Управление
Гоструда при проведении инспекционного посещения физического лица -
предпринимателя обнаружило нарушение ст. 21, 24 КЗоТ, требований постановления
КМУ № 413. В частности, работник был допущен к работе без заключения трудового
договора и уведомления соответствующего территориального органа ГФС о принятии
на работу наемного работника.
Наемный
работник во время инспекционного посещения дал пояснения, в которых отметил,
что работает в магазине физлица - предпринимателя с марта 2014 года. На
основании акта инспекционного посещения должностными лицами Управления принято
постановление о наложении штрафа в размере 111 690 грн.
Не
согласившись с наложенными финансовыми санкциями, ФЛП обратился в суд с иском к
Управлению Гоструда в Черкасской области о признании противоправным и отмене
постановления Управления о наложении штрафа в размере 111 690 грн.
В
исковом заявлении ФЛП ссылался на то, что выводы инспектора труда Управления
являются ошибочными поскольку наемного работника за день до начала
инспекционного посещения принято продавцом магазина, что подтверждается
приказом и заключенным трудовым договором. Территориальный орган ГФС не был
уведомлен о принятии работника на работу из-за неудовлетворительного состояния
здоровья ФЛП.
Суд
вынес решение в пользу Гоструда и обязал ФЛП уплатить штраф за оформленного «задним
числом» работника. Как отмечает суд, наемный работник сообщил, что работает в
магазине с 2014 года, и это обстоятельство противоречит предоставленным истцом
документам (приказу и трудовому договору).
Решение
суда еще не вступило в законную силу и обжалуется. Но… берегите своих наемных
работников.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2018 року
справа № 2340/3092/18
м. Черкаси
Черкаський
окружний адміністративний суд у складі:
головуючого
судді Тимошенко В.П.,
розглянувши
за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
(у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці в Черкаській області
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
встановив:
06
серпня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (20600, Черкаська область, м. Шпола, вул.
Грушевського, 102, ІПН НОМЕР_1) до управління Держпраці в Черкаській області
(18000, м. Черкаси, бул. Шеченка, 205, ідентифікаційний код 39881228), в якому
позивач просить: визнати протиправною та скасувати постанову від 12.07.2018
№ЧК-530/15/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-383 про накладення штрафу в розмірі 111690 грн.
Обґрунтовуючи
позовні вимоги, позивачем зазначено, що на його думку оскаржувана постанова
суперечить вимог чинного законодавства України, тому підлягає скасуванню.
Ухвалою
судді Черкаського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 прийнято
позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі,
вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розгляд
справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного
судочинства України (далі КАС України) розпочато через тридцять днів з дня
відкриття провадження у справі.
Відповідач
у встановлений судом термін надав відзив на позовну заяву, в якому просив
відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, мотивуючи це тим, що
за наслідками інспекційного відвідування позивача, 12.07.2018 відповідачем
прийнято постанову №ЧК-530/15/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-383 про накладення штрафу в розмірі
111690 грн. Відповідач зазначив, що при проведенні інспекційного відвідування
та прийнятті оскаржуваного рішення уповноваженні особи Управління Держпраці у
Черкаській області діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
визначені Конституцією та законами України.
Розглянувши
подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність
кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх
сукупності, суд зазначає таке.
18.06.2018
начальником Управління Держпраці у Черкаській області прийнято наказ № 553-Н
«Про проведення інспекційного відвідування».
18.06.2018
сформовано направлення за № 1174 на проведення інспекційного відвідування
субєкта господарювання ФОП ОСОБА_1 (вул. Грушевського, 102, м. Шпола, Черкаська
область).
За
результатом проведеної перевірки, перевіряючим складено акт інспекційного
відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЧК-530/15/АВ від
22.06.2018, яким зафіксовано порушення ст. 21, ст. 24 КЗпП України, ПКМУ №413.
Зокрема
згідно з розділом ІІІ акта від 22.06.2018 виявлені такі порушення: «Трудовий
договір між підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладено чим порушено ч. 1 ст.
21, ч. 1 ст. 24 КЗпП. Повідомлення органу ДФС про прийняття на роботу ОСОБА_2
не надано».
Процес
відвідування зафіксовано засобами відеотехніки, про що зроблено відмітку в акті
інспекційного відвідування.
Позивачем
акт інспекційного відвідування отримано 22.06.2018 без зауважень та заперечень,
що підтверджується її підписом в акті.
Позивачем
до матеріалі позову додано заперечення, в якому зазначено, що нею під час
проведення інспекційного відвідування не були наданні документи, що
підтверджують працевлаштування працівника та додано документи, що підтверджують
прийняття на роботу ОСОБА_2 Однак суд зазначає, що в наданому до суду
запереченні відсутні будь-які відмітки про те, що дане заперечення надіслане до
Управління Держпраці у Черкаській області та відповідно отримане ними.
У
звязку з виявленими порушеннями законодавства про працю, позивачеві винесено
припис від 22.06.2018 № ЧК-530/15/АВ-П про їх усунення, який позивачем виконано,
що підтверджується повідомленням про виконання припису від 12.07.2018.
Під
час проведення перевірки ОСОБА_2 надала письмові пояснення від 22.06..2018, в
яких зазначила, що працює в магазині «Ритуал» з березня 2014 року, підприємець
якого являється її дочка інвалід І групи. Працює безкоштовно, кошти збирають на
реабілітаційні центри для ОСОБА_1 Просимо віднестися до них з розумінням.
На
підставі висновків вказаного акту інспекційного відвідування від 22.06.2018
№ЧК-530/15/АВ, контролюючим органом прийнято постанову
№ЧК-530/15/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-383 від 12.07.2018 про накладення штрафу у розмірі
111690,00 грн.
Вирішуючи
спір по суті суд зазначає таке.
Відповідно
до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею
4 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694 визначено, що
державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції
України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і
здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним
захворюванням.
Указом
Президента України від 06.04.2011 року № 386/2011, затверджено Положення про
Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення №386/2011),
відповідно до п. 1 якого Державна інспекція України з питань праці (Держпраці
України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується
і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України
- Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).
Держпраці
України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію
державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства
про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою
втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на
випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування)
в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання
соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання
прав і гарантій застрахованих осіб.
Одними
із основних завдань Держпраці України, згідно з п. 3 Положення, є реалізація
державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням
законодавства про працю; реалізація державної політики з питань контролю за
додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги,
компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального
забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно
до підп. 1 п. 4 цього ж Положення № 386/2011 Держпраці України відповідно до
покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням
підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду
діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю
та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами
виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці)
законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу
відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій,
пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової
дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за
важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним
взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними
засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення
обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів
праці та інших норм законодавства.
Відповідно
до п. 6 Положення №386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї
завдань має право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям,
суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у
працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого
виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам
загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи
щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість
населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання
соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання
прав і гарантій застрахованих осіб; складати у випадках, передбачених законом,
протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про
адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.
Згідно
з п. 7 Положення №386/2011 Держпраці України здійснює свої повноваження
безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі.
Правові
та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного
нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів
державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та
відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду
(контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 року №877-V «Про основні
засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі -
Закон №877-V).
Згідно
зі ст.1 вказаного Закону, заходи державного нагляду (контролю) - планові та
позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій,
оглядів, обстежень та інших дій.
При
цьому, суд зауважує, що встановлення законодавцем такої форми перевірки як
інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП
України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Так,
статтею 259 КЗпП України, унормовано, що державний нагляд та контроль за
додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми
власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями,
які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади,
що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням
законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Також,
постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 затверджено
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю,
який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням
законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та
відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які
використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (надалі Порядок №
295).
У
відповідності до приписів п.п 2 Порядку № 295, державний контроль за
додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення
інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.
Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів,
виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких
передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням
законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).
В
силу п. 3 Порядку № 295, контрольні повноваження інспектора праці
підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що
видається Держпраці.
Згідно
з п.п. 8, 9 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор
праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про
проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових
відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним
посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може
завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Під
час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити
об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове
посвідчення.
Отже,
з аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що відповідач, як
територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити позапланові заходи
державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з
питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних
відвідувань.
Підставою
для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб'єкта господарювання
порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення зафіксовані в
акті перевірки.
Суд
зазначає, що підставою прийняття оскаржуваної постанови є акт інспекційного
відвідування в якому зазначено, що Трудовий договір між підприємцем ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 не укладено чим порушено ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 24 КЗпП. Повідомлення
органу ДФС про прийняття на роботу ОСОБА_2 не надано.
В
позовній заяві позивач зазначає, висновки перевіряючого є хибними оскільки, на
підставі заяви ОСОБА_2 її прийнято продавцем магазину з 21.06.2018 з оплатою в
розмірі мінімальної заробітної плати, що підтверджується наказом від 21.06.2018
№1, який зареєстрований в журналі реєстрації наказів позивача). Крім того, між
позивачем та ОСОБА_2 21.06.2018 був укладений трудовий договір. Також позивач
пояснила, шо станом на день здійснення інспекційного відвідування (22.06.2018)
нею не повідомлено орган ДФС про прийняття працівника на роботу, оскільки через
стан свого тяжкого здоровя не мала змоги повідомити 21.06.2018 орган ДФС про
прийняття ОСОБА_2 на роботу та лише 23.06.2018 виконано вказаний обовязок.
Статтею
1 Кодексу законів про працю України визначено, що Кодекс законів про працю
України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню
продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності
суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного
рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню
праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Відповідно
до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, трудовий договір є
угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або
уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується
виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому
розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений
ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну
плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені
законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частинами
1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір
укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є
обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового
договору про роботу в районах з особливими природними географічними і
геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні
контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору
у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187
цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших
випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений
до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи
розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення
центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та
реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на
роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно
з ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України, трудовий договір може бути:
безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк,
встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання
певної роботи.
Суд
зазначає, що згідно письмових пояснень ОСОБА_2 від 22.06.2018 остання
повідомила, що з березня 2014 року працює у підприємця ОСОБА_1 в магазині
«Ритуал».
Таким
чином, сама ОСОБА_2 під час проведення інспекційного відвідування вказала на
факт праці у ФОП ОСОБА_1 продавцем з березня 2014 року. Вказана обставина
спростовує викладені у позовній заяві обґрунтування щодо початку роботи ОСОБА_2
у ФОП ОСОБА_1 з 21.06.2018.
Крім
того, під час інспекційного відвідування вищезазначені документи (трудовий
договір від 21.06.2018, наказ № 1 від 21.06.2018 та інші зазначені позивачем
документи) перевіряючому не надавались.. Натомість, на питання щодо укладення
між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 трудового договору, остання повідомила, що такого
договору немає. Вказане, підтверджується поясненнями головного державного
інспектора Мирошниченка М.М., який проводив інспекційне відвідування позивача.
Наведені
обставини викликають обґрунтований сумнів щодо існування станом на день
проведення інспекційного відвідування позивача (22.06.2018) наданих нею до суду
документів (заяви ОСОБА_2 від 20.06.2018, трудового договору від 21.06.2018,
наказу від 21.06.2018, журналу реєстрації наказів ФОП ОСОБА_1, який розпочато
21.06.2018) та вказують на те, що ці документи було створено вже після завершення
контролюючого заходу з метою уникнення відповідальності за допущення ФОП
ОСОБА_1 до роботи продавцем ОСОБА_2 без належного оформлення у відповідності до
вимог ст. 24 КЗпП України трудових відносин.
Про
оформлення трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже після проведення
інспекційного відвідування також свідчить дата подання повідомлення про
прийняття позивачем ОСОБА_2 на роботу продавцем.
Так,
згідно з повідомлення про прийняття працівника на роботу від 23.06.2018 ФОП
ОСОБА_1 23.06.2018, тобто наступного дня після проведеного контролюючого
заходу, повідомила відповідний територіальний орган Головного управління ДФС у
Черкаській області про прийняття ОСОБА_2 на роботу.
Відповідно
до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 413 «Про порядок
повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про
прийняття працівника на роботу» (далі-Порядок № 413) повідомлення про прийняття
працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації
або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних
органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного
внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за формою згідно з
додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із
таких способів:
-
засобами електронного звязку з використанням електронного цифрового підпису
відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного
документообігу та електронного підпису;
-
на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
-
на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із пятьма
особами.
З
аналізу положень Порядку № 413 вбачається, що роботодавець має змогу подати до
органу Державної фіскальної служби повідомлення про прийняття працівника на
роботу одним із трьох альтернативних способів, зокрема засобами електронного
звязку.
Таким
чином, твердження позивача про не повідомлення 21.06.2018 органу ДФС про
прийняття ОСОБА_2 на роботу через стан свого тяжкого здоровя є безпідставним,
оскільки у разі дійсного прийняття на роботу ОСОБА_2 з 21.06.2018, позивач не
залежно від стану здоровя мала можливість надіслати повідомлення засобами
електронного звязку.
Згідно
статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи
даний спір, суд, керуючись ч. 2 статті 2 КАСУ, зобовязаний перевірити рішення
суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на
підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження
надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для
прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності
перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з
дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для
прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це
рішення (дія).
Згідно
ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази,
які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх
безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно
до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона
повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім
випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно
ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних
справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних
повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи
бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти
адміністративного позову.
В
адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності
суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого
рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує
проти адміністративного позову.
Суд
вважає, що відповідачем надані суду належні докази правомірності висновків про
порушення позивачем норм чинного законодавства про працю в розумінні зазначеної
норми Закону.
З
огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи обставин,
суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного
законодавства.
Оскільки
під час розгляду справи судом встановлено правомірність висновків органу
владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства про
працю, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись
статтями 6, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства
України, суд
вирішив:
У
задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення
може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами,
встановленими ст.ст. 293, 295-297 КАС України шляхом подання до суду першої
інстанції до початку функціонування Єдиної судової
інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням п.п.15.5. п.15 ч.1
Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
В.П. Тимошенко
Отправить комментарий