Часть вторая статьи 184 СК Украины предусматривает,
что определенный судом в твердой денежной сумме размер алиментов подлежит
индексации в соответствии с законом.
Поскольку специального закона об индексации алиментов
не принято, а в Украине действует Закон Украины "Об индексации денежных
доходов населения" суд, установив, что по решению суда с ответчика
взысканы алименты в твердой денежной сумме, однако за весь период просрочки
уплаты алиментов индексация ни органом государственной исполнительной службы,
ни судом не осуществлялась, обоснованно удовлетворил исковые требования применив
аналогию закона.
Материалы, предоставленные в блоге, носят
ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве: (044)
383-50-62; (096) 445-47-90
e-mail: super.legal-protection@yandex.ru
П О С Т А Н
О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 листопада 2013
року
м. Київ
Судова палата у цивільних
справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,
Гуменюка В.І.,Онопенка В.В.,Патрюка М.В., Сеніна
Ю.Л.,-
розглянувши
у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_9 про перегляд ухвали колегії
суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року у справі за
позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про збільшення розміру аліментів та стягнення суми індексації,
в с т а н о
в и л а:
У лютому 2012 року ОСОБА_10
звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що
рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2004 року з
відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина,
ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошові сумі в розмірі 200 грн. ОСОБА_9 з моменту
ухвалення рішення ухиляється від сплати аліментів у результаті чого виникла
заборгованість у розмірі 16 300 грн.
Під час розгляду справи ОСОБА_10
неодноразово уточнювала позовні вимоги та, посилаючись на частину другу статті
184 та частину першу статті 192 Сімейного кодексу України (далі - СК України),
просила суд стягнути з відповідача на її користь суму індексації аліментів у
розмірі 9 508 грн. 15 коп., а також змінити розмір стягуваних аліментів на 50 %
від прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного
віку.
Рішенням Червонозаводського
районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2012 року позов задоволено частково:
збільшено розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_9 на користь
ОСОБА_10 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, до 600 грн.
щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили й до повноліття
дитини; вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду
Харківської області від 17 січня 2013 року рішення Червонозаводського районного
суду м. Харкова від 29 жовтня 2012 року
змінено. Скасовано рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_10 про
стягнення суми індексації та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні
вимоги ОСОБА_10 задоволено, стягнуто з ОСОБА_9 на її користь 9 508 (дев'ять
тисяч п'ятсот вісім) грн. 15 коп. у рахунок відшкодування суми індексації
аліментів. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової
палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_9
відхилено. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 жовтня
2012 року в частині, що залишена без змін рішенням апеляційного суду та
рішення апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2013 року
залишено без змін.
У серпні 2013 року до Верховного
Суду України звернувся ОСОБА_9 із заявою про перегляд ухвали колегії
суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року, посилаючись
на неоднакове застосування судами касаційної інстанції частини першої статті 2
Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та частини
другої статті 184 СК України, унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові
рішення в подібних правовідносинах.
У зв'язку з цим ОСОБА_9 просить
скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31
травня 2013 року в частині залишення без змін рішення апеляційного суду та
залишити в силі рішення місцевого суду.
Заслухавши суддю-доповідача,
дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду
України вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини
першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)
заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з
підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і
тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом
судових рішень у подібних правовідносинах.
За змістом статті 360-5 ЦПК
України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини,
які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися.
Установлено, що рішенням
Червонозаводського районного суду м. Харкова від 9 грудня 2004 року з ОСОБА_9
стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, у
твердій грошовій сумі в розмірі 200 грн. щомісячно, починаючи з 1 вересня 2004
року.
Відмовляючи в задоволенні
позовних вимог ОСОБА_10 в частині стягнення суми індексації розміру аліментів
суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до Закону
України "Про індексацію грошових доходів населення" аліменти не є
об'єктом індексації. При цьому місцевий суд послався на рішення апеляційного
суду Харківської області від 19 червня 2012 року, яким стягнуто з ОСОБА_9 на
користь ОСОБА_10 188 098 грн. 80 коп. пені за час прострочення сплати
аліментів.
Скасовуючи рішення суду першої
інстанції в цій частині апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної
інстанції, виходив із того, що індексація розміру аліментів, визначених судом у
твердій грошові сумі, передбачена частиною другою статті 184 СК України, тому Закон
України "Про індексацію грошових доходів населення" підлягає
застосуванню судом в частині визначення порядку проведення індексації на
підставі частини восьмої статті 8 ЦПК України.
ОСОБА_9 зазначає, що суд
касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ за подібних предмета
спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних
обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин
дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Для прикладу наводить ухвалу
колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2011 року у
справі за позовом про стягнення заборгованості за аліментами з урахуванням
індексу інфляції та нарахованої пені.
Зазначеним судовим рішенням суд
касаційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, що розмір аліментів
не підлягає індексації відповідно до частини першої статті 2 Закону України
"Про індексацію грошових доходів населення", тому скасував рішення
апеляційного суду залишивши в силі рішення місцевого суду, яким відмовлено в
задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми індексації
аліментів.
Таким чином, існує неоднакове
застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а
саме частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових
доходів населення" та частини другої статті 184 Сімейного кодексу України,
що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних
правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення
розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального
права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із
такого.
Відповідно до частини другої статті
51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і
батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
За змістом статті 180 СК України
батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті
181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти)
присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій
сумі.
Одним із основних прав дитини є
право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків
утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному
кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання
дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею
коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Стаття 184 СК України передбачає
можливість визначення розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій
сумі.
Це відповідна (фіксована) сума
коштів на утримання дитини, яка не є одноразовим платежем, а твердою грошовою
сумою визначеною судом на утримання дитини до її повноліття.
Частина друга статті 184 СК
України передбачає, що визначений судом у твердій грошовій сумі розмір
аліментів, підлягає індексації відповідно до закону.
Оскільки спеціального закону про
індексацію аліментів не прийнято, а в Україні діє Закон України
"Про індексацію грошових доходів населення", апеляційний суд, з
висновками якого, погодився й суд касаційної інстанції, встановивши, що за
рішенням суду з відповідача стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі, проте за
весь період прострочення сплати аліментів індексація ні органом державної
виконавчої служби ні судом не провадилась, обґрунтовано задовольнив позовні
вимоги ОСОБА_10 застосувавши аналогію закону.
Касаційним судом у справі, яка
переглядається з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції
одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за
змістом судових рішень у подібних правовідносинах, правильно застосовано, у
визначений спосіб, частину другу статті 184 СК України, рішення ухвалено з
додержанням норм матеріального права.
За таких обставин підстави для
задоволення заяви ОСОБА_9 та скасування ухвали колегії суддів Судової палати у
цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 31 травня 2013 року відсутні.
Керуючись статтями 355, 360-3, 360-5
ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви ОСОБА_9 про
перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у
цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 31 травня 2013 року відмовити.
Постанова Верховного Суду України
є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2
частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Л.І. Григор'єва
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
В.В. Онопенко
Л.І. Охрімчук
М.В. Патрюк
Ю.Л. Сенін
Отправить комментарий