21 августа 2013

УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування у порядку Кримінального процесуального кодексу України



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування у порядку Кримінального процесуального кодексу України
Аналіз судової статистики надходження і розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування
Апеляційним судом міста Києва на виконання завдання Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ проведено узагальнення судової практики оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування у порядку Кримінального процесуального кодексу, який набрав законної сили 20 листопада 2012 р. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, якому присвячено главу 26 КПК України, прийнятого Законом України N 4651-17 від 13 квітня 2012 р., який набрав законної сили з 20 листопада 2012 р., є важливою гарантією захисту прав учасників кримінального процесу і однією із засад кримінального провадження.

Ст. 303 КПК України передбачено перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та право на оскарження. Частина 1 ст. 303 наводить вичерпний перелік випадків і суб'єктів оскарження рішень, дій чи бездіяльності сторони обвинувачення на досудовому розслідуванні: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна; 2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником; 3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником; 5) рішення слідчого, прокурора про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Як видно з даних табл. 1, кількість скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора під час досудового розслідування, що надійшли на розгляд до районних судів, становить:
Таблиця 1
Районний суд м. Києва
Надійшло скарг
Розглянуто
Голосіївський
26
21
Дарницький
18
18
Деснянський
52
52
Дніпровський
47
47
Оболонський
19
18
Печерський
343
245
Подільський
44
43
Святошинський
15
14
Солом'янський
64
51
Шевченківський
237
160

Відповідно до ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Відповідно до ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо: скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; скарга не підлягає розгляду в цьому суді; скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайшов підстав для його поновлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Основними причинами повернення скарги особі, яка звернулась зі скаргою, відповідно до ч. 2 ст. 304 КПК України, було звернення особи зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність слідчого або прокурора після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України, та звернення особи зі скаргою, яка не підлягала розгляду в цьому суді міста Києва. Також існують випадки повернення скарги особі, яка її подала, у зв'язку з тим, що вказана особа не мала права її подавати. Непоодинокими є випадки повернення скарги особі, яка її подала, у зв'язку з тим, що скарга не підлягала розгляду в суді.
Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 07 грудня 2012 р. у судовому провадженні повернуто скаргу Б. в інтересах ОСББ "Науковець" на бездіяльність прокуратури міста Києва, оскільки останній відповідно до довіреності, яку долучено до скарги, не є уповноваженою особою на звернення до слідчого судді із вказаною скаргою. Ухвалою апеляційного суду міста Києва вказану ухвалу слідчого судді залишено без змін.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду від 05 лютого 2013 р. повернуто скаргу Т., в якій особа, що подала скаргу, просила скасувати постанову слідчого СВ Солом'янського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 27 грудня 2012 р. про закриття кримінального провадження у зв'язку з встановленням відсутності факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, оскільки вона, на думку Т., була незаконною. З поданої скарги та доданих до неї матеріалів вбачалося, що постанова про закриття кримінального провадження була винесена 27 грудня 2012 р. Згідно з копією конверта, доданого до скарги, дана постанова була отримана особою, що звернулася зі скаргою, 16 січня 2013 р. Водночас скарга, яка надійшла до суду 04 лютого 2013 р., була датована 01 лютого 2013 р. - тобто з пропущенням строку, передбаченого на оскарження ч. 1 ст. 304 КПК.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду від 26 лютого 2013 р. з підстав пропуску строку на подання скарги повернута скарга П. на постанову від 26 грудня 2012 р. старшого слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України в місті Києві про закриття кримінального провадження від 20 грудня 2012 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, яка надійшла до слідчого судді 25 лютого 2013 р. З матеріалів скарги вбачалося, що копія постанови від 26 грудня 2012 р. старшого слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України про закриття кримінального провадження отримана ПП "Аверті" 30 січня 2013 року, а скарга на постанову направлена до суду 18 лютого 2013 р. Оскільки у своїй скарзі П. не порушувала перед судом питання про поновлення строку на оскарження постанови, слідчий суддя дійшов висновку, що П. порушено передбачений ч. 1 ст. 304 КПК України строк оскарження постанови про закриття кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду від 27 лютого 2013 р. повернуто скаргу С. на бездіяльність прокурора, яка полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР. Підставою для повернення скарги стало те, що з поданої до суду копії довіреності представника "Мегаінфарм ГмбХ", де чітко перераховані повноваження представників, не вбачалося, що С. наділений правом подавати скарги на дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора (п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України).
Узагальнення показало, що основною причиною відмови у відкритті провадження було звернення особи зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність, які відповідно до ст. 303 КПК України не підлягають оскарженню до слідчого судді на стадії досудового розслідування.
Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 10 січня 2013 р. було відмовлено у відкритті провадження за скаргою С. на службову бездіяльність відповідальних осіб Генеральної прокуратури України щодо реєстрації заяв і повідомлень про злочини з тих підстав, що С. фактично оскаржував бездіяльність, яка виникла в період дії КПК України 1960 р., яким встановлювався інший порядок подання заяв та повідомлень про злочин (ст. 95 КПК 1960 р.), порядок їх розгляду (ст. 97 КПК 1960 р.).
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 22 січня 2013 р. відмовлено у відкритті провадження за скаргою П. на бездіяльність прокурора міста Києва та зобов'язано вчинити дії в порядку кримінального судочинства. Слідчий суддя, відмовляючи у відкритті провадження за даною скаргою, дійшов висновку, що заява П. була розглянута компетентними органами в порядку КПК України 1960 р., а тому не підлягала внесенню до ЄРДР. Таким чином, на час дії КПК України 2012 р. оскарження бездіяльності прокурора міста Києва П. не підлягало розгляду слідчим суддею в порядку ст. 303 - 307 КПК України 2012 р.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду від 25 січня 2013 р. відмовлено у відкритті провадження за скаргою К., який 21 січня 2013 р. звернувся до суду щодо оскарження постанови старшого помічника прокурора Солом'янського району від 15 жовтня 2008 р. про відмову в порушенні кримінальної справи. Водночас особа, що подала скаргу, не змогла документально підтвердити дату отримання ним оскаржуваної копії постанови. Не надав скаржник і копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, що позбавило слідчого суддю можливості визначитися із суб'єктом дії оскарження, вичерпний перелік яких визначений ст. 303 КПК України, та перевірити дотримання строку оскарження даної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
Закриваючи провадження з розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування, слідчі судді виходять з ч. 2 ст. 305 КПК України: слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, передбачені п. 1, 2, 5, 6 ч. 1 ст. 303 КПК України, припинити дію чи бездіяльність, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.
Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 18 лютого 2013 р. закрито провадження з розгляду скарги А. на постанову слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 29 грудня 2012 р. про закриття кримінального провадження у зв'язку із скасуванням прокурором оскаржуваної постанови.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 21 лютого 2013 р. закрито провадження за скаргою П. на бездіяльність прокуратури міста Києва, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у зв'язку з тим, що прокуратурою міста Києва на час розгляду вказаної скарги заява П., на яку він посилається в поданій до суду скарзі, була внесена до ЄРДР 06 лютого 2013 р.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду від 11 лютого 2013 р. закрито провадження за скаргою М. на постанову слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 19 січня 2013 р. про закриття кримінального провадження. Рішення мотивоване тим, що постановою прокурора прокуратури Шевченківського району від 08 лютого 2013 р. постанова слідчого СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві про закриття кримінального провадження скасована, що відповідно до ч. 2 ст. 305 КПК України є підставою для закриття провадження за скаргою.
Перелік рішень, які слідчий суддя може постановити за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування, визначається ст. 307 КПК України. Згідно з ч. 2 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя має постановити ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Аналіз судових рішень за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування
Аналіз відповідної судової статистики свідчить, що найчисельнішою категорією скарг є саме скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно із ст. 169 КПК України, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.
Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 14 лютого 2013 р. задоволено скаргу К. на бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні від 17 січня 2013 р. щодо неповернення тимчасово вилученого майна та зобов'язано старшого слідчого СВ ДПІ у Печерському районі міста Києва негайно повернути К. тимчасово вилучене під час обшуку 06 лютого 2013 р. майно. Задовольняючи дану скаргу, слідчий суддя виходив з того, що у володільця майна під час проведення обшуку вилучено майно, перелік якого не був прямо визначений в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, стосовно вилученого майна не було внесене клопотання про накладення арешту, і на дане майно не поширюється режим тимчасово вилученого майна.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду від 19 лютого 2013 р. задоволено скаргу Н. на постанову старшого слідчого прокуратури Шевченківського району від 06 лютого 2013 р. про закриття кримінального провадження. Рішення мотивоване тим, що закриття кримінального провадження не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, оскільки мотивувальна частина оскаржуваної постанови не містить відомостей про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування, а доводи скарги про неповноту досудового розслідування та передчасність рішення про закриття кримінального провадження є обґрунтованими.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду від 19 лютого 2013 р. скаргу адвоката В. на бездіяльність слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві та прокурора Оболонського району щодо тимчасово вилученого майна, яке не було повернуте, задоволено частково. Зобов'язано орган досудового розслідування негайно повернути майно адвокату В., яке було тимчасово вилучене 30 січня 2013 р. у приміщенні його робочого кабінету під час огляду місця події (див. табл. 2).
Таблиця 2.
Районний суд м. Києва
Відмовлено у відкритті провадження
Відмовлено в задоволенні скарги
Повернуто скаргу
Скасовано рішення слідчого
Задоволено скаргу
Закрито провадження за скаргою
Відмовлено у розгляді
Не прийнято рішення за скаргою
Голосіївський
1
2
15

2
1

1
Дарницький
2
6
5

2

14
3
Деснянський
22
7
5
16



2
Дніпровський








Оболонський
13
1
2

2


1
Печерський
39
161
20

13
11
1
98
Подільський
14
19


8
2

1
Святошинський
2
5
1

5
1

1
Солом'янський
22
10
10
4

4

14
Шевченківський
40
59
22
2
31
6

78
Всього:
155
270
80
22
63
25
15
199

Згідно із табл. 2 слідчими суддями найбільше рішень було прийнято про відмову в задоволенні скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування. Відмовляючи в задоволенні скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування, слідчі судді у більшості випадків у ході судового розгляду встановлювали фактичну відсутність дії чи бездіяльності слідчого або прокурора, які оскаржувались.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 11 січня 2013 р. відмовлено в задоволенні скарги Ч. на бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР з тих підстав, що не встановлено надходження до Генеральної прокуратури України заяви особи, яка подала скаргу і на яку останній посилається у своїй скарзі, як таку, що не внесена ГПУ протягом 24 годин з моменту отримання до ЄРДР, а відтак і не встановлено будь-якої бездіяльності слідчого чи прокурора.
Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 04 лютого 2013 р. відмовлено в задоволенні скарги Ч. на бездіяльність начальника відділу організації участі прокурорів у судовому провадженні ГПУ щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР з підстав "перенаправлення" за принципом територіальної підслідності заяви особи, яка подала скаргу і на яку останній посилається у своїй скарзі, як таку, що не внесена ГПУ протягом 24 годин з моменту отримання до ЄРДР.
Слідчими суддями Голосіївського районного суду було розглянуто дві скарги на бездіяльність старших слідчих УБОЗ СУ ГУ МВС України в місті Києві щодо неповернення тимчасово вилученого майна під час проведення обшуку. Вказану скаргу було вмотивовано тим, що особа, яка подала скаргу, є адвокатом. Квартира, в якій було проведено обшук, використовувалася для здійснення приватної адвокатської діяльності, і про це було повідомлено слідчих під час проведення обшуку. На підставі ухвали судді було вилучено комп'ютер із документами, які становлять адвокатську таємницю. За наслідками розгляду було відмовлено в задоволенні скарг у зв'язку з тим, що слідча дія була проведена 15 листопада 2012 р., тобто до набрання чинності новим КПК України.
Узагальнення показало, що скарги передаються на розгляд слідчим суддям відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ст. 35 КПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Зокрема, під час розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування слідчі судді дотримуються вимог порядку розгляду таких скарг, а під час постановлення ухвали керуються вимогами КПК України 2012 р.
2. Строки та порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування
Ч. 2, 3 ст. 306 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування або прокурора під час досудового розслідування розглядаються не пізніше 72 годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Впродовж періоду, що аналізується, слідчі судді районних судів міста Києва у більшості випадків дотримувалися строків розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування, визначених у ст. 306 КПК України. Проте основними причинами порушення строків розгляду скарг є відсутність можливості повідомлення особи, яка подала скаргу, у зв'язку із зазначенням нею тільки поштової адреси без будь-яких інших засобів зв'язку, в тому числі зазначення, як приклад: "Головпоштамт до запитання". Також внаслідок зловживання з боку особи, яка подала скаргу, правом заявлення відводу слідчому судді, а в подальшому і відводу слідчим суддям, якими розглядаються відводи слідчому судді, що розглядає скаргу, суд позбавлений можливості розглянути скаргу у визначений законом строк. Непоодинокі також випадки неявки особи, яка подала скаргу, в судове засідання, незважаючи на належне її повідомлення у спосіб, передбачений ст. 135 КПК України. А оскільки її участь у судовому засіданні є обов'язковою, у слідчого судді відсутні законні підстави для розгляду такої скарги. Наслідком цього є порушення строку розгляду, передбаченого ст. 306 КПК України.
Водночас встановлені ч. 3 ст. 306 КПК України особливості розгляду скарг, зокрема щодо обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника, спричиняють труднощі, пов'язані з можливістю дотримання 72-годинного строку розгляду у випадках, коли скаргу подано особою, яка перебуває під вартою.
Так, з огляду на те, що Солом'янському районному суду встановлено ліміт на доставку осіб з Київського СІЗО (8 осіб), а також з урахуванням тієї обставини, що графік доставки осіб, які утримуються під вартою, складається суддями на тиждень вперед, слідчі судді часто позбавлені можливості дотриматися 72-годинного строку розгляду скарг на дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора за участю особи, яка звертається зі скаргою. Не сприяє оперативному розгляду скарг і відсутність у приміщенні суду по вул. Шутова, 1 (де за визначеною зборами спеціалізацією працюють слідчі судді Солом'янського районного суду міста Києва) зали, обладнаної технічними пристроями, які б зробили можливим проведення процесуальних дій в режимі відеоконференцзв'язку в порядку ст. 336 КПК України. Попри наявність такої прогресивної процесуальної норми слідчі судді змушені організовувати доставку підсудних-скаржників із СІЗО замість того, щоб здійснити дистанційне судове провадження.
Крім того, однією з причин пропущення встановленого строку розгляду, передбаченого статтею 306 КПК України, є те, що при розгляді слідчим суддею скарги на рішення про закриття кримінального провадження, матеріали досудового слідства на запит суду в межах 5-денного строку не надаються. У більшості випадків документи, щодо яких суд подавав запит, надходили через 7 - 10 календарних днів після здійснення відповідного запиту слідчого судді, внаслідок чого скарга розглядалась із значним порушенням встановленого КПК України строку.
3. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування
Ст. 309 КПК України передбачає оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування. Відтак реалізується одна із засад кримінального провадження, закріплена у ст. 7 КПК України, - забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Таблиця 3.
Районний суд м. Києва
Кількість оскаржених рішень
З них:
скасовано
Залишено без змін
Відмовлено у відкритті провадження
Відмовлено у прийнятті до розгляду
Закрито провадження
Не прийнято рішення
Голосіївський
3
2
1




Дарницький
6
2

2


2
Деснянський







Дніпровський
9






Оболонський
8

5



3
Печерський
83

42

8
1
31
Подільський

1





Святошинський







Солом'янський
9

5
1


3
Шевченківський
33
3






Так, ухвалою апеляційного суду міста Києва від 29 січня 2013 р. скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду від 27 грудня 2012 р., якою відмовлено в задоволенні скарги Д. на постанову про закриття кримінального провадження старшого слідчого прокуратури Печерського району по розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР 26 листопада 2012 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України, у зв'язку з відсутністю в діяннях працівників Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України. Скасовуючи ухвалу слідчого судді першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що слідчим суддею порушено передбачену КПК України процедуру судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, оскільки оскаржувана постанова слідчого фактично не відповідала вимогам ст. 110 КПК України.
Скаргу Д. задоволено частково. Скасовано оскаржувану постанову про закриття кримінального провадження старшого слідчого прокуратури Печерського району із розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР 26 листопада 2012 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України, у зв'язку з відсутністю в діяннях працівників Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2013 р. скасована ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду від 04 січня 2013 р., якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою адвоката П. в інтересах К. на бездіяльність слідчого Голосіївського РУ ГУ МВС України в місті Києві щодо ненадання адвокату матеріалів кримінального провадження для ознайомлення.
Обґрунтовуючи в ухвалі відмову у відкритті провадження, слідчий суддя вказав, що бездіяльність слідчого, на яку в скарзі посилається адвокат П., оскарженню не підлягає. З таким висновком слідчого судді не погодився апеляційний суд. Ухвала слідчого судді скасована через порушення ст. 220, 221, 303 КПК України. Постановлено нову ухвалу, якою скарга адвоката П. в інтересах К. на бездіяльність слідчого Голосіївського РУ ГУ МВС України в місті Києві щодо ненадання адвокату матеріалів кримінального провадження задоволена частково та зобов'язано слідчого вирішити клопотання адвоката П. від 26 листопада 2012 р. відповідно до ст. 220, 221 КПК України.
Так, відповідно до ст. 303 КПК України на досудовому розслідуванні може бути оскаржена дія, бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк. Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий зобов'язаний розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Згідно із ст. 221 КПК України слідчий зобов'язаний за клопотанням сторони захисту надати матеріали досудового розслідування для ознайомлення.
Апеляційним судом встановлено, що 29 листопада 2012 р. до Голосіївського РУ ГУ МВС України надійшло клопотання адвоката П. про надання йому для ознайомлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 221 КПК України, матеріалів досудового розслідування у кримінальній справі за обвинуваченням К. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 181, ч. 2 ст. 152 КК України. Отже, слідчий у строк не більше трьох днів з моменту подання захисником клопотання повинен був розглянути зазначене клопотання згідно із ст. 220 КПК України і повідомити адвоката про результати розгляду клопотання. Зазначених дій слідчий не вчинив. Направлення адвокату П. листа проте, що кримінальна справа зупинена і що матеріали справи будуть надані після відновлення досудового слідства, не може свідчити про виконання слідчим процесуальної дії відповідно до вимог кримінального процесуального закону, оскільки згідно з КПК України при повній або частковій відмові у задоволенні клопотання слідчий складає мотивовану постанову. Зазначені дії не були ним виконані.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2013 р. скасована ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду від 26 грудня 2012 р., якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою К. на постанову старшого слідчого відділу розслідування ДТП СУ ГУ МВС України в місті Києві від 14 грудня 2012 р. про закриття кримінальної справи у зв'язку з відсутністю в діях водія С. складу злочину та постановлено нову ухвалу, якою скасована постанова старшого слідчого відділу розслідування ДТП СУ ГУ МВС України в місті Києві від 14 грудня 2012 р. про закриття кримінальної справи у зв'язку з відсутністю в діях водія С. складу злочину та зобов'язано старшого слідчого відділу розслідування ДТП СУ ГУ МВС України в місті Києві відновити досудове розслідування.
Так, апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя зробив помилковий висновок про те, що рішення слідчого про закриття кримінального провадження оскарженню не підлягає, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження. У зв'язку з тим, що колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді, а за наслідками апеляційного розгляду відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України апеляційний суд має право лише залишити ухвалу слідчого судді без змін або скасувати ухвалу та постановити нову. Тому апеляційний суд прийняв рішення скасувати ухвалу та перевірити доводи К., викладені в його скарзі до суду першої інстанції щодо законності винесеної постанови слідчого про закриття кримінальної справи. За наслідками розгляду колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що постанова про закриття кримінальної справи не відповідає вимогам закону, оскільки винесена без всебічного, повного та об'єктивного дослідження даних, на які посилався у скарзі К. З урахуванням зазначених обставин апеляційна скарга К. задоволена, ухвала слідчого судді скасована з постановленням нової ухвали, якою скасована постанова слідчого про закриття кримінальної справи та зобов'язано слідчого відновити досудове розслідування.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 25 лютого 2013 р. скасована ухвала слідчого судді Подільського районного суду від 12 лютого 2013 р., якою скаргу Т. М. та Т. О. на постанову старшого слідчого прокуратури Подільського району в місті Києві від 27 грудня 2012 р. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР щодо слідчого СВ Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві Н., повернуто особі, яка її подала. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скаргу подано після закінчення строку на оскарження, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК України, питання про поновлення строку не порушувалося. Т. О. в судовому засіданні апеляційної інстанції стверджувала, що копію постанови старшого слідчого прокуратури Подільського району отримала 11 січня 2013 р., на підтвердження цього надала поштовий конверт. Т. О. зазначила, що вперше звернулася зі скаргою до Подільського районного суду 15 січня 2013 р. Враховуючи, що зі скаргою на зазначену постанову Т. О. зверталася до суду вперше 15 січня 2013 р., а копію постанови отримала 11 січня 2013 р., колегія суддів апеляційного суду вважала, що Т. О. та Т. М. не порушили строк на оскарження зазначеної постанови слідчого.
Зазначені обставини необґрунтовано були залишені без уваги слідчого судді, який не витребував матеріали кримінального провадження і не дослідив докази, а тому безпідставно повернув скаргу, чим порушив передбачену КПК України процедуру судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, що, як наслідок, стало підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції, то вважала за необхідне перевірити доводи скарги Т. М. та Т. О. щодо незаконності винесеної постанови старшого слідчого прокуратури Подільського району від 27 грудня 2012 р. про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР та постановити нове рішення. Однак колегія суддів, зважаючи на те, що в ході розгляду скарги не знайшов свого підтвердження факт порушення слідчим вимог КПК України при прийнятті рішення про закриття кримінального провадження, вирішила відмовити у задоволенні скарги Т. О. та Т. М.
4. Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора
Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора передбачене параграфом 3 глави 26 КПК України. Водночас відповідно до вимог КПК України такі скарги судом не розглядаються, а відтак будь-яких даних щодо узагальнення судової практики розгляду таких скарг надати неможливо.
5. Складні питання, що виникають при розгляді таких скарг, та шляхи їх вирішення
1) Відповідно до ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Водночас ст. 216, 218 КПК України визначено поняття родової та територіальної підслідності. Непоодинокими є випадки, коли прокурором при отриманні заяви про кримінальне правопорушення до її внесення до ЄРДР така заява протягом 24 годин направляється до іншого органу досудового розслідування (за правилами підслідності) для її подальшої реєстрації в ЄРДР або коли прокурор надає заявнику відповідь у порядку Закону України "Про звернення громадян" без внесення відомостей до ЄРДР з тих підстав, що заява не містить достатніх даних про наявність в описаній заявником події ознак злочину. Слід вирішити питання про можливість віднесення такого діяння прокурора до бездіяльності, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, виходячи зі ст. 303 КПК України.
2) Ст. 303 КПК України визначає перелік дій, рішень та бездіяльності слідчого та прокурора, які можуть бути оскаржені до слідчого судді. Водночас закон передбачає можливість оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений Кодексом строк. Проте закон не визначає поняття процесуальних дій на відміну від слідчих дій. За вказаних обставин виникає питання, за якими критеріями визначається поняття процесуальних дій, нездійснення яких може бути оскаржене до слідчого судді відповідно до ст. 303 КПК України.
Ст. 306 КПК України визначено порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування. Участь особи, яка подала скаргу, в судовому засіданні є обов'язковою. Однак непоодинокими є випадки, коли особа, яка подала скаргу безпосередньо, у скарзі зазначає про її розгляд за своєї відсутності. Незрозумілим є те, чи зобов'язаний у такому випадку слідчий суддя все ж таки проводити розгляд скарги за обов'язкової участі такої особи. Аналогічне питання виникає й тоді, коли особа, яка подала скаргу, перебуває під вартою в установі виконання покарань за межами населеного пункту розташування суду, до якого подано скаргу, та установа виконання покарань не має технічної можливості забезпечення відеоконференцзв'язку, а також можливості здійснити доставку такої особи до найближчого за територіальністю місцевого суду. Також непоодинокі випадки, коли особа, яка подала скаргу, належним чином повідомлена про час, дату та місце проведення судового засідання з розгляду скарги, однак не з'являється в судове засідання та не повідомляє суд про причини неявки. При цьому відповідно до ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, що передбачені Кодексом. КПК України суд не наділив правом застосовувати заходи примусу у вигляді приводу для забезпечення участі заявника в судовому засіданні. Тому необхідно з'ясувати, чи існує можливість розгляду скарги за відсутності особи, яка її подала.
3) КПК України не визначені правила підсудності розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування. Виникає питання про те, за якими правилами слідчий суддя повинен їх розглядати: виходячи із загальних засад правил підсудності, тобто проводити розгляд скарг за місцем розташування органу досудового розслідування, чи місцем роботи посадової особи, дії бездіяльність чи рішення якої оскаржуються. Крім цього, у разі встановлення (за загальними правилами) слідчим суддею того, що скарга подана до суду з порушенням правил підсудності, незрозуміло, чи в такому випадку слідчий суддя повинен постановити ухвалу про повернення скарги як такої, що не підлягає розгляду в даному суді (п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України), чи слідчий суддя, виходячи із ст. 34 КПК України, має звертатися з відповідним поданням до суду апеляційної інстанції (Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ) для вирішення питання про передачу судового провадження з одного суду до іншого. Також незрозуміло, чи є необхідним визначення підсудності у випадку оскарження постанови про закриття кримінального провадження відносно судді того суду, до якого подано скаргу.
4) Окрім цього, ст. 303 КПК України визначає виключне коло суб'єктів, дії, рішення та бездіяльність яких може бути оскаржено до слідчого судді в порядку, передбаченому главою 26 КПК України, під час досудового розслідування, зокрема слідчого та прокурора.
Виходячи з п. 15 та 17 ст. 3 КПК України, що дають тлумачення термінів "прокурор" та "слідчий", ст. 36 КПК України, якою визначаються повноваження прокурора, та ст. 38, якою визначається поняття та правовий статус органу досудового розслідування, поняття органу досудового розслідування не ототожнюється з поняттям слідчого або прокурора. Тому виникає необхідність з'ясувати питання про те, чи зобов'язана особа, яка подає скаргу на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, вказувати конкретну особу (слідчого чи прокурора), рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується. Адже зазначення у скарзі виключно органу досудового розслідування фактично унеможливлює у встановлені законом строки (72 години з моменту надходження скарги) здійснити судовий виклик особи, дії, бездіяльність чи рішення якої оскаржується, та відповідно розглянути скаргу (враховуючи значну кількість відділів, управлінь, секторів в органах досудового розслідування, як приклад, Генеральна прокуратура України, прокуратура Київської області, прокуратура міста Києва).
5) КПК України не визначені будь-які вимоги щодо скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування. Зі змісту скарги не завжди можливе встановлення рішення, дія чи бездіяльність якого органу досудового розслідування оскаржується. В даному випадку слідчий суддя позбавлений можливості як постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження з розгляду скарги, так і повернути скаргу особі, яка її подала; водночас він позбавлений можливості здійснити належні виклики в судове засідання усіх учасників судового провадження. Отже, незрозуміло, яке саме процесуальне рішення вправі постановити слідчий суддя в даному випадку.
6) КПК України не визначені повноваження представника особи, яка подала скаргу на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування, на відміну від повноважень представника потерпілого (ст. 58 КПК України). Проте відповідно до ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування проводиться за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника. Виникає питання, чи вправі слідчий суддя застосовувати аналогію для встановлення повноважень представника особи, яка подала скаргу, з повноваженням представника потерпілого.
7) Перелік рішень, які слідчий суддя може постановити за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування, визначається ст. 307 КПК України. Проте трапляються випадки, коли особа, яка подала скаргу, в судовому засіданні просить залишити скаргу без розгляду. Незрозуміло, яке в такому випадку рішення повинен постановити слідчий суддя, виходячи, в тому числі, з принципу диспозитивності кримінального судочинства.
8) Ст. 29 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Водночас непоодинокі випадки, коли громадяни України, які постійно проживають на території України, отримують судові повістки та повідомлення, викладені українською мовою, а при їх отриманні не зазначають, що їм незрозумілий зміст судового повідомлення чи повістки, заявляють клопотання про проведення судового засідання слідчим суддею іншою, недержавною мовою, та видачу їм копій судових рішень у перекладі на іншу, недержавну мову. Ч. 3 ст. 29 КПК України передбачено, що слідчий суддя забезпечує учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому Кодексом.
Таким чином, виходячи із ст. 29 КПК України, виникає питання, чи зобов'язаний слідчий суддя здійснювати ведення судового засідання іншою, недержавною мовою, яка не має статусу регіональної, з урахуванням того, що комплекси технічної фіксації судового засідання не містять програм, за допомогою яких здійснювався б процес друку журналу судового засідання іншою, недержавною мовою.
9) Спірним є питання про можливість суду апеляційної інстанції при скасуванні ухвали слідчого судді розглядати скаргу на рішення, дію, бездіяльність слідчого, прокурора по суті. Так, відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без зміни; скасувати ухвалу і постановити нову. Відтак можна зробити висновок, що апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді не має права направити скаргу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Проте, якщо суд першої інстанції повернув скаргу або відмовив у відкритті провадження на підставі ч. 2 чи 4 ст. 304 КПК України, тобто суд першої інстанції фактично скаргу по суті не розглядав, апеляційний суд, скасовуючи таку ухвалу і розглядаючи скаргу особи по суті, позбавляє учасників судового розгляду можливості оскарження, оскільки ухвали апеляційного суду, прийняті за наслідками розгляду ухвал слідчого судді, оскарженню не підлягають.
Крім того, виникає питання, яким чином апеляційний суд повинен розглядати скаргу на рішення, дію, бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування: відкривати провадження, призначати скаргу до розгляду з повідомленням учасників процесу (відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії, бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується).
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження до апеляційного суду не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Отже, апеляційний розгляд можливий і без участі сторін кримінального провадження. Проте розгляд скарги на рішення, дію, бездіяльність слідчого чи прокурора здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу.

Суддя судової палати з
розгляду кримінальних справ
апеляційного суду міста Києва
О. І. Єфімова

Лист від 01.06.2013

Комментариев нет:

Отправить комментарий