Налоговая
не прекращает попытки установить связь между криминальным прошлым и налоговым
будущем контрагентов.
Аргументацию
нереальности хозяйственной операции налоговиками с помощью обстоятельств по
уголовному делу можно и нужно оспаривать. Пояснения или показания свидетелей,
другие доказательства по уголовному делу и даже приговор не являются теми
фактами, которые принимаются судом безусловно и безотносительно.
Верховный
Суд (постановление от 04.09.2018 г. по делу № 826/18952/14, производство №
К/9901/8100/18) постановил, что наличие уголовного производства в отношении
контрагента налогоплательщика, в котором не вынесено обвинительного приговора,
не является основанием для признания спорных хозяйственных операций
нереальными.
Вместе
с тем, Верховный Суд отправил это дело на новое рассмотрение в связи с тем, что
судами предыдущих инстанций не оценен как доказательство протокол допроса
должностных лиц и учредителей контрагента с точки зрения его относимости,
допустимости и достоверности. Налоговый орган ссылался на это доказательство
как в акте проверки, так и в возражениях на исковое заявление, а также в
апелляционной жалобе. То есть обращение внимания суда на отдельные
доказательства или не обращение – зависит от стратегии налогоплательщика в
конкретном судебном разбирательстве. Впрочем, несмотря на положительный исход
дела для налогоплательщика, возникают вопросы с точки зрения законности и
допустимости оценки протоколов допросов в качестве доказательств в
административном судопроизводстве. Ведь такие протоколы допроса не являются
доказательствами даже в уголовных делах, а на информацию, содержащуюся в
протоколах, распространяется режим тайны досудебного расследования.
Верховный
Суд (постановление от 26.06.2018 г. по делу № 808/2360/17, производство №
К/9901/47560/18) считает неприемлемыми доводы налоговой о том, что сам факт фигурирования
контрагентов налогоплательщика в досудебных расследованиях, является
доказательством противоправного формирования налогового кредита.
Ссылки
контролирующего органа на уголовные производства, открытые по признакам
уголовного преступления, предусмотренного ч. 1 ст. 205-1 Уголовного кодекса
Украины, относительно контрагентов налогоплательщика обоснованно отклонены
судом, поскольку они не содержат обстоятельств, свидетельствующих о
невыполнении контрагентами своих договорных обязательств именно в хозяйственных
отношениях с налогоплательщиком-истцом или обстоятельств, которые бы
свидетельствовали о фиктивности (нереальности) хозяйственных операций между
указанными субъектами хозяйственной деятельности.
Такая
же правовая позиция изложена в постановлении Верховного Суда от 5 июня 2018 г.
по делу N 809/1139/17 (административное производство N К/9901/40809/18).
Верховный
Суд (постановление от 08.08.2018 г. по делу № 820/4428/17, производство № К/9901/51373/18)
отметил, что суд первой инстанции обоснованно не принял во внимание доводы налоговой,
а именно наличие приговора, которым руководитель контрагента признан виновным в
совершении уголовного преступления, предусмотренного частью 2 статьи 205-1
Уголовного кодекса Украины (подделка документов, представляемых для проведения
государственной регистрации юридического лица и физических лиц - предпринимателей),
поскольку указанный приговор не содержит каких - либо сведений о хозяйственных
операциях между контрагентом и налогоплательщиком. Кроме того, директором в
период осуществления хозяйственных правоотношений и подписания первичных
документов от имени контрагента было другое лицо, в отношении которого приговор
по ст. 205 Уголовного кодекса Украины (фиктивное предпринимательство)
отсутствует.
Кроме
того, не заслуживает внимания и ссылка налоговой на наличие протокола допроса,
в котором директор контрагента отрицает свое участие в деятельности общества и
в подписании от его имени первичных документов. Сам факт отрицания такого
участия не может быть безоговорочным свидетельством бестоварности спорной
операции, зато факт поставки подтверждается должным образом оформленными
первичными документами, отражающими реальность хозяйственной операции, которая
является основанием для формирования налогового учета налогоплательщика.
В
делах № 802/2231/17-а (постановление от 18 сентября 2018 г.) и № 809/2438/15
(постановление от 19 сентября 2018 г.) Верховный Суд также имеется несколько
важных позиций относительно последствий применения статьи 205 УК Украины к контрагенту.
Верховный
Суд подтвердил вывод о том, что наличие в отношении контрагента
налогоплательщика уголовного производства, в котором не вынесен приговор суда
или определение о закрытии производства и освобождении от уголовной
ответственности, не является основанием для признания спорных хозяйственных
операций нереальными. Кроме того, по поводу доказательной силы следственных
определений, в частности, о назначении проверки, Верховный Суд отметил, что
такие определения не имеют преюдиционного значения, так как в них не
определяется вопрос виновности или невиновности лица.
Кроме
того, Верховный Суд согласился с выводами судов предыдущих инстанций о том, что
протокол допроса оценивается в комплексе с другими доказательствами, а также
отметил, что налоговой не предприняты какие-либо меры для подтверждения состава
налогового правонарушения, в том числе путем вызова свидетелей в судебное
заседание.
Что
касается приговора в отношении директора контрагента, то Верховный Суд отмечает
следующее: факт наличия приговора не дает оснований для автоматического вывода
о нереальности хозяйственных операций, вследствие чего необходимо проверять
доказанность каждого налогового правонарушения и осуществлять комплексное
исследование всех составляющих хозяйственных операций с учетом обстоятельств,
установленных приговором. Верховный Суд отмечает, что обстоятельства,
установленные в приговоре, могут приниматься во внимание только в том случае,
если приговор вступил в законную силу на момент проведения проверки и вынесения
налоговых уведомлений-решений.
Вместе
с тем, при наличии вступившего в силу приговора на момент проверки, несмотря на
комплексное исследование хозяйственных операций, установленные им обстоятельства
все же считаются определяющими.
Так,
в деле № 802/2231/17-а Верховный Суд обратил внимание на то, что все первичные
документы подписаны лицами, у которых не было цели осуществления фактической
хозяйственной деятельности, что установлено приговором суда. Таким образом,
Верховный Суд пришел к выводу, что такие первичные документы не являются
надлежащими для целей налогового учета. При этом доводы налогоплательщика о
невозможности отсылок к приговору в связи с его незаконностью Верховный Суд
оставил без внимания, сославшись на то, что проверка законности, обоснованности
и аргументированности приговора, вынесенного на основании соглашения о
признании вины, не относится к компетенции судов административной юрисдикции.
Наряду
с перечисленными решениями Верховным судом принимаются и другие, в которых
изложены противоположные позиции относительно фиктивности контрагента, что
Верховный суд считает несовместимым с легальной предпринимательской
деятельностью. И Верховному суду для принятия решения достаточно только
материалов уголовного производства без исследования документов, подтверждающих
реальность сделок (постановления Верховного Суда по делам от 18 сентября 2018
года № 826/2822/15 и от 25 сентября 2018 года № 802/1233/16-а).
Надеемся,
что в обозримом будущем позиций Верховного суда в пользу налогоплательщиков
будет больше и будут учтены изменения в налоговом законодательстве, в частности
полномочия налоговой относительно блокировки «сомнительных» налоговых
накладных. Ведь согласно пункту 198.6 стати 198 Налогового кодекса Украины
налоговые накладные, полученные из Единого реестра налоговых накладных, для
получателя являются основанием для начисления сумм налога, включенных в
налоговый кредит. Таким образом, накладная, прошедшая проверку и
зарегистрированная налоговой службой, есть достаточным основанием для
формирования и подтверждения налогового кредита.
P.S.: налоговая сообщает (ИНК
ГФС от 25.09.2018 г. № 4147/6/99-99-14-02-02-15/ІПК), что Налоговый кодекс
Украины не предусматривает право налогоплательщика на обращение в ГФС с целью
подтверждения "добросовестности" других налогоплательщиков. В то же
время Кодекс определяет право плательщика на неразглашение органом ГФС сведений
о таком плательщике без его письменного согласия (п.п.17.1.9 НКУ).
ВЕРХОВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
04.09.2018 р.
Справа
N 826/18952/14
Адміністративне
провадження N К/9901/8100/18
Верховний
Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого -
Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у
місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24
грудня 2014 року у складі судді Саніна Б. В. та ухвалу Київського апеляційного
адміністративного суду від 09 квітня 2015 року у складі колегії суддів Кучми А.
Ю., Аліменка В. О., Безименної Н. В. у справі N 826/18952/14 за позовом
Дочірнього підприємства "Пілснер Україна" до Державної податкової
інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
03
грудня 2014 року Дочірнє підприємство "Пілснер Україна" (далі -
Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління
Міндоходів у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про
визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу
від 29 серпня 2014 року N 120326552209 про збільшення позивачу суми грошового
зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7833653 грн., в тому
числі 5222433 грн. за основним платежем та 2611217 грн. за штрафними
(фінансовими) санкціями, N 120326552209 про збільшення позивачу суми грошового
зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 6672623 грн., в тому числі
5338098 грн. за основним платежем та 1334525 грн. за штрафними (фінансовими)
санкціями, з мотивів безпідставності їх прийняття.
24
грудня 2014 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
09 квітня 2015 року, позовні вимоги Підприємства задоволено, визнано
протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу
від 29 серпня 2014 року N 120326552209 та N 120326552209.
Ухвалюючи
судові рішення, суди попередніх інстанцій висновувалися з принципу персональної
відповідальності платника податків, встановили, що господарські операції
позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника
податків, а відтак відповідні витрати і податковий кредит сформовані платником
податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень
- рішень.
05
травня 2015 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого
адміністративного суду України, в якій, посилаючись на грубе порушення судами
попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статті 134, підпункту
138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9. пункту 139.1
статті 139, статті 185, підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4,
201.10 Податкового кодексу України. Відповідач вказує на неповне з'ясування
судами попередніх інстанцій обставин, які мають значення для правильного
вирішення справи, та ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки
окремим доказам, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу
суду апеляційної інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у
задоволенні позову в повному обсязі.
13
травня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито
касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано
справу N 826/18952/14 із Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя
Кошіль В. В.).
08
червня 2015 року позивачем до Вищого адміністративного суду України подано
заперечення на касаційну скаргу, в яких він спростовує доводи касаційної
скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення
залишити без змін.
07
липня 2016 року справа N 826/18952/14 надійшла до Вищого адміністративного суду
України.
10
листопада 2016 року проведено повторний автоматизований розподіл судових справ
та сформовано колегію суддів для розгляду справи (суддя-доповідач Острович С.
Е.).
14
квітня 2017 року проведено повторний автоматизований розподіл судових справ та
сформовано колегію суддів для розгляду справи (суддя-доповідач Борисенко І. В.)
24
січня 2018 року справу N 826/18952/14 передано до Верховного Суду.
Касаційний
розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до
статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно
з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України
провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону,
чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та
на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави
для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно
до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного
судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства
права, бути законним і обґрунтованим.
Законним
є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням
норм процесуального права.
Обґрунтованим
є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в
адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням
оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним
вимогам закону судові рішення частково не відповідають.
Суди
першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою,
включене до ЄДРОПУ за номером 25396329, з 17 січня 2003 року взято на
податковий облік відповідачем у цій справі, та є платником податку на додану
вартість.
Податковим
органом у червні - липні 2014 року на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1
статті 75 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведено
планову виїзну перевірку Підприємства з питань, серед іншого, дотримання вимог
податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013
року, за результатами якої складено акт від 05 серпня 2014 року N
735/26-55-22-09/25396329 (далі - акт перевірки).
29
серпня 2014 року заступником начальника податкового органу на підставі акта
перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом
54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.
Податковим
повідомленням - рішенням N 120326552209 за порушення положень статті 185,
пункту 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201
Податкового кодексу України збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з
податку на додану вартість на загальну суму 7833653 грн., в тому числі за
основним платежем у сумі 5222433 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у
сумі 2611217 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього Кодексу.
Податковим
повідомленням - рішенням N 120426552209 за порушення положень статті 134,
підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.2,
139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України збільшено позивачу
суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 6672623
грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 5338098 грн. та за штрафними
(фінансовими) санкціями у сумі 1334525 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123
цього Кодексу.
В
основу збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток за III - IV
квартал 2012 року та за 2013 рік на загальну суму 5338098 грн., податку на
додану вартість за п'ятнадцять місячних звітних податкових періодів 2012 - 2013
років на загальну суму 5222433 грн.
Перегляд
касаційної скарги здійснюється Судом в межах доводів касаційної скарги,
відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства
України.
Касаційна
скарга податкового органу містить у собі дві групи доводів.
Щодо
ненадання належної оцінки судами попередніх інстанцій доказам у справі та
обґрунтування нереальності господарський операцій з іншими контрагентами -
Товариствами з обмеженою відповідальністю "Летавіца",
"Екрю", "БК Гефест Альянс", "Гран Тайм" з
посиланням на наявність кримінального провадження та податкову інформацію.
Щодо
ненадання належної оцінки доказів (Товариства з обмеженою відповідальністю
"Старксервіс", "Торенія")
Податковим
органом у касаційній скарзі доводиться, що судами попередніх інстанцій не
досліджено та не надано належної оцінки вироку Шевченківського районного суду
міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі N 761/22932/13-к про засудження
ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1
статті 205 Кримінального кодексу України за вчинення фіктивного підприємництва
шляхом створення Товариства з обмеженою відповідальністю
"Старксервіс"; ухвалі Подільського районного суду міста Києва від 26
серпня 2014 року у справі N 758/9746/14-К по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні
злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України за
вчинення фіктивного підприємництва шляхом створення Товариства з обмеженою
відповідальністю "Торенія"; почеркознавчому дослідженню документів
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торенія", проведеного в
межах кримінального провадження, де встановлено, що підписи виконано на
досліджених документах іншою посадовою особою;
Судами
попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за наслідком господарський
операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс"
сформовано витрати за III квартал 2012 року, III квартал 2013 року та за IV
квартал 2013 року а також сформовано податковий кредит з податку на додану
вартість за відповідні періоди. Підставою визначення сум витрат та розміру
податкового кредиту стало отримання від контрагента маркетингових,
консультаційних та транспортних послуг.
За
наслідком отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю
"Торенія" маркетингових та транспортних послуг позивачем визначено
суму витрат за III - IV квартали 2012 року, за III - IV квартали 2013 року
сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за відповідні
періоди.
Оцінюючи
спірні правовідносини у цій частині спору, суд першої інстанцій взагалі не
надав їм жодної оцінки, а суд апеляційної інстанції не врахував наявність
підстав звільнення від доказування відповідно до частини четвертої статті 72
Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент
розгляду справи судами попередніх інстанції), встановлених вироком
Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі N
761/22932/13-к та не оцінив правове значення ухвали Подільського районного суду
міста Києва від 26 серпня 2014 року у справі N 758/9746/14-К. Посилання суду
апеляційної інстанції на рішення Вищого адміністративного суду України, якими
оцінені інші обставини є неприйнятними з точки зору відсутності процесуальних
підстав його застосування до спірних відносин.
Сам
факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному
провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення
особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного
висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна
необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і
здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з
врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної
сили.
Так
само судами попередніх інстанцій не надано оцінки як доказу почеркознавчому
дослідженню документів Товариства з обмеженою відповідальністю
"Торенія", проведеного в межах кримінального провадження, з точки
зору його належності, допустимості та достовірності, що суперечить вимогам щодо
оцінки доказів, які регламентовані положеннями статті 86 Кодексу
адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду
справи судами попередніх інстанції).
Відтак
доводи податкового органу щодо неповної оцінки судами спірних правовідносин із
Товариством з обмеженою відповідальністю "Торенія" та
"Старксервіс" є прийнятними.
Щодо
взаємовідносин позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю
"Летавіца", "Екрю", "БК Гефест Альянс",
"Гран Тайм".
Нереальність
господарських операцій позивача з вказаними контрагентами доводиться фактом
внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером N
32014100000000036 за фактом вчинення правопорушення, передбаченого статтею 205
Кримінального кодексу України.
Крім
того, податковим органом вказується на наявність протоколу допиту посадових
осіб та засновників Товариства з обмеженою відповідальності "Грант
Тайм" зазначеного суб'єкта господарювання.
Верховний
Суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на
прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають
бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними
документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами,
і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Наявність
кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не
винесено обвинувального вироку, в силу приписів частини 4 статті 72 Кодексу
адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду
справи судами попередніх інстанції) не є підставою для визнання спірних
господарських операцій нереальними.
Разом
з тим, судами попередніх інстанцій не оцінено як доказ протокол допиту
посадових осіб та засновників Товариства з обмеженою відповідальності
"Трант Тайм" з точки зору його належності, допустимості та
достовірності. Податковий орган посилався на цей доказ як в акті перевірки, так
і в запереченнях на позовну заяву, а також в апеляційній скарзі.
Відтак,
суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не надали оцінку усім
зібраним доказам у справі.
Частиною
четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції,
чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суб'єкт владних
повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які
можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку
суд витребовує названі документи та матеріали.
Судами
першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки кожному специфічному,
доречному та важливому аргументу, що є порушенням не тільки вимог статті 242
Кодексу адміністративного судочинства України, але й невиконанням зобов'язань
щодо пункту 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних
свобод.
Відповідно
до частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа
направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на
новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках
справа направляється до суду першої інстанції.
Суд
визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм
процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для
справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та
направлення справи на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста
Києва.
Керуючись
статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного
судочинства України, Суд постановив:
Касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління
Міндоходів у місті Києві задовольнити частково.
Постанову
Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2014 року та ухвалу
Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року у справі
N 826/18952/14 скасувати.
Адміністративну
справу N 826/18952/14 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного
суду м. Києва.
Постанова
суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є
остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді:
І.
А. Гончарова
І.
Я. Олендер
ВЕРХОВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
26.06.2018 р.
Справа
N 808/2360/17
Адміністративне
провадження N К/9901/47560/18
Верховний
Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І. А., суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління Державної
фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного
адміністративного суду від 07 вересня 2017 року (головуючий суддя - Лазаренко
М. С.) та на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду
від 06 березня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Лукманова О. М.,
судді - Божко Л. А., Дурасова Ю. В.) у справі N 808/2360/17 за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроресурс" до Головного
управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання
протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановив:
У
серпні 2017 року позивач звернувся в Запорізький окружний адміністративний суд
з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій
області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
від 29 травня 2017 року N 0006821401, N 0006831401 та N 0006841401.
Постановою
Запорізького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року
адміністративний позов задоволено в повному обсязі:
визнано
протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління
ДФС у Запорізькій області від 29.05.2017 N 0006821401, N 0006831401 та N
0006841401;
стягнуто
з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроресурс" 337017,71
грн. судового збору на користь спеціального фонду Державного бюджету України;
присуджено
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроресурс"
337017,71 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного
управління ДФС у Запорізькій області.
Задовольняючи
позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем первинні
документи в сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами
підтверджують фактичне здійснення операцій за укладеними договорами та свідчать
про правомірність формування позивачем податкових зобов'язань.
Постановою
Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року
апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задоволено
частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07
вересня 2017 року у справі N 808/2360/17 скасовано в частині визнання
протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління
ДФС у Запорізькій області від 29.05.2017 року N 0006821401, N 0006831401, та у
цій частині ухвалено нове рішення, яким визнано протиправними та скасовано
податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області
від 29.05.2017 року N 0006831401 за податковим зобов'язанням на суму 9127693
грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2281923,50 грн.; N 0006821401
за податковим зобов'язанням на суму 8255133 грн., за штрафними (фінансовими)
санкціями на суму 1901888 грн. В іншій частині постанову залишено без змін.
Частково
скасовуючи постанову суду першої інстанції, колегія суддів суду апеляційної
інстанції врахувала наявність вироку Обухівського районного суду Київської
області від 11.04.2016 по справі N 372/812/16-к, яким затверджено угоду про
визнання винуватості від 03 березня 2016 року, укладену між прокурором
Броварської місцевої прокуратури Київської області Г. В. А. та ОСОБА_3 -
засновником та директором ТОВ "Горсан" у кримінальному провадженні N
32016110130000014.
Не
погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції
відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в
якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та
процесуального права просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог
та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному
обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на наявність
досудових розслідувань у кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних
правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України відносно
контрагентів позивача: ТОВ "Флайтап", ТОВ "Вітекс Трейд
Груп", ТОВ "Скіфремторг", ТОВ "Мігол" та ТОВ
"Беліта".
Відзиву
на касаційну скаргу від позивача не, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши
суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, з огляду на таке.
Як
встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи,
посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку
ТОВ "Електроресурс" з питань дотримання вимог податкового, валютного
та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, з питань
своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за
період з 28.03.2013 по 31.12.2016.
За
результатами перевірки, контролюючим органом складено акт N
238/08-01-14-01/38520991 від 27.04.2017 (том 1 а. с. 17-124).
Як
вбачається з акту, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:
-
п. 44.2 ст. 44, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (далі
- ПК України) в редакції, що діяла в 2014 році, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК
України в редакції, що діяла в 2015 - 2016 роках, порядку заповнення декларації,
затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 1213 від 28.09.2011, в
результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за період з 01.01.2014
по 31.12.2014 у розмірі 8263345,00 грн. (за 2014 рік на суму 447223 грн., за
2015 рік на суму 665793 грн., за 2016 рік на суму 7160319 грн.);
-
п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст.
201 ПК України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість
на загальну суму 9181496,00 грн. (за лютий 2014 року на суму 42636 грн., за
квітень 2014 року на суму 2042 грн., за червень 2014 року на суму 11139 грн.,
за вересень 2014 року на суму 119902 грн., за листопад 2014 року на суму 138263
грн., за грудень 2014 року на суму 182945 грн., за лютий 2015 року на суму
26206 грн., за червень 2015 року на суму 141697 грн., за липень 2015 року на
суму 67607 грн., за вересень 2015 року на суму 25525 грн., за жовтень 2015 року
на суму 458788 грн., за грудень 2015 року на суму 8837 грн., за січень 2016
року на суму 73173 грн., за лютий 2016 року на суму 157568 грн., за березень
2016 року на суму 314658 грн., за квітень 2016 року на суму 748395 грн., за
червень 2016 року на суму 313778 грн., за липень 2016 року на суму 1626250
грн., за серпень 2016 року на суму 1132726 грн., за листопад 2016 року на суму
960290 грн., за грудень 2016 року на суму 2629073 грн.);
-
пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 "а" ст. 176 ПК
України щодо своєчасності та повноти нарахування, утримання та сплати
(перерахування) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь
платника податку та оподатковується до або під час виплати за її рахунок;
-
встановлено порушення пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1, п. 168.1.2 п.
168.1 ст. 168 ПК України, дохід не включено до складу загального оподаткованого
доходу платника, який підлягає оподаткуванню за ставками п. 167.1 ст. 167 ПК
України, а саме, не включено до складу загального оподаткованого доходу
платника дохід у вигляді додаткового блага у сумі 8700,00 грн., не нараховано, не
утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 1566,00
грн.;
-
пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10
розділу XX ПК України, а саме, не нараховано, не утримано та не перераховано
військовий збір з доходу, наданого працівникові підприємства у не грошовій
формі, як додаткового блага у сумі 130,50 грн.
На
підставі акта, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29
травня 2017 року:
N
0006841401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану
вартість на 881592 грн.;
N
0006831401, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на
додану вартість на загальну суму 1142123 грн. 50 коп., з яких 9136818 за
податковими зобов'язаннями та 2284204,5 грн. за штрафними (фінансовими)
санкціями;
N
0006821401, яким Товариству було збільшено суму грошового зобов'язання за
платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 10165233,00
грн., з яких за податковими зобов'язаннями - 8263345,00 грн. та за штрафними
(фінансовими) санкціями - 1901888,00 грн.
Висновки
контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства
вмотивовано тим, що господарські операції за договорами, укладеними між
позивачем та ТОВ "Дарлан Груп", ТОВ "Мігол", ТОВ "КФ
Авіон", ПП ТД "Агробуд", ТОВ "Морфлекс", ТОВ "Бон
Візит Плюс", ТОВ "Трейдіндарстріс-2015", ТОВ
"Інвест-Кепітал-Буд-2015", ТОВ "Горсан", ТОВ "Дженерал
Траст", ТОВ "Скіфремторг", ПП "Запоріжелектротех", ТОВ
"Старвей", ТОВ "Локанія Інвест", ТОВ "Рошфор Альянс",
ТОВ "Вітекс Трейд Груп", ТОВ "Беліта", ТОВ
"Геліко", ТОВ "Пріоріка", ТОВ "Флайтап", ТОВ
"Анатексіс" не спричинили настання реальних правових наслідків. Як на
підставу таких висновків відповідач посилається на те, що вказані контрагенти
відсутні за юридичною адресою та не звітують до контролюючих органів, не мають
матеріальних ресурсів, основних засобів, необхідних для здійснення діяльності,
у останніх відсутні управлінський та технічний персонал. Крім того,
контролюючий орган послався на наявність досудових розслідувань у кримінальних
провадженнях за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205,
ч. 1 ст. 358 КК України відносно контрагентів позивача: ТОВ
"Флайтап", ТОВ "Вітекс Трейд Груп", ТОВ "Скіфремторг",
ТОВ "Мігол" та ТОВ "Беліта".
Відповідно
до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Надаючи
правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Спірні
правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була
чинною на момент їх виникнення.
У
відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового
кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження
господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається
зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення
зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін
капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Так,
згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які
враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі
первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат,
обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення
бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього
Кодексу.
При
цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового
кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами,
обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення
бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас,
пункт 198.3 статті 198 ПК встановлює, що податковий кредит звітного періоду
визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але
не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу,
та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за
ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого
звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому
числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в
оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у
тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних
інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з
метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської
діяльності платника податку.
Аналіз
наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового
кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним
чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають
реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника
податків.
Правові
наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового
кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських
операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй
господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи
власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному
в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином
оформленими первинними документами.
Таким
чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на
підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та
відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних
документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише
про фактично здійснені господарські операції.
Отже,
наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами
здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування
податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами
під час вирішення цієї справи.
При
цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність
достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання
податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав
реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для
використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками
товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи
правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про
порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування
податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг))
не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права
на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за
умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника
податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При
вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних
податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних
документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у
податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що
відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і
далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних
обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на
суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У
разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у
справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував
податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник
податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71
Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона
повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,
крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Згідно
зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які
є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх
безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази
не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність,
допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і
взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У
ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку
доказам, наданим позивачем та зібраними судами на підставі ст. 11 Кодексу
адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують
позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового
законодавства щодо формування своїх податкових зобов'язань за результатами
господарських відносин з ТОВ "Дарлан Груп", ТОВ "Мігол",
ТОВ "КФ Авіон", ПП ТД "Агробуд", ТОВ "Морфлекс",
ТОВ "Бон Візит Плюс", ТОВ "Трейдіндарстріс-2015", ТОВ
"Інвест-Кепітал-Буд-2015", ТОВ "Дженерал Траст", ТОВ
"Скіфремторг", ПП "Запоріжелектротех", ТОВ
"Старвей", ТОВ "Локанія Інвест", ТОВ "Рошфор
Альянс", ТОВ "Вітекс Трейд Груп", ТОВ "Беліта", ТОВ
"Геліко", ТОВ "Пріоріка", ТОВ "Флайтап", ТОВ
"Анатексіс".
Також
апеляційним судом вірно враховано вирок Обухівського районного суду Київської
області від 11 квітня 2016 року по справі N 372/812/16-к, яким затверджено
угоду про визнання винуватості від 03 березня 2016 року, укладену між
прокурором Броварської місцевої прокуратури Київської області Г. В. А. та
ОСОБА_3 - засновником та директором ТОВ "Горсан" та правомірно
скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про
визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень -
рішень відповідача в частині, за виключенням сум, сформованих за результатами
господарської діяльності з ТОВ "Горман", що визнана в судовому
порядку фіктивною.
Суд
вважає неприйнятними доводи відповідача про те, що сам факт того, що деякі
контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за
ознаками кримінального правопорушення є доказом протиправного формування
податкового кредиту, з огляду на необґрунтованість належності цього конкретного
доказу для підтвердження заперечень в розумінні частини третьої статті 73
Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким
чином, посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відкриті за
ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1
Кримінального кодексу України відносно контрагентів позивача - ТОВ
"Флайтап", ТОВ "Вітекс Трейд Груп", ТОВ
"Скіфремторг", ТОВ "Мігол" та ТОВ "Беліта"
обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки вказані не містять
у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами
своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або
обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій
між вказаними суб'єктами господарської діяльності.
Така
ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 червня 2018
року у справі N 809/1139/17 (адміністративне провадження N К/9901/40809/18).
Так,
судом апеляційної інстанції досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1
ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, зокрема
такі як видаткові та податкові накладні, калькуляції, банківські виписки,
рахунки фактури, довіреності, товарно-транспортні накладні, тощо. Встановлено
також і подальшу реалізацію та використання поставленого товару.
Вказані
документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських
операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами.
Крім
того, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71
Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано
належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та
матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів.
Оцінка
документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень
процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення
спору статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною
четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими
іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає
спору. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 Кодексу
адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 03.10.2017).
Таким
чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених
договорів та специфіку поставлених товарів, колегія суддів погоджується з
висновком суду апеляційної інстанції, що позивач має та надав суду відповідні
належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами
свідчать про факт вчинення господарських операцій з контрагентами - ТОВ
"Дарлан Груп", ТОВ "Мігол", ТОВ "КФ Авіон", ПП ТД
"Агробуд", ТОВ "Морфлекс", ТОВ "Бон Візит Плюс",
ТОВ "Трейдіндарстріс-2015", ТОВ "Інвест-Кепітал-Буд-2015",
ТОВ "Дженерал Траст", ТОВ "Скіфремторг", ПП
"Запоріжелектротех", ТОВ "Старвей", ТОВ "Локанія
Інвест", ТОВ "Рошфор Альянс", ТОВ "Вітекс Трейд Груп",
ТОВ "Беліта", ТОВ "Геліко", ТОВ "Пріоріка", ТОВ
"Флайтап", ТОВ "Анатексіс", натомість доводи контролюючого
органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з
урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності
правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного
судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою
обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта
владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав
надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те,
що задекларовані позивачем податкові зобов'язання за господарськими операціями
з вказаними вище контрагентами сформовано безпідставно за господарськими
операціями, які не виконувались.
Згідно
з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що
суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування
норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно
до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши
попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний
аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів
вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків
судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без
задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Враховуючи
вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного
судочинства України, постановив:
Касаційну
скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
залишити
без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного
суду від 06 березня 2018 року - без змін.
Постанова
набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
І. А. Гончарова
Судді:
І.
Я. Олендер
Р.
Ф. Ханова
ВЕРХОВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
08.08.2018 р.
Справа
N 820/4428/17
Адміністративне
провадження N К/9901/51373/18
Верховний
Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І. Я., суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного
управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову
Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року (суддя
Мороко А. С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від
28 лютого 2018 року (судді: Старосуд М. І. (головуючий), Лях О. П., Яковенко М.
М.) у справі N 820/4428/17 за позовом Фермерського господарства "Київська
Русь" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській
області про скасування податкового повідомлення - рішення, установив:
ІСТОРІЯ
СПРАВИ
Короткий
зміст позовних вимог
1.
Фермерське господарство "Київська Русь" (далі - позивач, ФГ
"Київська Русь") звернулось до суду з позовом до Головного управління
Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач,
контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення N
0000221419 від 22.09.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання
за платежем податок на додану вартість (ПДВ) за податковим зобов'язанням на
339427,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 84856,75 грн.
2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення -
рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що
податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими
господарськими операціями з контрагентами ТОВ "Енерго Постач-81" та
ТОВ "ТД Форум Брандіг" та на підставі належним чином оформлених
первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на допущені
позивачем порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та не
відповідають дійсності.
Короткий
зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017
року, залишеною без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від
28 лютого 2018 року, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення -
рішення скасовано.
4.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції,
дійшов висновку, що позивач мав право на формування податкового кредиту з
огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки
контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені
належними доказами.
Короткий
зміст вимог касаційної скарги
5.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне
управління Державної фіскальної служби у Харківській області подало касаційну
скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального
права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду
від 24 листопада 2017 року, постанову Харківського апеляційного
адміністративного суду від 28 лютого 2018 року та прийняти нове рішення про
відмову у задоволенні позовних вимог ФГ "Київська Русь".
6.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні,
відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції
Закону від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII, що діє з 15 грудня 2017 року).
СТИСЛИЙ
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення
суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування
штрафних (фінансових) санкцій, згідно оскаржуваного податкового
повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі,
стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки N
12004/20-40-14-19-08/30669041 від 08.09.2017, оформленого за результатом
проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ФГ "Київська
Русь" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо
господарських взаємовідносин з ТОВ "Енерго Постач-81" та ТОВ "ТД
Форум Брандіг" за грудень 2015 року та джерел походження матеріальних
цінностей, використаних при виробництві продукції, що реалізовувалась ТОВ
"Енерго Постач-81" та ТОВ "ТД Форум Брандіг", під час якої
було виявлено порушення позивачем вимог:
-
п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність
Україні", п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 198.5 ст. 198, пп. 209.2 ст. 209
Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з
податку на додану вартість по декларації спеціального режиму оподаткування
(скороченої) у грудні 2015 року на суму 42489,00 грн.;
-
п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. 192.1 ст. 192, п. 209.1 ст. 209
Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність об'єкту
оподаткування та неможливості реального здійснення платником податків
господарських операцій з ТОВ "ТД Форум Брандіг", що призвело до завищення
податкового зобов'язання з ПДВ по загальній декларації спеціального режиму
оподаткування (скороченої) у грудні 2015 року на суму 279000,00 грн. та
заниження податкового зобов'язання на суму 279000,00 грн. з реалізації власної
сільськогосподарської продукції невстановленим покупцям.
21
вересня 2017 року Головним управлінням ДФС у Харківській області без проведення
відповідної перевірки внесено зміни до акту перевірки N
12004/20-40-14-19-08/30669041 від 08.09.2017, в яких зазначено, що перевіркою
встановлені порушення ФГ "Київська Русь": п. 185.1 ст. 185, п. 187.1
ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, що
призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість по
декларації спеціального режиму оподаткування (скороченої) у грудні 2015 року на
339427,00 грн.
Податковим
органом змінено описову частину акта, а саме зазначено, що: "Перевіркою
встановлено дефектність первинних бухгалтерських документів по оформленні
реалізації товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ "Енерго
Постач-81" та ТОВ "ТД Форум Брандіг" на загальну суму 2036560,00
грн., в т. ч. ПДВ 339426,67 грн., а саме на адресу ТОВ "Енерго
Постач-81" в сумі 362560,00 грн. в т. ч. ПДВ 60426,67 грн. та на адресу
"ТД Форум Брандіг" в сумі 1674000,00 грн., в т. ч. ПДВ 279000,00
грн., у зв'язку з відсутністю необхідних реквізитів документу: відсутність
ідентифікації посадової особи від імені покупця. З цих підстав податковий орган
прийшов до висновку, що реальність вчинення господарських операції ФГ "Київська
Русь" з ТОВ "Енерго Постач-81" та ТОВ "ТД Форум
Брандіг" на загальну суму 2036560,00 грн. не підтверджується, а наслідком
для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на
папері, тому у підприємства не було підстав для податкового обліку операції з
оформлення реалізації кукурудзи власного виробництва у грудні 2015 у кількості
653,3 тон на загальну суму 2036560,00 грн., в т. ч. ПДВ 339426,67 грн.,
оскільки встановлено реалізацію кукурудзи власного виробництва невстановленим покупцям
у кількості 653,3 тон на загальну суму 2036560,00 грн., в т. ч. ПДВ 339426,67
грн.
На
підставі акту та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване
податкове повідомлення-рішення.
Судами
встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентами ТОВ
"Енерго Постач-81" та ТОВ "ТД Форум Брандіг" відбувались у
межах договорів постави кукурудзи.
Судами
встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських
операцій було надано копії належно оформлених первинних документів, зокрема,
договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні,
оборотно-сальдові відомості, банківські виписки.
ДОВОДИ
УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального
права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки,
що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів
контролюючого органу щодо відсутності реального здійснення господарських
операцій позивача з контрагентом, що було встановлено під час проведення
перевірки, зокрема посилається на наявність протоколу допиту свідка ОСОБА_6,
який стверджував, що ніяких документів, включаючи звітність та первинні
документи, від імені ТОВ "Енерго Постач-81" він не підписував, щодо
ТОВ "ТД Форум Брандіг" контролюючий орган зазначає про наявність
податкової інформації, що складена Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області
з причин неможливості проведення документальної позапланової виїзної перевірки
у зв'язку з відсутністю вказаного господарюючого суб'єкту за місцезнаходженням.
Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній
скарзі контролюючим органом не вказано.
9.
ФГ "Київська Русь" заперечень на касаційну скаргу надано не було.
ДЖЕРЕЛА
ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10.
Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1.
Пункт 44.1 статті 44.
Для
цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат
та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або
податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів
бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з
обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам
податків забороняється формування показників податкової звітності, митних
декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені
абзацом першим цього пункту.
10.2.
Пункт 185.1 статті 185.
Об'єктом
оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце
постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті
186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти
застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного
кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування
лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких
розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього
Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі
митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів
і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та
авіаційним транспортом.
10.3.
Пункт 187.1 статті 187.
Датою
виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата,
яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з
подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський
рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а
в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі
платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у
банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження
товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що
засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до
вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що
засвідчує факт постачання послуг платником податку.
10.4.
Пункт 188.1 статті 188.
База
оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх
договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості
послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного
податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами
господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів
крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді
бальзамів та еліксирів).
При
цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути
нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з
постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх
собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не
може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського
обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом
якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів
- виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які
підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб
населення.
До
складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів,
вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику
податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з
компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної)
вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти
річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або
неналежного виконання договірних зобов'язань.
До
бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за
виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та
регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або
суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання
наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії),
та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику
податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником
податку.
10.5.
Пункт 198.3 статті 198.
Податковий
кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної)
вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених)
платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього
Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або
виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням
(будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі
інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у
необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування
податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та
основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах
господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового
періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані
операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.6.
Пункт 198.6 статті 198.
Не
відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у
зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному
реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними
деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього
Кодексу.
У
разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми
податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не
підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник
податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
10.7.
Пункт 209.1 статті 209.
Резидент,
який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового
господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6
цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний
режим оподаткування.
10.8.
Пункт 209.2 статті 209.
Згідно
із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість,
нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним
сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю
залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для
відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість
виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за
наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Зазначені
суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими
підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в
органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку,
затвердженому Кабінетом Міністрів України.
11.
Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні":
11.1.
Стаття 1.
11.1.1.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів
та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2.
Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію
та підтверджує її здійснення.
11.2.
Частина 1 статті 9.
Підставою
для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які
фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні
бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -
безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення
даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові
документи.
ПОЗИЦІЯ
ВЕРХОВНОГО СУДУ
12.
Визначення об'єкту оподаткування ПДВ та виникнення права у платника податку на
формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного)
вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх
використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів,
зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному
змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має
підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
13.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі
даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх
дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою
для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені
господарські операції.
14.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних
податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його
контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його
господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт,
послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення
господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення
покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового
кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен
зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на
формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його
контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про
обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість
дій між ними.
15.
Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника
податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій
правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання
податкової преференції у формі податкового кредиту.
16.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх
даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність
первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у
податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що
відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у
редакції чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) та ст. 77
Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час
вирішення спору судом апеляційної інстанції) обов'язок доведення відповідних
обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на
суб'єкта владних повноважень.
У
разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у
справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував
податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник
податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71
Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) та ч.
1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції після
15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких
ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оцінка
доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
17.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог
касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу
адміністративного судочинства України).
18.
Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були
зазначені в акті перевірки, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди
попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.
У
ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну
оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами, що спростовують позицію
контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства
щодо заниження податкових зобов'язань. Зокрема, судами досліджено первинні
документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою
для податкового обліку та які містять відомості які у повній мірі відображають
суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.
19.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в
інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також
податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки
реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не
ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним
доказом в розумінні процесуального Закону.
20.
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи контролюючого органу,
щодо наявного вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області по
справі N 359/4590/17, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчинені кримінального
правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205-1 Кримінального кодексу
України (підроблення документів, які подаються для проведення державної
реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців), оскільки вказаний
вирок не містить будь - яких відомостей про господарські операції між ТОВ
"Форум Брандіг" та позивачем, окрім того він стосується гр. ОСОБА_7,
натомість директором у період здійснення господарських правовідносин та
підписання первинних документів від імені ТОВ "Форум Брандіг" була гр.
ОСОБА_8 Також необхідно зазначити, що відносно вказаного контрагента вирок за
ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) відсутній.
21.
Не заслуговує на увагу і посилання контролюючого органу щодо наявності
протоколу допиту, в якому директор контрагента ТОВ "Енерго Постач-81"
заперечує свою участь у діяльності товариства та у підписанні від його імені
первинних, оскільки, судами не була встановлена достовірність та допустимість
вказаного протоколу як належного доказу по справі та як правильно було вказано
судами, сам факт заперечення такої участі не може бути беззаперечним свідченням
безтоварності спірної операції, натомість факт поставки кукурудзи
підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що
відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування
податкового обліку платника податків, натомість доказів про наявність фактів,
які встановлені судами, однак не враховані під час прийняття рішень судами у
цій справі, та які свідчать про обізнаність платника податків щодо
неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим
органом всупереч вимог процесуального закону надано не було.
22.
Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини
справи, досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними
контрагентами, за якими Товариством було сформовано свій податковий облік, та
надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених
контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв'язку з
чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи
неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі
(аналогічні тим, що були зазначені в апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують
правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.
Висновки
за результатами розгляду касаційної скарги
23.
Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює
докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх
безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази
не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність,
допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і
взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
24.
Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з
висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні
належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать
про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу
не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
25.
У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального
закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень, підтверджено належними
та допустимими доказами правомірність формування об'єкту оподаткування ПДВ за
реально вчиненими господарськими операціями.
26.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту
встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними
норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов
висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм
матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути
підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління
Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського
окружного адміністративного суду від 24 листопада 2017 року та постанову
Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року слід
залишити без задоволення.
27.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства
України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має
право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без
змін, а скаргу без задоволення.
28.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не
допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій
(частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись
статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного
судочинства України, суд постановив:
Касаційну
скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області
залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного
суду від 24 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного
суду від 28 лютого 2018 року у справі N 820/4428/17 залишити без змін.
Постанова
набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не
підлягає.
Судді
Верховного Суду:
І.
Я. Олендер
І.А.
Гончарова
Р.
Ф. Ханова
Отправить комментарий