Транспарентність (від англ. transparent, від лат.trans - прозорий, наскрізь + pareo - бути очевидним - прозорість, зрозумілість, чесність) – інформаційна відкритість. Транспарентність – це рівень відкритості компанії, який досягається шляхом розкриття інформації про структуру організації, ризик-менеджмент, діяльність і її результати.
Транспарентність влади, бізнесу і суспільства мають бути інституційним елементом економічної системи. Відсутність цього елементу ускладнює залучення інвестицій зокрема, і стабільний позитивний розвиток економіки взагалі. Тема транспарентності бізнесу, особливо фінансових установ, останнім часом набула особливої актуальності.
Але яким чином принцип транспарентності має втілюватись у юридичному бізнесі? Адже інформація, яку довіряють юридичним компаніям не рідко має цінність не меншу, ніж фінанси, що довіряють фінансовим установам. Чи відповідає принципу відкритості юридичний бізнес в Україні?
Конкуренційна перевага
Сьогодні ринок юридичних послуг в Україні продовжує розвиватися. Існує певна конкуренція між юридичними фірмами. Непросто завойовувати довіру клієнта.
Які ж складові має формула успіху юридичної фірми? Харизматичні партнери, професійні і талановиті співробітники, висока мораль і етика професійного поводження, збалансована фінансова політика... Єдиної формули успіху для юридичної фірми не існує.
Відчутною конкуренційною перевагою може стати транспарентність. Це актуально не тільки для ринку фінансових послуг, але й для юридичного бізнесу. В цій галузі конкурентноспроможність компаній багато в чому залежить від того, наскільки їм довіряють потенційні клієнти та інвестори.
Прозорість передбачає своєчасне розкриття адекватної інформації щодо результатів діяльності компанії, а також практики корпоративного управління. Високий рівень прозорості означає, що надана інформація сприяє створенню чіткого уявлення про дійсний стан компанії. Дотриманню високих стандартів прозорості сприяє публікація не тільки фінансової звітності, але й статуту, внутрішніх нормативних документів чітко сформульованих мети та місії компанії.
Рівень практичної користі інформації, що розкривається, має бути достатнім для того, щоб зацікавлені особи мали можливість зробити висновки щодо діяльності фірми. Система розкриття інформації необхідна для того, щоб учасники ринку, існуючі та потенційні клієнти приймали рішення на підставі власних оцінок реальних фактів, а не спираючись на догадки, чутки та домисли.
Помилка може коштувати дорого
Успішний розвиток юридичного бізнесу багато в чому залежить від поінформованості потенційних споживачів про особливості ринку юридичних послуг, про принципи роботи юридичних компаній. Клієнт, надаючи конфіденційну інформацію в процесі надання юридичних послуг, в свою чергу, зацікавлений отримати певну інформацію про юридичні фірми з метою обрати найкращу. Адже помилка при замовленні юридичних послуг може коштувати дуже дорого.
Джерелами отримання такої інформації сьогодні є публікації (консультації) у ЗМІ, виступи (коментарі) з проблемних питань; участь у юридичних заходах або відомих справах; власний web-site; правова підтримка знаних осіб або інституцій; надання юридичних послуг на неприбуткових засадах; демонстрація фактичного досвіду серед цільової аудиторії. Одним з найкращих та найдієвіших рекламних засобів були і залишаються добрі рекомендації клієнтів.
Таким чином, специфіка юридичного бізнесу полягає в тому, що основна роль віддається непрямим різновидам реклами. Особливість маркетингу консалтингових і, зокрема, юридичних, послуг полягає в тому, що споживачі більш довіряють порадам інших осіб ніж прямій рекламі. Саме з цією метою юридичні фірми поширюють інформацію про гучні справи, в яких вони приймали участь.
Певним чином забезпечити обізнаність із процесом надання юридичних послуг має Закон України “Про доступ до судових рішень”, який набирає чинності з 1 червня 2006 року. Створення Єдиного державного реєстру судових рішень забезпечить ефективний доступ громадян до правосуддя та надасть можливість кожному – не тільки юристам, а навіть пересічним громадянам – з’ясувати позицію судів з того чи іншого питання.
Одним із джерел отримання інформації про юридичні фірми є рейтинги. Однак існуючі рейтинги по своїй суті є формальними і приблизними. Жоден з показників, за якими складаються рейтинги, не може визначити місце тієї чи іншої юридичної фірми на ринку послуг. Кількість працівників певної юридичної фірми не є свідченням якості її роботи. Не є абсолютним показником також прибутки.
Проблема створення достовірних рейтингів юридичних компаний залишається невирішеною. Широкий резонанс мають рейтинги, які проводяться видавництвом “Юридична практика”. Однак на сьогодні вони є єдиним більш-менш приблизним відображенням ринку юридичних послуг в Україні. Можливо, ринок юридичних послуг в найближчому майбутньому буде потребувати законодавчого врегулювання процедури проведення рейтингів, як це останнім часом запроваджено на ринку цінних паперів. Хоча в цій галузі є і позитиівні тенденції. За даними видавництва “Юридична практика” (“Юридична практика” № 42 від 18 жовтня 2005 року) тількі 18 підприємств із 100 відмовились розголошувати необхідну для проведеня рейтингу інформацію. В минулому році таких було 25.
Отримати певну інформацію про юридичну фірму можна також відповідно до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”. Сьогодні така “відкритість” є обов’язком всіх організацій. Здійснюється вона органами статистики. Саме вони уповноважені державою забезпечувати всіх зацікавлених користувачів інформацією про підприємства і організації. За невелику плату. Однак, не варто поспішати. Інформація, яку можна отримати з Єдиного реєстру підприємств і організацій України, недостатня для того, щоб зробити певні висновки про юридичну фірму. Більш того, статистичні органи не гарантують достовірності інформації.
Таким чином, сьогодні інформація про юридичні фірми доступна лише в тій частині, яку вони самі вважають за необхідне оприлюднити. Зрозуміло, що це пов’язано із намаганням захистити власну інформацію та конфіденційну інформацію клієнтів. Але з іншої сторони клієнти також зацікавлені у певній інформації. Процес надання юридичних послуг має бути прозорим, а клієнти максимально захищеними від неякісних послуг. Таким чином, маємо певне протиріччя.
Чинник конфіденційності
Критичність чинника конфіденційності є ще однією особливістю маркетингу консалтингових і, зокрема, юридичних послуг. Для клієнта важливо, щоб все, що він обговорює з консультантом, залишилось лише між ними. Саме через це клієнти нерідко віддають перевагу компаніям, які вже зарекомендували себе в іншій роботі та знайомі з інформацією про клієнта.
Крім інформації, отриманої від клієнтів юридична фірма має і власну конфіденційну інформацію. Захист як своєї інформації, так і інформації отриманої від клієнтів, є одним з головних завдань юридичної фірми. З цією метою юридичні фірми розробляють положення про комерційну таємницю та застосовують спеціалізовані компьютерні програми діловодства, в угодах про надання юридичних послуг детально виписують розділ “Конфіденційність” та укладають із співробітниками угоди про конфіденційність, обмежуть доступ до інформації певним колом осіб. Більшість фірм відмовляються розголошувати навіть інформацію про засоби захисту конфіденційної інформації, які ними запроваджені.
Сприяти захисту конфіденційної таємниці покликана адвокатська таємниця, яка охороняється законом. Однак інститут адвокатури сьогодні має низку проблем, що потребують негайного вирішення. Серед них відсутність незалежної самоврядної професійної адвокатури; поступове законодавче звуження обсягу професійних прав адвокатів та відсутність реальних гарантій адвокатської діяльності; відсутність джерела достовірної інформації про чисельність та персональний склад осіб, які здійснюють адвокатську діяльність.
Наведені проблеми, що унеможливлюють повноцінну діяльність адвокатури, мають бути вирішені із прийняттям нового закону, який належним чином закріпить місце і роль адвокатури у правовій системі України як спеціально уповноваженого недержавного правозахисного інституту, який є складовою частиною громадянського суспільства.
Адвокатська таємниця або перешкоджання слідству?
Розробникам законопроекту «Про адвокатуру» та вітчизняним практикуючим адвокатам може бути цікавою гучна прецедентна справа, яка мала місце у лютому цього року у Польші. Проти знаного адвоката з Варшави Яцека Дюбуа прокуратурою було висунуто звинувачення у приховуванні інформації та перешкоджанні слідству. Підставою для звинувачення стало те, що в 2001 році адвокатові від його клієнтів (відомих під прізвиськами “Sankul” і “Bryndziak”) стала відома інформація про злочини, вчинені ними. Інформація була пов’язана із справою, в який пан Яцек Дюбуа захищав іншу особу, та була надана під час розмов про погодження лінії захисту. Звинувачення проти зазначених клієнтів було висунуто лише у 2003 році. А розмови і стали підставою звинувачення адвоката. Цікаво, що головним доказом прокуратури стали свідчення саме того клієнта - пана Яцека Р., відомого під прізвиськом “Sankul”. Обурені таким ігноруванням прокуратурою адвокатської таємниці на захист адвоката стали Варшавська рада адвокатів та омбудсман. (За матеріалами “Gazeta Wyborcza”)
Чи допоможе Кодекс етики?
Сьогодні більшість юристів не зв’язані обов’язками, що накладає статус адвоката, і керуються (або ні) лише етичними нормами. Етичні норми професійної діяльності достатньо чітко прописані у Правилах адвокатської етики. Але ці Правила поширюються лише на адвокатуру – незначну частину юридичної спільноти.
Враховуючи те, що питання розповсюдження інформації та транспарентності знаходяться у площині вимог професійної етики, існує нагальна необхідність регламентації етичних відносин шляхом створення єдиного універсального документу – кодексу професійної етики, кодексу поведінки і роботи з клієнтом. Сьогодні майже всі юридичні фірми не заперечують проти цього. Стаття 33 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції” надає можливість суб’єктам господарювання, в тому числі на ринку юридичних послуг, розробляти правила професійної етики в конкуренції, які мають бути погоджені з Антимонопольним комітетом України.
Необхідно відмітити, багато фірм мають власний Кодекс етики у тій чи іншій формі: наказу, правил внутрішнього трудового розкладу, посадових інструкцій, відображення в трудових угодах та неформальних правил у більшості фірм.
Більш складним залишається питання механізму запровадження і поширення професійної етики. Він передбачає створення умов, за яких дотримання певних правил (тобто – самообмеження) стає для юридичної фірми вигідним та відчутним. Однак етичні норми неможливо закріпити на законодавчому рівні. Вони є показником певного рівня правосвідомості менеджменту. Він проявляється в тому, що юридична фірма співвідносить свою мету з метою інших фірм, клієнта та суспільства взагалі.
Більш того, навіть нормативне закріплення Кодексу етики не стане вирішальним у запровадженні транспарентності як принципу управління юридичною фірмою. В більш широкому контексті велике значення має також загальний стан системи законодавства і правопорядку. Доречи, доповнити нормотворчу діяльність державних органів може саморегулівна організація. Такі організації існують в багатьох країнах і в Україні (саморегулівні організації оцінювачів, професійних учасників ринку цінних паперів).
Транспарентність, як благочинність або дотримання договірної дисціплини, є одним з критеріїв етики. Визначення транспарентності також не може бути закріплене на законодавчому рівні. Транспарентність – справа добровільна. Деякі суб’єкти в силу специфіки своєї діятльності не можуть бути абсолютно прозорими. Тому фірма повинна мати можливість визначити для себе ступінь цієї прозорості, яку інформацию вона може надавати необмеженому колу осіб. Транспарентність закінчується там, де починається комерційна таємниця.
Відкритість юридичного бізнесу також можливо забезпечити шляхом запровадження обов’язкового оприлюднення певної статистичної звітності. За аналогією з фінансовими установами і, зокрема, банками.
Таким чином, сьогодні залишаються відкритими питання ліцензування юридичних послуг, гарантій збереження конфіденційності інформації, отриманої від клієнта, професійного контролю за якістю послуг. Подальшому розвитку юридичного бізнесу перешкоджають також відсутність детальної розробки і, можливо, законодавчого регулювання низки питань, які хвилюють юридичну спільноту. Серед них, зокрема, відповідальність юристів перед клієнтом, створення доступної для суспільства інформації про роботу юридичних компаній; створення саморегулівної організації по контролю за юридичним бізнесом.
Фроня Надія, адвокат, партнер ОА «Ліга правового захисту»
публікація «Український юрист»©
Отправить комментарий