Жалобы
на шум соседского кондиционера – явление частое. Право на тишину (или
отсутствие шумового загрязнения) гарантировано ЗУ «Об обеспечении санитарного и
эпидемического благополучия населения», ст. 4 которого гражданам предоставлено
право на безопасные для здоровья быт, отдых и окружающую среду. При этом
параметры факторов среды жизнедеятельности (включая шум, вибрацию), влияющих на
здоровье человека, должны находиться в пределах, установленных санитарными
нормами. Судебная практика по данному вопросу неоднозначна. Однако, если есть
заключение СЭС о превышении допустимого уровня шума, суд в 99% случаев
принимает решение о демонтаже кондиционера. Так, Святошинским райсудом Киева по
делу № 2-1039-1/09 принято решение удовлетворить иск полностью, обязав ответчика
демонтировать кондиционер за свой счет.
UPDATE: Постановлением КМУ от 4 декабря 2019
г. N 1186 утвержден Технический регламент шумового излучения в окружающую среду
от оборудования, используемого вне помещений, который можно найти по адресу
Справа
№2-1039-1/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2009
року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого
судді Наборозняка М.І.
за
участю секретаря Слепець Є.С., Надольної Д.В.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2, а також до неї як законного представника її неповнолітніх дітей
ОСОБА_8, ОСОБА_4, до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про зобов’язання демонтувати самовільно
встановлений на внутрішній та зовнішній стінах квартири кондиціонер
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом
відповідача ОСОБА_2 про демонтаж самовільно встановленого на внутрішній та
зовнішній стінах квартири АДРЕСА_1 кондиціонера.
В
позовній заяві вказав, що під час роботи кондиціонера в сусідній квартирі
(квартирі відповідачки) у його квартирі НОМЕР_1 створюється підвищений шум,
який не дає можливості для відпочинку та проживання членів його сім’ї, особливо
малолітніх дітей. На його неодноразові звернення до відповідача з цього приводу
позитивних результатів не досягнуто. Також він звертався із заявами та скаргами
на порушення умов його проживання, пов’язані з роботою кондиціонера до
житлово-експлуатаційної організації, яка обслуговує будинок, до
санепідемстанції. Проведеними перевірками виявлено порушення, відповідачці та
його чоловіку надавались приписи про усунення порушень, однак сусіди
кондиціонер не демонтували, що змусило його звернутись до суду за захистом його
порушеного права.
В
ході розгляду справи до участі в ній в якості співвідповідачів залучені чоловік
ОСОБА_2 - ОСОБА_7, а також вона як законний представник прав та інтересів
неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6. Всі
вказані особи проживають у квартирі АДРЕСА_1, вони (крім ОСОБА_7) є
співвласниками квартири, про що свідчить свідоцтво про право власності на житло
(а.с. 31) від 23.04.2008 року.
В
судовому засіданні позивач та його представник вимоги підтримали, посилаючись
на викладені у позовній заяві обставини. Позивач пояснив, що до суду він
звертається в порядку ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, просить захистити його
немайнове право шляхом припинення дії, яка порушує його право на охорону
здоров’я (ст.. 283 ЦК України), його право на безпечне для життя і здоров’я
довкілля, його право на належні і здорові умови проживання, навчання (ч. 1, ч.
4 ст. 293 ЦК України). Пояснив, що по причині шуму із квартири відповідачів
погіршується його самопочуття, шум негативно впливає на стан його і членів
сім’ї здоров’я; вони не можуть нормально відпочивати у своїй квартирі.
Відповідачі
та представник відповідачки ОСОБА_2 позов не визнали. Пояснили, що кондиціонер
ними встановлено ще у 2007 році, коли у квартирі НОМЕР_2, де проживає позивач
були інші мешканці, вони погодили установку кондиціонера і він сусідам вказаної
квартири не заважав, а коли квартира НОМЕР_2 придбана позивачем, то він став
наполягати на демонтуванні кондиціонера. ОСОБА_7 надав суду копії документів,
які ним отримано при купівлі кондиціонера, який є сертифікованим в Україні
(сертифікат Держкомітету України з питань технічного регулювання та споживчої
політики, а.с. 35,36). Відповідачі не погоджуються з протоколом від 15.01.2009
року щодо проведення досліджень шумового навантаження та інфразвуку у квартирі
НОМЕР_1 при роботі кондиціонера у квартирі НОМЕР_2
Представник
відповідачки ОСОБА_9 заперечує проти позову, мотивуючи, що відповідними
нормами, затвердженими «Головним санітарним лікарем СРСР», (як він дослівно
пояснив у судовому засіданні) рівень шуму, визначений санепідемстанцією
Святошинського району м. Києва у січні 2009 року не перевищує максимально
дозволений відповідними нормами, затвердженими «Головним санітарним лікарем
СРСР», (як він дослівно пояснив у судовому засіданні). Також він надав аркуш
паперу із роздруківкою цих норм (а.с. 28), однак не пояснив джерело
опублікування їх та достовірність (відповідність чинним на території України в
період розгляду справи).
Також
відповідачі пояснили, що при перевірці у 2009 року кондиціонер включався на
повну (максимальну) потужність, а вони використовують його при середній
потужності, тому в такому випадку рівень шуму нижчий і він не перевищує
максимально допустимий. Крім того, вони не були присутніми у квартирі позивача
при замірах рівня шуму під час роботи їх кондиціонера, тому не вважають
висновок санітарно-епідеміологічної служби за достовірний.
Представник
третьої особи ОСОБА_10 вважає, що позов слід задовольнити. Крім того, вона
пояснила, що працює в системі житлово-експлуатаційного господарства Святошинського
району м. Києва впродовж 15 років, сама особисто приймала участь у перевірка
звернень позивача з приводу підвищеного шуму у його квартирі в результаті
роботи кондиціонера у квартирі відповідачів. Підтвердила, що, на її думку
рівень шуму перевищує норму, що і було визначено спеціалістами санстанції,
відповідачу ОСОБА_7 давались приписи про демонтаж кондиціонера, в тому числі по
тій причині, що він встановлений в порушення Правил благоустрою м. Києва,
затверджених Київською міською радою 25.12.2008 року (витяг із цих Правил
надала в судовому засіданні); до грудня 2008 року діяли відповідні Правила в
іншій редакції, які також зобов’язували мешканців квартир при встановленні
кондиціонерів на зовнішніх стінах будинків (квартир) отримувати дозвіл
відповідного міського Управління благоустрою. Пояснила, що у відповідачів
такого дозволу немає і не було.
Суд,
вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали
справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за такими підставами.
Суд
вважає обгрунтованими посилання позивача на норми ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК
України, щодо захисту немайнового права позивача шляхом припинення дії, яка
порушує його право на охорону здоров’я (ст.. 283 ЦК України), його право на
безпечне для життя і здоров’я довкілля, його право на належні і здорові умови
проживання, навчання (ч. 1, ч. 4 ст. 293 ЦК України). Суд приймає за достовірні
його пояснення з приводу порушення вказаних ним прав: що, по причині шуму із
квартири у відповідача може погіршуватись його самопочуття, шум негативно
впливає на стан його і членів сім’ї здоров’я, на умови їх відпочинку.
Суд
також приймає за достовірний висновок санепідемстанції Святошинського району м.
Києва, викладений у протоколі від 15 січня 2009 року (а.с. 43) про перевищення
шумонавантаження (допустимого рівня шуму) у квартирі позивача внаслідок роботи
кондиціонера у квартирі відповідачів.
Суд
вважає, що працівники вказаної служби є спеціалістами в певній мірі з приводу
проведення замірів, визначення рівня та складання відповідних висновків.
За
таких підстав суд не приймає до уваги пояснення представника відповідачки
ОСОБА_9 щодо норм, затверджених «Головним санітарним лікарем СРСР», оскільки
він не надав інформації про достовірність та чинність таких норм. Крім того,
відповідачі на запитання головуючого з приводу необхідності проведення
відповідної судової експертизи для визначеності рівня шуму у квартирі позивача
і його відповідності допустимим нормам в України відповіли відмовою, тобто,
експертизу провести вони бажання не виявили.
За
таких підстав суд, дотримуючись правил ст. ст. 10,11 ЦПК України, вважає
належним доказом вимог позивача висновок санепідемстанції (а.с. 43).
Крім
того, суд приймає до уваги, що відповідач ОСОБА_7 постановою адміністративної
комісії при Святошиснькій райдержадміністрації м. Києва від 12.02.2009 року
притягнутий до адмінвідповідальності за самовільне встановлення кондиціонера
(а.с. 46). Тобто, він порушив чинне законодавство з цього приводу і щодо
дотримання встановлений у м. Києві Правил благоустрою.
Суд
не приймає заперечення відповідачів про недостовірність висновку
санепідемстанції по причині неприйняття участі у вимірах шуму у квартирі
позивача, оскільки самі відповідачі в судовому засіданні пояснили, що не
просили позивача пройти до нього у квартиру для участі у роботі комісії з
приводу замірів шуму.
За
таких підстав суд вважає, що право позивача порушене і порушення слід припинити
шляхом демонтування кондиціонеру у квартирі, які належить відповідачам.
Оскільки
кондиціонер
придбаний і встановлений в тому числі відповідачем ОСОБА_7, то суд вважає, що
зобов’язання на відповідачів повинні бути покладені солідарно.
На
підставі викладеного та керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд
СУД ВИРІШИВ
Позов задовольнити.
Зобов’язати
солідарно ОСОБА_2, (яка також представляє як законний представник права та
інтереси неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, )
ОСОБА_7, ОСОБА_6, які проживають у квартирі АДРЕСА_1 демонтувати самовільно
встановлений на внутрішній та зовнішній стінах вказаної квартири кондиціонер.
Заява
про оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його
оголошення до Святошинського районного суду, відповідачем - лише після розгляду
заяви про перегляд заочного рішення протягом 10 днів з дня отримання ним копії
рішення, апеляційна скарга - на адресу Апеляційного суду м. Києва через
районний суд протягом 20 днів після подання заяви.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11299498
Отправить комментарий