Дробление
крупных вкладов физлиц перед введением в банк временной администрации с целью
получения не одной, а нескольких компенсаций (до 200 тыс. грн.) — не является
противозаконным. Об этом говорится в постановлении Окружного административного
суда г. Киева по делу №826/20776/14.
Однако
Фонд гарантирования вкладов деятельно опротестовывает депозитные договоры
вкладчиков, пострадавших от банковских банкротств. С целью свести к минимуму
выплаты потерпевшим, потянуть время выплаты компенсаций или вовсе их избежать.
Судебная практика неоднозначна (постановление по делу № 820/20793/14).
Смеем
предположить, что количество споров вкладчиков с Фондом будет увеличиваться, учитывая
подобные проблемы у клиентов банка «Старокиевский», VAB Банка, банка «Форум» и Дельта
Банка.
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста
КИЄВА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
07 травня 2015 року
письмове провадження № 826/20776/14
Окружний
адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О.,
розглянувши
адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до
1)
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі
2)
Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію
Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий
світ» Гончарова Сергія Івановича
про
визнання протиправними дій, визнання нечинним і скасування наказу в частині,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1
звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-1) та Уповноваженої
особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного
акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ»
Гончарова Сергія Івановича (далі - відповідач-2), в якій просить (з урахуванням
заяви про зміну позовних вимог) :
-
визнати протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування
вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича щодо визнання нікчемними
договору банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014,
укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ
ФІНАНСОВИЙ СВІТ» та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника
податків НОМЕР_1) та операції з внесення та перерахування грошових коштів по
рахунку, відкритому на виконання вказаного договору;
-
визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування
вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича щодо не включення ОСОБА_1
(реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Переліку
вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному
акціонерному товаристві «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ», за
договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014 за
рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
-
визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича щодо тимчасового обмеження
(блокування) виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків
НОМЕР_1) за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від
27.06.2014 укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк
«УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ»;
-
визнати протиправним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яке
викладено в протоколі Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних
осіб від 18.11.2014 № 237/14, в частині тимчасового обмеження (блокування)
виплати відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних
осіб ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)
за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014
укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ
ФІНАНСОВИЙ СВІТ»;
-
визнати протиправним бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
щодо не включення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника
податків НОМЕР_1) до Загального Реєстру вкладників, які мають право на
відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві
«Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ», за договором банківського
вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014 за рахунок коштів Фонду
гарантування вкладів фізичних осіб4
-
зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодувати ОСОБА_1
(реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) кошти у
розмірі 200 000,00 гривень (сума граничного розміру відшкодування) за її
вкладом за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від
27.06.2014, укладеним з Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк
«УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ»;
-
зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
Гончарова Сергія Івановича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 200 000,00 грн за
рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 (реєстраційний
номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за договором банківського
вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014 укладеним з Публічним
акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ».
-
зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду
гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича подати у
встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В
обґрунтування позовних вимог позивач посилався на положення Закону України «Про
систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно яких, на його думку, йому
має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за вкладами за рахунок
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зазначив, що відповідачами в
порушення вимог чинного законодавства не включено ОСОБА_1 до переліку вкладників
та Загального реєстру вкладників ПАТ «Комерційний банк «Український фінансвоий
світ» (далі - ПАТ «КБ «УФС»), які мають право на відшкодування коштів за
вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором
банківського рахунку № 42843 від 27.06.2014, що порушує його майнові права.
Відповідачі
заперечили по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що позивач
правомірно не включений до переліку вкладників, які мають право на
відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, оскільки позивач не має
права на таке відшкодування. Відповідачі вказали на те, що за результатом
перевірки укладеного між позивачем і ПАТ «КБ «УФС» договору банківського
рахунку № 42843 від 27.06.2014, встановлено, що даний договір є нікчемним.
Просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В
судове засідання 09.04.2015 представник відповідача2 до суду не прибув,
попередньо подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності;
представники відповідачів та третьої особи проти задоволення позовних вимог
заперечили.
Відповідно
до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо
немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією
статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були
належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має
право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби
заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи
неявку представника відповідача2, беручи до уваги відсутність потреби заслухати
свідка чи експерта, в судовому засіданні 09.04.2015 суд ухвалив перейти до
розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши
подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні
обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне
значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний
адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Між
Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український фінансовий світ»
(банк) та ОСОБА_1 (вкладник) укладено договір банківського вкладу (депозиту)
«ПЛАНЕР» від 27.06.2014 №42843, відповідно до якого, банк приймає від вкладника
на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 179 653,19 грн. у
тимчасове строкове користування на строк до 27.07.2014 та зобов'язується
сплачувати проценти за його користування.
Відповідно
до підпунктів 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 договору від 27.06.2014 №42843, банк
зобов'язується при настанні дати повернення вкладу, при зверненні вкладника до
банку за отриманням вкладу або в день розірвання цього договору, повернути
вкладнику суму вкладу та нараховані проценти; у разі якщо вкладник не
звертається до банку за отриманням вкладу при настанні дати повернення вкладу
цей договір вважається продовженим (пролонгованим) на той самий строк.
Як
встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем 27.06.2014
на особистий вкладний рахунок зараховано грошові кошти у розмірі 179 653,09
грн., що підтверджується квитанцією від 27.06.2014 №TR.57140.17334.4.
Разом
з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від
14.08.2014 №491 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний
банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою
дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від
14.08.2014 №69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному
акціонерному товаристві «Комерційний банк «Український фінансовий світ», згідно
з яким з 15.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено
уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову
адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк
«Український фінансовий світ»; уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічному акціонерному товаристві
«Комерційний банк «Український фінансовий світ» призначено провідного
професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу
запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту
врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова Сергія Івановича.
Постановою
Правління Національного банку України від 10.11.2014 №717 відкликано банківську
ліцензію та ліквідовано Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк
«Український фінансовий світ».
Згідно
з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від
13.11.2014 №119 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного
товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» з відшкодуванням з
боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб
відповідно до плану врегулювання з 13.11.2014 та призначено Гончарова С.І.
уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний
банк «Український фінансовий світ» строком на 1 рік з 13.11.2014 по 12.11.2015.
На
офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення про те, що з 21.11.2014 Фонд
розпочинає виплати коштів вкладникам Публічного акціонерного товариства
«Комерційний банк «Український фінансовий світ»; для отримання коштів вкладники
Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий
світ» з 21 листопада по 31 грудня 2014 року включно можуть звертатись до
установ банку-агента Фонду - Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»;
виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до
Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за
вкладами за рахунок Фонду.
Як
зазначено позивачем та не спростовано відповідачами, ОСОБА_1, дізнавшись про
відсутність її в Загальному реєстрі вкладників, які мають право на
відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернулась до Уповноваженої
особи Фонду із заявою, у якій просила розблокувати рахунки та здійснити виплату
гарантованої суми відшкодування за вкладом.
Проте,
за результатами розгляду звернення позивача уповноважена особа у листі від
02.12.2014 №001/485 повідомила, що договір банківського вкладу від 27.06.2014
№42843, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Комерційний
банк «Український фінансовий світ», та операції з внесення та перерахування
грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є
нікчемними відповідно до вимог статті 38 Закону України «Про систему
гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного кодексу України.
Позивач
посилаючись на протиправність бездіяльність відповідачів щодо не включення його
до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування
коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернувся до Окружного адміністративного
суду міста Києва з даним позовом.
Правові,
фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів
фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок
виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему
гарантування вкладів фізичних осіб».
Частиною
першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»
визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері
гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з
ринку.
Відповідно
до частини третьої статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів
фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері
забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення
реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за
вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3 визначає порядок ведення
банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої
бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі
прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської
ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів
та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про
оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного
банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною
радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу,
договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи
гарантування вкладів фізичних осіб.
Частиною
першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних
осіб» визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів
за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки,
нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не
більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого
на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному
банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути
меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати
рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
За
правилами частин першої-третьої статті 27 Закону України «Про систему
гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду
складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів
за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та
нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про
відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена
особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання
банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які
мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із
визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена
особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного
вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у
банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється
з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію
банку.
Згідно
з частиною п'ятою статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів
фізичних осіб» протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про
відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду
затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого
уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про
відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України»
та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів
з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та
ліквідацію банку.
Частина
шоста статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»
визначає, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання
Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує
перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до
частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно
до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом
гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням
виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14
та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860
(далі - Положення) уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання
Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує
та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування
коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають
відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають
відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26
Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку
проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або
мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік
складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської
ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного
вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у
банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми
граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату
прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений
у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум,
сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному
банку.
Якщо
вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування
протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така
сума відшкодування включається до Переліку.
Перелік
складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до
Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
Відповідно
до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації
уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про
вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким
необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни
особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами
реквізитів вкладників.
Як
передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі
Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів
за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього
Положення (далі - Загальний Реєстр).
Загальний
Реєстр складається на паперових та електронних носіях.
Загальний
Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується
відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом
директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на
CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути
ідентичними.
Наведені
норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають
право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складання
уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум
відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою
особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на
підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження
виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Як
вбачається із наданої Уповноваженою особою відповіді на звернення позивача,
викладеної в листі від 02.12.2014 №001/485, ОСОБА_1 не включено до переліку
вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним договору банківського вкладу
(депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 №42843 на підставі статті 38 Закону України
«Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 228 Цивільного
кодексу України, посилаюсь на те, що вказаний правочин порушує публічний
порядок та спрямований на незаконне заволодіння майна держави.
Згідно
з частиною другою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів
фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду
зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених
(укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової
адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів),
що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частина
третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»
визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є
нікчемними з таких підстав:
1)
банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без
встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій,
відмовився від власних майнових вимог;
2)
банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання,
внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових
зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3)
банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у
користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими
або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється
від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або
зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4)
банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у
день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5)
банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання,
факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому,
ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і
банківську діяльність»;
6)
банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг
(пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми
документами банку;
7)
банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи
передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо
не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8)
банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо
такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Матеріали
справи свідчать, що Уповноваженою особою Фонду на виконання обов'язків,
передбачених ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних
осіб», створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ
«КБ «УФС», про що винесено наказ від 30.10.2014 № 34.
Під
час перевірки робочою комісією встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на
ім'я позивача, надходили внаслідок так званого «дроблення» рахунку іншого
клієнта. Тобто, з рахунку клієнта банку, розмір вкладу якого становив більше,
ніж 200 000 грн. начебто знімались кошти і відразу ж ця сума «надходила» на
рахунок відкритий на ім'я позивача.
Зокрема,
фізична особа, яка мала значну суму грошових коштів на рахунку, домовлялась з
працівниками банку про те, що вона начебто буде здійснювати «зняття» коштів у
межах існуючих лімітів, а інша фізична особа буде «вносити» ці кошти на свій
рахунок. В результаті таких дій, грошовий вклад із значною сумою подрібнювався
або розподілявся на суми до 200000 гривень і цими подрібненими частками
фактично «перекидався» на рахунки інших фізичних осіб.
Згідно
з висновками робочої комісії, вказані дії відбувались з метою отримати кошти не
від банку і не за рахунок банку, який в той момент вже не міг виконувати свої
зобов'язання перед вкладниками щодо повернення належних їм коштів, а отримати
кошти від Фонду, тобто за рахунок державних коштів. За таких обставин витрати
Фонду значно збільшуються без будь-яких законних на те підстав.
За
результатами роботи вказаної Комісії 10.11.2014 складено протокол засідання
комісії щодо визнання нікчемними вкладів, яким запропоновано Уповноваженій
особі Фонду визнати нікчемними правочини (договори) вкладів (депозитів),
перелік яких наведено в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Протоколу.
З
урахуванням висновків Комісії та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування
вкладів фізичних осіб № 237/14 від 18.11.2014 Уповноваженою особою Фонду
наказом від 18.11.2014 № 6 визнано нікчемними правочини (договори) згідно
переліку.
Витяг
із Додатку № 1 міститься в матеріалах справи, згідно якого Договір банківського
вкладу від 27 червня 2014 року № 42918 віднесено до нікчемних.
Разом
з тим, суд звертає увагу, що відповідачем 2 не визначено конкретної підстави
нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій
статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та
не наведено, що договір банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014
№ 42843 має ознаки нікчемного правочину, наприклад: у зв'язку із укладанням
вказаного договору третя особа стала неплатоспроможною або позивач та банк є
пов'язаними особами і укладений між ними договір не відповідає вимогам
законодавства.
Частина
перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не
може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також
інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно
до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається
таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення
конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна
фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим,
територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно
з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує
публічний порядок, є нікчемним.
Частина
третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності
правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий
правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин
було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,
то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома
сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за
угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням
суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій
стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із
сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а
одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду
стягується в дохід держави.
Для
застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України,
необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо
суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного
правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою
неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування
податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Доказами
в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69
Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на
підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що
обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші
обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані
встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх
представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків
експертів.
У
відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними
є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до
розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за
законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо
таких обставин не виникає спору.
Відповідачами
не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним договору
банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 № 42843, укладеного між
позивачем та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ»; відповідачами
також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що
порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і
свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Крім
того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України
питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його
відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам
вирішується виключно судом.
Суд
зауважує, що відповідного судового рішення про визнання недійсним договору
банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 № 42843, матеріали
справи не містять, а про існування таких судових рішень ні суду, ні сторонам не
відомо.
Таким
чином, відповідачем 2 не доведено наявність правових підстав для не включення
позивача до переліку вкладників ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий
світ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Враховуючи
викладене, на думку суду, позовні вимоги №1 є обґрунтованими та підлягають
задоволенню.
Що
стосується позовної вимоги №2 суд вважає за необхідним зазначити наступне.
Як
зазначено вище, що уповноваженою особою листом від 02.12.2014 №001/485 фактично
відмовлено у включенні ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на
відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, то суд не вбачає
бездіяльності уповноваженої особи щодо вирішення питання про включення позивача
до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, що свідчить
про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.
Разом
з тим суд зауважує, що позовні вимоги №3-5 є невірно обраним способом захисту
порушеного права та, як наслідок, задоволенню не підлягають, адже в межах
наданих повноважень Фонд сам по собі не включає вкладників до Загального
реєстру вкладників відповідного банку, а лише складає Загальний реєстр
вкладників виключно на підставі інформації (переліку вкладників), яка надається
Уповноваженою особою фонду.
При
цьому, саме Уповноважена особа фонду наділена повноваженнями на подання
додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на
відшкодування, внаслідок чого належним способом захисту порушеного права, в
рамках подібних правовідносин, є саме зобов'язання Уповноважену особу Фонду
надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про
вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування, в разі встановлення
судом під час розгляду справи факту необґрунтованості не включення кожного
окремого вкладника банку до переліку вкладників.
Як
наслідок, суд вбачає наявними підстави для задоволення позовних вимог №7.
Позовна
вимога №6 задоволенню не підлягає, як передчасна, адже матеріали справи не
містять в собі доказів не здійснення виплат щодо відшкодування коштів позивачу
за договором банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» від 27.06.2014 № 42843,
укладеним між позивачем та ПАТ «КБ «УФС» за наслідками набрання даним рішенням
суду законної сили.
Окрім
того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд встановити
судовий контроль за виконанням прийнятого судового рішення та зобов'язання
Фонду та Уповноваженої особи Фонду надати суду звіт про виконання судового
рішення у встановлений судом строк, суд зазначає наступне.
Відповідно
до змісту ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який
ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати
суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення,
подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За
наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови
суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити
новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень,
відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти
мінімальних заробітних плат. Половина суми штрафу стягується на користь
позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Зобов'язання
суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення,
подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом
суду, має застосовуватися у виключних випадках.
З
огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не
вважає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт
про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено причин та
не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідачі можуть ухилятися від
виконання рішення суду.
Відповідно
до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та
органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України.
Частиною
третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що
у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних
повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на
підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження
надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для
прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;
розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи
несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного
балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів
особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням
права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом
розумного строку.
Згідно
з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна
сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та
заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно
до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в
адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності
суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого
рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує
проти адміністративного позову.
Враховуючи
викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами
не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не включення позивача
до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування
коштів за вкладами за рахунок Фонду, з урахуванням вимог, встановлених частиною
другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу
адміністративного судочинства України, однак, виходячи з формулювання позовних
вимог, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно
з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України
визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати,
здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а
відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві
відмовлено.
Враховуючи
викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу
адміністративного судочинства України, суд, -
П
О С Т А Н О В И В:
Адміністративний
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати
протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб Гончарова Сергія Івановича щодо визнання нікчемними договору
банківського вкладу (депозиту) «ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014, укладеного між
Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ
СВІТ» та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків
НОМЕР_1) та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку,
відкритому на виконання вказаного договору;
Зобов'язати
Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Гончарова Сергія
Івановича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію
щодо виплати відшкодування у розмірі 200 000,00 грн за рахунок коштів Фонду
гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової
картки платника податків НОМЕР_1) за договором банківського вкладу (депозиту)
«ПЛАНЕР» № 42843 від 27.06.2014 укладеним з Публічним акціонерним товариством
«Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ»4
Відмовити
в задоволенні решти позовних вимог.
Судові
витрати в сумі 18,27 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного
бюджету України.
Покласти
на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання
постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних
асигнувань Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на
ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «УКРАЇНСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ СВІТ»
Постанова
набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу
адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду
апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу
адміністративного судочинства України.
Суддя
Р.О. Арсірій
http://reyestr.court.gov.ua/Review/44067385
Харківський окружний
адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 квітня 2015 р. № 820/20793/14
Харківський
окружний адміністративний суд у складі:
головуючого
судді - Бадюков Ю.В., суддів:Панченко О.В., Тітов О.М.,
при
секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,
за
участю представника позивача - ОСОБА_3,
представника
відповідача -1 - Жегуліна Ю.М.,
представника
відповідача -2 - Лічман О.В.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну
справу за позовом
ОСОБА_6до
Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на
ліквідацію публічного акціонерного товариства "КБ "УФС"
Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осібпро
визнання протиправними рішень, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні
дії,-В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_6
(далі по тексту - позивач, ОСОБА_6.), звернулася до Харківського окружного
адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування
вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "КБ
"УФС" Гончарова Сергія Івановича (далі по тексту - відповідач-1
Уповноважена особа, Гончаров С.І.), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
(далі по тексту - відповідач -2, Фонд), в якому, з урахуванням змінених
позовних вимог, просить суд:
визнати
протиправною відмову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних
осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова Сергія Івановича у включенні даних
ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_2, виданий Баришівським
РВ ГУ МВС України в Київській області 10.08.2011 р., адреса проживання: АДРЕСА_1) до Повного
переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ
«КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування
вкладів фізичних осіб за Договором №43690 від 03.07.2014 року банківського
вкладу (депозиту) «Планер»;
визнати
протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних
осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова Сергія Івановича про визнання
нікчемним Договору №43690 від 03.07.2014 року банківського вкладу (депозиту)
«Планер», укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ «КБ «УФС», оформлене наказом №6 від
18.11.2014 р. «Про визнання нікчемними транзакцій та правочинів» (згідно
Переліку до наказу);
скасувати
наказ №6 від 18.11.2014 р. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «УФС» Гончарова Сергія Івановича «Про
визнання нікчемними транзакцій та правочинів» в частині визнання нікчемним
Договору №43690 від 03.07.2014 року банківського вкладу (депозиту) «Планер»,
укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ «КБ «УФС»;
зобов'язати
Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ
«КБ «УФС» Гончарова Сергія Івановича (АДРЕСА_2) включити дані ОСОБА_6
(ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_2, виданий Баришівським РВ ГУ
МВС України в Київській області
10.08.2011 р., адреса проживання: АДРЕСА_1) до Повного переліку
вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «УФС»
за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором №43690 від
03.07.2014 року банківського вкладу (депозиту) «Планер»;
зобов'язати
Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ
«КБ «УФС» Гончарова Сергія Івановича (АДРЕСА_2) надати до Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за
рахунок ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_2, виданий
Баришівським РВ ГУ МВС України в Київській області 10.08.2011 р., адреса
проживання: АДРЕСА_1), яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за
вкладами в ПАТ «КБ «УФС» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
зобов'язати
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016, м. Київ, бульв.
Т. Шевченка, 33-Б) здійснити відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_6
(ідентифікаційний номер НОМЕР_1; паспорт НОМЕР_2, виданий Баришівським РВ ГУ
МВС України в Київській області 10.08.2011 р., адреса проживання:
АДРЕСА_1) згідно до
Договору №43690 від
03.07.2014 року банківського
вкладу (депозиту) «Планер» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Свої
позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем - 1 протиправно прийнято
рішення про відмову у включенні даних ОСОБА_6 до повного переліку вкладників,
які мають право на відшкодування коштів за вкладами, що порушує права позивача.
Представник
позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному
обсязі, та просив їх задовольнити.
Відповідачі
до суду подали письмові заперечення в яких, посилаючись на те, що уповноважена
особа Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" правомірно
та обґрунтовано не включила позивача в Перелік вкладників, визнавши Депозитний
договір нікчемним, оскільки даний договір порушує публічний порядок
відшкодування грошових коштів вкладникам неплатоспроможних банків, встановлений
Законом про СГВФО, і суперечать інтересам держави і суспільства.
В
судовому засіданні представники відповідачів проти позову заперечили в повному
обсязі та просили його задовольнити з підстав, зазначених у письмових
запереченнях.
Суд,
вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі
докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального
права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та
мотивів.
03.07.2014
року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Український
фінансовий світ» (далі за текстом - ПАТ «КБ «УФС») та ОСОБА_6 був укладений
договір №43690 банківського вкладу (депозиту) «Планер» (далі за текстом -
Договір №43690). Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору ПАТ «КБ «УФС»,
в особі начальника відділення №2 у м. Донецьку Зарочинцевої Олени Василівни,
приймає від вкладника грошові кошти в сумі 16724,17 доларів США у тимчасове
строкове користування на строк до 08.08.2014 р. Згідно до п.1.2. Договору
процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 8.00 процентів річних.
Датою
внесення грошових коштів Вкладником є лата надходження грошових коштів на
вкладний (депозитний) рахунок в Банку №26307000020007.388 (п. 1.3. договору).
Підпунктом
2.3.1 договору, зокрема встановлено, що вкладник зобов'язується протягом трьох
днів з лати укладання цього договору внести готівкою або безготівковим шляхом
суму вкладу на вкладний (депозитний) рахунок. Внесення суми вкладу оформлюється
відповідним розрахунково-касовим документом, який підтверджує внесення (перерахунок) грошових коштів та
зберігається у вкладника.
Іншого
порядку внесення суми вкладу зазначеним договором не передбачено, додаткові
угоди щодо вказаного договору відсутні.
Всупереч
п. 1.1. та п.п. 2.3.1 зазначеного договору, згідно платіжного доручення №
ТR.57988.1104.85 від 03.07.2014 р. банк перевів грошові кошти з депозитного рахунку
громадянина ОСОБА_9 № НОМЕР_3, який був відкритий у ПАТ «КБ «УФС» на користь
ОСОБА_6, грошові кошти в сумі 16724,17 доларів США (198032, 72 грн.) на
вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_4, з призначенням платежу
"Перерахування грошових коштів на депозитний договір № 43690 від
03.07.2014 р. ОСОБА_6».
Також
судом встановлено, що на підставі постанови Правління НБУ № 491 від 14.08.2014
р. та рішення виконавчої дирекції Фонду
гарантування № 69
від 14.08.2014 р. ПАТ
«КБ «УФС» було визнано неплатоспроможним та з 15.08.2014 р. в ньому було
запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено Уповноважену особу Фонду
гарантування на тимчасову адміністрацію ПАТ "КБ "УФС" -
Гончарова С.І.
Відповідно
до постанови Правління НБУ № 717 від 10.11.2014 р. та рішення виконавчої
дирекції Фонду гарантування № 119 від 13.11.2014 р. з 13.11.2014 р. у ПАТ
"КБ "УФС" відкликано банківську ліцензію, розпочато процедуру
ліквідації банку, Уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ
"КБ "УФС" призначено Гончарова C.І.
У
відповідності до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування
вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23.02.2012 (надалі також Закон №
4452-VI) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду
зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених
(укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової
адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів),
що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Зокрема,
Уповноваженою особою Фонду було вжито заходів щодо виявлення правочинів, які
мають ознаки нікчемних (недійсних). Для чого наказом від 30.10.2014 р. №34 було
створено Комісію щодо визнання нікчемними правочинів (договорів) банківських
вкладів (депозитів). За результатами роботи вказаної Комісії 10.11.2014 було
складено протокол, яким запропоновано Уповноваженій особі Фонду на ліквідацію
визнати нікчемними правочини (договори) вкладів (депозитів), перелік яких
наведено в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Протоколу. З урахуванням
висновків Комісії та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб № 237/14 від 18.11.2014, Уповноваженою особою на ліквідацію ПАТ
"КБ "УФС" наказом від 18.11.2014 № 6 було визнано нікчемними
правочини (договори), згідно переліку.
Таким
чином, під час перевірки було встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на
ім'я позивача, надійшли внаслідок так званого "дроблення" (розподілу)
грошових коштів, що зберігалися на рахунку іншого клієнта, який володів
значними коштами. Зокрема, в платіжному дорученні платником вказаний ОСОБА_9.
Проте,
така операція прямо суперечить пункту 10.19 «Інструкції про порядок відкриття,
використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» № 492 від
12.11.2003 р.
Згідно
п. 10.19. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у
національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління
Національного банку України від 12 листопада 2003 р. N 492, на вкладний
(депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи - резидента
зараховуються:
готівкова
валюта внесена/переказана власником рахунку;
валюта,
перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку
в іноземній валюті;
валюта
від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з
обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з
питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу;
кошти,
перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено
договором банківського вкладу;
нараховані
проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено
договором.
Згідно п. 10.20.
цієї ж Інструкції, з
вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи - резидента в іноземній валюті за
розпорядженням вкладника або за його
дорученням кошти повертаються
шляхом:
виплати
готівкою;
виплати
платіжними документами;
перерахування
на власний поточний або власний вкладний (депозитний) рахунок в іноземній
валюті.
Таким
чином, при здійсненні вищезгаданої банківської операції було порушено приписи
нормативно-правових актів НБУ, а сама операція є незаконною. ОСОБА_6 не могла
отримати на свій вкладний (депозитний) рахунок переказ з іншого вкладного
(депозитного) рахунку, який їй не належить. Так само і ОСОБА_9 не міг отримати
кошти зі свого вкладного (депозитного) рахунку шляхом перерахування суми вкладу
на інший вкладний (депозитний) рахунок, який йому не належить.
Як
встановлено під час судового розгляд справи у ОСОБА_9 було декілька рахунків
(зокрема вкладних), загальний розмір коштів на яких перевищують обмежену
гарантовану державою суму відшкодування 200000,00 грн. Інформація про стан
рахунку ОСОБА_9 становить банківську таємницю в розумінні ст. ст. 60-62 Закону
України "Про банки і банківську діяльність".
Положеннями
Закону № 4452-VI не визначено чітко визначеного порядку дій, згідно якого
уповноважена особа має дотримуватись процедури щодо визнання правочинів
нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі в силу своєї правової природи та
норми закону, а не через те, що його необхідно визнавати таким. Нікчемність
правочину достатньо лише встановити. Саме тому, у Законі і зазначено, що
Уповноважена особа забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких,
які є нікчемними.
У
зв'язку з цим, представника позивача листом від 17.12.20014 року №001/1304 було
поінформовано, що договір банківського вкладу між ПАТ "КБ "УФС"
від 03.07.2014 № 43690 є нікчемним відповідно до положень ст. 38 Закону №
4452-VI та в силу ст. 228 Цивільного кодексу України.
Суд
зазначає, що нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові
та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних
осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а
також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України,
визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних
банків з ринку і ліквідації банків є Закон України "Про систему
гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 р. № 4452 (надалі Закон
№4442).
Порядок
відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок
здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в
межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду, визначено в
Положенні про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб
коштів за вкладами, затвердженого рішенням №14 Виконавчої дирекції Фонду
(надалі - Положення №14).
Відповідно
до 4.1 та ч.2 ст.4 Закону №4452 (в редакції чинній на момент виникнення
правовідносин) основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи
гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з
ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим
Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи
щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про
відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру
виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення
тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і
зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або
створення та продаж перехідного банку.
Так
частиною 1 ст.26 Закону №4452 передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику
банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі
вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення
Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування
коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно
від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування
коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду
не, мас права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування
коштів за вкладами.
Зокрема,
відповідно до положень ч. 4 ст. 38 Закону № 4452 Уповноважена особа Фонду
протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє
сторони за договорами, назначеними
частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та
вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
В
той же час суд зазначає, що даними нормами Закону не передбачено ніяких дій,
які необхідно вчинити уповноваженій особі, для визнання правочинів нікчемними.
Правочин є нікчемним сам по собі, а не через те. що його необхідно визнавати
таким. Нікчемність правочину достатньо лише виявити, У Законі зазначено, що
уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення
таких, які вже є нікчемними. Інакше кажучи, уповноважена особа не визнає
правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечую таке виявлення га фіксує
даний факт.
Вказана
позиція щодо нікчемності правочину повністю узгоджуються з вимогами Цивільного
кодексу України.
Відповідно
до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його
недійсність прямо не встановленазаконом або якщо він не визнаний судом
недійсним.
Підставою
недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною
(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою га шостою
статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Загальні
вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею
203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може
суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також
інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє
правочнн, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення
учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин мас бути
спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно
до положень ст. 215 Цивільного кодекс} України недійсним б правочин, якщо його
недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання
такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим
Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно
до частин 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що
порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних
прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або
юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади,
незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є
нікчемним.
Також
як вбачається з матеріалів справи, підписи ОСОБА_6, які містяться у договорі № 43690 банківського вкладу
(депозиту) «Планер» від 03.07.2014 року,
паспорту ОСОБА_6 та угоді про надання правової допомоги від 02.12.2014
року є різними.
Виходячи
з вище викладеного суд приходить до висновку, що вказані обставини свідчать про
те, що позивач не вносив готівки до каси, операції виконувались за домовленістю
іншого вкладника цього банку, який подрібнював свій вклад з працівниками банку.
В
свою чергу і робоча комісія прийшла до висновку, що вказані дії відбувались з
мстою отримати кошти не від банку і не за рахунок банку, який в той момент вже
не міг виконувати свої зобов'язання перед вкладниками щодо повернення належних
їм коштів, а отримати кошти від Фонду, тобто за рахунок державних коштів. За
таких обставин витрати Фонду значно збільшуються без будь яких законних на те
підстав.
Враховуючи
зазначені обставини, суд вважає обґрунтованими доводи Уповноваженої особи
Фонду, що оскільки реальних коштів позивачем не вносилось, про що було відомо
працівникам банку, то укладання договору та проведення фінансових операцій щодо
зарахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я позивача, погіршувало
фінансове становище банку і сприяло приведенню банку до неплатоспроможності.
До
того ж. проведення вище описаних дій надавало можливість власнику вкладу,
розмір якого значно перевищує суму 200 000 гривень, отримати суму повністю, без
будь яких обмежень, що є наданням переваг цьому вкладнику перед іншими
кредиторами.
Відповідно
до ч. 3 ст. 38 Закону №4452 правочнни (у тому числі договори)
неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1)
банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв па себе зобов'язання без
встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій.
відмовився від власних майнових вимог;
2)
банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання,
внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових
зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3)
банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у
користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими
або вищими від звичайних (якщо оплата па 20 відсотків і більше відрізняється
від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або
зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4)
банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у
день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала, вартість майна;
5)
банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання,
факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому,
ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки
і банківську діяльність";
6)
банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг
(пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми
документами банку;
7)
банк уклав правочини (у тому числі договорю, умови яких передбачають платіж чи
передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо
не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку ;
Враховуючи
зазначене, суд приходить до висновку, що Уповноваженою особою Фонду правомірно
винесено оскаржувані рішення, визнано договір нікчемним, не включено позивача
до переліку вкладників, і як наслідок Фондом не включено позивача до загального
реєстру вкладників і не відшкодовано кошти за рахунок Фонду, а отже позовні
вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Відповідно
до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України,
кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та
заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В
адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності
суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого
рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує
проти адміністративного позову.
Матеріалами
справи підтверджується правомірність дій відповідачів, а відтак відсутні
підстави для задоволення позову.
Керуючись
ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного
судочинства України, суд, -
П
О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного
позову ОСОБА_6 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ліквідацію публічного акціонерного товариства "КБ "УФС"
Гончарова Сергія Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання
протиправними рішень, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії -
відмовити в повному обсязі.
Постанова
може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного
адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом
подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі
застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття
постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти
днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після
закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У
разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає
законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті
апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками
апеляційного провадження.
Головуючий
Суддя Бадюков Ю.В.
Судді Панченко
О.В.
Тітов О.М.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43821133
Отправить комментарий