14 августа 2014

Лучше помириться…

…учитывая количество оправдательных приговоров.


УГОДА про примирення
(між потерпілим та обвинуваченим)

Сторони цієї угоди про примирення, а саме: потерпіла Х., громадянка України, зареєстрована за адресою _______________________________, та Т., уродженець ____________, з неповною вищою освітою, одружений, зареєстрований за адресою _____________________________________________________________________________, раніше судимий, обвинувачений за ч. 2 ст. 190 КК України,
— на підставі ст.ст. 469, 471 КПК України уклали цю угоду про таке.
Згідно з матеріалами досудового розслідування та судового розгляду Т. в період з 30.03.2013 року по 08.05.2013 року шляхом обману заволодів грошовими коштами потерпілої на загальну суму 34500 гривень.
Т. свою вину визнає та розкаюється у скоєному. Потерпіла Х. та обвинувачений Т. визнають, що обставини події досудовим розслідуванням і судовим розглядом встановлено правильно.
Обвинувачений Т. в повному обсязі визнає свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті. Інші учасники досудового розслідування також не оспорюють викладених вище фактичних обставин правопорушення, сторони не мають сумнівів щодо добровільності та істинності їхніх позицій.
Сторони визнають правильність кваліфікації дій Т. за ч. 2 ст. 190 КК України — заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
З врахуванням того, що обвинувачений щиро розкаявся, частково відшкодував спричинену майнову шкоду, сторони узгоджують вид і розмір покарання — у вигляді ___ років обмеження волі із звільненням від відбування призначеного покарання з іспитовим строком ___ роки на підставі ст.ст. 75, 76 КК України та покладенням обов’язку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Розмір моральної шкоди, завданої правопорушення потерпілій, сторони визнають в сумі ________________________________________________________________________, яку обвинувачений Т. зобов’язується виплатити потерпілій Х. в будь-який спосіб впродовж ___________________ рівними частками щомісячно після набрання вироком суду про затвердження цієї угоди законної сили.
Розмір матеріальної шкоди, завданої правопорушенням потерпілій (невідшкодований на момент укладення угоди залишок), сторони визнають в сумі _____________________________________________ гривень, яку обвинувачений Т. зобов’язується виплатити в будь-який спосіб потерпілій Х. впродовж одного місяця після набрання вироком суду про затвердження цієї угоди законної сили.
Обвинувачений дає згоду на застосування узгодженого за цією угодою покарання, звільнення від його відбування з випробуванням та зобов’язується виконувати покладені на нього обов’язки.
Сторони розуміють наслідки укладення та затвердження цієї Угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, а саме обмеження права оскарження вироку згідно зі ст.ст. 394, 424 КПК України, та відмову від прав, передбачених ст. 474 КПК України.
Обвинувачений розуміє зміст положень ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов’язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; розуміє характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим.
Обвинувачений розуміє вид покарання, а також інших заходів, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Сторони розуміють наслідки невиконання цієї угоди, передбачені ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.

25 липня 2014 р.

Потерпіла                                                                                                             

Обвинувачений                                                                                                 

Захисник обвинуваченого
Адвокат                                                                         Фроня Н.В.                                                                             


Соглашение утверждено решением суда.


Кримінальне провадження № 1-кп/760/635/14
№760/14094/13-к
В И Р О К
ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
                                               
25 липня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого                 судді Бурлаки О.В.,
при секретарі                Глушковій О.О., 
за участю:
прокурора                     Вівдиченко О.І.,
захисника обвинуваченого - адвоката  ОСОБА_1,
потерпілої                     ОСОБА_2,
обвинуваченого           ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене 11.06.2013 року до ЄРДР за № 12013110140000466 відносно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Грозинці Хотинського району Чернівецької області, українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, одруженого, такого, який працює неофіційно (продавець мобільних телефонів), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого, а саме:
- 16.03.2009 року Першотравневим районним судом м. Чернівці за ст. 27 ч. 4 ст. 369 ч. 1, ст. 190 ч. 3, ст. 70 до 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 21.08.2009 року згідно постанови Менського районного суду Чернігівської області від 13.08.2009 року, на підставі ст. 81 КК України, умовно-достроково, з невідбутою частиною покарання 4 (чотири) місця 4 (чотири) дні, 
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
Обвинувачений ОСОБА_3, будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, звільнившись з місць позбавлення волі, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, знову вчинив умисний корисливий злочин при таких обставинах.
Приблизно на початку 2013 року, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, ОСОБА_3, маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, розробив з цією метою злочинний план, згідно якого він створював враження ділової людини, причетної до компетентних державних установ, а саме те, що він працює в Адміністрації Президента України та здатної в силу своїх юридичних навиків і зв'язків в органах влади оформлювати документи та вирішувати питання, пов'язані з помилуванням засуджених осіб, однак, об'єктивно не міг та не збирався виконувати взяті на себе зобов'язання.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3, в період з 30.03.2013 року по 08.05.2013 року, шляхом обману заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_2 на загальну суму 34     500 грн. при таких обставинах.
Так, в кінці березня 2013 року, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, ОСОБА_3, будучи обізнаним про те, що син ОСОБА_2 - ОСОБА_4 був засуджений 06 квітня 2009 року Бобровицьким районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки, знаючи про те, що вирок відносно ОСОБА_4, набув законної сили в березні 2013 року, діючи з корисливих спонукань, з метою особистого протиправного збагачення за рахунок чужого майна, маючи намір заволодіти шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_2, діючи відповідно до раніше розробленого злочинного плану, видаючи себе за особу причетну до компетентних державних установ, які займаються оформленням документів на помилування раніше засуджених громадян, зателефонував на стаціонарний телефон до голови Щаснівської сільської ради та повідомив, що має намір поспілкуватись з батьками засудженого, які проживають в АДРЕСА_3.
В той же день, ОСОБА_3, в ході реалізації свого злочинного плану, під час телефонної розмови з ОСОБА_5, представившись ОСОБА_3, працівником Служби помилування при Адміністрації Президента України, повідомив про необхідність зустрічі 30 березня 2013 року за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 11, з приводу вирішення питання про дострокове звільнення від відбування покарання його сина ОСОБА_4
Приблизно о 10 год. 00 хв., 30 березня 2013 року, перебуваючи по вул. Банкова, 11 в Печерському районі м. Києва, ОСОБА_5, за погодженням з дружиною ОСОБА_2, зустрівся з ОСОБА_3 В ході розмови ОСОБА_3, видаючи себе за особу, причетну до компетентних державних установ, які займаються оформленням документів на помилування раніше засуджених громадян, повідомив ОСОБА_5, що його послуги будуть коштувати 50 000 грн. з можливістю поетапного розрахування. ОСОБА_5, будучи впевненим в дійсності намірів ОСОБА_3 в отриманні дозволу на помилування раніше засудженого сина ОСОБА_4, передав останньому у якості завдатку за виконання покладених на себе обов'язків гроші в сумі 500 грн., заволодівши якими ОСОБА_3, не маючи наміру та можливості виконати взяті на себе зобов'язання, розпорядився на власний розсуд.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2, ОСОБА_3, видаючи себе за особу, причетну до компетентних державних установ, які займаються оформленням документів на помилування раніше засуджених громадян, та створюючи враження особи, яка займається питанням отримання в установленому законом порядку рішення про помилування сина ОСОБА_4, періодично телефонував потерпілій ОСОБА_2, яка мала намір щодо помилування раніше засудженого сина, та призначав зустрічі з метою передачі йому грошей. При цьому, ОСОБА_3 запевняв ОСОБА_2, що він здатний допомогти отримати в установленому законом порядку рішення про помилування її сина ОСОБА_4, однак об'єктивно ОСОБА_3 не мав такої можливості та наміру, оскільки згідно листа Адміністрації Президента України № 37/6-4003 від 05.05.2014 року, ОСОБА_3 в Адміністрації Президента України не працює і не працював, а документи про помилування на ОСОБА_4 у період з 27.03.2013 року по 06.05.2014 року не надходили.
Так, ОСОБА_3, реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2, яка мала намір щодо помилування раніше засудженого сина ОСОБА_4, в період з 31.03.2013 року по 22.04.2013 року, у невстановлений досудовим слідством день та час, зателефонував ОСОБА_2 В ході телефонної розмови, видаючи себе за особу, причетну до компетентних державних установ, які займаються оформленням документів на помилування раніше засуджених громадян, запевняючи, що нібито він здатний допомогти отримати в установленому законом порядку Указ про помилування ОСОБА_4, ОСОБА_3 повідомив про необхідність зустрічі в ресторані «Макдональдс», який знаходиться по вул. Хрещатик, 19-а в м. Києві, на що потерпіла ОСОБА_2, проінформована ОСОБА_5, який не був обізнаний про злочинні наміри ОСОБА_3, про результати вищевказаної зустрічі, будучи введеною в оману в дійсності намірів та спроможності ОСОБА_3 виконати взяті на себе зобов'язання, погодилась.
В період з 31.03.2013 року по 22.04.2013 року, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, знаходячись в ресторані «Макдональдс», який знаходиться по вул. Хрещатик, 19-а в м. Києві, ОСОБА_2, під час зустрічі з ОСОБА_3, який представився ОСОБА_3, будучи введеною в оману з приводу вирішення ним питання щодо помилування її сина ОСОБА_4, передала ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 2 500 грн. за виконання покладених ОСОБА_3 на себе обов'язків, які останній не мав наміру та можливості виконувати.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2, яка мала намір щодо помилування раніше засудженого сина ОСОБА_4, в період з 31.03.2013 року по 22.04.2013 року, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_2 В ході телефонної розмови, видаючи себе за особу, причетну до компетентних державних установ, які займаються оформленням документів на помилування раніше засуджених громадян, запевняючи, що нібито він здатний допомогти отримати в установленому законом порядку Указ про помилування ОСОБА_4, ОСОБА_3, створюючи враження особи, яка в дійсності займається питанням отримання вказаного указу стосовно сина ОСОБА_4, повідомив про необхідність зустрічі на Центральному залізничному вокзалі ст. Київ - Пасажирський за адресою: площа Вокзальна, 1, що в Солом'янському районі м. Києва, з метою отримання грошових коштів від потерпілої.
Так, в період з 31.03.2013 року по 22.04.2013 року, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, знаходячись на території Центрального залізничного вокзалу ст. Київ - Пасажирський, за адресою: площа Вокзальна, 1, що в Солом'янському районі м. Києва, ОСОБА_2, під час зустрічі з ОСОБА_3, будучи введеною в оману з приводу вирішення ним питання щодо помилування її сина ОСОБА_4, передала ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 5 000 грн. за виконання покладених ОСОБА_3 на себе обов'язків, які останній не мав наміру та можливості виконувати.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2, яка мала намір щодо помилування раніше засудженого сина ОСОБА_4, в період з 31.03.2013 року по 22.04.2013 року, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_2 В ході телефонної розмови, видаючи себе за особу, причетну до компетентних державних установ, які займаються оформленням документів на помилування раніше засуджених громадян, запевняючи, що нібито він здатний допомогти отримати в установленому законом порядку Указ про помилування ОСОБА_4, ОСОБА_3, створюючи враження особи, яка в дійсності займається питанням отримання вказаного указу стосовно сина ОСОБА_4, повідомив про необхідність зустрічі на Центральному залізничному вокзалі ст. Київ - Пасажирський за адресою: площа Вокзальна, 1, що в Солом'янському районі м. Києва, з метою отримання грошових коштів від потерпілої.
Так, в період з 31.03.2013 року по 22.04.2013 року, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, знаходячись на території Центрального залізничного вокзалу ст. Київ - Пасажирський, за адресою: площа Вокзальна, 1, що в Солом'янському районі м. Києва, ОСОБА_2, під час зустрічі з ОСОБА_3, будучи введеною в оману з приводу вирішення ним питання щодо помилування її сина ОСОБА_4, передала ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 3 000 грн. за виконання покладених на себе ОСОБА_3 обов'язків, які останній не мав наміру та можливості виконувати.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2, яка мала намір щодо помилування раніше засудженого сина ОСОБА_4, в період з 31.03.2013 року по 22.04.2013 року, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_2 В ході телефонної розмови, видаючи себе за особу, причетну до компетентних державних установ, які займаються оформленням документів на помилування раніше засуджених громадян, запевняючи, що нібито він здатний допомогти отримати в установленому законом порядку Указ про помилування ОСОБА_4, ОСОБА_3, створюючи враження особи, яка в дійсності займається питанням отримання вказаного указу стосовно сина ОСОБА_4, повідомив про необхідність зустрічі на Центральному залізничному вокзалі ст. Київ - Пасажирський за адресою: площа Вокзальна, 1, що в Солом'янському районі м. Києва, з метою отримання грошових коштів від потерпілої.
Так, в період з 31.03.2013 року по 22.04.2013 року, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, знаходячись на території Центрального залізничного вокзалу ст. Київ - Пасажирський, за адресою: площа Вокзальна, 1, що в Солом'янському районі м. Києва, ОСОБА_2, під час зустрічі з ОСОБА_3, будучи введеною в оману з приводу вирішення ним питання щодо помилування її сина ОСОБА_4, передала ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 8 000 грн. за виконання покладених на себе ОСОБА_3 обов'язків, які останній не мав наміру та можливості виконувати.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2, яка мала намір щодо помилування раніше засудженого сина ОСОБА_4, в період з 31.03.2013 року по 22.04.2013 року, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_2 В ході телефонної розмови, видаючи себе за особу, причетну до компетентних державних установ, які займаються оформленням документів на помилування раніше засуджених громадян, запевняючи, що нібито він здатний допомогти отримати в установленому законом порядку Указ про помилування ОСОБА_4, ОСОБА_3, створюючи враження особи, яка в дійсності займається питанням отримання вказаного указу стосовно сина ОСОБА_4, повідомив про необхідність зустрічі на Центральному залізничному вокзалі ст. Київ - Пасажирський за адресою: площа Вокзальна, 1, що в Солом'янському районі м. Києва, з метою отримання грошових коштів від потерпілої.
Так, приблизно 22.04.2013 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, знаходячись на території Центрального залізничного вокзалу ст. Київ - Пасажирський, за адресою: площа Вокзальна, 1, що в Солом'янському районі м. Києва, ОСОБА_2, під час зустрічі з ОСОБА_3, будучи введеною в оману з приводу вирішення ним питання щодо помилування її сина ОСОБА_4, передала ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 12 000 грн. за виконання покладених на себе ОСОБА_3 обов'язків, які останній не мав наміру та можливості виконувати.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2, яка мала намір щодо помилування раніше засудженого сина ОСОБА_4, в період з 22.04.2013 року по 08.05.2013 року, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_2, та в ході телефонної розмови, видаючи себе за особу, причетну до компетентних державних установ, які займаються оформленням документів на помилування раніше засуджених громадян, запевняючи, що нібито він здатний допомогти отримати в установленому законом порядку Указ про помилування ОСОБА_4, ОСОБА_3, створюючи враження особи, яка в дійсності займається питанням отримання вказаного указу стосовно сина ОСОБА_4, повідомив про необхідність зустрічі на Центральному залізничному вокзалі ст. Київ - Пасажирський за адресою: площа Вокзальна, 1, що в Солом'янському районі м. Києва, з метою отримання грошових коштів від потерпілої.
Так, приблизно 08.05.2013 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, знаходячись на території Центрального залізничного вокзалу ст. Київ - Пасажирський, за адресою: площа Вокзальна, 1, що в Солом'янському районі м. Києва, ОСОБА_2, під час зустрічі з ОСОБА_3, будучи введеною в оману з приводу вирішення ним питання щодо помилування її сина ОСОБА_4, передала ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 3 500 грн. за виконання покладених на себе ОСОБА_3 обов'язків, які останній не мав наміру та можливості виконувати.
За вищевказаних обставин, в період з 30.03.2013 року по 08.05.2013 року, ОСОБА_3, шляхом обману, заволодів грошовими коштами потерпілої ОСОБА_2, на загальну суму 34     500 грн., якими розпорядився на власний розсуд.
Під час судового розгляду провадження на підставі ст.ст. 469, 471, 474 Кримінального процесуального кодексу України, в судовому засіданні суду надано угоду про примирення від 25 липня 2014 року, яку було укладену між ОСОБА_2, яка є потерпілою в кримінальному провадженні, внесеному 11.06.2013 року до ЄРДР за № 12013110140000466, та ОСОБА_3, який є обвинуваченим в даному кримінальному провадженні.
Виходячи із змісту даної угоди, обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті, щиро розкаявся у скоєному, шкоду, завдану потерпілій ОСОБА_2 своїми умисними злочинними діями, частково відшкодував, і в подальшому зобов'язався не вчиняти кримінальних правопорушень.
Згідно даної угоди, сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 у виді 2 (двох) років обмеження волі, із звільненням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання з випробування з іспитовим строком на 2 (два) роки та покладенням обов'язку повідомляти кримінальну виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Розмір моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_2, сторони визнають в сумі 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень, яку обвинувачений ОСОБА_3 зобов'язується виплатити потерпілій ОСОБА_2 в будь-який спосіб впродовж 1 (одного) року рівними частками щомісячно після набрання вироком суду про затвердження цієї угоди законної сили (шляхом поштового переказу, враховуючи рівень інфляції).
Розмір матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_2 (невідшкодований на момент укладення угоди залишок), сторони визнають в сумі 3 000 (три тисячі) гривень, яку обвинувачений ОСОБА_3 зобов'язується виплатити в будь-який спосіб потерпілій ОСОБА_2 впродовж 1 (одного) місяця після набрання вироком суду про затвердження цієї угоди законної сили.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 5 ст. 474, ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України, які йому були роз'яснені судом в ході судового засідання, зокрема, те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують та має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатись самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 вказала, що цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.
Також в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення та надав судові згоду на призначення узгодженого покарання, надав пояснення, в яких повністю підтвердив обставини, викладені у пред'явленому йому обвинуваченні.
Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що обвинуваченим частково відшкодовано завдану шкоду, зазначену угоду укладали добровільно.
На підставі пояснень обвинуваченого, пояснень потерпілої, суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просила цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Суд, вислухавши думку прокурора, яка не заперечувала проти затвердження угоди, потерпілої, обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження за фактом вчинення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, внесеного в ЄРДР за № 12013110140000466 від 11.06.2013 року, приходить до такого висновку.
Відповідно до  ч. 1 п. 1 ст. 468 КПК України у  кримінальному провадженні  може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно ст. 469 КПК України за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого може бути укладена угода  про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Під час перевірки угоди встановлена її відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України, що закріплені ст. 471 Кримінального процесуального кодексу України, можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.
Суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах пред'явленого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190 КК Українияк заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
При призначенні покарання, суд згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину і характер суспільної небезпеки ним скоєного, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Судом встановлено, що вчинений обвинуваченим ОСОБА_3 злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, відповідно до положеньст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, умисний та закінчений. Узгоджене покарання, зазначене в угоді, відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України та відповідає санкції ч. 2 ст. 190 КК України.
Як особа, ОСОБА_3, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, працює неофіційно та має стабільний дохід, осудний, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий. 
Щире розкаяння у вчиненому, та часткове відшкодування завданого збитку судом визнаються як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, судом визнається рецидив злочинів.
Враховуючи вищевикладене, заслухавши думку прокурора, яка просила затвердити угоду про примирення від 25 липня 2014 року, яку було укладену між ОСОБА_2, яка є потерпілою в даному кримінальному провадженні, та ОСОБА_3, який є обвинуваченим в цьому ж кримінальному провадженні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, думку учасників процесу, вивчивши обвинувальний акт, перевіривши угоду про примирення від 25 липня 2014 року, яка відповідає вимогамст. 471 КПК України, та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд вважає за необхідне ухвалити у даному провадженні вирок відносно ОСОБА_3, яким затвердити угоду про примирення між потерпілою та обвинуваченим, визнавши ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України за викладених у вироку обставин, та призначити узгоджену сторонами міру покарання, яка відповідає загальним засадам призначення покарання.
Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого суд вважає, що узгоджене ОСОБА_3 такі вид та міра покарання, відповідають не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам провадження, але і його особі, є обґрунтованими, будуть необхідними й достатніми для його можливого виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів, будуть відповідати цілям покарання
Враховуючи наведене та конкретні обставини вчиненого злочину, відсутність тяжких наслідків від вчиненого, вищенаведені судом дані про особу обвинуваченого, думку  державного обвинувачення, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно обрати покарання у  виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України, та застосувати  ст.75 КК України, звільнивши  ОСОБА_3 від відбування покарання у виді обмеження волі  з випробуванням, з іспитовим строком та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім  для його виправлення, яке  можливе без ізоляції обвинуваченого від суспільства та попередження нових злочинів.
Узгоджена міра покарання за глибоким переконанням суду є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Цивільний позов, заявлений на досудовому слідстві потерпілою ОСОБА_2 (із змінами та доповненнями від 25.07.2014 року, поданими під час судового розгляду провадження) на загальну суму 27 000 (двадцять сім тисяч) гривень, а саме 3 000 гривень в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди та 24 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, підлягає повному задоволенню, як обґрунтований та визнаний ОСОБА_3, оскільки згідно зі ст. 128 КПК України, ст. 1166 ЦК України, шкода, заподіяна злочинними діями, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. 
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, у даному кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів по даному провадженню слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 100, 373, 374, 468-475 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
З А С У Д И В:
Затвердити угоду про примирення від 25 липня 2014 року, укладену між ОСОБА_2, яка є потерпілою в кримінальному провадженні, внесеному 11.06.2013 року до ЄРДР за №12013110140000466, та ОСОБА_3, який є обвинуваченим в даному кримінальному провадженні.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Обрати ОСОБА_3, на підставі ст. 177 КПК України, до набрання вироком чинності, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням обов'язку з'являтись до суду за кожною вимогою.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 24  000 (двадцять чотири тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, та 3 000 (три тисячі) гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданих внаслідок вчинення злочину.
Речові докази:
- розписку, добровільно надану під час протоколу допиту потерпілої ОСОБА_2 05.02.2014 року, яку приєднано до матеріалів кримінального провадження, - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 1 ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя:

Адвокати об’єднання надають правові консультації та здійснюють захист в кримінальних справах. Детальніше http://legal-protection-ua.blogspot.com/p/blog-page_01.html


Комментариев нет:

Отправить комментарий