О
ставках судебного сбора, перекрывающих доступ к правосудию, написано много. Но
и самой непомерности размера судебного сбора иногда оказывается недостаточно
для предотвращения обращений в суд. И суды оставляют иски без движения, требуя
доплаты сбора, его перерасчета за каждую ложечку из сервиза в отдельности и пр.
Бороться
с такими явлениями можно и нужно. Образец апелляционной жалобы ниже.
Решение
апелляционного суда, удовлетворившего жалобу, тут:
Апеляційний суд м. Києва
вул.
Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03680
через
Деснянський районний суд м. Києва
02225,
м. Київ, пр-т Маяковськго, 5-В
Особа, яка подає апеляційну скаргу:
ПОЗИВАЧ: С.
02156,
м. Київ, вул.
Особи, які беруть участь у справі:
ПОЗИВАЧ:
С.
02156,
м. Київ, вул.
ВІДПОВІДАЧ:
О.
02156,
м. Київ, вул.
ТРЕТІ
ОСОБИ:
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на ухвалу Деснянського районного суду
м. Києва про повернення заяви від 25.02.2016 р. у справі № 754/20050/14-ц
У
провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом С. до О. про встановлення факту
перебування у фактичних шлюбних відносинах та поділ майна.
Позивачем
було подано заяву про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету
позову (в порядку ст. 31 ЦПК України). Ухвалою Деснянського районного суду м.
Києва від 25.02.2016 року повернуто заяву про уточнення позовних вимог і
внесення змін до предмету позову. Вважаю зазначену ухвалу такою, що винесена з
порушенням норм процесуального права.
Повертаючи
заяву як неподану, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач не усунув
недоліки заяви відповідно до вимог ухвали Деснянського районного суду м. Києва
від 21 січня 2016 року.
Проте
зазначені в ухвалі від 21 січня 2016 року (про надання строку для виправлення
недоліків) питання не є недоліками, що можуть та мають бути усунені. А тому
підстав для залишення заяви без розгляду і, як наслідок, для повернення її як
неподаної у суду не було. Зазначене підтверджується наступним.
І.
В
ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд має чітко зазначити в чому
саме позовна заява не відповідає вимогам закону та яким чином позивач має
усунути виявлені недоліки. Однак районним судом при залишенні заяви без руху
чітко не зазначено, що позивач має здійснити для усунення недоліків своєї заяви
(виключити з найменування певні літери, у якому розмірі здійснити доплату
судового збору тощо).
ІІ.
Згідно
ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, якщо одним із подружжя укладено договір
в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були
одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності
подружжя. Отже, за загальним правилом майно, набуте подружжям в кредит, є
спільною власністю подружжя.
Також
ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права
спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є
рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У
відповідності зі ст. 65 СК України, згідно з якою договір, укладений одним із
подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо
майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Це
означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права
та обов'язки щодо спільно нажитого в шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не
звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.
Як
роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 23, 24 постанови від 21 грудня
2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при
розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та
поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно,
необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час
припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
До
складу майна, що підлягає розділу, включається загальне майно подружжя, наявне
у нього при розгляді справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі
майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що
виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Таким
чином, в результаті придбання подружжям нерухомого майна в кредит боргові
зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки
той з подружжя, хто підписав кредитний договір. Отже розподілу між подружжям
підлягає не тільки майно, а й борги подружжя.
Таким
чином враховуючи те, що Позивач та Відповідач, набувши в період шлюбу у
власність майно, вони одночасно набули й певні зобов’язання, які необхідно
виконувати перед кредитором. Проте у позовній заяві не було визначено розподіл
боргових зобов’язань щодо автомобіля "Субару" та квартири за адресою
м. Київ, вул. кв.. Адже зазначені автомобіль та квартира є предметом позову та
були придбані за кредитними договорами.
Саме
тому Позивачка звернулася із заявою про уточнення позовних вимог і внесення
змін до предмету позову.
Відповідно
до ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи
збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а
відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду
судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити
предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.
Предмет
позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в
матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.
Розподіл боргових зобов’язань неподільно пов’язаних із майном, яке є предметом
позову, є нічим іншим, як матеріальним змістом позовних вимог, а, отже,
предметом позову. Тим предметом, що може бути змінений відповідно до ст. 31 ЦПК
України. І саме правом, передбаченим ст. 31 ЦПК України, скористалась
Позивачка. В найменуванні поданої заяви зазначено, що це заява про внесення
змін до предмету позову. Більш того, зміст заяви свідчить про внесення змін до
предмету позову. Цивільно-процесуальним законодавством не передбачено такої
причини для залишення заяви без руху та її повернення як невподобання суддею
назви заяви.
Подана
заява повністю відповідає вимогам ст. 119, ст. 120, ст. 31 ЦПК України. Діючий
цивільно-процесуальний Кодекс України не передбачає конкретну форму викладу
позовних вимог, а надає право позивачу вільно викласти зміст своїх вимог, які
можуть бути уточнені судом під час попереднього розгляду справи або під час
судового засідання.
Відповідно
до ч. 6 ст. 130 ЦПК України під час попереднього розгляду справи суд має
можливість уточнити позовні вимоги, визначити факти, які необхідно встановити
для вирішення спору, з'ясувати, які докази подані чи подаються кожною стороною
для обґрунтування своїх доводів. Саме тому подана заява найменована заявою про
уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету позову.
Таким
чином, суд першої в порушення норм процесуального права інстанції дійшов до
передчасного висновку про наявність недоліків у поданій заяві, залишення її без
руху та повернення.
ІІІ.
У
поданій заяві Позивач просить наступне.
По
перше - визнати факт перебування С. та О. у фактичних шлюбних відносинах з 3
грудня 1999 року по 31 грудня 2012 року.
По
друге – здійснити поділ майна, а саме: визнати за С. в порядку поділу спільного
майна, право власності на квартиру, загальною площею _ кв. м. за адресою м.
Київ, вул. кв.; ½ частку нежитлового приміщення (магазин з навісом) площею
555,2 кв. м., розташованого за адресою Київська область, м. Ірпінь, вул.;
визнати за О. в порядку поділу спільного майна, право власності на ½ частку
нежитлового приміщення (магазин з навісом) площею 555,2 кв. м., розташованого
за адресою Київська область, м. Ірпінь, вул., автомобіль марки SUBARU модель
TRIBECA, реєстраційний номер АА; визнати С. боржником за кредитним договором
№ від 08 лютого 20__ року укладеним між О.
та Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк»; визнати О.
боржником за кредитним договором № від 20 травня 20__ року укладеним між О. та
Акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК».
Таким
чином, заява містить дві вимоги – майнову та немайнову.
Квартиру,
загальною площею _ кв. м. за адресою м. Київ, вул., буд. , кв. придбано за
кредитним договором № _ від 08 лютого 2011 року укладеним між О. та Публічним
акціонерним товариством «Український професійний банк». Кредитні кошти
Позивачем та Відповідачем остаточно банку не повернуто, тобто подружжя має
боргове зобов’язання. Вартість квартири, яка включена до ціни позову, таким
чином складається як із повернутої частки кредитних коштів, так і неповернутої
(суми боргу, яку Позивач у поданій заяві просить визнати за собою). Тобто ціна
позову не змінилася.
Автомобіль
марки SUBARU модель TRIBECA, реєстраційний номер АА придбано за кредитним
договором № _ від 20 травня 2008 року укладеним між О. та Акціонерним
комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК». Кредитні кошти Позивачем та Відповідачем
остаточно банку не повернуто, тобто подружжя має боргове зобов’язання. Вартість
автомобіля, яка включена до ціни позову, таким чином складається як із
повернутої частки кредитних коштів, так і неповернутої (суми боргу, яку Позивач
у поданій заяві просить визнати за Відповідачем). Тобто ціна позову не
змінилася.
За
розгляд позовних заяв, що подаються до суду в разі поділу майна, сплачується
судовий збір, який визначається відповідно до ціни позову (вартості майна, яке
ділиться).
Дійсно,
якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру,
пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог
(або загальною сумою). Подана заява містить одну вимогу немайнового характеру –
визнання факту перебування у фактичних шлюбних відносинах. Позивач сплатив
встановлену суму судового збору за немайнову вимогу, а саме - встановлення
факту.
Якщо
в позовній заяві об'єднано кілька самостійних вимог майнового характеру,
пов'язаних між собою, то, враховуючи, що об'єктом справляння судового збору є
позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній
сумі всіх вимог (пункт 10 частини першої статті 80 ЦПК). При цьому судовий збір
може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма
позовними вимогами. Подана заява містить одну майнову вимогу – поділ майна.
Надалі визначається спосіб поділу майна. Суд помилково дійшов до висновку про
те, що спосіб поділу майна є окремими вимогами. Вартість майна, яке просить
поділити Позивач, складає ціну позову. Позивач сплатив встановлену суму
судового збору за майнову вимогу, а саме - поділ майна.
Зазначене
тлумачення визначення порядку сплати судового збору містить постанова Пленуму
Вищого спеціалізованого суду України від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства
про судові витрати у цивільних справах».
Отже,
подана Позивачем заява відповідає вимогам ЦПК України і суд не мав правових
підстав для залишення її без руху, а у подальшому для повернення її у зв'язку
із не усуненням її недоліків.
Враховуючи,
що суддею першої інстанції при постановленні ухвали про повернення позовної
заяви позивачу порушені норми процесуального права, відповідно до ст. 312 ЦПК
України ухвала судді підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої
інстанції на новий розгляд питання про її прийняття.
Враховуючи
викладене та керуючись ст. ст. 10, 213, 307, 309 ЦПК України,
ПРОШУ:
Ухвалу
Деснянського районного суду м. Києва про повернення заяви від 25 лютого 2016
року у справі за позовом С. до О. про встановлення факту перебування у
фактичних шлюбних відносинах та поділ майна скасувати.
Питання
прийняття заяви про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету позову
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Додатки:
1.
Копія апеляційної скарги і доданих до неї документів (десять примірників).
2.
Ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 25 лютого 2016 року.
3.
Заява про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмету позову.
4.
Ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 21 січня 2016 року.
5.
Квитанція про сплату судового збору.
«_____»
січня 2016 р.
_____________
Обращаем
Ваше внимание на то, что данный пост не является консультацией и размещен с
информационной целью. В конкретных ситуациях рекомендуется обращение за профессиональной
помощью.
С
уважением,
АО
«Лига правовой защиты»
Отправить комментарий