Согласно
Закону Украины "О моратории на взыскание имущества граждан Украины,
предоставленного в качестве обеспечения кредитов в иностранной валюте" не
может быть принудительно взыскано (отчуждено без согласия владельца) недвижимое
жилое имущество, которое считается предметом залога в соответствии со статьей 4
Закона Украины "О залоге" и/или предметом ипотеки согласно статье 5
Закона Украины "Об ипотеке", если такое имущество выступает в
качестве обеспечения обязательств гражданина Украины (заемщика или
имущественного поручителя) по потребительским кредитам, предоставленным ему
кредитными учреждениями - резидентами Украины в иностранной валюте, и при
условии, что:
такое
недвижимое жилое имущество используется как место постоянного жительства
заемщика/имущественного поручителя или является объектом незавершенного
строительства недвижимого жилого имущества, находящегося в ипотеке, при
условии, что у заемщика или имущественного поручителя в собственности не
находится другое недвижимое жилое имущество;
общая
площадь такого недвижимого жилого имущества (объекта незавершенного
строительства недвижимого жилого имущества) не превышает 140 кв. метров для
квартиры и 250 кв. метров для жилого дома.
Но
банки не сдаются. С целью «обхода» моратория популярность в банковской среде
получил такой способ удовлетворения, как приобретение права собственности на
предмет ипотеки согласно положению, закрепленному в ипотечном договоре.
Так,
в случае нарушения основного обязательства банк-ипотекодержатель направляет должнику-ипотекодателю
письменное требование об устранении нарушения в соответствии с положениями
статьи 35 Закона Украины "Об ипотеке" и в случае если в течение
установленного срока указанное требование остается без удовлетворения,
ипотекодержатель вправе принять решение об обращении взыскания на предмет
ипотеки путем внесудебного урегулирования на основании договора. При этом
основанием для регистрации права собственности ипотекодержателя на недвижимое
имущество, являющееся предметом ипотеки, является, в том числе, соответствующая
оговорка в ипотечном договоре, которое предусматривает передачу
ипотекодержателю права собственности на предмет ипотеки в счет выполнения
основного обязательства и приравнивается к договору об удовлетворении
требований ипотекодержателя.
Согласно
п. 46 Порядка государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их
обременений, утвержденного Постановлением КМУ от 17 октября 2013 № 868, для
проведения государственной регистрации права собственности на основании
договора ипотеки, содержащего оговорку об удовлетворении требований
ипотекодержателя, заявитель, кроме документа, подтверждающего возникновение,
переход и прекращение прав на недвижимое имущество, представляет:
1)
заверенную в установленном порядке копию письменного требования об устранении
нарушений, присланную ипотекодержателем ипотекодателю и должнику, если он
отличается от ипотекодателя, в которой указывается краткое содержание
нарушенного обязательства, требование о выполнении нарушенного обязательства в
не менее чем 30-дневный срок и предупреждения об обращении взыскания на предмет
ипотеки в случае невыполнения такого требования;
2)
документ, подтверждающий завершение 30-дневного срока с момента получения
ипотекодателем и должником, если он отличается от ипотекодателя, письменного
требования ипотекодержателя в случае, когда более длительный срок не указан в
письменном требовании, направленном ипотекодержателем ипотекодателю и должнику,
если он разные лица;
3)
залоговую (если ипотечным договором предусмотрено ее выдаче).
Государственный
регистратор не имеет ни возможности, ни обязанности проверить, подпадает
ипотекодатель под действие Закона Украины "О моратории на взыскание
имущества граждан Украины, предоставленного в качестве обеспечения кредитов в
иностранной валюте".
Конечно,
согласно части второй статьи 37 Закона Украины "Об ипотеке", решение
о регистрации права собственности ипотекодержателя, может быть обжаловано
ипотекодателем в суде. Однако судебная практика в этом вопросе на сегодня не богата
и противоречива.
Окружной
административный суд г. Киева в постановлении от 18 мая 2015 по делу №
826/1016/15 пришел к выводу, что поскольку в данном случае обращение взыскания
на квартиру, было осуществлено на основании оговорки, которая приравнивается к
договору об удовлетворении требований ипотекодержателя, то соответствующее
отчуждение считается осуществленным с согласия собственника. А значит положения
Закона Украины "О моратории на взыскание имущества граждан Украины,
предоставленного в качестве обеспечения кредитов в иностранной валюте" не
могут быть применены.
Существует
и решение Киевского апелляционного административного суда от 19 февраля 2015 по
делу №826/17722/14, в котором суд пришел к выводу о правомерности действий
государственного регистратора, который отказал банку-ипотекодержателю в
регистрации предмета ипотеки. И согласился с выводом суда первой инстанции о
том, что квартира не может быть принудительно взыскана на основании Закона
Украины «О моратории на взыскание имущества граждан Украины, предоставленного в
качестве обеспечения кредитов в иностранной валюте».
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 826/17722/14
Головуючий
у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У
Х В А
Л А
Іменем України
19 лютого 2015 року
м. Київ
колегія
суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.
за
участю секретаря Скалецької І.О.
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на
постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року
у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства
"Банк "Фінанси та Кредит" до Державної реєстраційної служби
України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної
служби України Молдованова Г.М., третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування
рішення, зобов'язання вчинити дії, -
В
С Т А Н О В И Л А :
Позивач,
Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",
звернулася до суду з позовом до Державної реєстраційної служби України,
державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби
України Молдованової Г.М., третя особа без самостійних вимог на предмет спору:
ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення від 03.09.2014
№15554509 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язання
повторно розглянути заяву від 28.08.2014 №7943058 та прийняти рішення щодо
реєстрації права власності на нерухоме майно, про що надати суду звіт протягом
15 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили.
Постановою
Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року в
задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не
погоджуючись з прийнятою постановою представник Публічного акціонерного
товариства "Банк "Фінанси та Кредит" подав апеляційну скаргу, в
якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній
скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та
необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають
значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є
підставою для скасування судового рішення
Заслухавши
суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали
справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна
скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з
наступних підстав.
Згідно
зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову
суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив
обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і
процесуального права.
Відповідно
до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при
вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи
державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України.
Суд
першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно
встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і
прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Як
вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,
Представник ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернувся до
Реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції
Запорізької області з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно:
квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
За
результатом розгляду заяви державним реєстратором прийнято рішення від
03.09.2014 року №15554509 про відмову у державній реєстрації прав та їх
обтяжень, яким відмовлено у реєстрації права власності, оскільки згідно
відомостей Державного реєстру речових прав у власності ОСОБА_3 відсутнє інше
нерухоме майно окрім спірної квартири.
03.06.2014
року вступив в силу Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян
України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», отже заявлене
прав не підлягає державній реєстрації.
Суд
першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку,
що відповідач діяв у відповідності до діючого законодавства України.
Колегія
суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли
своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Умови
та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом
України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх
обмежень" від 01.07.2004 №IV та
Постановою Кабінету міністрів України від 22.06.2011 № 703 "Про
затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень
і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме
майно" чинного на час виникнення спірних правовідносин (надалі по тексту
Порядок).
Пунктом
2 Порядку передбачено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до
Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр
прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний
суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме
майно (далі - нотаріус).
Орган
державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію права власності та
інших речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна;
державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця
розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна.
У
відповідності до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових
прав на нерухоме майно та їх обмежень", обов'язковій державній реєстрації
підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території
України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів,
уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства,
іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а
також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Підставою
для проведення державної реєстрації прав, згідно із ст. 19 Закону № 1952-IV, є
Державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що
набрали законної сили.
Державна
реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони
користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали
законної сили; 3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця
про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження
нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про
віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших
актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7)
договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Відповідно
до вимог пункту 7 Порядку, для проведення державної реєстрації прав заявник
подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну
реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
Згідно
п. 10 Порядку, заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові
державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації
документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення
плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату
державного мита.
Згідно
п. 16 Порядку, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та
документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення
про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій
реєстрації.
Відповідно
до п. 23 Порядку, Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній
реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в
державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну
реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно
до п. 46 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на
підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог
іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід
та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:
1)
завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень,
надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним
від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання,
вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та
попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання
такої вимоги;
2)
документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання
іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової
вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у
письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові,
якщо він є відмінним від іпотекодавця;
3)
заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Наявність
зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під
час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права
власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також
зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на
передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні
державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.
У
відповідності до п.4 ч.1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію
речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у державній реєстрації
права може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають
вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність
заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Так, з картки прийому заяви №15430729 від
28.08.2014 року вбачається, що представником позивача було подано наступні
документи: копію паспорту, копію довіреності, іпотечний договір №10-976-0481,
вимогу від 24.07.2014 №229, копію договору про відкриття кредитної лінії
№10-976-048К від 08.04.2008, копію виписки з ЄДРПОУ.
Разом
з тим, судом першої інстанції встановлено, що між Запорізькою філією ПАТ «Банк
«Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено договір про відкриття кредитної лінії
від 08.04.2008 №10-976-048К, відповідно до якого останньому відкрито не
відновлювальну відкличну кредитну лінію в розмірі 31 000 доларів США.
Відповідно
до п. 5.1 Договору від 08.04.2008 №10-976-048К забезпечення виконання
зобов'язань за цим договором є застава (іпотека) квартири АДРЕСА_1, яка має
загальну площу 63,6 кв.м., житлову площу 38,0 кв.м.
Тому,
на виконання умов Договору про відкриття кредитної лінії від 08.04.2008
№10-976-048К, між «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір
№10-976-048І від 08.04.2008 року, предметом якого є іпотека квартири АДРЕСА_1,
яка має загальну площу 63,6 кв.м., житлову площу 38,0 кв.м.
Разом
з тим, згідно відомостей Державного реєстру речових прав державним реєстратором
було встановлено, що у ОСОБА_3 відсутнє інше нерухоме майно, окрім вказаної
квартири, таким чином, державний реєстратор прийшов до висновку, що вказана
квартира підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна
громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Так,
відповідно до п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян
України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії
цього Закону:
1)
не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове
майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України
"Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону
України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення
зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за
споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України
в іноземній валюті, та за умови, що:
-
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання
позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва
нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у
позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме
житлове майно;
-
агальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного
будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для
квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
2)
не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно
(майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору
підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при
недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета
застави (іпотеки);
3)
кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг,
визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.
Таким
чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що
квартира АДРЕСА_1, не може бути примусово стягнута на підставі Закону України
«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення
кредитів в іноземній валюті».
З
огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що
позивачем подано заяву про державну реєстрацію прав на спірну квартиру, яка
підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян
України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», отже
оскаржуване рішення є обґрунтованим прийнято відповідно до вимог Закону України
"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх
обмежень" з дотриманням Порядку, що є підставою для відмови у задоволенні
позовних вимог.
Посилання
позивача на ту обставину, що в даному випадку не має місце примусове стягнення
квартири, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що в матеріалах, що були
надані представником позивача до державного реєстратора відсутня згода
іпотекодавця на стягнення квартири.
Також,
колегія суддів не приймає до уваги послання позивача в судовому засіданні в
суді апеляційної інстанції, що Договір від 08.04.2008 №10-976-048К не є
споживчим кредитом, а тому предмет іпотеки не підпадає під дію Закону України
«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення
кредитів в іноземній валюті», оскільки, згідно чинного законодавства України,
відкриття кредитної лінії є одним із видів споживчого кредиту.
Крім
того, щодо посилання третьої особи на рішення Мелітопольського міськрайонного
суду Запорізької області у справі №320/4625/13, то реєстрацію права власності
ОСОБА_3 ще не скасовано, а тому суд першої інстанції правомірно зазначив, що
державний реєстратор при прийнятті оскарженого рішення діяв на підстав
відомостей наявних в Державному реєстрі прав.
Також,
враховуючи, що квартири АДРЕСА_1 є предметом іпотеки та виступає як
забезпечення зобов'язань фізичної особи (громадянина України) за кредитним
договором в іноземній валюті, у позичальника відсутнє інше нерухоме житлове
майно, що належить йому на праві власності, загальна площа квартири не
перевищує 140 кв.м., відсутня згода власника на стягнення, отже вказана
квартира не підлягає стягненню (відчуженню без згоди власника) відповідно до
Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як
забезпечення кредитів в іноземній валюті», а відтак не підлягає державній
реєстрації право власності позивача на вказане майно.
Щодо
позовних вимог в частині зобов'язання повторно розглянути заяву від 28.08.2014
№7943058 та прийняти рішення щодо реєстрації права власності на нерухоме майно,
суд першої інстанції правомірно зазначає про безпідставність позовних вимог у
вказаній частині, оскільки вони є похідними під першої вимоги, а також, тому,
що відповідно до п. 29 Порядку орган державної реєстрації прав, нотаріус не
пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову в
державній реєстрації прав видає особисто заявникові або надсилає поштою з
описом вкладення таке рішення разом з документами, що подавалися заявником для
проведення державної реєстрації прав. Тобто, повернення документів, що
подавались заявником на думку суду в будь-якому разі унеможливлює повторний
розгляд такої заяви.
Згідно
ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно
до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи
бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,
чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що
передбаченіКонституцією та законами України; з використанням повноваження з
метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх
обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо
(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед
законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з
дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для
прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це
рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи
викладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем, як суб'єктом
владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним
оскаржуваного рішення з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції
України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
При
цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені
статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких
рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи,
викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої
інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані
в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного
вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи
на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно
встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну
оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами
матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга
залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
На
підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207,
212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У
Х В А Л И Л А:
Апеляційну
скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та
Кредит" - залишити без задоволення.
Постанову
Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року - залишити
без змін.
Ухвала
набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом
двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги
до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу
адміністративного судочинства України.
Головуючий
суддя:
Г.В.Земляна
Судді: Н.І.
Горбань
М.В. Межевич
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42787936
Отправить комментарий