26 мая 2015

Знаете ли вы что…

… имеете право на так называемую налоговую скидку. Согласно определению, приведенному в пп. 14.1.170 НКУ, налоговая скидка для физических лиц представляет собой документально подтвержденную сумму (стоимость) расходов налогоплательщика – резидента в связи с приобретением товаров (работ, услуг) у резидентов – физических или юридических лиц в течение отчетного года. На эту сумму и разрешается уменьшение общего годового налогооблагаемого дохода, который получен по результатам отчетного года в виде заработной платы.

Граждане, претендующие на налоговую скидку, отмечают это при подаче декларации, а те, кто не обязан подавать ее за прошлый год, могут сделать заявку до 31 декабря текущего года. Налоговая скидка может применяться исключительно к доходам, полученным в течение года в виде заработной платы. Поэтому такие категории граждан, как частные предприниматели и самозанятые лица, не имеют права воспользоваться ею.
В соответствии с п. 179.8 НКУ, по результатам поданной налогоплательщиком годовой налоговой декларации, сумма, которая подлежит возмещению плательщику налога из бюджета, должна быть зачислена на его расчетный счет, открытый в любом коммерческом банке, либо направлена денежным переводом по адресу, указанному в декларации, в течение 60 календарных дней после подачи такой налоговой декларации.
Перечень расходов, которые  могут быть включены в налоговую скидку, приведен в п. 166.3 НКУ, согласно которому в налоговую скидку разрешается включать:
• часть суммы процентов, которые уплачены налогоплательщиком за пользование ипотечным жилищным кредитом;
• сумму средств или стоимость имущества, переданных налогоплательщиком в виде пожертвований или благотворительных взносов неприбыльным организациям (но не более 4 % суммы общего налогооблагаемого дохода за такой отчетный год);
• сумму средств, уплаченных налогоплательщиком в пользу учебных заведений для компенсации стоимости получения среднего профессионального либо высшего образования такого налогоплательщика, или члена его семьи первой степени родства, который не получает заработной платы;
• сумму средств, которые уплачены налогоплательщиком в пользу учреждений здравоохранения для компенсации стоимости платных услуг по лечению такого налогоплательщика или члена его семьи первой степени родства, в том числе для приобретения лекарств (кроме косметического лечения, лечения венерических заболеваний, табачной/алкогольной зависимости, приобретения лекарств и прочих медицинских услуг, которые не включены в перечень КМУ как жизненно необходимые);
• сумму расходов налогоплательщика на уплату страховых платежей и пенсионных взносов – страховщику-резиденту, негосударственному пенсионному фонду, банковскому учреждению по договорам долгосрочного страхования жизни, негосударственного пенсионного обеспечения, по пенсионному контракту с негосударственным пенсионным фондом, а также сумму взносов на банковский пенсионный депозитный счет, с учетом ограничений, установленных пп. 166.3.5 НКУ;
• сумму расходов налогоплательщика на оплату вспомогательных репродуктивных технологий согласно условиям, установленным законодательством, но не более суммы, равной трети дохода в виде заработной платы за отчетный налоговый год; сумму средств по уплате стоимости государственных услуг, связанных с усыновлением ребенка;
• сумму расходов, уплаченных налогоплательщиком в связи с переоборудованием транспортного средства на использование биотоплива;
• суммы расходов налогоплательщика на уплату средств на строительство (приобретение) доступного жилья, определенного законом, в том числе на погашение льготного ипотечного жилищного кредита, предоставленного на такие цели, и процентов по нему.
Следует обратить внимание: если плательщик не воспользовался правом на получение налоговой скидки по результатам отчетного налогового года, то такое право на следующие налоговые годы не переносится.
Понесенные налогоплательщиком расходы должны подтверждаться платежными и расчетными документами, в частности квитанциями, фискальными или товарными чеками, копиями договоров, которые идентифицируют продавца товаров (работ, услуг) и их покупателя. Сумма поступает на банковский счет налогоплательщика или отправляется почтовым переводом по адресу, указанному в декларации. Поэтому при подаче декларации целесообразно приложить заявление о способе возврата налога.
Сумма налоговой скидки должна быть переведена на счет налогоплательщика в течение 60 дней с момента подачи декларации. Однако налоговики часто игнорируют установленный срок и возмещают средства в произвольном порядке. Или вообще отказываются возмещать по причинам, находящимся в меру фантазии каждого отдельного налоговика.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
12.05.2015р.                                                   м. Київ                              К/800/51256/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.Всуддів          Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіна постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2014та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014у справі № 810/3507/14за позовомОСОБА_4доВишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправними дії Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції про відмову в зменшенні оподаткованого доходу за 2013 рік на суму податкової знижки в розмірі 23 913,13 грн. та зобов'язати відповідача підготувати висновок про повернення на користь позивача надміру утриманої (сплаченої) суми податку з доходів фізичних осіб.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014, позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- позивачем 04.04.2014 було подано відповідачу податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2013 рік, в якій, зокрема, було зазначено суму власного доходу, який включається до загального річного оподатковуваного доходу за 2013 рік, -   160 448, 60 грн. та суму податку, утриманого (сплаченого) податковим агентом, - 23 913,43 грн.;
-          на підставі ст. 166 розділу IV Податкового кодексу України позивачем в рядку 11 декларації було зазначено суму податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання у зв'язку з використанням права на податкову знижку в розмірі 23 913,43 грн. Вказану суму позивачем було зазначено також у рядку 13 декларації як таку, що підлягає поверненню з бюджету;
-          податкова знижка, визначена позивачем, складалась з витрат у виді частини суми процентів, сплаченої за користування іпотечним житловим кредитом;
-          листом від 22.04.2014 № 484/г/17-01-46/1893 відповідачем було відмовлено позивачу в отриманні податкової знижки за кредитним договором.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 19.09.2008 між позивачем та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № МL-005/156/2008, за умовами якого сторонами погоджено цільове використання кредиту (придбання нерухомого майна) та визначено строк остаточного його повернення (19 вересня 2035 р.).  За рахунок даних кредитних коштів позивачем на підставі договору купівлі-продажу будинку від 19.09.2008 придбано житловий будинок АДРЕСА_1 (який визначений позивачем як основне місце проживання, що підтверджується відміткою у паспорті про реєстрацію місця проживання), а на підставі договору купівлі-продажу частини земельної ділянки від 10.09.2008 - земельну ділянку за цією ж адресою. Відповідно до договору іпотеки № PML-005/156/200 від 19.09.2008 зазначені будинок та земельна ділянка, що знаходиться під будинком, були прийняті в іпотеку ЗАТ «ОТП Банк». 
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.
Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про правомірність визначення позивачем податкової знижки для зменшення оподаткованого доходу за наслідками 2013 року в сумі 23 913,13 грн. та протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу в її отриманні.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 166.1, 166.2 ст.162 Податкового кодексу України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Оригінали зазначених у підпункті 166.2.1 цього пункту документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого цим Кодексом.
Підпункт 166.3.1 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України передбачає, що платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу.
Згідно ст.175 Податкового кодексу України платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.
При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.
Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема, згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.
У разі, якщо будинок (квартира, кімната) купується за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми процентів, що включається до податкової знижки платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року в рахунок його погашення, і коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки, розрахованого відповідно до пункту 175.3 цієї статті.
Коефіцієнт, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки на суму процентів за іпотечним житловим кредитом, обчислюється за такою формулою:
К = МП / ФП (К - коефіцієнт, МП - мінімальна загальна площа житла, що дорівнює 100 квадратним метрам, ФП - фактична загальна площа житла, що будується (придбавається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту).
У разі якщо цей коефіцієнт більший ніж одиниця, до податкової знижки включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.
Право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно з цією статтею, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому: об'єкт житлової іпотеки придбавається; збудований об'єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання.
Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в даному випадку наявні усі необхідні та достатні умови для надання позивачу податкової знижки на частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом.
При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, згідно з кредитним договором № ML-005/156/2008 від 19.09.2008, договором купівлі-продажу будинку від 19.09.2008 та іпотечним договором № PML-005/156/200 від 19.09.2008, позивач придбав житловий будинок АДРЕСА_1, який визначений як основне місце проживання позивача, що підтверджується відміткою у паспорті про реєстрацію місця проживання.
Крім того, на підтвердження витрат на оплату частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом протягом 2013 року позивачем під час подання до податкового органу декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік долучено копії відповідних меморіальних ордерів, а на підтвердження суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого роботодавцем з нарахованої протягом 2013 року заробітної плати та наявності відкритого рахунку у банківській установі, позивачем надано довідку про доходи за період січень-грудень 2013 року та виписку з банківського рахунку в національній валюті.
Відповідачем не надано доказів того, що позивачем до складу цих витрат включено частину суми відсотків за користування кредитними коштами не за цільовим призначенням або не підтверджено документально витрачену суму коштів на придбання житлового будинку, а також розміру процентів, що нараховані на цю суму.
За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про правомірність визначення позивачем податкової знижки для зменшення оподаткованого доходу за наслідками 2013 року в сумі 23 913,13 грн.
Відповідно до п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Згідно п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Таким чином, подана позивачем податкова декларація із зазначенням суми, що підлягає поверненню з бюджету, є умовою для здійснення повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання та підставою для підготовки відповідачем висновку про повернення 23 913,13 грн. з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові Державної казначейської служби України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення заявлених позовних вимог з метою відновлення прав позивача, порушених протиправними діями відповідача.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.
2 Постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236  2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя          І.В. Борисенко
Судді                                В.В. Кошіль  О.А. Моторний

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44130387

Комментариев нет:

Отправить комментарий