Согласно статье 20 Закона «О туризме»
качество туристических услуг должно соответствовать условиям договора, а
порядок и способы защиты нарушенных прав туристов определяются Законом «О
защите прав потребителей». При наличии недостатков потребитель имеет право
требовать расторжения договора и возмещения убытков.
В постановлении № 6-42цс13 от
03.07.2013 г. ВСУ ответил на вопрос, кто должен возмещать убытки: туроператор,
который продал тур через турагента, или же турагент, который является посредником,
заключившим с туристом договор от имени оператора.
ВСУ обратил внимание на то, что суды
апелляционной и кассационной инстанций, ссылаясь лишь на определенное агентским
договором право туроператора на замену отеля, безосновательно отказали потребителю
в удовлетворении требований о возмещении вреда. ВСУ подчеркнул, что
имущественную ответственность несет тот субъект туристической деятельности,
который нарушил законодательство при предоставлении туристической услуги и по
вине которого туристу был нанесен ущерб.
ВСУ пришел к заключению, что
ответственность за нарушение условий договора с туристом несет именно
туроператор, а не другой субъект туристической деятельности. Так, в том случае,
когда туристу выдается ваучер туроператором и последний в одностороннем порядке
изменяет существенные условия, указанные в ваучере, как в одной из форм
договора на туристическое обслуживание, без уведомления туриста об изменениях,
ответственность за нарушение несет именно туроператор, даже в том случае, когда
тур был заказан через турагента.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 липня 2013 року м.
Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Григор’євої Л.І., Онопенка
В.В.,
Гуменюка
В.І., Охрімчук Л.І.,
Лященко
Н.П., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши на засіданні справу за
позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюз
Тревел", третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю
"Академія туризму", про захист прав споживачів, відшкодування
майнової та моральної шкоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7
грудня 2012 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся
до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що в липні 2011 року
між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Ньюз Тревел"
(далі – ТОВ "Ньюз Тревел") був укладений договір про надання
туристичних послуг у формі туристичного ваучера, за умовами якого відповідач
зобов'язався надати йому та його малолітньому сину, ОСОБА_2, туристичні послуги
з подорожі до Республіки Кіпр у період з 9 серпня 2011 року до 20 серпня 2011
року, а саме: послуги з отримання візи для в'їзду до Республіки Кіпр,
організації проживання в готелі "Atlantica Oasis" та перельоту.
Зобов'язання за умовами цього договору з оплати туристичних послуг були
виконані, згідно з квитанцією публічного акціонерного товариства комерційного
банку "ПриватБанк" від 19 липня 2011 року на виконання зазначеного
договору кошти в сумі 17 968 грн 57 коп. перераховані на поточний рахунок
відповідача.
Після прибуття до Республіки Кіпр 19
липня 2011 року він із сином були розміщені в готелі "Poseidonia",
умови проживання, система харчування та інфраструктура якого не відповідали
умовам обраного ним готелю. Так, вікна номера виходили на велику дорогу, що
виключало відпочинок унаслідок шуму від руху автомобілів. Крім того, поблизу
від готелю розташована автозаправна станція, пари бензину від якої та вихлопні
гази, що утворювались від автотранспортних засобів, унеможливили провітрювання
приміщення. Дитячий басейн у готелі "Poseidonia" дуже маленький і не
обладнаний гірками, як це зроблено в готелі "Atlantica Oasis";
територія готелю дуже забруднена та на цій території відсутня організація
розваг для дітей; доступ до мережі Інтернет, який потрібен йому у зв'язку з
професійною діяльністю, у цьому готелі платний, на відміну від готелю
"Atlantica Oasis". Унаслідок постійного шуму в кімнаті від руху
транспорту, а також через нервовий стрес в нього погіршилося самопочуття, що
стало причиною звернення 13 серпня 2011 року за медичною допомогою.
14 серпня 2011 року він із сином
вимушені були переселитися до готелю "Atlantica Oasis".
Вважаючи, що в період з 9 серпня 2011
року до 14 серпня 2011 року відповідачем були порушені умови договору про
надання туристичних послуг, посилаючись на положення законів України від 12
травня 1991 року № 1024-XII "Про захист прав споживачів" і від 15
вересня 1995 року № 325/95-ВР "Про туризм", позивач просив стягнути з
ТОВ "Ньюз Тревел" на відшкодування майнової шкоди 9 801 грн 04 коп. і
моральної шкоди 4 тис. грн.
Рішенням Київського районного суду м.
Донецька від 25 вересня 2012 року позов задоволено частково: ухвалено стягнути
з ТОВ "Ньюз Тревел" на користь ОСОБА_1 9 801 грн 04 коп. на
відшкодування матеріальної шкоди та 500 грн - моральної шкоди.
Рішенням Апеляційного суду Донецької
області від 13 листопада
2012 року зазначене рішення суду
першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних
вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2012 року у
відкритті касаційного провадження в указаній справі відмовлено.
У заяві ОСОБА_1 про перегляд ухвали
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 7 грудня 2012 року порушується питання про скасування постановленої судом
ухвали й передачу справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з
підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного
процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), – неоднакового
застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм
матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у
подібних правовідносинах, а саме: статтей 20, 23, 24, 32, 33 Закону України
"Про туризм", статтей 509, 526, 527, 610, 611, 1167 Цивільного
кодексу України (далі – ЦК України), положень наказу Державної туристичної
адміністрації України від 6 червня
2005 року № 50 "Про затвердження
порядку оформлення ваучера на надання туристичних послуг та його використання".
Для прикладу наявності зазначеної
підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на
ухвалу колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від
23 травня 2012 року у справі за позовом
ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Академія туризму"
(далі – ТОВ "Академія туризму"),
ТОВ "Ньюз Тревел" про
захист прав споживачів, відшкодування майнової та моральної шкоди (№
6-21039ск12), якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною
скаргою ТОВ "Ньюз Тревел" на рішення суду першої інстанції про
часткове задоволення позову та стягнення коштів з
ТОВ "Ньюз Тревел", яке
залишено ухвалою суду апеляційної інстанції без змін.
Так, з ухвали, наданої заявником як
приклад підстави неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального
права, убачається, що суд касаційної інстанції, відмовляючи у відкритті
касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ньюз Тревел",
погодився з судами першої та апеляційної інстанцій, які застосували до спірних
правовідносин статті 509, 526, 527, 610 - 612, 901, 902, 1167 ЦК України,
статті 20, 23, 25, 32 Закону України "Про туризм", статтю 10 Закону
України "Про захист прав споживачів" і виходили з того, що: позивач у
справі не був стороною агентського договору, укладеного між ТОВ "Ньюз
Тревел" та ТОВ "Академія туризму", а тому положення цього
договору не можуть породжувати прав та обов’язків для нього, у тому числі пункт
10.3 статті 10 зазначеного агентського договору, яким передбачено право
туроператора в будь-який момент за свій рахунок замінити замовлений турагентом
у складі туристичного продукту готель на готель такого самого класу, що
попередньо замовлений; між позивачем і ТОВ "Ньюз Тревел" укладено
договір про надання туристичних послуг шляхом видачі ваучера позивачеві, який
виконав зобов'язання за цим договором, а вказане товариство не в повному обсязі
виконало взяті на себе зобов'язання, зокрема змінило в односторонньому порядку
готель для проживання туристів з "Atlantica Oasis" на
"Poseidonia", чим було порушено права позивача.
Постановляючи ухвалу про відмову у
відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі, яка
переглядається, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який
застосував до спірних правовідносин статті 610, 626, 629 ЦК України, статті 20,
23, 32 Закону України "Про туризм", статтю 1 Закону України "Про
захист прав споживачів" і виходив: із того, що пунктом 10.3 статті 10
агентського договору, укладеного між
ТОВ "Ньюз Тревел" та ТОВ
"Академія туризму", передбачено право туроператора в будь-який момент
за свій рахунок замінити замовлений турагентом в складі туристичного продукту
готель на готель такого самого класу, що попередньо замовлений, тому дії відповідача
щодо заміни готелю "Atlantica Oasis" на готель
"Poseidonia", які є готелями одного класу, відповідають умовам
указаного агентського договору; також із недоведеності факту укладення
туристичного договору між сторонами у справі, оскільки ваучер, на який позивач
посилався на підтвердження факту укладення договору між ним і ТОВ "Ньюз
Тревел", не містить усіх необхідних даних, визначених законодавством; а
також із того, що турагент, ТОВ "Академія туризму", не уклав із
позивачем туристичний договір, відповідно, не надав туристу повну та достовірну
інформацію про туристичне обслуговування, у тому числі й передбачену агентським договором, тому
відповідальність за це не можна покласти на туропреатора - ТОВ "Ньюз
Тревел".
Наведені правові висновки суду
касаційної інстанції про застосування норм матеріального права, покладені в
основу судового рішення, яке переглядається, є не однаковими з висновками,
зробленими в указаному для прикладу судовому рішенні.
Заслухавши доповідь судді–доповідача,
дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду
України вважає, що заява підлягає
задоволенню з таких підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій
у справі, яка переглядається, установили, що згідно з ваучером, виданим ТОВ
"Ньюз Тревел", ОСОБА_1 замовив для себе й ОСОБА_2 на період з 9
серпня 2001 року до 20 серпня
2011 року туристичні послуги, а саме:
послуги перевезення, послуги розміщення в стандартному номері готелю
"Atlantica Oasis" (4*, Лімассол, Кіпр) з режимом харчування
"ALL" та додаткові послуги трансферу: аеропорт-готель-аеропорт.
Замовлення на зазначені туристичні
послуги подавалося туроператору турагентом – ТОВ "Академія туризму".
Згідно з квитанцією публічного
акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" від 19 липня
2011 року за вказані туристичні послуги на користь ТОВ "Ньюз Тревел"
було сплачено 17 968 грн. 58 коп.
У день прибуття до Республіки Кіпр
позивачу було повідомлено про заміну замовленого ним готелю "Atlantica
Oasis" на готель "Poseidonia" (4*, Лімассол, Кіпр) з посиланням
на відсутність у готелі "Atlantica Oasis" вільних номерів.
Також судом першої інстанції
встановлено, що умови перебування в готелі "Poseidonia" не
відповідають умовам, на які розраховував позивач, замовляючи розміщення в
готелі "Atlantica Oasis", оскільки: готель "Poseidonia"
розташований біля великої дороги, через шум від транспортних засобів
ОСОБА_1 зі своїм малолітнім сином не
мав можливості відпочивати; біля зазначеного готелю розташована автозаправна
станція, пари бензину від якої та вихлопні гази, що утворювались від
автотранспортних засобів, унеможливили провітрювання приміщення; інфраструктура
цього готелю не була облаштована для відпочинку дітей на відміну від
інфраструктури готелю "Atlantica Oasis"; доступ до мережі Інтернет,
який потрібен був позивачу у зв'язку з його професійною діяльністю, у готелі
платний, на відміну від готелю "Atlantica Oasis", що призвело до
порушення прав ОСОБА_1.
14 серпня 2011 року позивач із сином
вимушені були за свій рахунок переселитися до готелю "Atlantica Oasis".
Вирішуючи питання про усунення
розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм
матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
виходить із такого.
Частиною першою, пунктом 1 частини
другої статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки
виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також
із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують
цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та
обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною третьою статті 20
Закону України "Про туризм" (тут і далі Закон у редакції, яка була
чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір на туристичне
обслуговування укладається в письмовій (електронній) формі відповідно до
закону. Договір на туристичне обслуговування може укладатися шляхом видачі
ваучера.
Відповідно до частин першої, другої
статті 23 Закону України "Про туризм" ваучер - форма письмового
договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може
використовуватися відповідно до цього Закону. У договорі на туристичне
обслуговування, укладеному шляхом видачі ваучера, мають міститися такі дані:
найменування та місцезнаходження суб'єкта туристичної діяльності, номер
ліцензії (дозволу) на відповідний вид діяльності, юридична адреса; прізвище,
ім'я (по батькові) туриста (при груповій поїздці прізвища, імена (по батькові)
членів групи); строки надання і види туристичних послуг, їх загальна вартість;
назва, адреса та номер телефону об'єкта розміщення, його тип та категорія,
режим харчування; розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора
(турагента) або межі відповідальності суб'єкта туристичної діяльності за
договором агентування; інші дані, обумовлені характером угоди, складом групи
тощо; дата видачі ваучера.
Тобто ваучер є формою письмового договору
на туристичне обслуговування, який повинен містити реквізити, що необхідні для
його ідентифікації як відповідного договору.
Згідно з абзацом другим пункту 1.2,
пунктом 2.11 Інструкції про порядок оформлення ваучера на надання туристичних
послуг та його використання, затвердженої наказом Державної туристичної
адміністрації України від 6 червня 2005 року № 50, зареєстрованої в
Міністерстві юстиції України 18 липня
2005 року за № 765/11045, ваучер
оформляється суб'єктом туристичної діяльності, що реалізує туристу послугу або
комплекс послуг. Відповідальність за правильність оформлення ваучера
покладається на суб'єкта туристичної діяльності, який реалізує туристу послугу
або комплекс послуг.
Таким чином, відповідальність за
правильність оформлення ваучера не може бути покладена на туриста.
Згідно із частинами першою, другою
статті 20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне
обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором
плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста)
комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне
обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг,
якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання. Частиною
першою статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна
сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника)
надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення
певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену
послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України
порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,
визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у
разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором
або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови
від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання
договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частиною п'ятою статті 653
ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним
порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування
збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до частини другої статті
30 Закону України "Про туризм" порушеннями законодавства в галузі
туризму є порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності
з надання туристичних послуг.
Згідно із частиною десятою статті 20
Закону України "Про туризм" якість туристичних послуг повинна
відповідати умовам договору, порядок і способи захисту порушених прав туристів
визначаються законодавством про захист прав споживачів. Так, частиною четвертою
статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист
прав споживачів" передбачено, що за наявності у роботі (послузі) істотних
недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування
збитків.
Також частиною першою статті 33
Закону України "Про туризм" встановлено, що суб'єкт туристичної
діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при
наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу
збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено
відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно із частинами першою та другою
статті 32 Закону України "Про туризм" за неналежне виконання своїх
зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть
майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного
законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи
іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих
замовнику збитків з їх вини.
Отже, майнову відповідальність несе
суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної
діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між
туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за
вини якого замовнику завдано збитків.
Відповідно до статті 902 ЦК України
виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором,
виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу
особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за
порушення договору.
Згідно із частиною тринадцятою статті
20 Закону України "Про туризм" права й обов'язки, відповідальність
сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються
відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не
передбачено договором між ними, а також цим Законом.
Агентські відносини регулюються
главою 31 Господарського кодексу України, відповідно до частин першої, другої
статті 297 якого за агентським договором одна сторона (комерційний агент)
зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє
агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від
імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати
сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг,
права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові,
строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші
необхідні умови, визначені сторонами.
Відповідно до пункту 1.3 глави 1
Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання
готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації
України від 16 березня 2004 року
№ 19 та зареєстрованих у Міністерстві
юстиції України 2 квітня 2004 року,
бронювання - процес замовлення замовником
готелю основних і/або додаткових послуг у певному обсязі, з метою
використання послуг в обумовлені терміни конкретним споживачем або групою
споживачів; підтвердження заброньованих послуг - згода готелю щодо виконання
замовленого обумовленого переліку основних і додаткових послуг згідно з
заявкою.
Пунктом 7.1 статті 7 агентського
договору, укладеного 12 травня
2011 року між ТОВ "Академія
туризму" та ТОВ "Ньюз Тревел", передбачено, що у разі порушення
(невиконання чи неналежного виконання) своїх зобов'язань за договором однією зі
сторін сторона, що порушила своє зобов'язання, несе відповідальність відповідно
до чинного законодавства.
Пунктом 3.1.3 статті 3 агентського
договору передбачено обов'язок туропреатора проводити бронювання туристичних
послуг згідно з прийнятими до виконання замовленнями. Відповідно до пункту 1
додатку № 1 (без дати і номера) до агентського договору турагент може проводити
бронювання туру лише в туроператора (а.с. 53).
Крім того, згідно із пунктом 10.3
статті 10 цього агентського договору туроператор має право в будь-який момент
(у тому числі і під час туристичної подорожі) за свій рахунок замінити
замовлений турагентом у складі туристичного продукту готель на готель такого
самого класу, що попередньо замовлений, або на готель вищого класу. Разом із
тим про таке рішення туроператор зобов'язаний повідомити турагента не пізніше 2
(двох) робочих днів з дня його прийняття.
Указаним агентським договором
установлено порядок заміни замовлених туристичних послуг. Так, згідно з пунктом
4.11 статті 4 у разі, якщо після підтвердження прийняття замовлення до
виконання, туропреатор не може виконати власних зобов'язань щодо надання
замовлених туристичних послуг, він письмово повідомляє турагента: про
неможливість виконання раніше прийнятого до виконання замовлення, про можливі
варіанти зміни кількісних, цінових (тарифних) та/або якісних характеристик
туристичних послуг, включених у замовлення. У такому разі турагент повинен
протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання такого повідомлення від
туропретора узгодити його із замовником і направити туроператору нове
замовлення.
Таких по суті висновків щодо
укладення між сторонами договору про надання туристичних послуг шляхом видачі
ваучера й щодо покладення майнової відповідальності на суб'єкта туристичної
діяльності, який неналежно виконав свої зобов'язання, дійшов і суд касаційної
інстанції, постановляючи ухвалу у справі № 6-21039ск12.
Ухвалюючи рішення у справі, яка
переглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій, посилаючись лише на
визначене агентським договором право туроператора на заміну готелю, належним
чином не встановили, з ким фактично був укладений договір про надання
туристичних послуг, чий обов'язок був здійснювати бронювання готелю, і не
з'ясували, чи дотримано встановлений агентським договором порядок повідомлення
про заміну готелю, у зв'язку із чим були позбавлені можливості визначитися, з
вини якого саме суб'єкта туристичної діяльності порушено зобов'язання.
Таким чином, Судова палата у
цивільних справах Верховного Суду України встановила, що ухвала суду касаційної
інстанції від 7 грудня 2012 року у справі, яка переглядається з підстави,
передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, а саме
неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм
матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних
правовідносинах, є незаконною.
За таких обставин відповідно до
пункту 1 частини першої статті 355 і частин першої та другої статті 360-4 ЦПК
України ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від
7 грудня 2012 року підлягає
скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись пунктом 1 частини першої
статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360-3, частинами першою та другою
статті 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду
України
п о с т а н о в и л а :
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2012 року
скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова Верховного Суду України є
остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2
частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий
Судді Верховного Суду України: А.Г. Ярема
Л.І. Григор’єва
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
В.В. Онопенко
Л.І. Охрімчук
Ю.Л. Сенін
Правова позиція
(постанова Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України від 3 липня 2013 року № 6-42цс13)
За змістом частин першої, другої,
десятої статті 20, частини другої статті 30, частин першої та другої статті 32,
частини першої статті 33 Закону України від 15 вересня 1995 року № 325/95-ВР
"Про туризм" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення
спірних правовідносин), частини четвертої статті 10 Закону України від 12
травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів", статтей 610
і 611, частини п'ятої статті 653, частини першої статті 901 ЦК України майнову
відповідальність несе суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство
в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови
договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних
послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.
У разі встановлення судом фактів
видачі туроператором ваучера, який є формою письмового договору на туристичне
обслуговування, зміни туроператором в односторонньому порядку істотних умов
договору на туристичне обслуговування та невжиття ним необхідних заходів про
попередження туриста щодо такої зміни, відповідальність за порушення істотних
умов договору не може нести інший суб'єкт
туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор.
Материалы, предоставленные в блоге, носят
ознакомительный характер. Рекомендуем обратиться к специалистам.
Адвокат в Киеве:
(044) 383-50-62
(096) 445-47-90
e-mail: super.legal-protection@yandex.ru
Отправить комментарий