15 апреля 2013

Компетентность специалиста в области права как основание восстановления срока исковой давности



ВССУ признал уважительным пропуск срока для обращения в суд в связи с тем, что истица указала как на свою правовую неосведомленность, так и на недостаточность знаний у юриста, к которому она обратилась (определение от 3.08.2011 по делу №6-2498св11). В то же время Верховный суд пришел к мнению, что юридическая неосведомленность одной из сторон не является уважительной причиной для восстановления процессуального срока (определение от 09.06.2010 по делу №6-21061св09, спор касался устранения препятствий в осуществлении права собственности).
Таким образом, юридическая неосведомленность не может быть единственным основанием для восстановления срока исковой давности, а только дополнительным.
Радует то, что Высший специализированный суд не оторван от жизненных реалий – граждане далеко не всегда разбираются в отличиях «специалистов в области права» от адвокатов.


УХВАЛА
іменем україни
3 серпня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Касьяна О.П., Фаловської І.М.,
Мартинюка В.І., Юровської Г.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Любомирівського психоневрологічного інтернату Вільнянського району Запорізької області, третя особа директор Любомирівського психоневрологічного інтернату Вільнянського району Запорізької області Руденко Василь Петрович, про скасування наказів про догани, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 6 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Любомирівського психоневрологічного інтернату Вільнянського району Запорізької області, третя особа директор Любомирівського психоневрологічного інтернату Вільнянського району Запорізької області Руденко В.П., в якому просила суд згідно з вимогами ст. 234 КЗпП України поновити їй строк для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі; скасувати наказ № 189 від 27 жовтня 2008 року про винесення їй догани за появу на робочому місці в нетверезому стані; скасувати наказ № 219 від 2 жовтня 2009 року про оголошення догани за неналежне виконання службових обов'язків; скасувати наказ № 110-к від 29 жовтня 2009 року про її звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором; поновити її на роботі, відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн.
У подальшому ОСОБА_3 уточнила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 8 216 грн. 04 коп. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Поновлено строк на звернення до суду з позовною заявою про поновлення на роботі. Скасовано наказ № 219 від 2 жовтня 2009 року в частині оголошення позивачці догани. Скасовано наказ № 110-к від 29 жовтня 2009 року про звільнення ОСОБА_3 за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором. Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді палатної санітарки Любомирівського психоневрологічного інтернату Вільнянського району Запорізької області. Стягнуто з Любомирівського психоневрологічного інтернату Вільнянського району Запорізької області на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 1 тис. грн. Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі й стягнення заробітної плати. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 6 грудня 2010 року рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2010 року скасовано, в позові ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду Запорізької області від 6 грудня 2010 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2010 року. Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом установлено, що ОСОБА_3 працювала на посаді палатної санітарки Любомирівського психоневрологічного Інтернату з 9 серпня 2006 року. Наказом № 189 від 27 жовтня 2008 року позивачу було винесено догану за появу на робочому місці в нетверезому стані. Наказом № 219 від 2 жовтня 2009 року позивачу було винесено догану за неналежне виконання службових обовязків.
Вищезазначені накази ОСОБА_3 не оспорювались у встановленому законом порядку та не були скасовані.
Наказом № 110к від 29 жовтня 2009 року позивач була звільнена з роботи на підставі п. З ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обовязків, покладених на неї трудовим договором.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач з поважних причин пропустила строк, встановлений ст. 233 КЗпП України та вважав за можливе поновити зазначений строк.
Скасовуючи наказ № 219 від 2 жовтня 2010 року в частині оголошення догани ОСОБА_3, суд першої інстанції вказав про те, що вищезазначений наказ був прийнятий з порушенням норм трудового законодавства. Зокрема, не було встановлено, що саме ОСОБА_3 допустила дисциплінарний проступок, про який іде мова в наказі. Від ОСОБА_3 не були отримані письмові пояснення щодо дисциплінарного проступку.
Скасовуючи вищезазначений наказ, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оголошення догани відносно 10 санітарок інтернату є недопустимим, оскільки діюче законодавство передбачає персональну відповідальність кожного працівника за порушення дисципліни, яке ним допущено особисто і його особиста провина встановлена службовими перевірками.
Поновлюючи ОСОБА_3 на роботі, суд першої інстанції дійшов висновку, що останню було незаконно звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, оскільки відсутня система допущених з її боку дисциплінарних проступків. Згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір з працівником може бути розірваний з ініціативи уповноваженого органу у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.
Під систематичністю розуміється застосування дисциплінарних заходів за 2 і більше випадки невиконання службових обовязків.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо скасування наказу № 219 від 2 жовтня 2010 року в частині оголошення догани ОСОБА_3 та щодо поновлення позивачки на роботі, однак апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції щодо поновлення строку для звернення до суду.
З висновками апеляційного суду погодитися не можна.
Відповідно до приписів ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Стаття 234 КЗпП України передбачає можливість поновлення судом строків, передбачених ст. 233 КЗпП України, у разі пропуску їх з поважних причин.
Як вже зазначалось, ОСОБА_3 наказом № 110к від 29 жовтня 2009 року була звільнена з роботи. В цей же день вона була ознайомлена з наказом про звільнення та з нею було проведено повний розрахунок при звільненні, видана трудова книжка.
Вищезазначені обставини позивачем визнаються та не оспорюються.
Таким чином, позивач повинна була звернутися до суду з відповідним позовом до 29 листопада 2009 року, однак звернулася до суду за захистом свого порушеного права лише 9 березня 2010 року, тобто з пропуском строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України.
У позовній заяві позивач ставила питання про поновлення строку на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, посилаючись при цьому на те, що в установлений чинним законодавством строк звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі, однак її позовну заяву було залишено без руху, а в подальшому відмовлено в прийнятті позовної заяви. У звязку з викладеним, не будучи обізнаною в галузі трудового права позивач і пропустила строк, передбачений ст. 233 КЗпП України.
Крім цього позивач указувала, що для отримання правової допомоги при подачі позовної заяви звернулась до фахівця в галузі права, який, як виявилось, не мав достатніх знань, в результаті чого, на її думку, в прийнятті її позовної заяви відмовлено.
Судом першої інстанції причини пропуску позивачем строку на звернення до суду визнано поважними, з чим погоджується колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 6 грудня 2010 року скасувати.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 вересня 2010 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
 Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: О.П. Касьян
В.І. Мартинюк
І.М. Фаловська
Г.В. Юровська

Материалы, предоставленные в блоге, носят ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве:
(044) 383-50-62   (096) 445-47-90
e-mail: super.legal-protection@yandex.ru

Комментариев нет:

Отправить комментарий