17 ноября 2016

Ветераны имеют право

Адвокаты нашего объединения прошли конкурс и сотрудничают с Центром бесплатной правовой помощи. И довольно успешно представляют интересы граждан, для которых услуги частных адвокатов слишком дороги.

Так, адвокат Игорь Свинцицкий, получив поручение Центра бесплатной правовой помощи на представительство со стороны истца по иску к Кабинету министров Украины о признании противоправной бездеятельности и обязании совершить действия, добился удовлетворения иска.

Окружной административный суд г. Киева признал противоправной бездеятельность Кабинета Министров Украины относительно не утверждения порядка и условия предоставления государственной целевой поддержки для получения профессионально-технического и высшего образования. Кабинет Министров Украины обязан рассмотреть вопрос относительно утверждения порядка и условий предоставления государственной поддержки для получения профессионально-технического и высшего образования.


ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
м. Київ
07 жовтня 2016 року                     № 826/320/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Кобилянського К.М., Мазур А.С., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом          ОСОБА_1
до                    Кабінету Міністрів України
третя особа           ОСОБА_2
про                    визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач), треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 (надалі - третя особа), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Кабінет Міністрів України, щодо не затвердження порядку та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти; зобов'язати Кабінету Міністрів України розглянути питання, щодо затвердження порядку та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти та зобов'язати затвердити порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що  в порушення приписів частини дев'ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Кабінет Міністрів України не визначив порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти категоріям громадян, які зазначені в даному законі, що порушує права позивача на здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних а комунальних навчальних закладах.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представником відповідача надано Суду письмові заперечення на позовну заяву в яких зазначає, що надання державної цільової підтримки учасникам бойових дій та їхнім дітям для здобуття професійно-технічної та вищої освіти можливо лише при наявності фінансових ресурсів та соціально-економічних можливостей держави. Зазначив, що Прем'єр-міністр України листом від 17.06.2015 р. за №23575/1/1-15 доручив Міністру освіти України підготувати та подати в установленому порядку на розгляд Уряду проект нормативно-правового акта щодо визначення порядку та умов надання відповідної державної цільової допомоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей  35,  37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представники третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей  35,  37 Кодексу адміністративного судочинства України.
В матеріалах справи містяться письмові пояснення третьої особи, в яких останній підтримав позовні вимоги позивача в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Враховуючи, що в судове засідання не прибув представники відповідача та третьої особи, Судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач 07.12.2015 р. звернувся до Кабінету Міністрів України з запитом про надання інформації.
Листом від 11.12.2015 р. №17-15/2163 Кабінет Міністрів України повідомив позивача, що з метою реалізації вимог частини дев'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Прем'єр-міністр України 17.06.2015 за № 23575/1/1-15 доручив Міністру освіти України до 1 липня 2015 року підготувати та подати в установленому порядку на розгляд Уряду проект нормативно-правового акта щодо визначення порядку та умов надання відповідної державної цільової підтримки.
Позивач вважає, що відповідачем не вчинено жодних дій щодо надання підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти категоріям громадян, які зазначені в Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому звернувся до суду з відповідним позовом.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, щодо не затвердження порядку та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, Суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 03.11.2015 р.
Пунктом 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від  22.10.1993 № 3551-XII (надалі - Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій визнаються, у тому числі й військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Згідно частин сьомої - дев'ятої статті 12 Закону № 3551-XII Держава забезпечує учасникам бойових дій, зазначеним у пункті 19 частини першої статті 6 цього Закону, та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах. Державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.
Аналогічна правова норма міститься в частині сімнадцятої статті 44 Закону України "Про вищу освіту" Держава забезпечує особам, визнаним учасниками бойових дій відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та їхнім дітям, дітям, один із батьків яких загинув (пропав безвісти) у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів, а також внаслідок захворювання, одержаного в період участі в антитерористичній операції, дітям, один із батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту, дітям, зареєстрованим як внутрішньо переміщені особи, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах. Державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів; пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти; соціальної стипендії; безоплатного забезпечення підручниками; безоплатного доступу до мережі Інтернет, систем баз даних у державних та комунальних навчальних закладах; безоплатного проживання в гуртожитку; інших заходів, затверджених Кабінетом Міністрів України. Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття вищої освіти зазначеним категоріям громадян визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідач в запереченнях на позовну заяву зазначає, що Розподіл видатків Державного бюджету України на 2016 рік (Додаток №3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік") у графі "найменування згідно з відомчою і програмною класифікаціями видатків та кредитування державного бюджету" не передбачає фінансування державної підтримки, передбаченої Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти", яким було доповнено статтю 12 частинами сьомою та дев'ятою Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Суд не погоджується з даними твердженнями з наступних підстав.
Як передбачає частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.
Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, посилання відповідача на фінансування державної підтримки, яка передбачена приписами частин сьомої та дев'ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та частиною сімнадцятою статті 44 Закону України "Про вищу освіту" є необґрунтованими.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 11.12.2015 р. №17-15/2163, згідно якого Прем'єр-міністр України 17.06.2015 р. за №23575/1/1-15 доручив Міністру освіти України підготувати та подати в установленому порядку на розгляд Уряду проект нормативно-правового акта щодо визначення порядку та умов надання відповідної державної цільової допомоги, як на підставу для визнання відсутності бездіяльності Уряду.
В преамбулі Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №950 від 18.07.2007 р. (далі - Регламент №950) зафіксовано, що Регламент Кабінету Міністрів України встановлює порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, визначає інші процедурні питання його діяльності.
Частиною 2 параграфу 9 Регламенту №950 визначено, що Прем'єр-міністр, керуючи роботою Кабінету Міністрів, дає доручення, які є обов'язковими для виконання, членам Кабінету Міністрів, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів, Голові Ради міністрів Автономної Республіки Крим та головам місцевих держадміністрацій. У разі коли питання, що потребує вирішення, належить до компетенції центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, доручення Прем'єр-міністра надається такому міністрові. Доручення Прем'єр-міністра оформляється як офіційний документ організаційно-розпорядчого характеру на спеціальному бланку.
Під час розгляду справи, відповідачем не було надано до Суду жодної інформації про результати опрацювання Міністром освіти України доручення Прем'єр-міністра України, що свідчить про неналежне забезпечення виконання обов'язків визначених положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Регламентом №950.
Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки учасників бойових дій та їхніх дітей, дітей, один із батьків яких загинув у районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту, дітей, зареєстрованих як внутрішньо переміщені особи, для здобуття професійно-технічної та вищої освіти", яким було доповнено статтю 12 частинами сьомою та дев'ятою Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" набрав законної сили ще 05.07.2015, проте на момент звернення до суду, а саме 17.03.2016 зазначені норми не були реалізовані.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В статті 1 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Водночас, в частині першій статті 3 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.
Згідно пункту 2 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, вчиняє дії, в тому числі й із забезпечення розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, до повноважень відповідача відноситься питання забезпечення соціальних та правових гарантій військовослужбовців.
Слід також відмітити, що норма частини сімнадцятої статті 44 Закону України "Про вищу освіту" та норми частин сьомої та дев'ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є нормами прямої дії та підлягають обов'язковому виконанню.
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що  на Кабінет Міністрів України покладений обов'язок визначити Порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти зазначеним в частині сьомій статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особам.
Проте, всупереч вимогам законодавства, під час розгляду справи відповідачем не було надано до Суду жодних доказів, які б свідчили про розроблення Кабінетом Міністрів України зазначеного Порядку та умов надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти зазначеним в частині сьомій статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особам.
Також, відповідачем не було надано до Суду доказів належного виконання Міністром освіти України доручення Прем'єр-міністра України від 17.06.2015 р. за №23575/1/1-15 та відсутня в матеріалах справи інформація щодо стадії виконання даного доручення.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині щодо визнання протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, щодо не затвердження порядку та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
В частині позовних вимог щодо зобов'язати Кабінету Міністрів України розглянути питання, щодо затвердження порядку та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти та зобов'язати затвердити порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, Суд зазначає наступне.
Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Проте, як зазначав в своїх рішеннях (від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14) Верховний Суд України спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд звертає увагу, що під час розгляду справи встановлено бездіяльність Кабінету Міністрів України, щодо не затвердження порядку та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, то для повного захисту порушених прав позивача, Суд вважає, що позовні вимоги в частині щодо зобов'язати Кабінету Міністрів України розглянути питання, щодо затвердження порядку та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти  підлягає задоволенню.
Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року  по справі №826/4271/16 та в рішеннях Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року по справі № 21-1465а15, від 02 лютого 2016 року по справі № 804/14800/14.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищенаведене, Суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 128, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, щодо не затвердження порядку та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти.
3. Зобов'язати Кабінет Міністрів України розглянути питання, щодо затвердження порядку та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти та зобов'язати затвердити порядок та умови надання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України    постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими    статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої    статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя                                                            А.Б. Федорчук
Судді                                                                                К.М. Кобилянський
                                                                                          А.С. Мазур
http://reyestr.court.gov.ua/Review/62247195

Отправить комментарий