Согласно
части 1 статьи 121 Хозяйственного процессуального кодекса Украины и статьи 36
Закона Украины «Об исполнительном производстве» при наличии обстоятельств,
затрудняющих исполнение решения или делающих его невозможным, по заявлению
стороны, государственного исполнителя, по представлению прокурора или его
заместителя или по своей инициативе хозяйственный суд, который выдал
исполнительный документ, в исключительных случаях, в зависимости от
обстоятельств дела, может отсрочить или рассрочить исполнение решения,
определения, постановления, изменить способ и порядок их выполнения.
Заявление
в порядке статьи 121 Хозяйственного процессуального кодекса Украины
действительно может стать спасением (образец ниже).
Вместе
с тем, судебная практика свидетельствует о том, что такое заявление должно быть
исключительно хорошо обосновано.
Так,
Хозяйственный суд Луганской области удовлетворил иск ООО «МАКО-Трейдинг» к ПАО
«Алчевский металлургический комбинат» о взыскании долга в сумме 10 287 337 грн.
Ответчик признал иск и просил применить рассрочку в выплате долга сроком на
шесть месяцев. Суд подчеркнул, что должник не освобождается от ответственности
за неисполнение или ненадлежащее исполнение денежного обязательства при любых
обстоятельствах. Согласно части 2 статьи 617 Гражданского кодекса Украины,
нельзя считать случаем, в частности, несоблюдение своих обязательств
контрагентом должника, отсутствие на рынке товаров, необходимых для исполнения
обязательства, отсутствие у должника соответствующих средств. Тяжелое
финансовое состояние также не является основанием рассрочки исполнения решения.
Кроме того, ответчик не предоставил надлежащих доказательств исключительности
обстоятельств для рассрочки исполнения решения и невозможности его исполнения.
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
міста КИЄВА
01030,
м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В
СТЯГУВАЧ:
КП Київської обласної ради «Друкар»
02100,
м. Київ,
БОРЖНИК:
ФОП Холод
02139,
м. Київ,
Справа
№ 910/18498/15
Заява
про розстрочку виконання рішення
суду
Господарським
судом м. Києва на виконання рішення від "09" вересня 2015 р.
Господарського суду міста Києва по справі № 910/18498/15, за позовом Заступника
прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі: 1)
Київської обласної державної адміністрації; 2) Київської обласної ради; 3)
Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» до Фізичної
особи-підприємця Холод про стягнення 118
316,01 грн. було видано судовий наказ про примусове виконання рішення.
Відповідно
до наказу господарського суду з Фізичної особи-підприємця Холод на користь
Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» належить стягнути
заборгованість по орендній платі та відшкодування витрат за комунальні послуги.
Сьогодні
фізична особа-підприємець перебуває у складному фінансовому становищі, що
значно утруднює виконання рішення суду.
Відповідно
до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України та статті
36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що
ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони,
державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю
ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у 10-денний
строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи
його заступника, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може
відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити
спосіб та порядок їх виконання.
Враховуючи
викладене та керуючись статтею 121 ГПК України та статтею 36 Закону «Про
виконавче провадження»,
ПРОШУ:
1.
Розстрочити виконання рішення від "09" вересня 2015 р. Господарського
суду міста Києва по справі № 910/18498/15, за позовом Заступника прокурора
міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі: 1) Київської
обласної державної адміністрації; 2) Київської обласної ради; 3) Комунального
підприємства Київської обласної ради «Друкар» до Фізичної особи-підприємця
Холод про стягнення 118 316,01 грн.
2.
Затвердити такий графік виконання рішення від "09" вересня 2015 р.
Господарського суду міста Києва по справі № 910/18498/15, за позовом Заступника
прокурора міста Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі: 1) Київської
обласної державної адміністрації; 2) Київської обласної ради; 3) Комунального
підприємства Київської обласної ради «Друкар» до Фізичної особи-підприємця
Холод про стягнення 118 316,01 грн.
грудень
2015 року - 1500 (тисяча п’ятсот) гривень
січень
2016 року - 1500 (тисяча п’ятсот) гривень
лютий
2016 року - 1500 (тисяча п’ятсот) гривень
березень
2016 року - 1500 (тисяча п’ятсот) гривень
квітень
2016 року – 1500 (тисяча п’ятсот)
гривень
Додатки:
1.
Копія наказу суду.
2.
Довідка банку про фінансове становище ФОП.
3.
Квитанція про направлення копії заяви КП Київської обласної ради «Друкар».
«___»_____________
2015 р.
донецький апеляційний господарський
суд
Постанова
Іменем України
24.06.2014 справа №913/715/14
Донецький
апеляційний господарський суд у складі
колегії суддів:
головуючого:Марченко
О.А.суддівПопкова Д.О., Радіонової О.О. за участю представників сторін: від позивача: Каліущенко
Д.М. - за довіреністю б/н від 20.01.2014р.від відповідача:Не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного
акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м.
Алчевськ, Луганської області на рішення господарського судуЛуганської області
від05.05.2014р.(повний текст підписано 07.05.2014р.) по справі№913/715/14
(суддя Фонова О.С.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю
"МАКО-ТРЕЙДІНГ", м. Донецьк доПублічного акціонерного товариства
"Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ, Луганської області
простягнення 9 765 811,31 грн.
В
С Т А Н О В И В:
Рішенням
господарського суду Луганської області від 05.05.2014р. у справі №913/715/14
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю
"МАКО-ТРЕЙДІНГ", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства
"Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ, Луганської області
про стягнення заборгованості за Договором № АМК-672-2013-пст від 01.04.2013 р.
в розмірі 10287337,82 грн. з врахування заяви про збільшення розміру позовних вимог-
задоволені повністю.
Публічним
акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат", м.
Алчевськ, Луганська область подана апеляційна скарга, в якій йдеться про
скасування судового рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані
обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду,
не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані
норми матеріального і процесуального права.
Позивач
проти скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні
скарги відмовити, про що зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.
Скаржник
наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився. До суду від
скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги. Дане
клопотання залишається колегією суддів апеляційного господарського суду без
задоволення, оскільки явка представника скаржника в судове засідання не
визнавалась судом обов'язковою, наявних в матеріалах справи документів
достатньо для її розгляду, статтею 102 Господарського процесуального кодексу
України строк розгляду справи судом обмежений.
Зважаючи
на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75
Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за
наявними в ній матеріалами.
Відповідно
до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній
інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій
інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського
процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи
рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої
інстанції.
Згідно
з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний
господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає
законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному
обсязі.
Колегія
суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному
порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних
обставин справи №913/715/14; розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву
на неї; заслухавши пояснення представника позивача; перевіривши застосування
судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про
відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного
акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м.
Алчевськ, Луганської області та скасування рішення господарського суду
Луганської області від 05.05.2014р. у справі №913/715/14 з огляду на наступне
Так,
01.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю
"МАКО-ТРЕЙДІНГ" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством
"Алчевський металургійний комбінат" (Покупець) укладений договір
поставки №АМК-672-2013-пст з протоколом розбіжностей від 01.04.2013 р.,
відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити товар у
кількості та за ціною зазначеною у додатках, специфікаціях, які є невід'ємною
частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його
вартість, відповідно умов цього договору (п.п. 1.1., 1.2. Договору
№АМК-672-2013-пст від 01.04.2013р.).
Розрахунки
за товар здійснюються за цінами, які зазначені у Специфікаціях, доданих до
цього Договору. (п. 2.3. Договору №АМК-672-2013-пст від 01.04.2013р.).
Відповідно
до п 8.5 Договору №АМК-672-2013-пст від 01.04.2013р., в редакції додаткової
угоди № 2 від 17.12.2013, строк дії Договору визначений до 31.12.2014.
Дослідивши
договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов
висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю
правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання
статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.
Відповідно
ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який
здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений
строк (строки) товар у власність покупця для використання його у
підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,
сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується
прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно
ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник
зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -
покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар
(товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За
приписами ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні
положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або
не випливає з характеру відносин сторін.
Зі
змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що сторонами погоджено всі
істотні умови вищевказаного договору, відсутні докази визнання його у
встановленому порядку недійсним. З наведеного витікає, що вищевказаний договір
є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом
3.4 договору №АМК-672-2013-пст від 01.04.2013р. в редакції протоколу розбіжностей
від 01.04.2013р. сторони погодили, що право власності на товар переходить від
постачальника до покупця після підписання між сторонами акта приймання-передачі
товару, оформленого за результатами приймання товару у вантажоодержувача.
Покупець зобов'язаний повернути постачальнику належним чином завірений акт
приймання-передачі товару не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати прибуття
товару на станцію вантажоодержувача.
Постачальник
передає покупцю комплект документів: залізнична накладна при відвантаженні
товару залізничним транспортом; рахунок та податкову накладну постачальника в
одному примірнику; сертифікат якості надається разом з залізничною накладною
(п. 4.2. договору №АМК-672-2013-пст від 01.04.2013р.).
Як
встановлено господарським судом, позивач на виконання умов договору
№АМК-672-2013-пст від 01.04.2013р. поставив, а відповідач за актами приймання-передачі вугільної продукції
№ 9687 від 02.01.2014р., № 9688 від 03.01.2014р., № 9689 від 04.01.2014р., №
9690 від 06.01.2014р., №9906 від 18.01.2014р., № 9907 від 19.01.2014р., № 9908
від 20.01.2014р., № 9934 від 21.01.2014р., № 9957 від 22.01.2014р., № 9958 від
23.01.2044р. та № 9993 від 24.01.2014р. отримав товар загальною вартістю
10287337,82 грн.
Фактичне
отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом
представника відповідача на зазначених актах приймання-передачі вугільної
продукції в графі „прийняв" та печаткою підприємства, а отже прийнятий
відповідачем без заперечень. Крім того, факт отримання товару не спростовано
відповідачем.
Згідно
п. 2.4. договору №АМК-672-2013-пст від 01.04.2013р. розрахунок покупця з
постачальником за отриманий товар здійснюється банківським переказом грошових
коштів у сумі, яка дорівнює вартості отриманої партії на розрахунковий рахунок
Постачальника на протязі 30-ти календарних днів з моменту отримання платіжних
документів на оплату.
На
сплату отриманого товару позивачем відповідачу виставлялись відповідні
рахунки-фактури, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними у двосторонньому порядку
та скріпленими печатками підприємств світлокопіями реєстрів передачі
документів.
За
приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні
встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей
строк (термін).
Відповідно
до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття
або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами
цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Господарським
судом встановлено, що відповідач вартість отриманої продукції не оплатив, у зв'язку з чим
зобов'язання відповідача щодо оплати 10287337,82 грн. залишились не виконаними.
Згідно
вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу
України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням
у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана
вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,
виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної
дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
(ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття
174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання
можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом,
а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким
чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши
поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої
зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з
чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась
заборгованість в розмірі 10287337,82 грн.
Виходячи
з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на
суму 10287337,82 грн., Публічним акціонерним товариством "Алчевський
металургійний комбінат", м. Алчевськ, Луганської області допущено
порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193
Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань.
Тому, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 10287337,82
грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.
Крім
того, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками
місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення
заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду з огляду на таке.
Відповідно
до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності
обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за
заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин
справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови,
змінити спосіб та порядок їх виконання.
Зазначена
стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності
яких господарський суд може розстрочити
виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при
наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на
виконання судового рішення.
Як
вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі
про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному
випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи
ускладнюють виконання рішення.
Підставою
для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть
бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його
неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи
питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку
виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси
сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору,
наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При
цьому господарський суд повинен враховувати також можливі негативні наслідки
для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо
встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і
для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Тому
суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43
ГПК України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи
унеможливлюють його виконання, господарський суд має право розстрочити
виконання рішення чи постанови.
Згідно
зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами
та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно
до ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які
мають значення для справи.
Як
вбачається з матеріалів справи, звернення позивача до суду з позовною заявою
зумовлено невиконанням відповідачем умов договору АМК-672-2013-пст від
01.04.2013р. щодо оплати вартості товару, внаслідок чого за відповідачем
утворилась заборгованість, розмір якої становить 10287337,82 грн.
Відповідач
заяву про розстрочку виконання рішення суду обґрунтовує нестабільністю
виробництва, відсутністю заказів на збут металопродукції, зниження об'ємів
реалізації товарів та зміни курсів валют, що, за твердженням скаржника,
унеможливлює виконання рішення суду у даній справі.
Проте,
самі лише наведені скаржником доводи не можуть бути обставинами, що роблять
неможливим або ускладнюють виконання рішення суду у спосіб, встановлений
рішенням, та в строки, визначені чинним законодавством України.
Крім
того, заявником взагалі не надано суду доказів на підтвердження винятковості
вказаних у заяві обставин, та наявність підстав для розстрочення виконання
законного рішення суду, як то: нестабільність виробництва, відсутність заказів
на збут металопродукції, зниження об'ємів реалізації товарів та вчиненням заявником
будь-яких дії з метою усунення вказаних обставин.
Отже,
враховуючи негативні фінансові наслідки для позивача, зумовлені невиконанням
відповідачем зобов'язань; наявність інфляційних процесів в економіці у період
неналежного виконання зобов'язання; відсутність реальних доказів, що
підтверджують можливість виконання рішення суду у визначені відповідачем у
заяві строки, колегія суддів вважає правомірним висновком суду першої інстанції
про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Таким
чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.
43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх
сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Твердження
скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм
законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з
чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту
колегія суддів не вбачає.
Зокрема,
скаржник посилається на відсутність правових підстав для задоволення позову
зважаючи, що строк оплати вартості товару не настав у зв'язку з неотриманням
ним платіжних документів, які відповідно до умов договору є підставою для оплати,
не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки передача позивачем
відповідачу документів для оплати, передбачених п. 4.2. договору,
підтверджується реєстрами передачі документів, підписаними у двосторонньому
порядку та скріпленими печатками підприємств. Світлокопії вказаних реєстрів
долучені до матеріалів справи.
Рішення
господарського суду Луганської області з урахуванням мотивів, зазначених
апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному
законодавству.
Доводи,
наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи
наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла
висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 05.05.2014р. у
справі №913/715/14 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді
в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що
відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому
залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній
мотивами - без задоволення.
Відповідно
до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті
державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по
справі.
Керуючись
ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу
України, Донецький апеляційний
господарський суд,-
П
О С Т А Н О В И В :
Апеляційну
скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний
комбінат", м. Алчевськ, Луганської області залишити без задоволення.
Рішення
господарського суду Луганської області від 05.05.2014р. у справі №913/715/14
залишити без змін.
Постанова
набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого
господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний
господарський суд протягом двадцяти днів.
У
судовому засіданні 24.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини
постанови.
Повний
текст постанови підписано 24.06.2014р.
Головуючий О.А. Марченко
Судді: Д.О. Попков
О.О.
Радіонова
http://reyestr.court.gov.ua/Review/39505801
Отправить комментарий