О
превратностях судьбы акта в судебном процессе писали тут:
Споры
о том, считается ли сделкой акт приема-передачи, не прекращаются. Об этом
свидетельствует судебная практика. Часто встречаются споры, когда одна из его
сторон требует признания недействительным именно акта приема-передачи.
Возникают ли какие-либо права или обязанности именно по акту приема-передачи?
Верховный
Суд предоставил разъяснения относительно неотнесения акта приема-передачи к
категории сделок.
В
постановлении от 25.09.2018 г. по делу № 910/19971/17 о признании сделки
недействительной Верховный Суд пришел к выводу, что составление сторонами акта
приема-передачи является действием, направленным на выполнение условий
договора. Ни нормами законодательства, ни условиями договора не предусмотрено
нотариальное удостоверение акта приема-передачи, поскольку последний лишь
подтверждает факт совершения сторонами тех или иных действий во исполнение
условий договора.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2018 року
м. Київ
Справа
№ 910/19971/17
Верховний
Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська
Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Пєсков В.Г.,
за
участю секретаря судового засідання Варави Ю.В.,
представників
учасників справи:
позивача:
Горбенко У.О., Яцко В.В.,
відповідача-1:
Свистунов А.В.,
відповідача-2:
не з'явився,
третьої
особи: не з'явився,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Будинок оптики"
на
рішення Господарського суду міста Києва
від 01.03.2018 та
на
постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018
у
складі колегії суддів: Алданова С.О., Зеленін В.О., Зубець Л.П.
за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики"
до
1. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", 2. Публічного
акціонерного товариства "Агропросперіс Банк"
третя
особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні
позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптикал Трейд"
про
визнання правочину недійсним в частині,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики" (далі -
Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного
товариства "Дельта Банк" (далі - Відповідач-1) та Публічного
акціонерного товариства "Агропросперіс Банк" (далі - Відповідач-2)
про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від
02.12.2013, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального
округу Літвіновою Т.В. за реєстровим номером 1533 (далі - Договір
купівлі-продажу), в частині, оформленій у вигляді акту приймання-передачі прав
вимоги від 02.12.2013 до Договору купівлі-продажу (далі - Акт), щодо переходу
прав вимоги за іпотечним договором №699004046603007/І від 31.07.2013,
посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу
Погрібною Т.П. за реєстровим номером 1473 (далі - Іпотечний договір).
2. Позов мотивований тим, що Акт як складова
(невід'ємна) частина Договору купівлі-продажу не був посвідчений нотаріально
всупереч вимогам частини 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку".
Короткий зміст рішення суду першої
інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2018, яке залишено без змін
постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018, у
задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
4.
Судові рішення мотивовані тим, що складення сторонами Акта є дією, спрямованою
на виконання умов Договору купівлі-продажу, а положеннями чинного законодавства
та Договору купівлі-продажу не передбачено нотаріального посвідчення акта
приймання-передачі, який лише підтверджує факт вчинення сторонами тих чи інших
дій на виконання умов договору.
5. Суд апеляційної інстанції також дійшов
висновку про недоведеність Позивачем порушення його прав у зв'язку з
відсутністю нотаріального посвідчення Акта.
Короткий зміст вимог касаційної
скарги та аргументи учасників справи
6.
Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої
інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про
задоволення позовних вимог.
7.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами першої та апеляційної
інстанцій преюдиціальної обставини, встановленої ухвалою Апеляційного суду
Черкаської області від 19.12.2016 у справі №906/1199/15-ц, згідно з якою Акт є
складовою (невід'ємною) частиною Договору купівлі-продажу. Відтак Позивач
заперечує проти висновку судів щодо законності укладання Акта в простій
письмовій формі.
8.
Також Позивач, посилаючись на положення пункту 2.3 Договору купівлі-продажу,
зазначає про невідповідність фактичним обставинам справи висновку судів про те,
що Акт підтверджує факт вчинення сторонами дій на виконання умов Договору
купівлі-продажу.
9.
Крім того Позивач вважає, що в частині висновків про недоведення Позивачем
порушення його прав суди не врахували того, що на підставі Договору
купівлі-продажу Відповідач-1 намагається звернути стягнення на належний
Позивачу предмет іпотеки у справі №925/1387/15.
10.
Відповідач-1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу
без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
11.
Відповідач-1 вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих
висновків про відмову в задоволенні позовних вимог у справі, а доводи Позивача
не заслуговують на увагу, адже не ґрунтуються на вимогах закону.
12.
Крім того, Позивач подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої
Палати Верховного Суду, посилаючись на положення частини 5 статті 302
Господарського процесуального кодексу України. На думку Позивача, питання
можливості оскарження актів приймання-передачі та обов'язковості нотаріального
посвідчення всі невід'ємних частин правочину містить виключну правову проблему.
Суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання Позивача, оскільки у справі,
що розглядається, немає ознак виключної правової проблеми, та не доведено, що
така передача справи необхідна для забезпечення розвитку права та формування
єдиної правозастосовчої практики. При цьому Суд врахував, що судові рішення у
справі №5019/556/12, на які посилається Позивач щодо неоднозначної практики
судів із наведеного питання, стосуються правовідносин, які не є тотожними
правовідносинам у справі, що розглядається.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ,
ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13.
Між Публічним акціонерним товариством "Астра Банк", правонаступником
якого є Відповідач-2 (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю
"Оптикал Трейд" (далі - Позичальник) укладено генеральний кредитний
договір №699004046603007 від 31.07.2013 (далі - Кредитний договір).
14.
Умовами Кредитного договору передбачено, що Відповідач-2 надає Позичальнику
відновлювальний кредитний транш у розмірі 102000,00 доларів США, а Позичальник
зобов'язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за
користування отриманими кредитними коштами та комісії. Строк кредитного траншу
- з 31.07.2013 до 30.07.2016.
15.
За умовами Іпотечного договору у забезпечення виконання Позичальником
зобов'язань за Кредитним договором Позивач передав Відповідачу-2 в іпотеку
належний йому на праві власності об'єкт нерухомості: нежитлові приміщення -
офіс №1, літера "А-9", а саме:
приміщення першого поверху №1-1, №1-9, №1-10, №1-11, №1-12, №1-21, №1-22, №1-23
та приміщення другого поверху №1-17,
№1-19, №1-20, загальною площею 135,3 м2, які знаходяться за адресою: м.
Черкаси, вул. Хрещатик (вул. Урицького), 200.
16.
За Договором купівлі-продажу Відповідач-2 (продавець) погодився продати
(відступити) права вимоги та передати їх Відповідачу-1 (покупець). Зокрема,
згідно з додатком №1 до Договору купівлі-продажу передано право вимоги до
Позивача за Кредитним договором. Натомість Відповідач-1 погодився купити права
вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.
17.
Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського
нотаріального округу Літвіновою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1539.
Договір про внесення змін №1 від 19.12.2013 до Договору купівлі-продажу також
посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Літвіновою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №1741.
18.
Пунктом 2.3 Договору купівлі-продажу встановлено, що права вимоги переходять
від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються
виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі
прав вимоги.
19.
Відповідно до пункту 7.3 Договору купівлі-продажу покупець протягом 5 років з
дати укладення цього договору зобов'язується надавати продавцю завірені
належним чином копії кредитних договорів та/або договорів забезпечення, які
були отримані покупцем в рамках цього договору у разі виникнення необхідності в
пред'явленні таких документів за запитом державної влади (в тому числі
правоохоронних органів) та аудиторських компаній. Такі документи надаються
покупцем за наявності та за відповідним актом приймання-передачі протягом п'яти
робочих днів після надходження відповідного письмового запиту продавцю, який
має містити підстави необхідності надання таких документів.
20.
Згідно з пунктом 1.1 розділу І "Визначення термінів та тлумачень"
Договору купівлі-продажу акт приймання-передачі прав вимоги означає письмовий
акт, який укладається між сторонами та яким документально оформлюється фактична
передача права вимоги від продавця до покупця. Права вимоги - всі права вимоги
(як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця як кредитора до
позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до
осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які
та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо
виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких
своїх обов'язків за кредитним договорами та договорами забезпечення.
21.
2 грудня 2013 року на виконання Договору купівлі-продажу Відповідачем-1 та
Відповідачем-2 складено та підписано Акт та додаток до Акта, в якому визначені
договори, право вимоги за якими передається Відповідачу-1, зокрема, Кредитний
договір та Іпотечний договір.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
22.
Цивільний кодекс України
Стаття
11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків
1.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами
цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами,
але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
2.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1)
договори та інші правочини;
2)
створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів
інтелектуальної, творчої діяльності;
3)
завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4)
інші юридичні факти. …
Стаття
15. Право на захист цивільних прав та інтересів
1.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,
невизнання або оспорювання.
2.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним
засадам цивільного законодавства.
Стаття
16. Захист цивільних прав та інтересів судом
1.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого
немайнового або майнового права та інтересу.
2.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: …
2)
визнання правочину недійсним; …
Стаття
203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину
1.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного
законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної
дієздатності.
3.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній
волі.
4.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що
обумовлені ним. …
Стаття
209. Нотаріальне посвідчення правочину
1.
Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню
лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. …
Стаття
215. Недійсність правочину
1.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину
стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою
та шостою статті 203 цього Кодексу.
2.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний
правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не
вимагається.
У
випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний
судом дійсним.
3.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або
інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених
законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний
правочин).
Стаття
220. Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення
договору
1.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення
договору такий договір є нікчемним.
2.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується
письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але
одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати
такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору
не вимагається.
Стаття
509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення
1.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана
вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,
виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної
дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
2.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. …
Стаття
510. Сторони у зобов'язанні
1.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. …
Стаття
512. Підстави заміни кредитора у зобов'язанні
1.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
1)
передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
…
Стаття
513. Форма правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні
1.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі,
що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким
передається новому кредиторові. …
Стаття
546. Види забезпечення виконання зобов'язання
1.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися … заставою …
Стаття
572. Поняття застави
1.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання
боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення
за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього
боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). …
Стаття
575. Окремі види застав
1.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця
або третьої особи. …
Стаття
626. Поняття та види договору
1.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення,
зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. …
Стаття
655. Договір купівлі-продажу
1.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або
зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а
покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього
певну грошову суму.
Стаття
656. Предмет договору купівлі-продажу
…
3. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не
має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги
застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не
встановлено договором або законом. …
Стаття
662. Обов'язок продавця передати товар покупцеві
1.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором
купівлі-продажу. …
Стаття
664. Момент виконання обов'язку продавця передати товар
1.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1)
вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця
доставити товар;
2)
надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві
за місцезнаходженням товару.
Договором
купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем
обов'язку передати товар. …
23.
Закон України "Про іпотеку"
Стаття
1. Визначення термінів
У
цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: …
іпотека
- вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у
володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право
в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати
задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими
кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; …
Стаття
24. Відступлення прав за іпотечним договором
Відступлення
прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди
іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що
одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить
про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Іпотекодержатель
зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення
прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням.
Правочин
про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному
посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у
встановленому законодавством порядку. …
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і
висновків судів першої та апеляційної інстанції
24.
Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини щодо
правовідносин сторін у справі, Суд погоджується з висновком судів про те, що
Позивачем при зверненні до суду не доведена наявність передбачених законом
підстав для задоволення заявлених ним позовних вимог.
25.
При цьому Суд враховує, що частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України
встановлена нікчемність договорів у разі недодержання сторонами при їх
укладенні вимог закону про нотаріальне посвідчення договору. Вимоги щодо
нотаріального посвідчення передбачені, зокрема, частиною 3 статті 24 Закону
України "Про іпотеку" щодо правочинів про відступлення прав за
іпотечним договором.
26.
Однак, зважаючи на положення пункту 1.1 Договору купівлі-продажу та зміст Акта,
Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що складення
сторонами Акта є дією, спрямованою на виконання умов Договору купівлі-продажу.
Тобто Акт не є ані правочином з відступлення прав за Іпотечним договором, ані
частиною такого правочину, адже Акт посвідчує саме факт передачі прав вимоги на
виконання умов Договору купівлі-продажу та не є домовленістю сторін щодо
встановлення (зміни, припинення) відповідних прав і обов'язків чи їх частини.
Водночас правочином з відступлення Відповідачем-2 прав вимоги за Кредитним договором
та договорами забезпечення (Іпотечним договором) є саме Договір
купівлі-продажу, який згідно з встановленими судами обставинами відповідно до
наведених вимог закону є посвідченим нотаріально.
27.
У зв'язку з викладеним Суд відхиляє посилання Позивача на пункт 2.3 Договору
купівлі-продажу, оскільки визначення у наведеній умові Договору купівлі-продажу
моменту виконання обов'язку Відповідачем-2 не спростовує викладеного висновку
судів першої та апеляційної інстанцій.
28.
Також Суд вважає безпідставними аргументи Позивача щодо неврахування судами
попередніх інстанцій преюдиціальної обставини, встановленої ухвалою
Апеляційного суду Черкаської області від 19.12.2016 у справі №906/1199/15-ц про
те, що Акт є складовою (невід'ємною) частиною Договору купівлі-продажу. При
цьому Суд звертає увагу, що згідно з частиною 4 статті 75 Господарського
процесуального кодексу України преюдиціальне значення надається саме
обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних
частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Однак
наведене твердження Апеляційного суду Черкаської області, на думку Суду, не є
відповідною встановленою судом фактичною обставиною в розумінні зазначеної
процесуальної норми. Водночас правова оцінка Акта судом апеляційної інстанції в
іншій справі не має преюдиціального значення для вирішення цієї справи.
29.
Отже, Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про
відсутність правових підстав для задоволення заявлених Позивачем вимог,
оскільки Акт не є договором, щодо якого законом встановлені вимоги про
нотаріальне посвідчення. Водночас суди правильно зазначили, що нотаріальне
посвідчення акту приймання-передачі, складеного на виконання Договору
купівлі-продажу, не передбачено ані положеннями законодавства, ані умовами
договору.
30.
Крім того, Суд не приймає до уваги доводи Позивача про порушення Актом його
прав, зважаючи на відсутність встановлення судами обставин складення сторонами
Акта з порушенням вимог законодавства та умов Договору купівлі-продажу.
Висновки за результатами розгляду
касаційної скарги
31.
Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не довів неправильне застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального
права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
32.
Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної
скарги.
33.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції
підлягають залишенню без змін.
Судові витрати
34.
Понесені Позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції
судові витрати покладаються на Позивача, оскільки касаційна скарга залишається
без задоволення.
Висновки про правильне застосування
норм права
35.
З урахуванням конкретних обставин справи акт приймання-передачі не є ані
правочином з відступлення прав за іпотечним договором, ані частиною такого
правочину, адже акт посвідчує саме факт передачі прав вимоги на виконання умов
договору купівлі-продажу та не є домовленістю сторін щодо встановлення (зміни,
припинення) відповідних прав і обов'язків чи їх частини.
Керуючись
статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу
України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок
оптики" залишити без задоволення.
2.
Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у справі №910/19971/17 залишити
без змін.
Постанова
набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
В. Пєсков
Отправить комментарий