24 апреля 2014

Виноват контрагент

Если контрагент не выполнил своего обязательства по уплате налога в бюджет, то это влечет ответственность и негативные последствия именно для контрагента. Это не является основанием для лишения налогоплательщика права на возмещение налога на добавленную стоимость в случае, если последний выполнил все предусмотренные законом условия для получения такого возмещения и имеет все документальные подтверждения размера налогового кредита.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
"20" січня 2014 р.                               м. Київ                                        К/9991/1542/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого                           Ланченко Л.В.
суддів                                       Островича С.Е.
                                                 Пилипчук Н.Г.
за участю секретаря               Ковтун О.С.
представників: позивача        Сєбової О.І.
відповідача                              Копанського С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна»
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010
у справі №2-а-4460/09/1570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна»
до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -                                                  
                                                          ВСТАНОВИВ:          
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2010, залишеною без змін ухвалою  Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010, у задоволенні позовних вимог ТВО «Біол Універсал Україна» відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про часткове скасування рішення суду першої інстанції  та повне скасування рішення суду апеляційної інстанції, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000032300/0 від 21.01.2009 на суму зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1011618,00 грн., з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області на правонаступника Роздільнянську об?єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Одеській області.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга   підлягає задоволенню, виходячи з такого.  
Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування позивачем  суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2008 року та жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від?ємного значення з  ПДВ, що декларувалось в період з липня по вересень 2008 року, за результатами якої складено акт від 19.01.2009 №49/9/23-00/34490471.
За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,  пп.4.4 п.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, у зв?язку з чим завищено заявлену суму до бюджетного відшкодування за серпень 2008 року на 1011618,00 грн., в порушення пп.7.7.2, 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено бюджетне відшкодування за період 2008 року на 3437541,00 грн.
На підставі акта перевірки  прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.01.2009: №0000032300/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1011618,00 грн. та №0000022300/0, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3437541,00 грн.
Судами передніх інстанцій встановлено, що 22.09.2008 позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2008 року. У рядку 18.1. цієї податкової декларації позивачем визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду у сумі 335197 грн. У рядку 26 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» - 8280328 грн. У рядку 25 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» підприємством зазначені прочерки.
25.11.2008 позивачем був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок декларації за серпень 2008 року. У рядку 6 цього розрахунку позивачем були змінені показники рядків 25.1 та 26 податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року, шляхом перенесення суми у розмірі 1011618 грн. з рядка 26 до рядка 25.1, тобто позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму 1011618 грн.
Виходячи аналізу положень пп.7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4 п.7 ст.7  Закону України «Про податок на додану вартість», право на бюджетне відшкодування виникає у платника податків лише за обставин, якщо у наступному періоді різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду має від'ємне значення. Відповідно до п.2.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у позивача не виникало право на бюджетне відшкодування у визначеному податковому періоді у зв'язку із невиконанням ним обов'язкової умови, за наявністю якої виникає право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України.
Також суди попередніх інстанцій вважали неправомірним сам факт уточнення податкової декларації з податку на додану вартість шляхом перенесення суми ПДВ у розмірі 1011618 грн. з рядка 26 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» до рядка 25.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку», оскільки в уточнюючому розрахунку платник податків має можливість виправити тільки помилки, допущені ним при визначені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість. У зв?язку з чим, підтримали  висновки відповідача щодо завищення ТОВ «Біоіл Універсал Україна» суми бюджетного відшкодування у розмірі 1011618 грн.
Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, з огляду на таке.
Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Вищевказаний порядок визначений у наказі ДПА України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», п. 4.4 якого передбачено, що, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.
Пунктом 2.4. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997 № 209/72, визначено, що відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації (одночасно може бути декілька напрямів відшкодування) шляхом: перерахування грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує; зарахування суми відшкодування в рахунок платежів з податку на додану вартість; зарахування суми відшкодування в рахунок інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які надходять до Державного бюджету України.
Згідно з п.5.3. цього Порядку, якщо платник у майбутніх звітних періодах самостійно виявляє помилки щодо розміру задекларованої ним суми ПДВ до відшкодування, то такий платник зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники (уточнену декларацію).
Таким чином, чинне законодавство не обмежує право платника  уточнити показники раніше поданих декларацій, виключно у зв?язку з виявленням помилок при декларуванні податкових зобов?язань, не містить жодних обмежень щодо зміни напрямку відшкодування іЗакон України «Про податок на додану вартість».
З огляду на викладене, вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2009 №0000032300/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1011618,00 грн. підлягають задоволенню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.01.2009 №0000022300/0, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3437541,00 грн., судова колегія погоджується  з висновками судів попередніх інстанцій, що воно прийнято у відповідності з вимогами пп. «а» пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».  На час перевірки у позивача була наявна частина залишку від?ємного значення суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, яка була фактично сплачена постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах та не була погашена податковими зобов?язаннями попередніх податкових періодів, однак до відшкодування не заявлялась. Заперечень щодо постановлених судових рішень в цій частині касаційна скарга не містить.
При цьому судова колегія вважає правильними доводи позивача, щодо помилковості висновків відповідача, які підтримані судами попередніх інстанцій, про не підтвердження суми бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року в розмірі 993712 грн., з огляду на ненадходження даних зустрічних перевірок основних постачальників.
Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявленні до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.
Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право покупця - платника податку на додану вартість на податковий кредит з  обов'язком продавця - платника податку на додану вартість самостійно визначати суму податкового зобов'язання та сплатити її до бюджету.
Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Однак, помилковість висновків судів попередніх інстанцій не вплинула на правильність постановлених в цій частині судових рішень, з огляду на те, що зазначена сума виключена з суми на яку позивачу збільшено бюджетне відшкодування з податку на додану  згідно податкового повідомлення-рішення від 21.01.2009 №0000022300/0, яке є предметом оскарження.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постановлених у справі рішень в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області №0000032300/0 від 21.01.2009 з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. В  іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.
Відповідно до ч.3 ст.94 судові витрати, які складаються із судового збору, що сплачений в передбаченому законом розмірі, розподіляються пропорційно задоволеним позовним вимогам.
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 скасувати в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області №0000032300/0 від 21.01.2009.
Прийняти в цій частині нове рішення про  задоволення позовних вимог.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області №0000032300/0 від 21.01.2009.
В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Стягнути з Державного бюджету України  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» (67400, Одеська обл., м.Родільна, вул.Леніна, 83, код ЄДРПОУ 34490471) судові витрати в розмірі 3 (Три) грн. 40 коп.
Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі  Верховним Судом України може бути подана з підстав,  в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
                             Головуючий                                                         Л.В.Ланченко  
                                Судді                                                                  С.Е.Острович
                                                                                                            Н.Г.Пилипчук

Материалы, предоставленные в блоге, носят ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве:
(044) 383-50-62   (096) 445-47-90
e-mail: super.legal-protection@yandex.ru


Комментариев нет:

Отправить комментарий