«Крепкая
нетрадиционная семья — это залог будущего для человечества»
председатель
Генеральной ассамблеи ООН Мирослав Лайчак
Редкий
случай в судебной практике. Единый реестр судебных решений свидетельствует о
том, что имеется возможность в судебном порядке установить факт проживания
одной семьей двух мужчин. При том, что они не являются родственниками между
собой.
Часть
2 ст. 3 Семейного кодекса Украины устанавливает, что семью составляют лица,
которые совместно проживают, связаны общим бытом, имеют взаимные права и
обязанности. Семья создается на основании брака, кровного родства, усыновления,
а также на других основаниях, не запрещенных законом и не противоречащих
моральным устоям общества (ч. 4 ст. 3 Семейного кодекса).
Установление
факта проживания одной семьей, как правило, необходимо для принятия наследства,
а именно в случае необходимости признания лица наследником четвертой очереди,
которым может быть лицо, проживавшее с наследодателем одной семьей не менее
пяти лет до открытия наследства. Именно такая ситуация рассматривалась судом
(см. решение по делу ниже).
Отметим,
что факт проживания одной семьей двух мужчин может быть установлен даже в
случае, если один из них или даже оба находятся в зарегистрированном браке.
Действительно,
в п. 21 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 30 мая 2008 года № 7
«О судебной практике по делам о наследовании» указано, что к числу наследников
четвертой очереди не входит лицо, которое хотя и проживало совместно с
наследодателем, но находилась в зарегистрированном браке с другим лицом.
Однако
в п. 5.1. письма Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению
гражданских и уголовных дел от 16.05.2013 года № 24-753/0/4-13 разъяснено, что
указанное положение распространяется на отношения мужчины и женщины, проживающих
в фактических брачных отношениях и находящихся в другом зарегистрированном
браке. Но не распространяется на отношения других лиц, которые проживали одной
семьей с наследодателем на иных принципах, отличных от фактических брачных
отношений.
Таким
образом однополые пары имеют некоторые преимущества в отношениях наследования.
Кстати,
предпочитающим так называемый гражданский брак, в указанном письме
напоминается: проживание одной семьей женщины и мужчины без брака не является
основанием для возникновения у них права на наследование по закону в качестве
наследников первой очереди на основании ст. 1261 ГК.
Интересна
и мотивировочная часть рассматриваемого решения.
Суд
отметил, что с обретением независимости Украина провозгласила всестороннее
обеспечение прав и свобод человека высшей социальной ценностью, что закреплено
в Конституции. Реальное воплощение норм Основного Закона в жизни активно
включило общество в процесс международного сотрудничества в сфере обеспечения
прав человека.
Анализ
Европейской судебной практики по защите права человека на семейную жизнь,
позволяет суду прийти к выводу, что понятие «семейного проживания лиц» не
охватывается лишь понятием кровного родства и родственных отношений, а должно
оцениваться судом с учетом финансовой и психологической зависимости сторон.
Семья
выполняет важную функцию физического и духовного воспроизводства человечества,
поэтому в ней сосредоточены не только личные интересы супругов, родителей и
детей, но и интересы общества в целом.
Комінтернівський районний суд
Одеської області
Справа № 2-о-228/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.01.2012
смт. Комінтернівське
Комінтернівський
районний суд Одеської області у складі:
Головуючого
судді - Барвенка В.К.,
при
секретарі - Мельниковій В.М.,
за
участю представника заявника - ОСОБА_1,
-
розглянувши
у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 9, смт. Комінтернівське,
заяву ОСОБА_2, за участі заінтересованої
особи - Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області,
про встановлення факту що має юридичне
значення, -
ВСТАНОВИВ:
Заявник
звернувся до суду із заявою, якою просив
встановити факт проживання ОСОБА_2 із спадкодавцем -ОСОБА_3, померлим
ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім'єю не
менше ніж п'ять років до часу відкриття
спадщини.
У
судовому засіданні представник позивач заявлені вимоги підтримав, просив їх
задовольнити у повному обсязі, з підстав, викладених у заяві.
Представник
Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області у судове
засідання не з'явився, проте подав заяву,
якою не заперечував проти розгляду справи за своєї відсутності за
наявними у справі матеріалами.
Дослідивши
матеріали справи, вислухавши пояснення
представника заявника, судом встановлені наступні правовідносини:
22
жовтня 1993 року на підставі ордеру №
НОМЕР_3, виданого КЕЧ Чорноморського району ОдВО Міністерства оборони України,
ОСОБА_2 отримав право на зайняття
квартири АДРЕСА_2.
01
жовтня 1993 року на підставі ордеру
серії НОМЕР_2, виданого Одеською міською радою, ОСОБА_3 отримав право на
зайняття квартири АДРЕСА_1.
Як
встановлено згідно витягу № 23813387 від
10.09.2009 року, про реєстрацію права власності на нерухоме майно, за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право
власності на житло НОМЕР_4, що видано органом приватизації при Чорноморській
селищній раді Комінтернівського району Одеської області 05.08.2009 року,
значить квартира АДРЕСА_1.
Як
стверджує заявник, з часу поселення в зазначених квартирах, у нього з померлим ОСОБА_3 сформувались дружні стосунки, які в підсумку
переросли в близькі, відносини, заявник та його сім'я поступово зв'язали свої стосунки з померлим
ОСОБА_3 спільними побутом, вели спільне господарство, допомогали одне
одному у вирішенні життєвих питань.
Як
поснили суду свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, -
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійсно проживали
однією сім'єю з 1995 року по день смерті
ОСОБА_3, їх пов'язував спільний побут, нерозривні дружні стосунки,
допомога одне одному у вирішенні
насущних життєвих питань, тобто між ними існувала певна фінансова та
психологічна залежність одне від одного.
ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_3 помер, що встановлено судом
згідно свідоцтва про смерть серії
НОМЕР_1, виданого 14.06.2011 року
виконавчим комітетом Чорноморської селищної ради Комінтернівського
району Одеської області, актовий запис № 20 від 14.06.2011 року.
За
наявними у справі накладною від 14.06.2011, квитанції до прибуткового касового
ордеру № 158 від 14.06.2011 року, витрати на поховання ОСОБА_3 здійснював
ОСОБА_2
Згідно
довідки Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області
від 14.06.2011 року № 20, ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 проживали разом та вели спільне господарство по день смерті ОСОБА_3
Встановивши
дійсні правовідносини, суд звертається до положень діючого законодавства, яким
ці правовідносини врегульовані:
Із
здобуттям незалежності Україна
проголосила всебічне забезпечення прав і свобод людини найвищою
соціальною цінністю, що закріплено в Конституції.
Реальне
втілення норм Основного Закону в життя активно включило суспільство в
процес міжнародного співробітництва у
сфері забезпечення прав людини.
Актом
міжнародного визначення України як
демократичної правової держави стало
прийняття її 09 листопада 1995 року до країн Членів Ради Європи та ратифікація
Верховною Радою України Європейської Конвенції про захист прав і основних
свобод людини (далі Конвенція) та протоколів до неї.
У
відповідності до ст. 8 Конвенції «кожен має право на повагу до свого
особистого і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції».
Згідно
ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики
Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують
Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а
також практику Європейського суду -як джерело права.
Європейський
Суд з прав людини визначив термін сімейне життя в статті 8 Конвенції як такий,
що охоплює щонайменше зв'язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями,
бабусями та онуками; такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу
роль (справа Маркс проти Бельгії).
Хоч
органи Конвенції і дозволяють приватним особам посилатися на кровні зв'язки як
на відправний пункт підтвердження існування сімейних зв'язків, вони не визнають
його визначальним, тому що слід враховувати також такі фактори, як фінансова та
психологічна залежність сторін, які посилаються на це право.
Найбільш
переконливим доказом існування сімейного життя є факт сімейного проживання
осіб, які посилались на це право.
Але
Суд підкреслив, що це не означає, що будь-який намір жити сімейним життям
підпадає під юрисдикцію статті 8 (справа Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти
Сполученого Королівства (1985)).
Таким
чином, аналіз Європейської судової практики
щодо захисту права людини на сімейне життя, дозволяє суду прийти до
висновку, що термін «сімейного
проживання осіб» не охоплюється лише поняттям кровної спорідненості та родинних
стосунків, а має оцінюватись судом з урахуванням
фінансової та психологічної залежності сторін.
Сім'я
виконує важливу функцію фізичного і духовного відтворення людства,
тому в ній зосереджені не тільки
особисті інтереси чоловіка і дружини, батьків і дітей, а й інтереси
суспільства в цілому.
Значну частину свого життя людина перебуває у колі сім'ї. Тому моральний клімат і
характер сімейних відносин мають велике значення для формування світогляду членів суспільства.
У
відповідності до ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного
Кодексу України сім'ю складають особи,
які спільно проживають, пов'язані
спільним побутом, мають взаємні права та
обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших
підставах, не заборонених законом, і
таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У
відповідності до ст. 256 ЦПК України суд
розглядає справи про встановлення
юридичних фактів, в тому числі факту спільного проживання осіб однією сім'єю.
Суд
вважає, що заявником в повній мірі доведений факт спільного сімейного
проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 1995
року по день смерті ОСОБА_3, тобто не менше ніж п'ять років.
Суд
дійшов висновку, що проживання двох
чоловіків однією сім'єю охоплюється
визначенням Європейського тлумачення «право на сімейне життя», та не
суперечить моральним засадам суспільства, в зв'язку із чим суд знаходить вимоги заявника обгрунтованими,
законними, у зв'язку із чим ці вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім
того, у відповідності до ч. 2. ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності
заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її
прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї
спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього
Кодексу.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 259 ЦПК України рішення суду про встановлення факту проживання
осіб однією сім'єю є підставою для
здійснення спадкоємцем права на прийняття спадщини чи відмову від її прийняття, в порядку,
визначеному Главою 87 ЦК України.
На
підставі наведеного, керуючись ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав і
основних свобод людини, ч. 2, 4 ст. 3
Сімейного Кодексу України, ч. 2.
ст. 1223 ЦК України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та
застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст. ст. 10, 11, 15,
57-61, 212, 215, 218, 223, ч. 2.
ст. 256,
ч. 1 ст. 259, 293, 294, 296 ЦПК України,
суд, -
ВИРІШИВ:
Заяву
ОСОБА_2, - задовольнити.
Встановити
факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1995 року по день смерті ОСОБА_3.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,
якщо скаргу не було подано.
У разі
подання апеляційної скарги судове
рішення, якщо його не скасовано,
набирає законної сили
після повернення апеляційної
скарги, відмови у відкритті
апеляційного провадження або набрання
законної сили рішенням за наслідками апеляційного
провадження.
Апеляційна
скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області
протягом десяти днів з часу його
проголошення через Комінтернівський районний суд Одеської області.
Суддя В. К. Барвенко
Отправить комментарий