Безвыходных ситуаций не бывает.
Если налоговая отказала включить в Реестр неприбыльных организаций - можно или устав менять, ублажая
налоговиков… или обжаловать неправомерные действия в суде, с вынесением
отдельного определения, которым налоговиков обязали решить вопрос относительно
соответствия работников занимаемым должностям.
ВИЩИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
04.06.2015
р.
N
К/9991/29410/12
Вищий адміністративний суд
України у складі колегії суддів - Карася О. В. (головуючого), Олендера І. Я.,
Рибченка А. О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової
служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від
28.11.2011, окрему ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від
28.11.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від
11.04.2012 по справі N 2а-16636/11/2670 за позовом Міжнародного благодійного
фонду "Повернення" до Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва про визнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні
дії,встановив:
Міжнародний благодійний фонд
"Повернення" звернувся до суду з позовною заявою про визнання
неправомірними дії Державної податкової інспекції щодо відмови включення
позивача до Реєстру неприбуткових установ і організацій та зобов'язання
прийняти рішення про включення Благодійного фонду до Реєстру неприбуткових організацій
і установ.
Постановою Окружного
адміністративного суду від 28.11.2011, залишеною без змін ухвалою Київського
апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012, позов задоволено.
Крім того, суд першої інстанції
постановив окрему ухвалу від 28.11.2011, що була залишена без змін судом
апеляційної інстанції, якою зобов'язав Державну податкову інспекцію провести
перевірку та вирішити питання щодо притягнення до дисциплінарної
відповідальності працівників контролюючого органу.
Не погоджуючись з рішеннями судів
першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, де, з
посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального та
процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти
нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи касаційні вимоги,
податковий орган послався на те, що рішення про відмову у включенні організації
до Реєстру неприбуткових установ та організацій було прийнято в зв'язку з
невідповідністю статуту позивача ст. 157 Податкового кодексу України.
Перевіривши правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної
скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з
наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх
інстанцій на Установчих зборах Міжнародного благодійного фонду
"Повернення" 25.03.2011 було затверджено статут Благодійного фонду,
який 09.06.2011 був зареєстрований Департаментом легалізації об'єднань
громадян, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та
інформагентств Міністерства юстиції України (наказ N 1539/5, Свідоцтво N 1123).
Позивачем на виконання вимог ст.
8 Закону України від 16.09.97 N 531/97-ВР "Про благодійництво та
благодійні організації" подано заяву до Державної податкової інспекції про
взяття на облік та включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Рішенням від 14.10.2011 N
313/15-01 Державна податкова інспекція відмовила позивачу у внесенні Благодійного
фонду до Реєстру неприбуткових установ та організацій, а листом N
37427/10/15-111 повідомила про невизнання Благодійного фонду неприбутковою
організацією та не включення його до вказаного Реєстру у зв'язку з тим, що
фондом порушено вимогинаказу ДПА України від 24.01.2011 N 37 "Про
затвердження Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ" та
ст. 157 Податкового кодексу України, оскільки п. 11.5 ст. 11 статуту не
відповідає чинному законодавству.
Частиною 2 ст. 19 Конституції
України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону
України "Про благодійництво та благодійні організації" благодійна
організація - недержавна організація, головною метою діяльності якої є
здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій
осіб, а відповідно до ст. 8 вказаного Закону благодійна організація набуває
права юридичної особи з моменту її державної реєстрації та зобов'язана після
отримання свідоцтва про державну реєстрацію у місячний термін стати на облік у
податкових органах за її місцезнаходженням.
Пунктом 157.12 ст. 157
Податкового кодексу України визначено, що з метою оподаткування центральний
орган державної податкової служби веде реєстр всіх неприбуткових організацій та
їх відокремлених підрозділів, які звільняються від оподаткування згідно з
положеннями цього пункту.
Умови внесення та перебування
організацій в Реєстрі неприбуткових організацій та установ є дотримання
положень, передбачених ст. 157 Податкового кодексу України.
Так, п. 157.1 ст. 157 Податкового
кодексу України визначено перелік організаційно - правових форм неприбуткових
установ та організацій до яких відповідно до абзацу "б" зазначеної
статтіналежать благодійні фонди і благодійні організації, створеними у порядку,
визначеному законом для провадження благодійної діяльності.
Отже, відповідно до положень
Податкового кодексу України Міжнародний благодійний фонд "Повернення"
є неприбутковою організацією, що також визначено і у п. 1.3 статуту
Благодійного фонду.
Згідно з п. 157.13 ст. 157
Податкового кодексу України у разі ліквідації неприбуткової організації її
активи повинні бути передані одній або кільком неприбутковим організаціям
відповідного виду або зараховані до доходу бюджету, якщо інше не передбачено
законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.
Судами попередніх інстанцій
встановлено та вбачається з матеріалів справи, що п. 11.5 ст. 11 статуту
Благодійного фонду передбачено, що кошти та інше майно Фонду, в тому числі у
випадках його ліквідації, використовуються тільки на статутні завдання і цілі
Фонду, а п. 6.11 ст. 6 статуту визначено, що кошти та майно Фонду, в тому числі
в разі його ліквідації, використовуються для виконання цілей, визначених у
статуті, або передаються іншій неприбутковій організації відповідного типу.
Таким чином, враховуючи
вищезазначене колегія суддів приходить до висновку про безпідставність
тверджень контролюючого органу щодо невідповідності статуту Благодійного фонду
вимогам ст. 157 Податкового кодексу України, оскільки статут чітко містить
норму, якою передбачено, що кошти та майно Благодійного фонду, в тому числі в
разі його ліквідації, використовуються для виконання цілей, визначених у
статуті або передаються іншій неприбутковій організації відповідного типу.
Отже, суди попередніх інстанцій
дійшли правильного та обґрунтованого висновку щодо протиправності рішення
контролюючого органу про відмову внести Міжнародний благодійний фонд
"Повернення" до Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 166
Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду
справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її
відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення
причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд
повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.
Враховуючи, що при розгляді
позову Міжнародного благодійного фонду "Повернення" було встановлено
порушення Державною податковою інспекцією права позивача на включення до
Реєстру неприбуткових установ та організацій, судом першої інстанції
правомірно, у відповідності до приписів ст. 166 Кодексу адміністративного
судочинства України, постановлено окрему ухвалу про реагування на порушення
норм права та зобов'язано Державну податкову інспекцію провести перевірку та
вирішити питання щодо відповідальності працівників контролюючого органу, які
допустили порушення норм законодавства.
Враховуючи викладене, суд
касаційної інстанції відхиляє доводи Державної податкової інспекції, викладені
у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування судових рішень судів
першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 -
231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
Касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби
відхилити.
Постанову Окружного
адміністративного суду міста Києва від 28.11.2011, окрему ухвалу Окружного
адміністративного суду міста Києва від 28.11.2011 та ухвалу Київського
апеляційного адміністративного суду від 11.04.2012 по справі N 2а-16636/11/2670
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з
моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в
порядку, визначеними ст. ст. 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства
України.
Головуючий
О. В. Карась
Судді:
І. Я. Олендер
А. О. Рибченко
ВЕРХОВНИЙ
СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від
24 листопада 2015 року
№
21-4573а15, 2а-16636/11/2670
Колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого -
Кривенка В. В., суддів - Гриціва М. І., Коротких О. А., Кривенди О. В.,
Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Міжнародного
благодійного фонду "Повернення" (далі - Благодійний фонд) до
державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління
Державної фіскальної служби України у м. Києві (правонаступник Державної
податкової інспекції у Печерському районі м. Києва; далі - ДПІ) про визнання
протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, встановила:
У жовтні 2011 року Благодійний
фонд звернувся до суду з позовною заявою про визнання неправомірними дій ДПІ
щодо відмови включити позивача до Реєстру неприбуткових установ та організацій
(далі - Реєстр) та зобов'язати прийняти рішення про включення Благодійного
фонду до Реєстру.
На обґрунтування позовних вимог
зазначив, що відповідач неправомірно відмовив у включенні позивача до Реєстру.
Окружний адміністративний суд
міста Києва постановою від 28 листопада 2011, залишеною без змін ухвалами
Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року таВищого
адміністративного суду України від 4 червня 2015 року, позов задовольнив.
Не погоджуючись із рішенням суду
касаційної інстанції, ДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про
його перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237
Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на
неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України статті 157
Податкового кодексу України(далі - ПК) та пункту 7.11 статті 7 Закону України
від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оприбуткування прибутку
підприємств" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 334/94-ВР).
На обґрунтування заяви додано
копію рішення Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2011 року
(справа N К-52393/09), яке, на думку ДПІ, підтверджує неоднакове застосування
касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Перевіривши наведені у заяві
доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного
Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Відповідно до пункту 1 частини
першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в
адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового
застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального
права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних
правовідносинах.
Водночас обставини справи, що
розглядається, відмінні від обставин, встановлені у справі, на рішення в якій
посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним
Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2015
року.
Так, у справі, що розглядається,
суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які
дійшли висновку про безпідставність тверджень контролюючого органу щодо
невідповідності статуту Благодійного фонду вимогам статті 157 ПК та зазначив
таке.
Відповідно до положень статті 157
ПК Благодійній фонд є неприбутковою організацією, що також визначено у пункті
1.3 статуту Благодійного фонду.
Згідно з пунктом 157.13 статті
157 ПК у разі ліквідації неприбуткової організації її активи повинні бути
передані одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або
зараховані до державного бюджету, якщо інше не передбачено законом, що регулює
діяльність неприбуткової організації.
У справі, на рішення в якій
посилається заявник на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом
однієї й тієї самої норми права, Вищий адміністративний суд України дійшов
висновку, що адвокатське об'єднання "Бріарей" може бути визнано
неприбутковою організацією і внесено до Реєстру лише за умови приведення
положень статутних документів у відповідність із вимогами пункту 7.11 статті 7
Закону N 334/94-ВР.
Відповідно до підпункту 7.11.13
пункту 7.11 статті 7 Закону N 334/94-ВР статутні документи неприбуткових
організацій мають містити вичерпний перелік видів їх діяльності.
Як установив суд апеляційної
інстанції, у пункті 2.2 статуту адвокатського об'єднання "Бріарей"
визначено види діяльності, які здійснює це об'єднання, серед яких "Інші
види юридичної допомоги, передбачені чинним законодавством" (підпункт
2.2.7).
Аналіз правозастосування у
наведених рішеннях дозволяє дійти висновку, що у них йдеться про застосування
одних і тих самих норм матеріального права, але ґрунтуються вони на відмінних
між собою фактичних обставинах справ, правильність встановлення яких не
належить до компетенції Верховного Суду України. Зазначене не дає можливості
дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і
тих самих норм права у подібних правовідносинах.
Керуючись статтями 241, 242, 244
Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України постановила:
У задоволенні заяви державної
податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної
фіскальної служби України у м. Києві відмовити.
Постанова є остаточною і
оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої
статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
В. В. Кривенко
Судді:
М. І. Гриців
О. А. Коротких
О. В. Кривенда
В. Л. Маринченко
П. В. Панталієнко
І. Л. Самсін
О. О. Терлецький
Отправить комментарий