Даже если у Вас получится расторгнуть договор инвестирования в недвижимость, то вернуть вложенную сумму с учетом индекса инфляции и 3% годовых не получится. Такова позиция ВСУ, изложенная в определении от 17.11.2010 г. Суд пришел к выводу, что заключив договор инвестирования в недвижимость и управления имуществом, стороны стали участниками инвестиционного процесса и правоотношения, возникшие между ними, регулируются специальными законами: "Об инвестиционной деятельности", "О финансово-кредитных механизмах и управлении имуществом при строительстве жилья и операциях с недвижимостью». Поскольку между сторонами возникли правоотношения по поводу инвестиционной деятельности, а не из денежных обязательств, то отсутствуют основания для применения ст. 625 ГК Украины.
Автор: Фроня Надежда, адвокат, партнер АО «Лига правовой защиты»
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року | м. Київ |
Колегія суддів Верховного Суду України в складі:
головуючого | Яреми А.Г., | |
суддів: | Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., | Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,- |
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Західінкомбанк», третя особа – відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київреконструкція», про розірвання договору, стягнення грошових коштів та штрафних санкцій,
в с т а н о в и л а:
У березні 2009 року ОСОБА_6 звернулася в порядку ст.ст. 612, 623-625 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Західінкомбанк» (далі – ТОВ «КБ «Західінкомбанк»), третя особа – відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київреконструкція» (далі – ВАТ «АК «Київреконструкція»), про розірвання договору, стягнення грошових коштів та штрафних санкцій. В обгрунтування своїх вимог указувала, що уклала з ТОВ «КБ «Західінкомбанк» 26 червня 2008 року договір про участь у Фонді фінансуванні будівництва (далі – ФФБ) та 24 липня 2008 року – договір про уступку майнових прав. Відповідно до договору від 26 червня 2008 року вона взяла на себе зобов’язання виконувати правила ФФБ, передати відповідачеві кошти в довірче управління з метою отримання у власність об’єкта інвестування – квартири № 93 у житловому комплексі, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 107 кв.м і вартістю 1 284 000 гривень.
Виконуючи умови договору, ОСОБА_6 3 липня 2008 року внесла на розрахунковий рахунок ФФБ 1 284 000 гривень та отримала свідоцтво про участь у ФФБ (вид А), в якому зазначено, що датою введення об’єкта в експлуатацію є третій квартал 2008 року.
У визначений договором строк відповідач не ввів у експлуатацію будинок і не передав побудований об’єкт інвестування. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила розірвати договір № 93 про участь у фінансуванні будівництва від 26 червня 2008 року, стягнути на її користь кошти в розмірі 1 284 000 гривень, внесені в довірче управління, 138 672 гривні витрат, пов’язаних з інфляцією грошових коштів, 27 966 гривень 57 копійок – 3% річних від суми боргу, 223 732 гривні 60 копійок пені, усього 1 674 371 гривню 17 копійок, а також 1 730 гривень судових витрат.
Після уточнення своїх вимог ОСОБА_6 просила також стягнути на її користь 29 532 гривні витрат, пов’язаних з інфляцією грошових коштів у березні-квітні 2009 року, та 7 492 гривні 93 копійок – 3% річних від суми боргу за період з 25 березня до 3 червня 2009 року.
Заочним рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 7 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року, позов задоволено частково. Розірвано договір про участь у фінансуванні будівництва від 26 червня 2008 року № 96 , укладений між ТОВ «КБ «Західінкомбанк», ВАТ «АК «Київреконструкція» та ОСОБА_6 Стягнуто з ТОВ «КБ «Західінкомбанк» на користь ОСОБА_6 1 284 000 гривень, внесених у довірче управління; 125 548 гривень витрат, пов’язаних з інфляцією; 17 835 гривень 29 копійок – 3% річних від суми боргу; 142 682 гривні 30 копійок пені та 1 730 гривень судових витрат, усього 1 570 795 гривень 59 копійок.
У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Західінкомбанк», яке є правонаступником ТОВ «КБ «Західінкомбанк», просить скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги на підставі ст.ст. 7, 11, 13, 16, 17, 18, 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», ст.ст. 18, 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового господарства», ст.ст. 6, 525, 526, 530, 546, 549-552, 610-612, 625 ЦК України, місцевий суд, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки забудовником (ВАТ «АК «Київреконструкція») порушені строки спорудження об’єкта будівництва, то договір про участь у фінансуванні будівництва необхідно розірвати із зобов’язанням управителя (ТОВ «КБ «Західінкомбанк») виплатити довірителю (ОСОБА_6.) кошти в розмірі не меншому ніж сума, внесена нею до ФФБ, а також відповідно до ст. 625 ЦК України відшкодувати витрати, пов’язані з інфляцією грошових коштів, 3% річних від суми боргу та пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання .
Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.
Відповідно до п. 2 розд. XIII “Перехідні положення” Закону України від 7 липня 2010 року № 2453 – VI “Про судоустрій і статус суддів” касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судами установлено, що 26 червня 2008 року між сторонами укладено договір № 93 про участь у ФФБ. Об’єктом інвестування відповідно до п. 1.5 договору є однокімнатна квартира № 93 у житловому комплексі, що розташований на АДРЕСА_1, загальною площею 107 кв.м і вартістю 1 284 000 гривень . Плановим строком введення будівництва в експлуатацію визначено третій квартал 2008 року . За цим договором ТОВ «КБ «Західінкомбанк», від імені якого на підставі довіреності діяло ВАТ «АК «Київреконструкція», виступило як управитель, а позивачка – як довіритель (а.с. 10).
Відповідно до свідоцтва від 3 липня 2008 року про участь у ФФБ (вид А) за програмою ВАТ «АК «Київреконструкція» довіритель передала управителю в довірче управління кошти в сумі 1 284 000 гривень (а.с. 17).
24 липня 2008 року між ТОВ «КБ «Західінкомбанк» та ОСОБА_6 укладено договір про уступку майнових прав на об’єкт інвестування, які ТОВ «КБ «Західінкомбанк» набуло відповідно до умов угоди № 24/06-05-УМП від 24 червня 2005 року, укладеної між ТОВ «КБ «Західінкомбанк» і ВАТ «АК «Київреконструкція» (а.с. 19).
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення витрат, пов’язаних з інфляцією, 3% річних від суми боргу та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, суд дійшов помилкового висновку про необхідність стягнення вказаних сум відповідно до положень ст. 625 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» правила ФФБ визначають вид ФФБ, процедуру створення ФФБ, порядок організації взаємовідносин забудовника, управителя та довірителів, порядок встановлення управління майном, умови, особливості та обмеження здійснення управління майном, напрями та порядок використання залучених коштів, порядок участі у фонді та відмови від участі в ньому, типи вимірних одиниць об'єктів інвестування, порядок та умови закріплення об'єкта інвестування за довірителем, розмір винагороди управителя, відповідальність управителя і забудовника за невиконання прийнятих на себе зобов'язань, порядок отримання довірителем страхового відшкодування у разі несвоєчасного введення об'єкта будівництва в експлуатацію, невиконання робіт, передбачених договором між управителем і забудовником та договором між управителем і установником фонду, або неналежного виконання таких робіт та інші умови функціонування ФФБ.
За правилами ч. 4 ст. 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених ч. 1 цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до ст. 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною.
Пунктом 1.1 договору про участь у Фонді фінансування будівництва , укладеного між сторонами, передбачено, що за цим договором довіритель дає згоду на участь у ФФБ, бере на себе зобов’язання виконувати правила ФФБ, передає кошти управителю в довірче управління з метою отримання у власність об’єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цими коштами, а управитель приймає кошти на рахунок ФФБ у довірче управління з подальшим використанням коштів ФФБ у порядку, визначеному правилами ФФБ.
Статтею 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.
Таким чином, уклавши договір інвестування в нерухомість та управління майном, сторони стали учасниками інвестиційного процесу й правовідносини, які виникли між ними, регулюються спеціальними законами: Законом України «Про інвестиційну діяльність» та Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», які встановлюють загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами й визначають поняття забудовник, управитель та установник.
При цьому суд не звернув уваги на вимоги ст.ст. 12, 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Оскільки між сторонами виникли правовідносини з приводу інвестиційної діяльності, а не з грошових зобов’язань, то в суду не було підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України.
Крім того, судом першої інстанції р озірвано договір про участь у фінансуванні будівництва від 26 червня 2008 року № 96, хоча між сторонами було укладено договір № 93 і саме вказаний договір просила розірвати ОСОБА_6
Ці недоліки залишилися поза увагою апеляційного суду.
За таких обставин ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Західінкомбанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 7 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий | А.Г. Ярема |
Судді: | Є.Ф. Левченко |
Л.М. Лихута | |
Я.М. Романюк | |
Ю.Л. Сенін |
Отправить комментарий