В
некоторых царствах, в некоторых государствах на балконах курить запрещают. Но
это не точно. А если и не запрещают, то соседи, которым очень мешает сигаретный
дым, могут потребовать ввести ограничения – например, позволить курить на
балконе лишь в определенные часы или лишь определенное количество сигарет.
И
борьба за здоровый образ жизни превращается в кнут в руках каких-нибудь
склочных соседей. Впрочем, не все так однозначно. Сбор доказательств для
наказания богомерзкого курильщика может обернуться иском о незаконной слежке и
вмешательстве в частную жизнь.
Единый
реестр судебных решений свидетельствует о том, что судебные споры с
курильщиками не так распространены в Украине, как в странах близкого и дальнего
зарубежья.
Вот
Днепровский районный суд. г. Киева устранил препятствия в пользовании
принадлежащей истцу на праве частной собственности 25/100 доли квартиры и обязал
другого совладельца квартиры, которому принадлежит на праве частной собственности
75/100 долей квартиры, не курить табачные изделия в кухне и других местах
общего пользования квартиры. Интересно посмотреть, как будет выполняться данное
решение.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа
№:755/8393/19
Провадження
№: 2/755/4066/19
"16"
серпня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді
Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного
позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, -
у
с т а н о в и в :
27.05.2019
року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про усунення перешкод
у користуванні квартирою, у якому просить суд усунути перешкоди власнику
квартири ОСОБА_1 у користуванні власністю 25/100 частки квартири АДРЕСА_1
шляхом зобов`язання відповідача не палити в кухні та інших приміщеннях
загального користування квартири АДРЕСА_1 як особисто, так і не допускати
паління особами, які приходять до неї в зазначену квартиру.
Вимоги
позовної заяви мотивовано тим, що позивач є власником 25/100 частин квартири
АДРЕСА_1 згідно договору дарування від 11.04.2002 року. Власником 75/100 частин
квартири АДРЕСА_1 є відповідачка на підставі свідоцтва про право на спадщину за
законом від 25.02.2011 року. Позивач з 2002 року зареєстрований у квартирі,
постійно у ній проживає та іншого житла не має. Позивач зазначає, що з часу
заселення відповідачки у квартиру вона поводиться не по сусідські, у зв`язку із
чим позивач був змушений в 2012 році звернутись до суду із позовом про усунення
перешкод, які чинила відповідачка в користуванні газовою плиткою. Зазначений
позов був частково задоволений рішенням Апеляційного суду м. Києва від
06.06.2013 року. З часу заселення у квартиру в 2012 році відповідачка постійно
курить у кухні та в місцях загального користування квартирою, залишає
недопалки, а її гості також палять на кухні. Позивач вказує, що не може вийти
на кухню за необхідності, оскільки там накурено і це є шкідливим для нього. Позивач
є людиною похилого віку, 1939 року народження, пенсіонер, не палить, має
хронічний обструктивний бронхіт і йому важко дихати в квартирі коли хтось
палить. На зауваження відповідачка не реагує, палить кожні 1-2 години, а також
палить разом з особами, які до неї приходять на кухні. З 2012 року позивач
звертався до дільничних інспекторів міліції (16.08.2012, 28.08.2012,
05.12.2013, 21.10.2013), також звертався до начальника Дніпровського РУГУ,
однак відповідачку не оштрафували і вона продовжувала палити вдома на кухні. У
лютому 2018 року позивач звернувся до дільничного поліції із заявою, який
24.02.2018 року прийшов до квартири, встановив факт куріння в квартирі, провів
профілактичну бесіду з відповідачкою про недопустимість куріння на кухні
комунальної квартири, але одразу після виходу поліцейського з квартири
відповідачка знов закурила. На звернення в поліцію від 20.03.2018 року позивач
отримав відповідь про притягнення відповідачки до адміністративної
відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП та винесення офіційного попередження
про недопустимість антигромадської поведінки. На наступну заяву позивача до
поліції від 20.07.2018 року йому було повідомлено про складання відносно
відповідачки адміністративного протоколу за ч. 2 ст. 175-1 КУпАП та проведення
профілактично-роз`яснювальної роботи щодо недопущення ведення антигромадського
способу життя. Однак відповідачка палити у квартирі не припинила. 22.01.2019
року позивач знов звернувся до поліції та просив припинити з боку відповідачки
паління в квартирі, однак отримав відповідь, що відомостей які б вказували на
вчинення кримінального правопорушення для внесення відомостей до ЄРДР немає.
Позивач вказує, що застосовані поліцією до відповідачки адміністративні методи
виявились безрезультатними, а під кримінальну відповідальність дії відповідачки
не підпадають, тому позивач змушений звернутись до суду з проханням зобов`язати
відповідачку не палити на кухні та місцях загального користування квартири. За
твердженням позивача, довготривале знущання відповідачкою над ним, людиною
похилого віку, є образливим та принижує його людську гідність. Відповідачка
продовжує курити в кухні квартири попри всі зауваження та прохання позивача. На
думку позивача, дії відповідачки заборонені законом і є протиправними. Тим
самим між двома співвласниками квартири виникає конфліктна ситуація щодо
користування їхньою спільною частковою власністю - квартирою. Позивач як
співвласник частини квартири категорично заперечує проти куріння в місцях
загального користування (кухня, коридор, ванна, туалет) і, на думку позивача,
відповідачка як співвласник, не має права ігнорувати його інтереси та
встановлювати свої правила користування спільною власністю. Позивач вказує, що
приміщення в якому він готує собі їжу не повинно бути прокуреним, адже для його
здоров`я дуже шкідливо дихати забрудненим повітрям, до того ж кімната позивача
розташована поряд із кухнею і дим від падіння попадає до кімнати, через двері
під час їх відкривання та навіть при зачинених дверях.
Ухвалою
суду від 30.05.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд
справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін,
роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх
неподання.
11.07.2019
року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву зі змісту якого
вбачається, що відповідачка не визнає заявлених до неї позовних вимог та
просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що вона дійсно є
співвласником квартири АДРЕСА_1 , однак викладені у позовній заяві обставини є
надуманими та такими, що не відповідають дійсності. Відповідачка офіційно
працевлаштована, працює п`ять днів на тиждень з 09.00 год. по 18.00 год. та з
09.00 год. до 16.45 год по п`ятницях і півтори години на день займає дорога на
роботу та в зворотному напрямку, тому безпідставними є твердження про паління
кожні 1-2 години у місцях загального користування квартирою і ніякі знайомі або
незнайомі особи до неї не приходить, адже вона працює повний робочий день.
Таким чином відповідачка вказує, що аж ніяк не може палити в квартирі кожні 1-2
години, а кожні вихідні вона проводить в своїх друзів на дачі чи в інших
місцях, тому вдома майже не буває. Відповідачка зазначає, що їй не було відомо
про складені відносно неї адміністративні протоколи, тому на даний час оскаржує
їх складання. Встановлений нормативно-правовими актами перелік місць вільних
від паління є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню і у квартирах, що
належать особам на праві приватної власності паління не заборонене.
Відповідачка стверджує, що не палить у належній їй та позивачу квартирі, а
згідно позовних вимог позивач бажає, зокрема, і ухвалення рішення щодо
невідомих ані йому, ані відповідачу осіб, які нібито приходить до відповідача і
разом із нею палять на кухні. Відповідачка вказує, що жодним чином права
позивача не порушує і рішення суду не може обмежити її у праві користування
належної їй частиною квартири.
18.07.2019
року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача на позовну заяву
зі змісту якої вбачається, що позивач підтримує заявлені позовні вимоги та
просить позов задовольнити посилаючись на те, що позивачка працевлаштована лише
з 01.02.2018 року, а до цього часу працювала саме масажистом на дому. З 2012
року відповідачка постійно курить на кухні квартири. Останній рік відповідачка
дійсно більшу частину денного часу проводить на роботі, однак після прокидання
о 07.00 год. ранку і до виходу на роботу вона встигає покурити не менше двох
цигарок, інколи більше п`яти. Повертаючись з роботи відповідачка одразу йде на
кухню та обов`язково палить цигарку, а потім, якщо приходять відвідувачі палить
із ними. Влітку відповідачка інколи на вихідні їздить в гості, а взимку
здебільшого знаходиться вдома, що обов`язково супроводжується курінням на
кухні. У вихідні коли відповідачка вдома до неї хтось приходе і це також
супроводжується палінням цигарок на кухні. Відповідачка має в користуванні дві
більших кімнати з виходами на балкони, але палить не у кімнатах, не на
балконах, а на кухні. Позивач вказує, що не звинувачує відповідача у своїй
хворобі легень, але відповідачка мала б зважати на хронічне захворювання
позивача на дифузний бронхіт, однак вона демонстративно ігнорує прохання не
палити на кухні.
Ухвалою
суду від 19.07.2019 року клопотання позивача про виклик та допит свідків
залишено без задоволення.
За
змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного
позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів
з дня відкриття провадження у справі.
Згідно
ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження
починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з
дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо
для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до
цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення
яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі,
можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і
письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд,
вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен
окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини
справи, приходить до наступного висновку.
Судом
встановлено, що позивач є власником 25/100 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі
договору дарування від 11.04.2002 року (а.с. 7).
Відповідачка
є власницею 75/100 частин квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на
спадщину за законом від 25.02.2011 року (а.с. 43-44).
За
змістом наявної в матеріалах справи копії виписки з медичної картки позивача,
останній має діагноз - хронічний обструктивний бронхіт та рекомендовано ведення
здорового способу життя (а.с. 8).
Як
вбачається з матеріалів справи, 20.02.2018 року позивач звертався із заявою до
начальника Дніпровського УП ГУ НПУ м. Києва у якій скаржився на дії відповідача
щодо паління нею цигарок у місцях загального користування квартири (а.с. 15).
За
змістом висновку по заяві гр. ОСОБА_1 від 25.03.2018 року, в ході перевірки
заяви останній пояснив, що ОСОБА_2 постійно палить цигарки на спільній кухні,
на зауваження не реагує, при цьому заявник має хронічний бронхіт та гостро
відчуває тютюновий дим. В ході відпрацювання матеріалу на гр. ОСОБА_2 був
складений адміністративний протокол за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП та винесено
офіційне попередження про неприпустимість антигромадської поведінки (а.с. 16).
20.07.2018
року позивач повторно звернувся до начальника Дніпровського УП ГУ НПУ м. Києва
з заявою у якій зазначив, що ОСОБА_2 продовжує курити на кухні та місцях
загального користування квартирою (а.с. 17).
Листом
начальника Дніпровського УП ГУ НПУ м. Києва від 06.08.2018 року позивача
повідомлено про розгляд його звернення з приводу куріння сусідкою на спільній
кухні та зазначено, що відносно ОСОБА_2 складено адміністративний протокол за
ч. 2 ст. 175-1 КУпАП та проведено профілактично-роз`яснювальну роботу щодо недопущення
ведення антигромадського способу життя (а.с. 18).
22.01.2019
року позивач знов звернувся до начальника Дніпровського УП ГУ НПУ м. Києва із
заявою про те, що сусідка по комунальній квартирі курить на кухні - місці
загального користування (а.с. 19-20).
Листом
начальника Дніпровського УП ГУ НПУ м. Києва від 04.02.2019 року позивача
повідомлено про розгляд його звернення, зазначено про відсутність відомостей,
які б вказували на вчинення кримінального правопорушення та вказано, що по
даному факту проведено профілактичну бесіду з гр. ОСОБА_2 та офіційно
попереджено про недопустимість антигромадської поведінки (а.с. 21).
За
змістом довідки Української шкоди урядування Національного агентства України з
питань державної служби №02/19-19 від 27.06.2019 року, відповідачка працює на
посаді фельдшера з 01.02.2018 року по теперішній час. З понеділка по четвер з
09.00 до 18.00 та п`ятницю з 09.00 до 16.45. Вихідні дні субота та неділя (а.с.
45).
Згідно
листа начальника Дніпровського УП ГУ НПУ м. Києва від 18.07.2019 року
адресованого відповідачці, за результатами перевірки по скарзі відповідачки на
неправильне притягнення до адміністративної відповідальності, постанова АА
540802 за ч. 2 ст. 175-1 КУпАП відповідно до ст. 293 КУпАП скасована, справа
закрита (а.с. 67).
Відповідно
до положень ч. 3 ст. 82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими,
не потребують доказування.
До
таких обставин, у даному випадку, суд відносить загально відомі дані про
шкідливий влив тютюнового диму, як на осіб які безпосередньо здійснюють
вживання тютюнових виробів, так і на осіб, які вдихають тютюновий дим, що
виділяється в повітря в результаті куріння тютюну іншими особами.
Шкідливість
тютюнових виробів є загальновідомою обставиною, адже на рівні нормотворчою
діяльності держава вчиняє заходи з попередження куріння тютюнових виробів,
зниження рівня їх вживання серед населення, обмеження доступу до них дітей,
охорони здоров`я населення від шкоди, що завдається їхньому здоров`ю внаслідок
розвитку захворювань, інвалідності, а також смертності, спричинених курінням
тютюнових виробів чи іншим способом їх вживання, зокрема, приймаючи відповідні
нормативно-правові акти загальної дії як то Закону України «Про заходи щодо
попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на
здоров`я населення».
Відповідно
до положень ст.ст. 316, 317, 319, ЦК України, правом власності є право особи на
річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно
від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та
розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається
своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна
будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні
обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та
гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та
природні якості землі.
Згідно
ст.ст. 355, 356, 358 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб
(співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно
може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної
власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у
праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової
власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть
домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною
частковою власністю.
За
змістом ст.ст. 379, 382, 383 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий
будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного
або тимчасового проживання в них. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому
будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власник
житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного
проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права
використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно
до ст.ст. 386, 391 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх
суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість
порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою
про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою
про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має
право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та
розпоряджання своїм майном.
Згідно
ст.ст. 9, 10, 150, 151, 179 ЖК УРСР, житлові права охороняються законом, за
винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих
прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських
організацій. Громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони
проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення,
додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ,
електричну і теплову енергію. Громадяни, які мають у приватній власності
будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого
проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією
власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду,
обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Громадяни,
які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані
забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і
капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Користування
будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду
житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх
утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування
приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються
Кабінетом Міністрів України.
За
змістом п.п. 7, 10, 13 Правил користування приміщеннями житлових будинків і
гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня
1992 р. №572, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у
гуртожитку зобов`язаний: дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері
житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і
правил; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування
приміщень, приладів та обладнання будинку, гуртожитку, порушують умови
проживання громадян. Мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в
яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі) мають рівні права
на користування підсобними приміщеннями і обладнанням. Спори, що виникають під
час користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, розв`язуються
шляхом проведення переговорів між учасниками спору або у судовому порядку.
Проаналізувавши
зміст наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку,
що співвласник здійснюючі свої права власності, зокрема право користування
квартирою, в межах цього права має можливість і палити тютюнові вироби у своєму
житловому приміщенні.
Однак,
реалізація власником свого права користування не може бути здійснена на шкоду
правам іншого співвласника, зокрема шляхом створення умов, які не дозволяють
іншому співвласнику за їх наявності належно реалізовувати своє право
користування.
Так,
паління тютюнових виробів у місцях загального користування квартири має
негативний влив не лише на особу, яка безпосередньо курить, а й на особу, яка
вимушено вдихає дим від паління. При цьому, завдання шкоди здоров`ю
відбувається як щодо особи яка має задовільний стан здоров`я, так і погіршує й
до того незадовільний стан здоров`я особи, яка, як позивач, має хронічні
хвороби легень. За умови наявності хронічних хвороби легень пасивне, вимушене
вдихання диму від паління безумовно призводить до погіршення здоров`я та
необхідності уникнення такого вдихання шляхом самостійного обмеження свого
права користування місцями загального користування у квартирі.
Суд,
виходячи з як найкращого та справедливого забезпечення балансу інтересів
співвласників, вважає за можливе обмеження одного зі співвласників у палінні в
місцях загального користування в квартирі, адже для реалізації свого права
куріння тютюнових виробів співвласник має можливість обрати будь-які інші
місця, що не заборонені чинним законодавством України, і таке обмеження не має
впливу на реалізацію співвласником свого права користування приміщенням за його
прямим призначенням.
Натомість
інший співвласник, який не палить, має хронічне захворювання легень, зазнає
шкоди від вдихання тютюнового диму та таким чином, позбавлений можливості
використовувати приміщення квартири загального користування за прямим
призначенням для приготування їжі, пересування тощо, що не може бути
реалізовано іншим шляхом на відміну від можливості здійснення паління у місцях,
які не відносяться до місць загального користування.
Тож
обраний позивачем спосіб захисту свого права на користування житловим
приміщенням є належним та таким, що має достатнє обґрунтування для його застосування
судом.
Відповідно
до положень ст.ст. 76-81, 89 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі
яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що
обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які
мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)
письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)
показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета
доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені
вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають
встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати
належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини
справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку
про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета
доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що
мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього
переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,
встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками
справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у
справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а
також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку
як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних
доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного
доказу (групи доказів).
Як
вбачається з матеріалів справи відповідачка взагалі заперечує, що здійснює
паління на кухні та в місцях загального користування у квартирі, однак
матеріали справи містять достатні та належні докази того, що куріння тютюнових
виробів нею має місце, на що вказують наявні в матеріалах справи звернення
позивача до правоохоронних органів та зміст відповідей на них.
Відповідачка
на підтвердження відсутності фактів паління у квартирі, зокрема, посилається на
наявність скасування постанови про адміністративне правопорушення прийнятої
відносно неї за ч. 2 ст. 175-1 КУпАП. Однак таке скасування не підтверджує
відсутності фактів паління в місцях загального користування в квартирі у
сукупності з наявними у справі іншими доказами на підтвердження куріння
тютюнових вирові у квартирі. Крім того, з наданого стороною відповідача з цього
приводу доказу не вбачається конкретної підстави скасування відповідної
постанови, адже відповідне скасування могло мати місце як у зв`язку з відсутністю
події правопорушення, так і у зв`язку з процесуальними порушеннями, що могли
мати місце при складанні постанови, враховуючи, що у своїх заявах по суті
справи відповідача зазначала про відсутність її обізнаності стосовно складання
постанов, що в свою чергу не є підтвердженням відсутності самих фактів паління.
При
цьому, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення
позовних вимог лише щодо усунення позивачу перешкод у користуванні належної
йому часткою квартири шляхом зобов`язання саме відповідача не палити на кухні
та інших приміщеннях загального користування у квартирі, з огляду на наступне.
За
змістом ст.ст. 42, 48 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками
справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і
відповідач.
Поряд
з цим зміст позовних вимог є конкретизованим в частині цих вимог, що спрямовані
до відповідача та не містять конкретизації в іншій частині, оскільки стосується
невизначеного кола осіб, які участі у справі не брали, відповідно не мали
процесуального статусу у ній. На думку суду, задоволення позовних вимог в
частині невизначеного кола осіб призведе до наявності впливу рішення суду на
права та обов`язки осіб, які не приймали участі у справі, отже не мали
можливості скористатись своїми правами на підтримку або заперечення проти
позову, що в свою чергу призводить до необхідності відмови у задоволенні
позовних вимог в частині недопущення паління особами, які приходять до
відповідача у квартиру.
Стосовно
розподілу судових витрат, що понесені сторонами у справі, суд здійснює їх
розподіл за наступними підставами.
Згідно
ст. 133, 141 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та
витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони
пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані
з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на
відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового
задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних
вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат
на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може
зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити
різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку
сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Як
вбачається з матеріалів справи, позивач поніс судові витрати пов`язані зі
сплатою судового збору у розмірі 768,40 грн. та витрати на правничу допомогу у
розмірі 1500,00 грн. Відповідачка понесла судові витрати пов`язані з отриманням
правової допомоги у розмірі 1300,00 грн.
З
урахуванням часткового задоволення позовних вимог суд приходить до висновку про
можливість застосування положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України та покладення на
відповідача обов`язку сплатити різницю у сумі судових витрат на користь
позивача, що становить 484,40 грн. (768,40 + 1500,00) : 2 = 1134,20 грн.;
1300,00 : 2 = 650,00 грн. 1134,20 грн. - 650,00 грн. = 484,20 грн.
На
підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 48, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259,
263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 319, 355,
356, 358, 379, 382, 383, 386, 391, ЦК України, ст.ст. 9, 10, 150, 151, 179 ЖК
УРСР, Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання
тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», «Правилами
користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених
постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. №572, суд, -
у х в а л и в:
Позов
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою -
задовольнити частково.
Усунути
ОСОБА_1 перешкоди в користуванні належної йому на праві приватної власності
25/100 частки квартири АДРЕСА_1 .
Зобов`язати
іншого співвласника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , якій належить на праві
приватної власності 75/100 часток квартири АДРЕСА_1 , не палити тютюнові вироби
в кухні та інших місцях загального користування квартири АДРЕСА_1 .
В
іншій частині позову - відмовити.
Стягнути
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору
та розглядом справи у загальному розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн.
20 коп.
Рішення
суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги
всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У
разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає
законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи
закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної
інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники
справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання
про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в
апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом
подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду
через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного
судового рішення.
Учасник
справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має
право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду
- якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому
повного рішення суду.
Повний
текст рішення складено 16.08.2019 року.
Учасники
справи:
Позивач
- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний
номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Відповідач
- ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків
НОМЕР_2 ).
Суддя
–
Отправить комментарий