ВАСУ пришел к выводу, что самостоятельное
изменение органами ГНИ в базе сопоставления показателей налогового кредита и
налоговых обязательств налогоплательщика на основании акта проверки, без
принятия налогового уведомления-решения и без изменения этих показателей самим налогоплательщиком
путем представления уточняющих деклараций (расчетов) нарушает права и интересы такого
налогоплательщика.
Кроме того, коллегия судей
кассационной инстанции пришла к выводу, что акт проверки не является решением
субъекта властных полномочий в понимании ст.17 КАС, не вызывает возникновения
каких-либо прав и обязанностей для лиц, работа (деятельность ) которых
проверялись, поэтому его выводы не могут быть предметом спора. Отсутствие
спорных отношений, в свою очередь, исключает возможность обращения в суд,
поскольку отсутствует право, подлежащее судебной защите. Акт проверки является
носителем доказательной информации о выявленных контролирующим органом нарушений
требований налогового, валютного и другого законодательства субъектами
хозяйствования, документом, на основании которого принимается соответствующее
решение контролирующего органа, а потому оценка акта, в том числе и оценка
действий должностных лиц контролирующего органа по его составлению, изложению в
нем выводов проверки, может быть осуществлена судом при разрешении спора об
обжаловании решения, принятого на основании такого акта.
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2014
року м.
Київ К/800/46922/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Вербицької О.В., Приходько І.В.,
при секретарі: Сватко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у
Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного
адміністративного суду від 08 лютого 2013 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного
адміністративного суду від 30 липня 2013 року
по справі №804/139/13-а
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю «Алком» (надалі - ТОВ «Алком»)
до Державної податкової інспекції у
Ленінському районі м.Дніпропетровська (надалі - ДПІ у Ленінському районі
м.Дніпропетровська)
про визнання дій протиправними та
зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У січні 2013р. позивач звернувся
до адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати дії ДПІ у
Ленінському районі м.Дніпропетровська протиправними та зобов'язати вчинити
певні дії.
Постановою Дніпропетровського
окружного адміністративного суду від 08.02.2013р., залишеною без змін ухвалою
Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013р., позов задоволено
частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Ленінському районі
м.Дніпропетровська, які полягають у визнанні правочинів здійснених ТОВ «Алком»
у період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. такими, що вчинені з
порушенням п.1, п.5, ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.216, ст.662, 655 та 656 ЦК України в частині недодержання вимог
зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне
настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, в тому числі
завищення позивачем валових витрат та валових доходів в порушення п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України та завищення податкового кредиту
в порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.6, п.198.3 ст.198 ПК України, викладені в акті перевірки
від 12.11.2012р. №1380/225/30581140. Визнано протиправними дії ДПІ у
Ленінському районі м.Дніпропетровська щодо проведення коригування
та внесення змін до бази «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо
результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового
кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» з податку на додану
вартість без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення на
підставі акту перевірки №1380/225/30581140 від 12.11.2012р. за період з
01.09.2011р. по 30.09.2011р. Зобов'язано ДПІ у Ленінському районі
м.Дніпропетровська відновити у базі «Деталізована інформація по
платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових
зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України»
показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, що були відкориговані
на підставі акту перевірки №1380/225/30581140 від 12.11.2012р.,
задекларовані ТОВ «Алком» за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. В іншій
частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями
попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до
Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення
та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в частині задоволених
позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх
інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального
права.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх
інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну
перевірку ТОВ «Алком» щодо документального підтвердження господарських відносин
з платником податків ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод», їх реальності га
повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р., за
результатами якої складено акт №1380/225/30581140 від 12.11.2012р., в якому, на
думку податкового органу, встановлено позивачем порушення ч.1, ч.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215 ЦК України у зв'язку з чим ТОВ «Алком»
документально непідтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ
«Пента плюс», ТОВ «Ригель», АТ ПП «Техмаш», ТОВ «Будівельна компанія» їх вид,
обсяг, якість та розрахунки; на порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України ТОВ «Алком» завищено валові
витрати на суму 539304 грн. та завищено валовий дохід на суму 539304 грн.; на
порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст. 215, ст.216, ст.662, 655 та 656 ЦК України, ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні», ст.44 Господарського кодексу України, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.6 п.198.3 ст.198 ПК України ТОВ «Алком» завищено податковий
кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Пента плюс». ТОВ «Ригель», АТ ПП «Техмаш»,
ТОВ «Будівельна компанія» на суму 107860,75грн. та відповідно завищено
податкові зобов'язання всього на суму 107861грн. в т.ч. по взаємовідносинах з
вигодо набувачем ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод» у вересні 2011р.
На підставі акту перевірки
податковим органом було відкориговано показники податкового кредиту та
податкових зобов'язань ТОВ «Алком», які відображаються в Деталізованій базі
співставлення.
Надаючи оцінку обставинам у
справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково
погоджується з висновками судів попередніх інстанції з огляду на наступне.
Так, п.198.3 ст.198 ПК України встановлює, що податковий кредит
звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг,
але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з
сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою,
встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду
у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті)
та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у
межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом,
спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних
матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні
капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого
використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності
платника податку.
Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника
податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї
події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка
платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку
товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається
платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на
вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до
податкового кредиту.
Не відносяться до податкового
кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з
придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або
підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи
не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цьогоКодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).
Як встановлено судами попередніх
інстанції, позивачем були укладені договори: №172/ОКС від
18.03.2011р. з ПАТ «Дніпропетровський стрілочний завод», предметом
якого було виконання будівельно-монтажних, демонтажних робіт у повному обсязі,
передбачені вищевказаним робочим проектом; №29/11 від 19.07.2011р.
з ТОВ «Пента плюс» за умовами якого останній зобов'язувався виконати роботи для
позивача з устаткування формовочно-заливної лінії «IMF», технічне
переоснащення, допоміжні роботи; №20/06-2011р. з ТОВ «Ригель» за умовами якого
зазначене підприємство брало на себе зобов'язання виконати для позивача з
устаткування формовочно-заливної лінії «IMF», технічне переоснащення, допоміжні
роботи; №144 від 04.07.2011р. з ТОВ «Будівельна компанія» предметом договору
було виконання роботи з устаткування формовочно-заливної лінії
«IMF»; №25/05 від 25.05.2011р. з АТ ПП «Техмаш» згідно умов якого
дане підприємство зобов'язувалося виконати роботи для позивача з устаткування
формовочно-заливної лінії «IMF», технічне переоснащення, допоміжні роботи.
Окрім того, судами обґрунтовано
встановлено, що виконання умов вказаних договорів підтверджується актами
виконаних будівельних робіт, копіями довідок вартості виконаних будівельних
робіт, податковими накладними, копіями податкової декларації з ПДВ, копіями
реєстру виданих та отриманих податкових накладних, платіжними дорученнями.
Оплата за договорами проводилася між підприємствами у безготівковій формі.
Також судами попередніх інстанції
цілком вірно відхилено посилання податкового органу на ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 ЦК України щодо нікчемності укладених
позивачем правочинів з контрагентами, оскільки доказів наявності умислу у
сторін на здійснення правочину його з метою, яка завідомо суперечить інтересам
держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін до кримінальної
відповідальності тощо) відповідачем не надано.
Крім того, судами встановлений
факт вчинення відповідачем дій щодо коригування в електронній базі
«Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо
результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового
кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» податкових зобов'язань,
задекларованих позивачем без прийняття відповідного податкового
повідомлення-рішення на підставі акту №1380/225/30581140 від 12.11.2012р.
Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених
податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму
податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у
податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається
контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового
зобов'язання і а/або пені вважається узгодженою.
У відповідності до п.49.8 ст.49 ПК України прийняття податкової декларації є
обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової
декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в
якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та
достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в
податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не
підлягають.
Відповідно до Методичних
рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової
звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року №827 за відсутності зауважень до
оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою.
Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом
ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного
підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність
інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих
платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту
податкової звітності.
Наведене свідчить про те, що
обов'язок платника податків подати декларацію з податку на додану вартість
узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності
зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних
базах податкової звітності.
Отже, показники податкового
кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які
відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі
показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з
додатком № 5, і повинні їм відповідати.
З урахуванням зазначеного,
колегія суддів погоджується з цілком правильними висновками судів попередніх
інстанції про те, що самостійна зміна відповідачем у базі співставлення
показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі
акту перевірки, без прийняття податкового повідомлення рішення та без зміни цих
показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків)
порушує права та інтереси позивача.
Разом з тим, суд касаційної
інстанції не погоджується з висновками судів про задоволення позову в частині
визнання протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська,
які полягають у визнанні правочинів здійснених ТОВ «Алком» у період з
01.09.2011р. по 30.09.2011р. такими, що вчинені з порушенням п.1,
п.5, ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.216, ст.662, 655 та 656 ЦК України в частині недодержання вимог
зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне
настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, в тому числі
завищення позивачем валових витрат та валових доходів в порушення п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України та завищення податкового кредиту
в порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.6, п.198.3ст.198 ПК України, викладені в акті перевірки
від 12.11.2012р. №1380/225/30581140.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, юрисдикція
адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних
осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень
(нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи
бездіяльності.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта
владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони
безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних
правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не
породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого
органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу,
зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі
твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про
законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.
Дії службової особи щодо
включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді.
Отже, предметом оскарження є дії
чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права,
свободи чи законні інтереси особи.
Враховуючи викладене, колегія
суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням
суб'єкта владних повноважень у розумінні ст.17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких
прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його
висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою
чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що
підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про
виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого
законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого
приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому
числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання,
викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні
спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Таким чином, постанова
Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2013р. та ухвала
Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013р.
підлягає скасуванню в частині визнання протиправними дії ДПІ у
Ленінському районі м.Дніпропетровська, які полягають у визнанні правочинів
здійснених ТОВ «Алком» у період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. такими, що
вчинені з порушенням п.1, п.5, ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.216, ст.662, 655 та 656 ЦК України в частині недодержання вимог
зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне
настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, в тому числі
завищення позивачем валових витрат та валових доходів в порушення п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України та завищення податкового кредиту
в порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.6, п.198.3 ст.198 ПК України, викладені в акті перевірки
від 12.11.2012р. №1380/225/30581140, та в задоволенні цій частині позовних
вимог слід відмовити.
Отже, повно і правильно
встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали
їм частково невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для
часткового скасування ухвалених по справі судових рішень.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,
-
постановив:
Касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного
управління Міндоходів у Дніпропетровській області -задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського
окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року та ухвалу
Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року
скасувати в частині визнання протиправними дії ДПІ у Ленінському
районі м.Дніпропетровська, які полягають у визнанні правочинів здійснених ТОВ
«Алком» у період з 01.09.2011р. по 30.09.2011р. такими, що вчинені
з порушенням п.1, п.5, ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.216, ст.662, 655 та 656 ЦК України в частині недодержання вимог
зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне
настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, в тому числі
завищення позивачем валових витрат та валових доходів в порушення п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 ПК України та завищення податкового кредиту
в порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.6, п.198.3 ст.198 ПК України, викладені в акті перевірки
від 12.11.2012р. №1380/225/30581140 та відмовити в цій частині позовних вимог.
В решті Постанову
Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року та
ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013
року - залиши без змін.
Постанова вступає в законну силу
з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній
справі Верховним Судом України може бути подана з
підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий:
___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В.
Вербицька
___________________ І.В.
Приходько
Материалы, предоставленные в блоге, носят
ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве:
(044) 383-50-62
(096) 445-47-90
e-mail: super.legal-protection@yandex.ru
Отправить комментарий