09 июня 2016

Если родственник оказался вдруг

Жили-были два брата. Однажды один приехал к другому в гости. Потом перевез вещи, жену и детей. И стал жить-поживать, брата выживать. Ниже пояснения по делу о выселении.


Дніпровський районний суд м. Києва

Позивач: П.
02154, м. Київ, б-р Давидова

Відповідач: ПО
02154, м. Київ, б-р Давидова

у справі за позовом про виселення з квартири

ПОЯСНЕННЯ

Стаття 41 Конституції України гарантує право володіти і користуватися своєю власністю, а також вказує на те, що право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ст. 379 ЦК вказує, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Глава 28 ЦК визначає житло об’єктом права приватної власності. Також згідно ч. 1 ст. 319 ЦК, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частина 7 цієї ж статті каже, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Підстави для користування Відповідачем спірною квартирою, які б були передбачені законом, відсутні.
Дійсно, відповідно до статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Проте Відповідач, хоча і є юридично членом родини Позивача, проте не є членом сім’ї ані в розумінні статті 405 ЦК, ані в розумінні статті 116 ЖК. Так, ст. 405 ЦК України передбачає, що "члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону". З наведеного формулювання можна виділити принаймні такі умови за наявності яких особа матиме право на користування житлом поряд з власником: користувач повинен бути членом сім'ї власника житла та проживати разом з ним. Стаття 3 Сімейного кодексу України визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом та мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Таким чином, хоча ознакою сім'ї за СК України є спільне проживання та ведення спільного побуту, однак є ряд випадків, коли особи будуть вважатися членами сім'ї, не проживаючи разом. В контексті ж ст. 405 ЦК України вимога спільного проживання є додатковою і має обов'язковий характер. Якщо ж виходити з розуміння сім'ї за житловим законодавством то відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України "до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство".
Відповідач не є особою, яка постійно проживає із Позивачем. Адже Відповідач має власне житло та зареєстрований за іншою адресою. Не пов'язані сторони і спільним побутом. Адже мають власні сім’ї. Спірну квартиру утримують її власники. Гості, чиї відвідини затягнулися, не тільки безпідставно користуються не належною їм квартирою, але й відмовляються компенсувати витрати на її утримання.
Стаття 391 ЦК надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, де перешкодою є постійне проживання в квартирі особи, яка не має ні яких на те прав.
Відповідно до ст.109 ч. 1 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Згідно з ч.3 ст.116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Відповідач із родиною опинився в спірній квартирі в якості гістя, залишити спірну квартиру добровільно відмовляється, не є таким, що набув право самостійного користування жилим приміщенням, і як особа, яка самоправно зайняла приміщення підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.
Згідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму ВСУ N 2 від 12.04.85 р. «Про деякі питання, що виникли  в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вирішуючи спори про право користування  жилим  приміщенням осіб,  які  вселилися  до  наймача,  суд  повинен  з'ясувати,   чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи  була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані  вони в даному жилому приміщенні,  чи  було  це  приміщення  постійним місцем  їх  проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи  не  обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї,  що  проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.  При  цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15  постанови  від 1 листопада  1996  р.  N  9 "Про  застосування Конституції  України при  здійсненні  правосуддя",  наявність  чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою,  яка  там проживала чи вселилась  туди  як  член  сім'ї  наймача  (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Згідно матеріалів справи вбачається, що право власності на спірну квартиру належить Позивачу та його батькам. З довідки за формою № 3а вбачається, що за адресою: м. Київ, б-р Давидова зареєстровані Позивач та його батьки.
Разом з тим у спірному будинку проживають Відповідач з родиною та в добровільному порядку відмовляються звільнити займане житлове приміщення.
Як визначено ч.ч.1, 2, 3, 7 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. Майно може належати особам на праві спільної часткової або спільної сумісної власності.
Згідно з ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідач у справі не є членом сім'ї Позивача. Позивач як співвласник квартири не надавав Відповідачу право користуватися належним йому нерухомим майном.
Відповідач вселився та проживає без законних на те підстав. Відповідного договору чи житлового сервітуту з Відповідачем укладено не було.
Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог частини 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселеним із занятого житлового приміщення або обмежений в праві користування житловим приміщенням не інакше як на підставі та в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК Української РСР, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідач відмовляється в добровільному порядку виселитися, тим самим порушуючи право Позивача у здійсненні права власності.
Відповідач проживає у квартирі за адресою м. Київ, б-р Давидова без законних на те підстав, а тому підлягає виселенню в судовому порядку.
Враховуючи викладене, прошу суд прийняти рішення про усунення перешкод у здійсненні права володіння і користування шляхом виселення.



«____» _____________ 2015 р.                                                         П.


Отправить комментарий