В соответствии с содержанием ст. ст. 526 и 1058 ГК
Украины обязательство банка по возврату вклада по договору банковского вклада (депозита)
считается исполненным с момента возврата вклада вкладчику наличными или
оказания иной реальной возможности получить вклад и распорядиться им по своему
усмотрению (например, путем перечисления на текущий банковский счет вкладчика в
этом же банке, с которого вкладчик может снять средства проводить ими расчеты с
помощью платежной банковской карты).
В случае перечисления средств на текущий банковский
счет вкладчика в этом же банке, но вместе с тем непредоставление вкладчику возможности
использования этих средств, обязательства банка по возврату вклада не считается
исполненным и к банку следует применить ответственность за нарушение денежного
обязательства, предусмотренную ч. 2 ст . 625 ГК Украины. А именно – банк обязан
выплатить сумму вклада с учетом индекса инфляции и 3% годовых.
Материалы, предоставленные в блоге, носят
ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве: (044)
383-50-62; (096) 445-47-90
e-mail: super.legal-protection@yandex.ru
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Судова палата у
цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Яреми А. Г.,
суддів - Патрюка М. В., Григор'євої Л. І., Лященко Н. П., Онопенка В. В.,
Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Гуменюка В. І., Охрімчук Л. І., Сімоненко В. М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБИ_1 до публічного
акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення
інфляційних втрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання,
за заявою ОСОБИ_1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 серпня 2013 року, встановила:
У квітні 2011 року
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства
"Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ
"Надра") про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за
порушення грошового зобов'язання. Вимоги позову мотивовані тим, що 28 листопада
2008 року нею укладено з ПАТ "КБ "Надра" договір банківського
вкладу (депозиту) у розмірі 70000 грн. строком на 4 місяці. Однак, ПАТ "КБ
"Надра" отриманий вклад повернув шляхом перерахування на відкритий
нею в ПАТ "КБ "Надра" поточний банківський рахунок не 28 березня
2009 року, як це передбачено договором, а лише 30 грудня 2009 року. Але навіть
після цього через неправомірні дії ПАТ "КБ "Надра" вона до 26
липня 2011 року не могла ні отримати грошові кошти готівкою з цього рахунку, ні
розрахуватися ними за допомогою платіжної картки. За таких обставин позивачка
просила суд стягнути із банку на її користь інфляційні втрати за період з 1
січня 2010 року по 25 липня 2011 року та 3 % річних за період з 30 грудня 2009
року по 1 липня 2011 року.
Рішенням Ленінського
районного суду м. Луганська від 13 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою
апеляційного суду Луганської області від 13 листопада 2012 року, у позові
відмовлено.
Ухвалою судді Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8
серпня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною
скаргою ОСОБИ_1.
У заяві про перегляд
Верховним Судом України судового рішення суду касаційної інстанції ОСОБА_1
просить скасувати судове рішення касаційного суду й ухвалити нове рішення про
задоволення її позову, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної
інстанції ст. 625 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом
судових рішень у подібних правовідносинах.
Заслухавши доповідь
судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши
наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду
України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково.
Відповідно до змісту п.
1 ст. 355 ЦПК України підставою для перегляду судових рішень Верховним
Судом України є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції
одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за
змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Відмовляючи у
задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодилися апеляційний та
касаційний суди, виходив із того, що ПАТ "КБ "Надра" нехай із
запізненням, але виконав своє зобов'язання за договором та повернув позивачці
внесений нею вклад шляхом його зарахування на її поточний банківський рахунок,
за період затримки виконання свого зобов'язання судом в інших справах вже
стягнуто з банку інфляційні втрати і 3 % річних, а після виконання банком своїх
зобов'язань правовідносини сторін вже не регулюються нормами закону про
банківський вклад і підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України немає.
Відповідно до ст.
526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до
умов договору. За змістом зазначеної норми закону та ст. 1058 ЦК України,
яка регулює правовідносини, що випливають з договору банківського вкладу,
зобов'язання банку з повернення вкладу вважається виконаним, коли вкладнику
буде надана реальна можливість отримати та розпорядитися на свій розсуд
вкладом.
Судом встановлено, що
за умовами укладеного сторонами договору банківського вкладу на ім'я вкладника
ОСОБИ_1 в ПАТ "КБ "Надра" було відкрито поточний банківський
рахунок, на який банк мав перерахувати кошти для повернення вкладу.
Також судом
встановлено, що згідно з договором банківського вкладу вклад мав бути
повернутий банком 28 березня 2009 року, насправді кошти були перераховані на
відкритий в ПАТ "КБ "Надра" поточний банківський рахунок
вкладника ОСОБИ_1 30 грудня 2009 року, а реальну можливість зняти ці кошти з
рахунку готівкою або ж розраховуватися ними з допомогою платіжної банківської
картки ОСОБА_1 отримала лише 26 липня 2011 року.
За таких обставин
висновок суду про те, що банк виконав своє грошове зобов'язання в день перерахування
вкладу на поточний банківський рахунок вкладника ОСОБИ_1 30 грудня 2009 року є
помилковим.
В ухвалах Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20
лютого, 21 лютого та 14 березня 2012 року, на які, як на
приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 625 ЦК
України, посилається у своїй заяві ОСОБА_1, касаційний суд вказав, що ст.
625 ЦК України застосовується до випадків порушення грошового
зобов'язання, в тому числі і тих, коли ухвалено судове рішення про стягнення
суми боргу, але фактично воно не виконано.
Отже, суд касаційної
інстанції неоднаково застосував ст. 625 ЦК України у справах з
подібних правовідносин, оскільки у справі, рішення в якій переглядається, банк
порушив взяте на себе за договором грошове зобов'язання, а тому він повинен нести
передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність. Виходячи з того, що рішенням
суду в іншій справі за період з 28 березня по 30 грудня 2009 року інфляційні
втрати та 3 % річних вже стягнуто, суду слід було стягнути зазначені суми за
період з 30 грудня 2009 року по 26 липня 2011 року.
Таким чином, рішення
суду касаційної інстанції у справі, яка переглядається, є незаконним, та
відповідно до вимог ч. 2 ст. 3604 ЦПК України підлягає
скасуванню.
Керуючись п. 1
ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 3603, ч. 2 ст. 3604 ЦПК
України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила:
Ухвалу судді Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8
серпня 2013 року скасувати і передати справу на новий касаційний розгляд.
Постанова Верховного
Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі,
встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Отправить комментарий