Бездеятельность государственного исполнителя относительно неснятия ареста с имущества физического лица является длящимся правонарушением, поэтому обжалуется в любой срок путем подачи жалобы в порядке, предусмотренном 447-451 ГПК Украины.
Процедура
обжалования решений, действий и бездействия государственного исполнителя в
гражданском судопроизводстве предусмотрена ст. ст. 447 - 451 ГПК Украины. На
бездействие государственного исполнителя подается жалоба в течение трех или
десяти дней с момента, когда лицо узнало или должно было узнать о нарушении
своих прав.
Бездеятельность
- это продолжающееся нарушение, поэтому срока на обжалование бездеятельности
государственного исполнителя - НЕТ.
К
такому заключению пришел судья Оболонского районного суда г. Киева (определение
Оболонского районного суда г. Киева от 04.06.2020 г. дело № 756/4756/14-ц).
Но
не все так однозначно. Жаль, что некогда наша жалоба на бездеятельность
государственного исполнителя попала не в тот суд, не к тому судье, не в то
настроение…Жаль, решение поделу судьей не размещено в Едином реестре судебных
решений дабы ̶д̶у̶р̶ь̶ ̶к̶а̶ж̶д̶о̶г̶о̶ ̶в̶и̶д̶н̶а̶ ̶б̶ы̶л̶а̶ посмотреть на
"обоснование" решения об отказе в удовлетворении жалобы на
бездеятельность исполнительной службы в связи с пропуском срока.
Жалоба
на бездеятельность государственного исполнителя, оставленная без удовлетворения
судьей Галась И.А., размещена ниже (ОБРАЗЕЦ! не применять без консультации с
адвокатом!). Надеемся, кому-то больше повезет с судьей.
Справа
№ 756/4756/14-ц
Справа
пр. №4-с/756/114/20
ун.
№756/4756/14-ц
У Х В А Л А
04
червня 2020 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого
- судді Андрейчука Т.В.,
за
участю секретаря судового засідання - Лісовенка О.О.,
учасники
справи:
представник
заявника - ОСОБА_1 ,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Києві скаргу
ОСОБА_2 на бездіяльність головного державного виконавця Обухівського
міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального
міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Колісника Василя
Васильовича, -
в с т а н о в и в:
Заявник
ОСОБА_2 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного
судочинства з скаргою на бездіяльність головного державного виконавця
Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного
територіального управління юстиції в Київській області Колісника В.В.
(Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного
територіального управління юстиції в Київській області було перейменовано в
Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрального
міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)).
Свої
вимоги заявник обґрунтовував тим, що на виконанні у Обухівському міськрайонному
відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління
юстиції в Київській області (далі - Обухівський міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ в
Київській області) перебувало виконавче провадження №48552842, у межах якого 12
квітня 2017 року державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника
ОСОБА_2 , зокрема на земельну ділянку площею 0,1504 га, кадастровий номер 3223186802:10:004:0129,
що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
26
січня 2018 року постановою головного державного виконавця Обухівського
міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Київській області Колісника В.В. виконавчий
лист повернуто стягувачеві на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України
"Про виконавче провадження".
Однак,
як стверджувала заявник, після повернення виконавчого листа стягувачеві
державним виконавцем протиправно не знято арешт з майна боржника.
З
цих підстав ОСОБА_2 просила суд визнати неправомірною бездіяльність головного
державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Київській
області Колісника В.В. щодо незняття арешту, накладеного постановою від 12
квітня 2017 року на належну ОСОБА_2 на праві власності земельну ділянку площею
0,1504 га, кадастровий номер 3223186802:10:004:0129, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 ; зобов`язати посадових осіб Обухівського міськрайонного відділу ДВС
ГТУЮ в Київській області зняти арешт з належної ОСОБА_2 на праві власності
земельної ділянки площею 0,1504 га, кадастровий номер 3223186802:10:004:0129,
що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник
заявника у судовому засіданні підтримав скаргу своєї довірительки, просив суд
її задовольнити.
Представник
стягувача у судове засідання не з`явився, стягувач про дату, час та місце
розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове
засідання свого представника суд не повідомив, заяви про розгляд справи за
відсутності його представника стягувач не подав.
Представник
Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального
міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Обухівський
міськрайонний відділ ДВС Центрального МУ МЮ (м. Київ)), у судове засідання не
з`явився, орган державної виконавчої служби про дату, час та місце розгляду
справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання свого
представника суд не повідомив, заяв про розгляд справи за відсутності його
представника не подав.
З
огляду на викладене, керуючись приписами ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд ухвалив
розглянути скаргу ОСОБА_2 за відсутності стягувача та представника органу
державної виконавчої служби, оскільки вона не перешкоджає розгляду скарги.
Заслухавши
вступне слово представника заявника, дослідивши матеріали справи, матеріали
виконавчого провадження №48552842, суд приходить до наступного висновку.
Рішенням
Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року та рішенням
Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року у справі №756/4756/14-ц
стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства
"Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") заборгованість за
кредитним договором від 22 травня 2008 року № 2706/0508/77-277, а саме:
заборгованість за кредитом у сумі 858285,22 грн, заборгованість за відсотками у
сумі 212331,88 грн та пеню у розмірі 21651,91 грн (т. 1, а. с. 105-107,
213-216).
17
вересня 2015 року Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист
№2-2676/14 на виконання указаних судових рішень (т. 1, а. с. 239).
Постановою
головного державного виконавця відділу ДВС Обухівського МУЮ Борискевича А.І.
відкрито виконавче провадження №48552842 з виконання рішення Оболонського
районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року та рішення Апеляційного суду
м. Києва від 17 вересня 2015 року у справі №756/4756/14-ц (т. 1, а. с. 241).
12
квітня 2017 року у рамках виконавчого провадження №48552842 головним державним
виконавцем Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Київській області
Борискевичем А.І. накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 242).
Цією постановою, зокрема арештовано належну боржнику на праві власності
земельну ділянку площею 0,1504 га, кадастровий номер 3223186802:10:004:0129, що
розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а. с. 240).
26
січня 2018 року головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного
відділу ДВС ГТУЮ в Київській області Колісником В.В. за заявою стягувача ПАТ
"Альфа-Банк" на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про
виконавче провадження" повернуто йому виконавчий лист у зв`язку з відмовою
стягувача залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання
рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення (т. 1,
а. с. 243).
Як
стверджувала заявник, після повернення виконавчого листа стягувачу, головний
державний виконавець Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Київській
області Колісник В.В. повинен був скасувати арешт, накладений на майно
боржника, зокрема на земельну ділянку площею 0,1504 га, кадастровий номер
3223186802:10:004:0129, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проте цього
зроблено не було.
Вирішуючи
питання про правомірність указаної бездіяльності посадових осіб Обухівського
міськрайонного відділу ДВС Центрального МУ МЮ (м. Київ), суд виходить з такого.
Відповідно
до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем
України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Виконання
судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних
гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
Спеціальним
законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів
(посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у
разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про
виконавче провадження".
Згідно
зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче
провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання
судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій
визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання
рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що
визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та
нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також
рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове
виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних
виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців,
правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України
"Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і
рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче
провадження").
Згідно
з положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження"
виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо
примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному
обсязі вчиняти виконавчі дії.
Нормою
п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження"
виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт
на майно боржника.
Відповідно
до ч. ч. 1-2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт
майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання
рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом
винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт
майна (коштів) боржника.
Ч.
4 ст. 59 указаної статті Закону перелічено підстави, за наявності яких
виконавець самостійно знімає арешт з усього майна (коштів) боржника або його
частини. Такими підставами є: 1) отримання виконавцем документального
підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або
звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок
органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів,
стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної
для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат
виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання
виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно
на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта
оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи
недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним
ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів
з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч. 6 ст. 61 цього Закону,
письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване
майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів
забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних
платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж
звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального
підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів,
достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави,
передбачені п. 12 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення"
цього Закону України "Про виконавче провадження".
У
всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону
України "Про виконавче провадження").
До
підстав зняття арешту також належать: закінчення виконавчого провадження (крім
закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку
забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків
нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення
основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до
суду, який його видав (ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче
провадження").
Ч.
2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що про
зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення
виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її
винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана
для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у
випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження
такого майна.
Також
за приписами ч. 3 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження"
арешт з майна боржика знімається у разі повернення виконавчого документа
стягувачеві на підставі п. п. 1, 3, 11 ч. 1 цієї статті Закону.
Нормою
ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначено
випадки, коли виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче
провадження, повертається стягувачу.
Так,
за положеннями п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче
провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач
відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання
рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.
З
огляду на те, що головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного
відділу ДВС ГТУЮ в Київській області Колісником В.В. повернуто виконавчий лист
стягувачеві ПАТ "Альфа-Банк" за його заявою на підставі п. 3 ч. 1 ст.
37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з відмовою
стягувача залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання
рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення,
відповідно до імперативних приписів ч. 1 ст. 37 Закону України "Про
виконавче провадження" державний виконавець повинен був зняти арешт,
накладений на майно боржника ОСОБА_2 , проте цього не зробив.
На
сьогодні арешт з майна боржника, зокрема з земельної ділянки площею 0,1504 га,
кадастровий номер 3223186802:10:004:0129, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,
не знято.
Зважаючи
на викладене, суд дійшов висновку про те, що бездіяльність посадових осіб
Обухівського міськрайонного відділу ДВС Центрального МУ МЮ (м. Київ) щодо
незняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 після повернення державним виконавцем
виконавчого листа стягувачеві є неправомірною.
Відповідно
до ч. 1, ч. 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє
ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані
рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця
або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного
виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Ураховуючи
наведене, суд вважає за необхідне задовольнити скаргу, визнати неправомірною
бездіяльність головного державного виконавця Обухівського міськрайонного
відділу ДВС Центрального МУ МЮ (м. Київ) Колісника В.В. щодо незняття арешту з
майна боржника ОСОБА_2 - земельної ділянки площею 0,1504 га, кадастровий номер
3223186802:10:004:0129, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який був
накладений 12 квітня 2017 року постановою головного державного виконавця
Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Київській області Борискевича
А.І. у виконавчому провадженні №48552842; зобов`язати головного державного
виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС Центрального МУ МЮ (м. Київ)
Колісника В.В., а у випадку нездійснення ним повноважень державного виконавця
Обухівського міськрайонного відділу ДВС Центрального МУ МЮ (м. Київ) -
уповноважену особу Обухівського міськрайонного відділу ДВС Центрального МУ МЮ
(м. Київ) зняти арешт, накладений 12 квітня 2017 року постановою головного
державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Київській
області Борискевича А.І. у виконавчому провадженні №48552842 на майно боржника
ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,1504 га, кадастровий номер
3223186802:10:004:0129, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Також
суд зазначає, що право на звернення до суду є строковим. Скаргу на рішення, дії
чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний
строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її
прав чи свобод. Оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій
має відбуватись у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була
дізнатися про порушення її прав чи свобод (ч. 1 ст. 449 ЦПК України).
Триваюче
правопорушення розуміється як проступок, пов`язаний з тривалим та безперервним
невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом. Тобто триваючі
правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність,
перебуває і надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та,
відповідно, - порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у
разі: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що
вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом.
Оскільки
ОСОБА_2 оскаржується бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту з
її майна, така скарга може бути подана в будь-який час з огляду на триваючий
характер порушення прав боржника.
Керуючись
ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
Скаргу
ОСОБА_2 на бездіяльність головного державного виконавця Обухівського
міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального
міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Колісника Василя
Васильовича - задовольнити.
Визнати
неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Обухівського
міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального
міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Колісника Василя
Васильовича щодо незняття арешту з майна боржника ОСОБА_2 - земельної ділянки
площею 0,1504 га, кадастровий номер 3223186802:10:004:0129, що розташована за
адресою: АДРЕСА_1 , який був накладений 12 квітня 2017 року постановою
головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної
виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській
області Борискевича Артема Ігоровича у виконавчому провадженні №48552842.
Зобов`язати
головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної
виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ) Колісника Василя Васильовича, а у випадку нездійснення ним
повноважень державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної
виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ) - уповноважену особу Обухівського міськрайонного відділу державної
виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ) зняти арешт, накладений 12 квітня 2017 року постановою головного
державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої
служби Головного територіального управління юстиції в Київській області
Борискевича Артема Ігоровича у виконавчому провадженні №48552842 на майно
боржника ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 0,1504 га, кадастровий номер
3223186802:10:004:0129, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала
суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду
шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її
проголошення.
Суддя
Т.В. Андрейчук
Повний
текст ухвали виготовлено 11 червня 2020 року
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89763676
До
Деснянського районного суду мiста Кисва
02225, м. Кив, вул. Маяковського, 5В
Скаржник:
Р.
02166,
м.Київ, пр.-т
тел:
(044)
Особа
рішення, дія або бездіяльність, якої оскаржується:
Відділ
державної виконавчої служби
Деснянського
районного
управління юстиції у м. Києві
02232,
м. Київ, вул. Бальзака, 64
тел:
(044) 515-80-22, 515-07-50, 515-89-45
СКАРГА
на бездіяльність ВДВС Деснянського
районного управління юстиції у м. Києві
Вироком
від 12 жовтня 2007 р. по справі № 1-572, винесеним Деснянським районним судом
м. Києва, було визнано винним П. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4
ст. 190 КК України та стягнуто на мою користь 310 181, 70 гривень (триста
десять тисяч сто вісімдесят одну гривню сімдесят копійок).
14
лютого 2008 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття
виконавчого провадження по виконанню виконавчого листу № 1-572 від 30 січня
2008 р., виданого Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з П. на мою
користь 310 181, 70 гривень. Однак до цього часу належних мені коштів я не
отримала. Вважаю таку бездіяльність ВДВС Деснянського районного управління
юстиції у м. Києві по виконанню виконавчого листа № 1-572 від 30 січня 2008 р.,
виданого Деснянським районним судом м. Києва по кримінальній справі,
неправомірною виходячи з наступного.
Виконавче
провадження по виконанню виконавчого листу № 1-572 від 30 січня 2008 р.
проводилось з численними порушеннями серед яких, зокрема, наступні.
Лише
17 вересня 2008 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт
транспортного засобу боржника. Зволікання з накладенням арешту призвело до
того, що на сьогодні транспортний засіб боржника знаходиться в розшуку.
Лише
24 листопада 2008 року державним виконавцем описано майно боржника. Лише 26
лютого 2009 року (через рік) встановлено місце проживання зберігача майна
боржника (холодильника), яке було описано слідчим Деснянського РУГУ МВС України
у м. Києві під час слідства по кримінальній справі. Лише в червні 2009 року
державним виконавцем розшукано золоту обручку, яка була описана слідчим
Деснянського РУГУ МВС України у м. Києві. До цього часу не знайдено автомобіль
Subaru Legacy д/н АА 8171 ВК, на який було накладено арешт постановою від
15.05.2007 р., винесеною слідчим Деснянського РУГУ МВС України у м. Києві.
Більше
того, майно, що було описано слідчим Деснянського РУГУ МВС України у м. Києві
майором міліції Лісогубенко С.Ф. під час слідства по кримінальній справі, не
співпадає з майном, яке було передано на реалізацію. Так, відповідно до
протоколу опису майна та накладення арешту на нього від 05.06.2007 р. (лист
справи 43) слідчим Деснянського РУГУ МВС України у м. Києві були описані
мобільні телефони Samsung D500E та D820 як нові з приблизною вартістю 1500
гривень кожний, а також годинник LONGINES (годинник відомої швейцарської марки,
який має свій індивідуальний номер і виготовлений з коштовного металу). Лист
справи 44 містить фотознімок зазначеного годинника із зазначенням того, що
згідно офіційної ціни встановленої на території України вартість вказаного годинника
складає 9871 гривень. Державним виконавцем передані на реалізацію мобільні
телефони Samsung D500E та D820 як такі, що були у користуванні з відповідно
зменшеною вартістю. Державним виконавцем переданий на реалізацію годинник
LONGNES сірого кольору б/в (така зміна назви може свідчити про дешевшу
підробку). Зазначені предмети було передано на зберігання громадянці П.Н.Г.,
про що свідчить розписка, наявна в матеріалах кримінальної справи. Викладене
свідчить про можливість наявності ознак злочину, передбаченого ст. 388 КК
України (незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи
підлягає конфіскації), в діях державних виконавців або П.Н.Г. (і, відповідно
бездіяльність державних виконавців).
Згідно
з частиною другою статті 1 Закону України "Про державну виконавчу
службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і
неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відповідно
до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець
зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим
Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Згідно ч. 2 вказаної статті, державний виконавець
здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення,
зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок,
визначені виконавчим документом.
Відповідно
до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при
здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, безперешкодно входити до
приміщень і сховищ, що належать
боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при
необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці
приміщення і сховища;
накладати арешт на майно боржника,
опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати
його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про
стягнення коштів або накладення арешту в
порядку, встановленому цим Законом накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на
кошти, які знаходяться на рахунках та
вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних
паперах; накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у
випадках, передбачених законом.
Відповідно
до ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець
зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із
законом і не допускати у своїй
діяльності порушення прав та законних
інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно
до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець
зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців
з дня винесення постанови про відкриття
виконавчого провадження. Виконавче провадження у строки, передбачені
чинним законодавством, не здійснено. Арештоване майно не реалізовано. Зазначене
свідчить про те, що держвиконавець ВДВС поставився до виконання своїх
обов’язків неналежним чином, не прийняв усіх мір для належного виконання
рішення суду, а також про необгрунтоване затягування державною виконавчою
службою провадження.
Викладене
свідчить про можливість наявності в діях державних виконавців ознак злочину,
передбаченого ст. 382 КК України (невиконання судового рішення). Невиконання
судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто
виконання вироку, передбачених законом заходів щодо його виконання. Невиконання
виражається у в ухиленні від виконання: службова особа діє таким чином, що
фактично унеможливлює виконання судового рішення. Злочин є закінченим з початку
ухилення від виконання судового рішення. Враховуючи те, що 14 лютого 2008 р.
винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню
виконавчого листу № 1-572 від 30 січня 2008 р., відповідно до ст. 25 Закону
України «Про виконавче провадження» виконавче провадження мало бути завершене
через шість місяців. Суб'єктом злочину може бути службова особа, яка відповідно
до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або
завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому. Такими
службовими особами можуть бути, зокрема, державні виконавці.
16
липня 2009 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення
виконавчого провадження і направлення виконавчого документу за місцем
перебування покарання боржника. Зазначена постанова винесена з порушенням ст.
20 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої якщо у
процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання, перебування чи
місцезнаходження боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що майно
боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, державний виконавець
негайно складає про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий
документ разом з копією цього акта до органу державної виконавчої служби за
новим місцем проживання, перебування чи місцезнаходженням боржника, місцем його
роботи чи місцем знаходження майна боржника.
Однак
місцезнаходження боржника у процесі виконавчого провадження не змінилося
(перебуває у місці позбавлення волі), а майно боржника, на яке можна звернути
стягнення, наявне. Тому підстави для закінчення виконавчого провадження
відсутні.
Відповідно
до ст. 11 Закону України „Про державну виконавчу службу” державні виконавці
несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому законом. У разі
вчинення державним виконавцем під час виконання службових обов'язків діяння, що має ознаки злочину чи
адміністративного правопорушення, він підлягає кримінальній чи адміністративній
відповідальності у порядку, встановленому законом.
Згідно
ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики
Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. № 3477-ІV, суди України
застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основних
свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини розглядає справи щодо невиконання судових рішень
як порушення параграфу 1 статті 6 Конвенції (право на судовий захист) та статтю
1 Протоколу № 1 Конвенції (право на мирне володіння майном).
Відповідно
до практики Європейського суду з прав людии “право на суд” може бути примарним,
якщо внутрішня правова система договірної держави дозволяє остаточному,
обов’язковому судовому рішенню залишатися невиконаним на шкоду однієї сторони,
виконання рішення, винесеного будь-яким судом, повинно вважатися невід’ємною
частиною “суду” для цілей статті 6 (справа “Бурдов проти Росії” №59498/00, §§
33-38, від 7 травня 2002 року).
Бездіяльність
ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві призвела до порушення
моїх прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, права на справедливий суд
(виконавче провадження є частиною процесу).
Відповідачем
порушено моє право, передбачене ст. 41 Конституції України, згідно якої право
приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право
власності надувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно із ст. 1
Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна
фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути
позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених
законом або загальними принципами міжнародного права. Згідно із ст. 6 Конвенції
кожна людина при визначенні її громадських прав і обов’язків ....має право на
справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку судом. Згідно із ст.
13 Конвенції кожна людина, права і свободи якої, викладені в цій Конвенції,
порушуються, має ефективний засіб правового захисту у відповідному
національному органі незалежно від того, що порушення було вчинено особами, які
діяли в офіційний якості. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має
право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Відповідно до
ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.
Відповідно
до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді
рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно
до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи
про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що
виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а
також з інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за
правилами іншого судочинства. Мова іде про виконання вироку суду, постановленого
в порядку кримінального судочинства. Кримінально-процесуальний кодекс України
не містить положень щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність
державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2010 р. у справі №
2а-4411/10/2670 у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.
Відсутність
підстав для подання цього позову у чинному КПК України не може бути прийнята
оскільки це суперечить Конституції України, міжнародним конвенціям, які
ратифіковані Україною, що чинні на території України і не суперечать КПК
України, та засадам судочинства, відповідно до яких кожний має право будь-якими
не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і
протиправних посягань.
Відповідно
до ст. 384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий
документ. Відповідно до ч.2 ст.85 Закону України «Про виконавче провадження»
скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових рішень на дії
(бездіяльність) державного виконавця або начальника органу державної виконавчої
служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Виконавчий лист №
1-572 від 30 січня 2008 р. видано Деснянським районним судом м. Києва.
На
підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 55 Конституції України, ст. ст. 22,
23, 1166 - 1167, 1173 ЦК України, ст. ст. 5, 8, 20 Закону України «Про
виконавче провадження», ст. ст. 211, 383 - 389 ЦПК України,
ПРОШУ:
1.
Розглянути скаргу на бездіяльність ВДВС Деснянського районного управління
юстиції у м. Києві
2.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витребувати у Деснянського районного суду м.
Києва матеріали кримінальної справи № 1-572, які свідчать про можливість
наявності ознак злочину, передбаченого ст. 388 КК України (незаконні дії щодо
майна, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації), в діях
державних виконавців або Попович Н.Г. (і, відповідно свідчать про бездіяльність
державних виконавців), а саме копії постанови про накладення арешту на майно
від 15.05.2007 р., протоколу опису майна та накладення арешту на нього від
05.06.2007 р., фотознімку годинника (л.с. 44), фотознімку гарантійної картки
годинника (л.с. 45), розписки П.Н.Г. про прийняття описаного і арештованого
майна на зберігання.
3.
Задовольнити скаргу та визнати неправомірною бездіяльність ВДВС Деснянського
районного управління юстиції у м. Києві по виконанню виконавчого листа № 1-572
від 30 січня 2008 р., виданого Деснянським районним судом м. Києва по
кримінальній справі.
3.
Постановити окрему ухвалу про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що
сприяли вчиненню порушення закону (про наявність підстав для розгляду питання
щодо притягнення до кримінальної відповідальності державних виконавців ВДВС
Деснянського районного управління юстиції у м. Києві по факту невиконання
вироку суду та незаконних дій щодо майна, на яке накладено арешт або яке
описано) і направити її до прокуратури м. Києва.
5.
Покласти судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, на ВДВС Деснянського
районного управління юстиції у м. Києві.
ДОДАТКИ:
1.
Копія вироку від 12 жовтня 2007 р. по справі № 1-572, винесеним Деснянським
районним судом м. Києва.
2.
Копія листа ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві № 120/7
від 20.05.2009 р.
3.
Позовна заява та копії додатків до неї для відповідача.
4.
Копія виконавчого листа № 1-572 від 30 січня 2008 р.
5.
Копія листа Головного управління юстиції у м. Києві № 15888/0/11-09 від
18.01.2010 р.
6.
Копія листа Головного управління юстиції у м. Києві № 15869/0/11-09 від
15.01.2010 р.
7.
Копія листа Міністерства юстиції № Р-39661-25 від 21.01.2010 р.
8.
Копія листа Головного управління юстиції у м. Києві № Р-1902 від 23.07.2009 р.
9.
Копія листа ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві № 117/7
від 16.06.2009 р.
10.
Копія листа ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві № 117/7
від 05.06.2009 р.
11.
Квитанція про сплату судового збору.
12.
Квитанція оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду
цивільної справи.
13.
Копія ухвали окружного адміністративного суду м. Києва від 22.03.2010 р. у
справі № 2а-4411/10/2670.
____________________
«_____» квітня 2010 р.
Отправить комментарий