Казалось
бы, обычный спор о разделе супружеского имущества закончился тем, что суд
отказался его рассматривать.
Исковые
требования мотивировались тем, что стороны во время пребывания в браке
приобрели квартиру, которая находится в Республике Болгария, а потому истица просила
осуществить ее разделение по 1/2 доле каждому.
Возвращая
исковое заявление о разделе имущества, являющегося общей совместной
собственностью супругов, суд исходил из отсутствия оснований для рассмотрения
иска в пределах юрисдикции украинского суда, поскольку спор должен
рассматриваться по правилам исключительной подсудности. То есть в Болгарии.
Верховный
суд подтвердил правомерность возврата искового заявления (постановление ВС от 18.02.2019
г. по делу N 596/820/17, производство N 61-32590св18).
Согласно
пункту 2 части первой статьи 1 Закона Украины "О международном частном
праве" иностранный элемент - признак, который характеризует частноправовые
отношения, регулируемые настоящим Законом, и оказывается в одной или нескольких
из следующих форм: хотя бы один участник правоотношений является гражданином
Украины, проживает за пределами Украины, иностранцем, лицом без гражданства или
иностранным юридическим лицом; объект правоотношений находится на территории
иностранного государства; юридический факт, который создает, изменяет или
прекращает правоотношения, имел ли место на территории иностранного государства.
В
постановлении Верховного Суда Украины от 21 декабря 2016 г. по делу N 6-899цс16
сделан вывод, что "согласно положениям ГПК Украины, который вступил в силу
1 сентября 2005 (статья 114), Закона Украины "О международном частном
праве" (разделы III и V) споры относительно недвижимого имущества
рассматриваются по месту нахождения этого имущества и по праву, которое имеет
наибольшую связь с сделкой, если стороны не выбрали другое право для этих
правоотношений".
Согласно
части четвертой статьи 263 ГПК Украины при выборе и применении нормы права к
спорным правоотношениям суд учитывает выводы по применению соответствующих норм
права, изложенные в постановлениях Верховного Суда.
В
постановлении Верховного Суда в составе коллегии судей Первой судебной палаты Кассационного
гражданского суда от 13 июня 2018 г. по делу N 2-954/2004 (производство N
61-19125св18) сделан вывод, что "решая вопрос об открытии производства по
делу, суд должен был проверить принадлежность дела к его подсудности. Нормы о
разграничении компетенции судов по делам с участием иностранных граждан
предусмотрены в международных конвенциях и двусторонних договорах Украины.
Статьей 22 Брюссельского постановления N 44/2001 о международной подсудности,
исполнении судебных решений по гражданским и торговым делам предусмотрено
исключительную подсудность по делам по поводу недвижимого имущества. Таким
образом, по законодательству Украины и заключенным ею международным договорам
компетентными по делам с иностранным элементом признаются суды государства, на
территории которого находится спорное недвижимое имущество".
ВЕРХОВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
18.02.2019 р.
Справа
N 596/820/17
Провадження
N 61-32590св18
Верховний
Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І., учасники
справи: позивач - ОСОБА_4, відповідач - ОСОБА_5, розглянув у попередньому
судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників
справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Гусятинського районного суду
Тернопільської області від 07 червня 2017 року у складі судді: Цвинтарна Т. М.
та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 21 липня 2017 року у
складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Хома М. В., Костів О. З.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У
травні 2017 ОСОБА_4 звернулася до Гусятинського районного суду Тернопільської
області з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю
подружжя.
Позовні
вимоги мотивовані тим, що сторони під час перебування у шлюбі набули квартиру,
яка знаходиться в Республіці Болгарія, а тому просила здійснити її поділ по 1/2
частці кожному.
Позивач
просила визнати за нею право власності на 1/2 частину однокімнатної квартири в
АДРЕСА_1; окремий об'єкт розміщений в корпусі N 9, розташований на земельній
ділянці з ідентифікаційним номером 51500.53.27, кількість рівнів об'єкту: 1,
площа за документами 42,18 метрів квадратних, а також стягнути з відповідача
понесені судові витрати.
Короткий зміст ухвали суду першої
інстанції
Ухвалою
Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07 червня 2017 року
позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна, що є спільною сумісною
власністю подружжя повернуто позивачу.
Ухвала
суду мотивована відсутністю підстав для розгляду позову в межах юрисдикції
Гусятинського районного суду Тернопільської області, оскільки спір має
розглядатись за правилами виключної підсудності, з дотримання вимог статті 114
ЦПК України (у редакції, чинній на момент пред'явлення позову).
Короткий зміст ухвали суду
апеляційної інстанції
Ухвалою
апеляційного суду Тернопільської області від 21 липня 2017 року апеляційну
скаргу ОСОБА_4 відхилено, ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської
області від 07 червня 2017 року залишено без змін.
Ухвала
суду мотивована тим, що предметом спірних правовідносин є нерухоме майно,
розташоване у Республіці Болгарія, а тому суду першої інстанції зробив
правильний висновок про відсутність підстав для прийняття позовної заяви до
розгляду.
Аргументи учасників справи
У
липні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржені
ухвали скасувати і передати справу до суду першої інстанції. При цьому
посилалася на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права
та порушено норми процесуального права.
Касаційна
скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно застосував до спірних
відносин Брюссельську постанову N 44/2001 про міжнародну підсудність, виконання
судових рішень у цивільних і торговельних справах та Мінську конвенцію 1993
року про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і
кримінальних справах. Вважає, що спір між сторонами стосується виділу у натурі
частки із майна, що є у спільній сумісній власності, а не захисту права
власності. Вказує, що основна частина нерухомого майна знаходиться на території
України, тому спір має розглядатися національними судами. Майнові наслідки
шлюбу повинні визначатися правом, яке застосовується до правових наслідків
шлюбу, тобто правом України.
Короткий зміст ухвали суду касаційної
інстанції
Ухвалою
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 09 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У
статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в
редакції Закону України N 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення
змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального
кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших
законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року,
передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На
підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України
справу передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно
до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні
скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд
яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до
Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють
після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позиція Верховного Суду
Колегія
суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно
пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне
право" іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові
відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з
таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який
проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною
юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної
держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав
чи має місце на території іноземної держави.
У
постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі N 6-899цс16
зроблено висновок, що "за положеннями ЦПК України, який набув чинності 01
вересня 2005 року (стаття 114), Закону України "Про міжнародне приватне
право" (розділи III та V) спори щодо нерухомого майна розглядаються за
місцем знаходження цього майна та за правом, яке має найбільший зв'язок з правочином,
якщо сторони не обрали інше право до цих правовідносин".
Відповідно
до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми
права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування
відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У
постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі N 2-954/2004
(провадження N 61-19125св18) зроблено висновок, що "вирішуючи питання про
відкриття провадження у справі, суд повинен був перевірити належність справи до
його підсудності. Норми про розмежування компетенції судів у справах з участю
іноземних громадян передбачені у міжнародних конвенціях і двосторонніх
договорах України. Статтею 22 Брюссельської постанови N 44/2001 про міжнародну
підсудність, виконання судових рішень у цивільних і торговельних справах
передбачено виключну підсудність у справах з приводу нерухомого майна. Таким
чином, за законодавством України та укладеними нею міжнародними договорами
компетентними у справах з іноземним елементом визнаються суди держави, на
території якої знаходиться спірне нерухоме майно".
Встановивши,
що позовна заява не підсудна Гусятинському районному суду Тернопільської
області, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив
правильний висновок про повернення позовної заяви.
Помилкове
посилання апеляційного суду на Мінську конвенцію 1993 року про правову допомогу
і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах не вплинуло на
правильність висновків суду та не є згідно частини другої статті 410 ЦПК
України підставою для скасування рішення.
Європейський
суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає
принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та
інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави,
на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди
обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної
відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо
обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення
(SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010
року).
Доводи
касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржені ухвали
постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права, і
зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400
ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з
наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без
задоволення, а оскаржені рішення без змін.
Оскільки
оскаржені ухвали залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір
за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну
скаргу.
Керуючись
статтями 400, 401, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив:
Касаційну
скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу
Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07 червня 2017 року та
ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 21 липня 2017 року залишити
без змін.
Постанова
суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є
остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
В.
І. Крат
Н.
О. Антоненко
В.
І. Журавель
Отправить комментарий