
утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів
(обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами
за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно
ст. 369 ЦК України, 1. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності,
володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між
ними.
Згідно
ст. 386 ЦК України: 1. Держава
забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. 2. Власник, який має підстави передбачати
можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до
суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право,
або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. 3.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому
майнової та моральної шкоди.
Згідно ст. 1192 ЦК України: 1. З урахуванням
обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала
шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж
якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у
повному обсязі.
Розмір
збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до
реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання
робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно
до загальних правил притягнення до
цивільної відповідальності та ст. 1166
ЦК України, слід встановити наявність
протиправності в діях особи, наявність та розмір шкоди у потерпілого,
наявність причинного зв'язку між неправомірними діями та фактом виникнення
шкоди, наявність вини у заподіювача шкоди.
Суд
доходить висновку, що, відповідно до досліджених доказів у справі та
встановлених обставин, всі ці складові
цивільної відповідальності установлені і
є в наявності в діях відповідачів, тому позов підлягає частковому задоволенню,
з наступних підстав.
Суд
вважає встановленими в судовому
засіданні наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивачі
та відповідачі є співвласниками, відповідно квартири АДРЕСА_1 що
підтверджується взаємним визнанням цих
фактів та правовідносин сторонами, та документально -а.с.7-11,12;
пожежа
виникла 28.10.2008 р. на балконі квартири № 79, належної відповідачам, внаслідок необережних дій,
безпосередньо, відповідача ОСОБА_6 під час паління на балконі, що
підтверджується довідкою Вільногірського
МВ МЧС, копією Акту про пожежу (а.с.12,83), даними відмовного матеріалу № 11, в
тому числі, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, поясненнями очевидців, актом про пожежу,
протоколом огляду місця пожежі з доданою до нього схемою пожежі, технічним
висновком, повідомленням ОСОБА_6 про те, що, саме він є винним у виникненні
пожежі;
вогонь
поширився через дерев'яні конструкції перегородки та балконних рам з балкону
квартири № 79 на балкон квартири № 92, належної позивачам, внаслідок чого на
балконі квартири № 92 були пошкоджені вогнем дерев'яні конструкції балконної
рами, скління рами, покрівля балкону,
пошкоджено зовнішнє скло віконного склопакету (вертикальна тріщина, відсутність
частини скла), побутове майно, що склало майнову шкоду на суму 2487.84 грн. з
ПДВ 20%, даний факт підтверджується вищезазначеними доказами, а також висновком судової будівельно-технічної
експертизи (а.с.99-110);
відповідачі
-дорослі співвласники квартири № 79, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, обґрунтовано
притягнуті до участі у справі в якості відповідачів наряду з, безпосередньо,
винним у виникненні пожежі співвідповідачем ОСОБА_6, оскільки відповідно до
ч.ч.4,5 ст. 319, ст. 360 ЦК України, також несуть відповідальність за належне
користування спільним майном, якщо це спричинило шкоду третім особам,
вони, як і ОСОБА_6, не прийняли заходів пожежної безпеки для уникнення пожежі внаслідок паління
тютюнових виробів на балконі належної їм квартири, хоча їм було достовірно
відомо, що співвласник квартири -ОСОБА_6 палить тютюнові вироби, в тому числі,
і на балконі, що витікає із показань відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які
показали, що, начебто в день виникнення пожежі відповідач ОСОБА_6 палив на
сходовій клітині, оскільки в квартирі були діти, їх же показання в частині паління на сходовій
клітині спростовуються даними відмовного матеріалу;
відповідачі,
в цілому, повинні були, і мали таку змогу, передбачити можливість виникнення пожежі на балконі
внаслідок необережності при палінні тютюнових виробів та прийняти відповідні
заходи пожежної безпеки, але цих дій не здійснили внаслідок бездіяльності,
тобто легковажно розраховували, що пожежа не виникне.
Суд
не приймає доводів відповідачів та
представника відповідача, що вина відповідачів, начебто, не доведена,
оскільки до адміністративної
відповідальності ОСОБА_6 не притягувався, тому що позивачі надали достатньо
доказів, які підтверджують той факт, що пожежа виникла, саме на балконі
квартири відповідачів і саме за необережної вини відповідачів;
суд
не приймає твердження відповідачів та представника відповідача, що пожежа, начебто, могла виникнути через необережність сусіда із
квартири № 78, розташованої зліва від балкону квартири № 79, який міг палити тютюнові вироби на своєму балконі,
оскільки ці твердження заявлені в виді припущення і ніяким чином не доведені, в
той час, як всією сукупністю доказів, наданих позивачами, без сумніву слід
зробити висновок, що пожежа виникла, безпосередньо, із-за необережності при палінні тютюнових виробів на своєму
балконі, саме, відповідача ОСОБА_6
у
суду не виникає сумнівів щодо правильності та обґрунтованості висновків судової
будівельно-технічної експертизи щодо визначеного розміру шкоди, оскільки
експертиза проведена належним експертом, з дослідженням, безпосередньо, місця пожежі, доказів того, що, начебто,
через великий проміжок часу, були внесені
якісь зміни в пошкоджене майно, що могло вплинути на можливість
правильного визначення розміру шкоди шляхом експертного дослідження, відповідачі не надали;
також
суд не приймає заперечення відповідачів
та представника відповідача, що не доведено факт спричинення моральної шкоди
позивачам, оскільки відсутні докази того, що позивачі зверталися за допомогою в
лікарню і це пов'язано саме з пожежею, тому що сам факт пошкодження майна, факт
небезпечності способу пошкодження майна, згідно закону, є такими, що завдають
душевних страждань власнику майна, що і доведено позивачами, як доведено і
причинний зв'язок між винними діями та бездіяльністю відповідачів та їх
наслідками в виді пошкодження вогнем майна, належного позивачам.
Суд
доходить висновку, що позовну вимогу про відшкодування майнової шкоди на суму -
6810.64 грн., слід задовольнити частково, а саме на суму - 2
487. 84 грн., яка підтверджується обґрунтованим висновком експерта.
Стосовно
відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що внаслідок пошкодження майна, належного на праві спільної приватної
власності позивачам, їм була спричинена суттєва моральна шкода,
внаслідок порушення їх права власності,
що, безумовно потягло за собою значні
душевні страждання в виді морально-психологічного потрясіння, та викликали необхідність позивачам вживати
додаткових зусиль для відновлення порушених прав на
належне користування пошкодженим
майном, в тому числі, витрачати свій вільний час на організацію захисту
порушений прав, що не входить в їх
звичний порядок життя.
Згідно
ст. 23 СК України,1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої
внаслідок порушення її прав. 2. Моральна шкода полягає: 3) у душевних
стражданнях, яких фізична
особа зазнала у зв'язку із
знищенням чи пошкодженням її майна. 3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір
грошового відшкодування моральної
шкоди визначається судом залежно
від характеру правопорушення,
глибини фізичних та душевних
страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його
можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а
також з урахуванням інших обставин, які
мають істотне значення. При
визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 4.
Моральна шкода відшкодовується незалежно
від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не
пов'язана з розміром цього відшкодування. 5.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або
законом.
Визначаючи
розмір відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги ненавмисний характер
дій відповідачів, глибину та характер душевних страждань позивачів. Суд вважає,
що для відновлення втраченого позивачами
свого морально-психологічного стану, та
компенсації за перенесені моральні
страждання, розмір відшкодування
моральної шкоди в грошовому вимірі слід
встановити у розмірі, меншому від
заявленої позивачами суми -по 5 тис.
грн. для кожного, а саме в сумі -по 1 тис. грн. для кожного, що буде відповідати рівню, інтенсивності та глибині перенесених позивачами моральних страждань, та вимогам
розумності і справедливості.
Вирішуючи
питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 88 ЦПК України, ЗУ «Про
судовий збір»і доходить висновку про покладення судових витрат на сторони
пропорційно розміру задоволених позовних
вимог та розміру вимог, в задоволенні яких відмовлено, для чого слід:
стягнути
солідарно з відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 в
дохід держави України судовий збір за задоволену майнову вимогу - 78.39 грн., тобто 36.53% від суми судового збору - 214.60 грн.;
судовий збір за задоволену немайнову вимогу (моральна шкода) -21.46 грн., тобто
20% від суми судового збору -107.30 грн., та на користь ОСОБА_1, для
відшкодування судових витрат в виді оплати за проведення судової
будівельно-технічної експертизи, -616.51 грн., що складає 36.53 % від суми
1687.68 грн., фактично сплаченої за проведення
судової будівельно-технічної експертизи;
стягнути
солідарно з позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2 в дохід держави України судовий
збір за майнову вимогу, в
задоволенні якої відмовлено, - 68.11
грн., враховуючи, що фактично позивачами сплачено судовий збір при подачі
позову за майнову вимогу - 68.10 грн. і
загальна сума судового збору складає
136.21 грн., тобто 63.47 % від
суми судового збору - 214.60 грн.; судовий збір за немайнову вимогу (моральна шкода), в
задоволенні якої відмовлено, - 77.34
грн., враховуючи, що фактично позивачами сплачено судовий збір при подачі
позову за немайнову вимогу -08.50 грн. і загальна сума судового збору за
немайнову вимогу складає - 85.84 грн., тобто 80 % від суми судового збору -107.30 грн.;
покласти
на позивача: ОСОБА_1, судові витрати в виді оплати за проведення судової
будівельно-технічної експертизи, -1071.17 грн., що складає 63.47 % від суми
1687.68 грн., фактично сплаченої ним за
проведення судової будівельно-технічної
експертизи;
витрати
на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120.00 грн. повернути
позивачу, ОСОБА_2, через Управління Державної казначейської служби України у м.
Вільногірську, Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37996805, надавши їй за її
заявою оригінал квитанції від 28.08.2009
року, після набрання рішенням законної сили.
На
підставі викладеного, керуючись ст.ст.
88, 209 ч.3, 212-215,222, 223, 294 ЦПК України, суд
В
И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Стягнути
в солідарному порядку з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., уродженця м.
Вільногірська, Дніпропетровської області, і/к НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., уродженки м.
Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, і/к № НОМЕР_2, ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н., уродженки м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області,
що зареєстровані за місцем проживання по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 р. н., уродженця
м. Вільногірська, Дніпропетровської області, і/к НОМЕР_3, зареєстрованого за
місцем проживання по АДРЕСА_3 ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_5 р. н., уродженки м. Вільногірська, Дніпропетровської області, і/к
НОМЕР_4, зареєстрованої за місцем проживання по АДРЕСА_4 - 4487.84 грн. (чотири тисячі чотириста
вісімдесят сім гривень 84 копійки), із яких: 2 487. 84 грн. -для відшкодування
майнової шкоди, заподіяної внаслідок пожежі, 2000.00 грн. -для відшкодування
моральної шкоди, з розрахунку - по 1 тисячі гривень для кожного позивача.
Відмовити
в задоволенні майнової позовної вимоги
на суму -4322.80 грн., що складає 63.47% від суми -6810.64 грн., заявленої до
стягнення.
Відмовити
в задоволенні немайнової позовної вимоги (моральна шкода) на суму - 8000.00
грн., з розрахунку по 4000.00 грн. для кожного позивача, що складає 80% від
суми - 10000.00 грн., заявленої до стягнення.
Судові
витрати у справі покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та розміру
вимог, в задоволенні яких відмовлено, для чого:
стягнути
солідарно з відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 в
дохід держави України судовий збір за задоволену майнову вимогу - 78.39 грн., тобто 36.53% від суми судового збору - 214.60 грн.;
судовий збір за задоволену немайнову вимогу (моральна шкода) -21.46 грн., тобто
20% від суми судового збору -107.30 грн., та на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, для відшкодування
судових витрат в виді оплати за проведення судової будівельно-технічної
експертизи, -616.51 грн., що складає 36.53 % від суми 1687.68 грн., фактично
сплаченої за проведення судової
будівельно-технічної експертизи;
стягнути
солідарно з позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2 в дохід держави України судовий
збір за майнову вимогу, в
задоволенні якої відмовлено, - 68.11
грн., враховуючи, що фактично позивачами сплачено судовий збір при подачі
позову за майнову вимогу - 68.10 грн. і
загальна сума судового збору складає
136.21 грн., тобто 63.47 % від
суми судового збору - 214.60 грн.; судовий збір за немайнову вимогу (моральна шкода), в задоволенні
якої відмовлено, - 77.34 грн.,
враховуючи, що фактично позивачами сплачено судовий збір при подачі позову за
немайнову вимогу -08.50 грн. і загальна сума судового збору за немайнову
вимогу складає - 85.84 грн., тобто 80 % від суми судового збору -107.30 грн.;
покласти
на позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2 судові витрати в виді оплати за проведення
судової будівельно-технічної експертизи, -1071.17 грн., що складає 63.47 % від
суми 1687.68 грн., фактично сплаченої
ними за проведення судової
будівельно-технічної експертизи;
витрати
на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120.00 грн. повернути
позивачу, ОСОБА_2, через Управління Державної казначейської служби України у м.
Вільногірську, Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37996805, надавши їй за її
заявою оригінал квитанції від 28.08.2009
року, після набрання рішенням законної сили.
Рішення
суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної
скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної
скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду
справи апеляційним судом.
Апеляційна
скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення
через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали
участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення
судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня
отримання копії цього рішення.
Копію
рішення протягом двох днів з часу виготовлення його в повному обсязі надіслати
рекомендованим листом із повідомленням про вручення сторонам
та третій особі.
Головуючий
суддя
Шаповал Г.І.
Отправить комментарий