02 июля 2015

Мечта работодателя

Решение от 22 апреля 2015 г. по делу № 6-7005св14 можно назвать знаковым для практики применения трудового права. Суд признал допустимым применение корпоративных стандартов поведения, которые не в полной мере соответствуют КЗоТ Украины.

Спор возник по факту увольнения торгового представителя компании за нарушение трудовой дисциплины. Сотрудник систематически нарушал положения корпоративных принципов компании, действовал вразрез с интересами работодателя, поэтому был уволен за систематическое нарушение трудовой дисциплины. Суд подтвердил законность действий по увольнению истца.
Напомним, в Древнем Риме у раба не было своей одежды, он носил исключительно то, что ему выдавал хозяин. В Средневековой Европе крестьянам-мужчинам не разрешали носить штаны. Это считалась исключительно дворянской привилегией, а крепостным оставались юбка и платья. Сейчас с этим проще. Ведь появился корпоративный дресс-код.
Проще стал и надзор за работниками. Современные методы повышения производительности не идут ни в какое сравнение с надсмотрщиками и управляющими.
Ждем включения в корпоративные стандарты традиции класть в могилу к владельцу бизнеса любимых сотрудников.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2015 року                                      м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Іваненко Ю.Г., Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», третя особа: генеральний директор ТОВ «АТ Каргілл» Ганевич Міхаіл, про визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення та про звільнення з роботи незаконними, зобов'язання змінити підстави звільнення та внести відповідні зміни до трудової книжки, проведення повного розрахунку, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 19 вересня 2001 року він працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (далі - ТОВ «АТ Каргілл») на посаді регіонального представника в Харківській області, а 15 вересня 2011 року був переведений на посаду торгівельного представника у Харківській та Сумській областях.
Наказом від 10 вересня 2012 року № 75-П він був попереджений про звільнення з 19 листопада 2012 року у зв'язку зі скороченням штату.
25 жовтня 2012 року на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а 09 листопада 2012 року ОСОБА_4 звільнено з причин систематичного невиконання ним без поважних причин трудових обов'язків.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом та просив суд визнати незаконним наказ про накладення дисциплінарного стягнення; визнати незаконним наказ про звільнення з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, зобов'язати ТОВ «АТ Каргілл» змінити формулювання причин звільнення на ст. 38 КЗпП України тобто звільнення за власним бажанням, та внести відповідні зміни у трудову книжку; стягнути з ТОВ «АТ Каргілл» на його користь: суму нарахованих та невиплачених бонусів у розмірі 4 000 дол. США, середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8 216 грн 04 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 8 216 грн 04 коп., моральну шкоду в сумі 30 тис. грн та витрати на правову, допомогу в сумі 3 тис. грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2013 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2014року, оскільки вони законні та обґрунтовані.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до трудового договору від 19 вересня 2001 року ОСОБА_4 прийнятий у Закрите акціонерне товариство «АТ Каргілл» на посаду регіонального представника торгівельного відділу у Харківській області з випробувальним терміном 3 місяці.
На підставі наказу від 01 липня 2011 року № 57-П він був переведений на посаду представника торговельного відділу у Харківській та Сумській областях.
10 вересня 2012 року ОСОБА_4 було попереджено про звільнення із займаної посади з 19 листопада 2012 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату.
Наказом від 10 вересня 2012 року № 77-П ОСОБА_4 зобов'язано повернути підприємству службовий автомобіль та мобільний телефон, що були в його використанні. ОСОБА_4 відмовився від підпису про ознайомлення з зазначеними документами, про що складений відповідний акт.
25 жовтня 2012 року наказом № 92-П ОСОБА_4 було оголошено догану за порушення умов трудового договору та посадової інструкції -укладення контрактів з компанією, власником якої є його син ОСОБА_6
Наказом від 08 листопада 2012 року № 102-П відмінено дію наказу від 10 вересня 2012 року № 75-П про скорочення чисельності працівників та внесення змін до штатного розкладу і визнано недійсними накази від 10 вересня 2012 року № 76-П про попередження працівників про скорочення чисельності працівників, № № 77-П, 78-П року про повернення службових автомобіля та телефону, від 28 вересня 2012 року № 84-П про виконання посадових обов'язків.
09 листопада 2012 року наказом № 103-K ОСОБА_4 звільнений із займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Від підпису про ознайомлення з наказом позивач відмовився.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «АТ Каргілл» є підприємством з іноземними інвестиціями, яке в своїй діяльності керується статутом, затвердженим загальними зборами•засновників, протокол від 23 березня 2012 року № 13, керівними принципами, що не протирічить вимогам ч. 2 ст. 3 КЗпП України.
19 травня 2006 року, 27 червня 2012 року, 25 жовтня 2012 року позивач ознайомився з відповідними керівними принципами, серед яких неможливість роботи з компаніями, якими володіють родичі, оскільки це створює конфлікт інтересів.
Факт належності ПП «Агропродукт», ПП «АПК Агро-продукт» та ТОВ «СП Агроекспорт» його родичам та укладення контрактів ТОВ «АТ Каргілл» з цими підприємствами позивачем не оспорюється.
Доводи ОСОБА_4 щодо порушення судами попередніх інстанцій ст. 148 КЗпП України під час оцінки обставин застосування до нього дисциплінарного стягнення на підстави наказу від 25 жовтня 2012 року № 92-П не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи касаційним судом, оскільки позивача неодноразово було ознайомлено із керівними принципами компанії щодо конфлікту інтересів компанії та співробітників. Однак, аналітиком компанії у жовні 2012 року виявлено родинні зв'язки позивача та власника компаній ПП «АГРО-ПРОДУКТ» та ПП «АПК АГРО-ПРОДУКТ», з якими узгоджувалися на підписувалися контракти ОСОБА_4 після роз'яснення останньому про неможливість роботи з компаніями, якими володіють родичі, оскільки це створює конфлікт інтересів.
Позивач продовжував працювати з вказаними компаніями, чим свідомо порушував вказівки керівництва та керівні принципи компанії.
Що стосується доводів особи, яка подала скаргу у частині незаконності звільнення позивача з причин систематичного невиконання без поважних причин трудових обов'язків, то вони спростовуються матеріалами справи, так як після накладення дисциплінарного стягнення, позивач у поясненнях повідомив керівництво лише про контракти з двома компаніями його сина, та не повідомив керівництво про укладення контрактів з компанією ТОВ «СП АГРОЕКСПОРТ», де працює його дочка. Таким чином, суди попередній інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для звільнення позивача на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України позивачем було подано вже після ознайомлення із наказом про його звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, а тому доводи касаційної скарги ОСОБА_4 у цій частині також не знайшли свого підтвердження.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Ю.Г. Іваненко  Є.П. Євграфова   І.М. Завгородня
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43832313



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22ц/790/194/14
Справа № 2024/10143/2012           Головуючий 1 інстанції Проценко Л.Г.
Категорія: трудові                         Доповідач: Сащенко І.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня  2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого                   - Сащенко І.С.
суддів:                             -  Овсяннікової А.І., Довгаль А.П.,
при секретарі                 -  Мерзлікіної А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 14 жовтня  2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», третя особа - генеральний директор ТОВ «АТ Каргілл» Ганевич Міхаіл про визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення та про звільнення з роботи незаконними, зобов'язання змінити підстави звільнення та внести відповідні зміни до трудової книжки, проведення повного розрахунку, виплати середнього заробітку за час  затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2012 року ОСОБА_3   звернувся до суду з позовом до ТОВ «АТ Каргілл», третя особа - генеральний директор ТОВ «АТ Каргілл» Ганевич Міхаіл про визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення та про звільнення з роботи незаконними, зобов'язання змінити підстави звільнення та внести відповідні зміни до трудової книжки, проведення повного розрахунку, виплати середнього заробітку за час  затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що з 19.09.2001 року він працював у ТОВ «АТ Каргілл» на посаді регіонального представника в Харківській області, а 15.09.2011року був переведений на посаду представника торгівельного у Харківській та Сумській областях. Наказом №75-П від 10.09.2012 року він був попереджений про звільнення з 19.11.2012 року у зв'язку зі скороченням штату, 25.10.2012 року на нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а 09.11.2012 року - звільнено з причин систематичного невиконання ним без поважних причин трудових обов'язків. Просив визнати незаконним наказ №92-П від 25.10.2012 року про накладення дисциплінарного стягнення; визнати незаконним наказ №103-П від 09.11.2012 року про звільнення з роботи; зобов'язати ТОВ «АТ Каргілл» змінити формулювання причин звільнення на ст.38 КЗпП України - тобто звільнення за власним бажанням, та внести відповідні зміни у трудову книжку; стягнути з ТОВ «АТ Каргілл» на його користь: суму нарахованих та невиплачених бонусів у розмірі 4000 доларів США, середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8216,04 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 8216,04 грн., моральну шкоду в сумі 30000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.
В  судовому засіданні ОСОБА_3 та його представники  позов підтримали у повному обсязі
Представник відповідача TOB «AT Каргілл» проти задоволення позову заперечував.
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 14 жовтня  2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що звільнення з займаної посади проведено власником з порушенням трудового законодавства, до цього часу не виплачені бонуси за попередню роботу.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не  підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.     
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що звільнення останнього з займаної посади було проведено керівництвом ТОВ з додержанням вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для  визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення та про звільнення з роботи незаконними.
Вказаний висновок суду судова колегія апеляційного суду вважає вірним.
Встановлено,  що відповідно до трудового договору від 19.09.2001 року ОСОБА_3 прийнятий у ЗАТ «АТ Каргілл» на посаду регіонального представника торгівельного відділу у Харківській області з випробувальним терміном 3 місяці (т. 1 а.с. 11).
На підставі наказу №57-П від 01.07.2011 року він переведений на посаду представника торговельного відділу у Харківській та Сумській областях.
10.09.2012 року ОСОБА_3 було попереджено про звільнення із займаної посади з 19.11.2012 року за ст.40 п.1 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату. Наказом №77-П від 10.09.2012 року ОСОБА_3 зобов'язано повернути підприємству службовий автомобіль та мобільний телефон, що були в його використанні (т.1 а.с.12,13,103).
ОСОБА_3 відмовився від підпису про ознайомлення з зазначеними документами, про що складений відповідний акт (т.1.а.с. 69,70).
Наказом по підприємству №102-П від 08.11.2012 року було відмінено дію наказу №75-П від 10.09.2012 року про скорочення чисельності працівників та внесення змін до штатного розкладу і визнано недійсними накази №76-П від 10.09.2012 року про попередження працівників про скорочення чисельності працівників, №77-П та 78-П від 10.09.2012 року про повернення службових автомобіля та телефону, №84-П від 28.09.2012 року про виконання посадових обов'язків.
09.11.2012 року на підставі наказу №103-К ОСОБА_3 звільнений з займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором за п. З ст.40 КЗпП України (т.1 а.с.23).
Відповідно до ч. 2 ст. З КЗпП України особливості праці членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.
Згідно до п. 3.3. Статуту ТОВ «АТ Каргілл», затвердженого загальними зборами засновників протокол № 13 від 23.03.2012р. товариство є підприємством з іноземними інвестиціями. Пунктом 14.1 цього Статуту передбачено, що з дотриманням політики або рішень, які можуть періодично прийматися загальними зборами учасників, Генеральний директор визначає згідно чинного законодавства України кількість працівників, а також питання найму і звільнення працівників, компенсацій, умов праці, матеріального заохочення, робочого часу, відпусток і соціального страхування. Умови найму персоналу товариства можуть визначатися письмовими трудовими угодами за рішенням Генерального директора або будь-якого Члена дирекції, (т.2 а.с.51,64) У зв'язку з цим суд приймає до уваги наявні у матеріалах справи керівні принципи компанії Каргілл як доказ наявності обов'язку кожного працівника ТОВ «АТ Каргіл» додержуватися і неухильно їх виконувати.
Одним із керівних принципів компанії Каргілл, який діяв у відповідача, є принцип, відповідно до якого, співробітники Каргілл не можуть бути втягнуті у ситуації, які породжують конфлікт інтересів компанії і співробітника. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
19.05.2006 р., 27.06.2012 р., 25.10.2012 р. позивач ознайомлювався з відповідними керівними принципами під розпис, (т.1 а. с. 126-130)
ОСОБА_4 докладною запискою від 24.10.2012р. повідомляє генерального директора ТОВ «АТ Каргілл» про виявлення аналітиком ОСОБА_5 родинних зв'язків ОСОБА_3 та власника компаній ПП «АГРО-ПРОДУКТ» та ПП «АПК АГРО-ПРОДУКТ» ОСОБА_6. Контракти узгоджувалися та підписувалися ОСОБА_3 після 27.06.2012р., незважаючи на додаткові роз'яснення керівних принципів Каргілл. Тобто ОСОБА_3, якому було роз'яснено про неможливість роботи з компаніями, якими володіють родичі, оскільки це створює конфлікт інтересів, після 27.06.2012р. продовжував працювати з такими компаніями, чим свідомо порушував вказівки керівництва та керівні принципи компанії.(т. 1 а.с.94).
Як вбачається з пояснень ОСОБА_3 від від 27.06.2012 р. та 25.10.2012р. його син є засновником ПП «АГРОПРОДУКТ», яке повернуло кошти компанії, та про сина засновника знали ОСОБА_17 та ОСОБА_18. Його сім'я та сім'я сина мешкає і забезпечується окремо. З компанією «АПК АГРОПРОДУКТ» він співпрацює з 28.09.2010р. по 27.09.2012р. та в роботі принципів «Каргіл» не порушував, (т.1 а. с. 110-114)
25.10.2012р. ОСОБА_3 підписав додаткову угоду до трудового договору щодо керівних принципів Каргілл. (т.1 а.с.17). Того ж дня, наказом № 92-П ОСОБА_3 було оголошено догану та повторно повідомлено про необхідність виконання керівних принципів Каргілл, в т.ч. щодо уникнення ситуацій конфлікту інтересів щодо залучення безпосередньо чи через інших співробітників, родичів, або компаній якими володіють родичі або компаній у яких родичі займають керівні посади, в якості постачальників або вести з ними іншу комерційну діяльність від імені компанії Каргіл. Накладення дисциплінарного стягнення вмотивовано тим, що позивач в порушення трудового договору і посадової інструкції після усного попередження про неприпустимість, відповідно до керівних принципів Каргілл, роботи з компаніями, якими володіють родичі, після 27.06.2012р. до жовтня 2012р. укладав контракти з компанією ПП «АПК Агро-Продукт», власником якої є його син ОСОБА_6, що було виявлено 03.10.2012р. Підставою для видання наказу є доповідна записка фінансового директора торгівельних операцій ОСОБА_4 від 24.10.2012р. (т.1 а.с.16,106)
ОСОБА_4 докладною запискою від 05.11.2012р. повідомляє генерального директора ТОВ «АТ Каргілл» про виявлення родинних зв'язків ОСОБА_3 та власниці компанії ТОВ «СП АГРОЕКСПОРТ» ОСОБА_7, яка є його дочкою. Контракти укладалися протягом з 22.10.2010р. до 26.09.2012р. та підписувалися останніми. 25.10.2012р. ОСОБА_3 було нагадано про необхідність сумлінно виконувати трудові обов'язки та принципи Каргіл, про заборону залучення в якості поставщиків компанії, якими володіють чи керують родичі та необхідності повідомити про всі такі компанії. В її присутності, а також в присутності ОСОБА_8, ОСОБА_9. та ОСОБА_10 ОСОБА_3 повідомив, що крім ПП «АГРО-ПРОДУКТ» та ПП «АПК АГРО-ПРОДУКТ» його родичі будь-якими компаніями не володіють та керівниками не є, та з такими компаніями він не працював. Тобто ОСОБА_3 навмисно приховано факт співробітництва з ТОВ «СП АГРОЕКСПОРТ» чим порушено трудові обов'язки, (а.с. т.1 а.с.91).
При проведенні перевірок у 2012р. у ОСОБА_3 було витребувано пояснення щодо укладення договорів з фірмами, засновниками чи керівниками яких є його родичі. У своєму поясненні від 25.10.2012р. ОСОБА_3 вказав лише дві фірми свого сина. Як вбачається з пояснень ОСОБА_3 від 09.11.2012р., він зазначив не всіх клієнтів, які є його родичами, та забув сповістити, що в фірмі «Агроекспорт» працює донька - ОСОБА_7 (т.1 а.с.109,114).
Умовами трудового договору та Додатковою угодою до трудового договору від 25.10.2012р. обумовлено виконання працівником окрім правил внутрішнього трудового розпорядку необхідність дотримання Керівних принципів Каргілл та посадової інструкції, які передбачають певні особливості виконання посадових обов'язків працівником у випадку виникнення конфлікту інтересів. Вказана вимога закріплена і у посадовій інструкції ОСОБА_3 де в гл. IV зазначено, що представник торгівельний у Харківській та Сумській областях несе відповідальність, в т.ч. за невиконання чи неналежне виконання Керівних принципів компанії, (т.1 а.с. 100) При цьому у п.7 Керівних принципів компанії зазначено про недопущення конфлікту інтересів, а у п.6 правил передбачено обов'язок працівника повідомляти про можливість виникнення такого конфлікту.
Відповідно до анкети ОСОБА_3 його сином є ОСОБА_6, а донькою - ОСОБА_11, (т.1.а.с. 73)
Як вбачається з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 23.10.2012р. засновником (учасником) ПП «АГРО-ПРОДУКТ» та ПП «АПК АГРО-ПРОДУКТ» та станом на 06.11.2012р. засновником (учасником) ТОВ «СП АГРОЕКСПОРТ» є ОСОБА_6. Станом на 06.11.2012р. засновником (учасником) ТОВ «СП АГРОЕКСПОРТ» є ОСОБА_6, а керівником юридичної особи - ОСОБА_7, (т.1.а.с. 80,81,83,84,86,87)
Аналітиками компанії були виявлені випадки укладання контрактів ОСОБА_3 з фірмами, власниками чи керівниками яких були його близькі родичі. Однак, після накладення дисциплінарного стягнення ОСОБА_3 не повідомив про співпрацю з фірмою де засновником є його син ОСОБА_6, а керівником донька ОСОБА_7.
Тобто наявним є факт вчинення нового дисциплінарного проступку протягом строку дії попередньо накладеного дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України, розглядаючи спір, суд встановлює фактичні обставини на підставі наданих сторонами письмових, або речових доказів, пояснень свідків чи інших передбачених законом фактичних даних. При цьому за правилами ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог, або заперечень.
Згідно до ч. З ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Наказом № 103-П від 09.11.2012р. ОСОБА_3 було звільнено з роботи з 09.11.2012р. відповідно до п.З ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, посадовою інструкцією та керівними (керуючими) принципами Каргілл. (т.1 а.с. 107-108)
Відповідно до акту від 09.11.2012р. ОСОБА_3 в присутності менеджера по збуту ОСОБА_12, фінансового директора торгівельних операцій ОСОБА_4 та юрисконсульта ОСОБА_10 було запропоновано ознайомитись з наказом № 103-П від 09.11.2012р. про звільнення з роботи та підписати його, але ОСОБА_3 отримавши копію наказу від підпису про ознайомлення з документом відмовився. (т.1.а.с. 67)
Після зазначеного звільнення, 09.11.2012р. позивач подав заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням з виплатою йому бонусів у розмірі 4 000 доларів СІЛА, невиплаченої заробітної плати з 01.07.2012р. в сумі підвищеної на 1056 грн. та винагороди в розмірі п'ятдесят два посадових оклади, (т.1 а.с. 19).
Як вбачається з акту від 09.11.2012р. складеного директором ВК ОСОБА_9. в присутності ст. інспектора ВК ОСОБА_2., бухгалтера по з/п ОСОБА_14 представник торгівельний у Харківській та Сумській областях ОСОБА_3 до відділу кадрів не з'явився. (т.1.а.с. 68)
ОСОБА_3 передав матеріальні цінності ОСОБА_15 14.11.2012р., про що складено відповідний акт. (т. 1 .а. с. 71)
Наказами №09/3-2012-ЗП від 24.09.2012р. та №09/2-2012-ЗП від 24.09.2012р. ОСОБА_3 виплачено одноразову винагороду (премію) за підсумками роботи за рік в період з 01.06.2011р. по 31.05.2012р.у розмірі 20800 грн. та премію у розмірі 1084,03 грн. (т.1 а.с.140, т.2 а.с.42).
Як вбачається з довідок № 10 від 21.01.2013р. № 151 та № 152 від 27.09.2013р. середньомісячна заробітна плата позивача складає 8716,10 грн. Позивачу нараховано до виплати 7579,45 грн. Остаточний розрахунок на нараховану суму був здійснений в день звільнення - 09.11.2012р. (т.1 а.с.133, т.2 а.с.155,156)
Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що  формулювання  причин його звільнення в трудові книжці не перешкоджало його працевлаштуванню, на підставі ч. 3 ст. 235 КЗпК йому має бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу судовою колегією не приймається.
Таким чином, підстав для задоволення позову судовою колегією не встановлено.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи, викладені ОСОБА_16 в апеляційній скарзі, висновок суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 14 жовтня  2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо  до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. 
Головуючий
Судді
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36731529

Комментариев нет:

Отправить комментарий