Если
сайт можно «закрыть» по решению суда, то доступ к blogger.com в целом из-за
одной страницы закрыть пока не получилось. Водочная ТМ "Хортица"
пробовала.
Можно,
конечно, просить суд «зобов'язати спростувати поширену недостовірну інформацію
у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом викладення в
мережі Інтернет на веб-сторінці blogspot.com повного тексту ухваленого у справі
рішення». Однако, если раньше негативная информация была размещена
исключительно в блоге, то после цитирования в решении суда она может появиться
в других он- и офлайновых СМИ.
Думайте
сами, решайте сами… Не забудьте ознакомиться с политикой Blogger в отношении
содержания постов. И читайте наш блог http://legal-protection-ua.blogspot.com/
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"19" липня 2012 р.
Справа № 5017/1333/2012
Господарський
суд Одеської області
У
складі судді -Желєзної С.П.
Секретаря
судових засідань -Воробйова А.В.
За
участю представників сторін:
Від
позивача: Хомутенко А.В. за довіреністю № 9 від 30.12.2011р.
Від
відповідача: Горленко Д.О. /голова правління/, Сміян В.Г. /заступник голови
правління/, довіреність від 01.06.2012р.
Розглянувши
у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного
товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" до Одеської
обласної громадської організації „С.В.Є.Т." про спростування недостовірної
інформації та стягнення моральної шкоди в сумі 1 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Відкрите
акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" (далі
по тексту -ВАТ „ЕК „Одесаобленерго") звернулось до господарського суду
Одеської області з позовом до Одеської обласної громадської організації
„С.В.Є.Т." (далі по тексту -ООГО „С.В.Є.Т.") про визнання
недостовірної інформації, яка являє собою окремі цитати із статей під назвами
(російською мовою) „Будет ли свет в конце тоннеля", „СВЕТ МОЙ, ЗЕРКАЛЬЦЕ,
СКАЖИ... или еще пять вопросов к ОАО „Одессаоблэнерго", „Сколько веревочке
не виться, а конца не избежать... (вся правда об ОАО „Одессаоблэнерго",
„Потребитель -наш партнер (лозунг ОАО „Одессаоблэнерго"), „Крик о
помощи" щодо діяльності позивача, поширених відповідачем в мережі Інтернет
на веб-сторінці http://oooosvet.blogspot.com, зобов'язання спростувати спірну
інформацію у спосіб, в який вона була поширена, шляхом розміщення на даній
веб-сторінці повного тексту даного судового рішення, а також про стягнення з
ООГО „С.В.Є.Т." моральної шкоди в сумі 1 грн. Позовні вимоги обґрунтовані
необхідністю захисту ділової репутації позивача у зв'язку із розповсюдженням
відповідачем негативної інформації про ВАТ „ЕК „Одесаобленерго", яка не
відповідає дійсності.
Відповідач
повністю заперечує проти пред'явлених ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" позовних
вимог, наголошуючи на достовірності спірної інформації.
Дослідивши
матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу,
суд встановив наступне.
Як
вбачається з матеріалів справи, протягом грудня 2011р. -травня 2012р. в мережі
Інтернет на веб-сторінці http://oooosvet.blogspot.com було розміщено статті
„Будет ли свет в конце тоннеля", „СВЕТ МОЙ, ЗЕРКАЛЬЦЕ, СКАЖИ... или еще
пять вопросов к ОАО „Одессаоблэнерго", „Сколько веревочке не виться, а
конца не избежать... (вся правда об ОАО „Одессаоблэнерго", „Потребитель
-наш партнер (лозунг ОАО „Одессаоблэнерго"), „Крик о помощи". Вказані
статті були направлені на висвітлення діяльності ВАТ „ЕК „Одесаобленерго"
у відносинах із споживачами електричної енергії, зокрема щодо порядку видачі
позивачем технічних умов на підключення до електромереж, виконання з боку ВАТ
„ЕК „Одесаобленерго" договорів на реалізацію технічних умов, порядку
здійснення даною енергопостачальною організацією робіт з винесення
розрахункових засобів обліку на фасади будівель за рахунок споживачів. Крім
того, вказані статті містять твердження щодо зловживання з боку ВАТ „ЕК
„Одесаобленерго" своїм монопольним становищем на ринку, привласнення позивачем електрообладнання
споживачів тощо. Автором вказаних статей, тобто особою, якою здійснювалося
ведення вказаної Інтернет-сторінки, було визначено ООГО „С.В.Є.Т."
За
переконанням позивача, вищенаведені статті та викладена у них інформація є
такими, що направлені на дискредитацію ділової репутації ВАТ „ЕК „Одесаобленерго,
закріплення у споживачів електроенергії упередженого ставлення до позивача та
змісту його господарської діяльності, тобто носять характер негативної
інформації. При цьому, окремі положення названих статей, за переконанням
позивача, містять у собі недостовірну інформацію. Так, в якості недостовірних
відомостей позивачем наводяться наступі цитати із розповсюджених ООГО
„С.В.Є.Т." статей: у статті під назвою „Будет ли свет в конце тоннеля»:
«…Оплатив счет на проектные работы, П ждал их выполнения год….», «Зачем
облэнерго закупает оборудование по ценам в 1.5 раза дороже?», «Почему
«Одессаоблэнерго»работает с подрядчиками, не желающими выполнять работы за их
реальную стоимость?», «Никуда не денется, заплатит сколько скажем»- такую
политику облэнерго проводит по отношению ко всем заказчикам, или только
конкретно к этому?», «…почему должностные лица энергокомпании так расточительно
распоряжаются деньгами заказчиков…..»; у статті під назвою „СВЕТ МОЙ,
ЗЕРКАЛЬЦЕ, СКАЖИ... или еще пять вопросов к ОАО „Одессаоблэнерго»: «….ОАО
«Одессаоблэнерго»не только перекладывает на потребителя расходы по выносу
счетчиков и, таким образом, за их счет решает свои проблемы, но и зарабатывает
на этом…»; у статті під назвою «Сколько веревочке не виться, а конца не
избежать… (вся правда об ОАО «Одессаоблэнерго)»: «…а что же с деньгами,
неправедно полученными от неосведомленных и обманутых потребителей
электроэнергии…»; у статті під назвою «Потребитель -наш партнер (лозунг ОАО
«Одессаоблэнерго»): «…За работу, реальная стоимость которой вместе с
оборудованием и материалами составляет около 280 тыс грн., ОАО „Одессаоблэнерго" выставило
заказчику счет около 460 тыс. грн…», «…Облэнерго -монополист на этом рынке. А
вернее сказать сделало себя таковым…», «…облэнерго монополист на рынке проектных
и электромонтажных работ. Исполнитель - облэнерго и точка. Можно диктовать какие хочешь цены. А ты
плати! Не хочешь -не плати, останешься без электроэнергии…», «…сроки ответов,
предусмотренные законом -30 дней регулярно нарушаются…», «… Обратившись в
Антимонопольный комитет Украины, мы получили официальный ответ, который гласит
о незаконности присутствия в ТУ, выдаваемых ВАТ «Одессаоблэнерго»того самого п.
14…», «…упоминавшийся пункт 14 технических условий, с помощью которого ОАО
«Одессаоблэнерго»самостоятельно назначило себя монополистом на рынке проектных
и электромонтажных работ. Незаконность присутствия этого пункта в ТУ
подтвердили АМКУ и Национальная комиссия регулирования электроэнергетики.»,
«…Заказчик оплатил проектные работы согласно выставленному счету. Срок
выполнения работ заканчивается в апреле 2011г. … Заказчик получил на руки
готовый проект в конце октября….ведь нам достоверно известно, что описываемый
нами случай далеко не единичный…», «За четыре года существования описанной схемы
энергокомпанией было присвоено оборудования на десятки миллионов гривен.»; у
статті під назвою «Крик о помощи»: «…вопросы (в контексті, які стосуються
діяльності ВАТ „Одесаобленерго"), которые нам удалось поднять уже сегодня,
касаются хищения миллионов гривен…», «Чиновники во властных кабинетах,
предупредили меня о том, что за такую информацию, которую я вскрыл, могут и
убить.»
Таким
чином, оскільки вищезазначені витяги із статей, розповсюджених відповідачем,
носять у собі негативну оцінку діяльності ВАТ „ЕК „Одесаобленерго",
останнє з метою захисту своїх порушених прав, ділової репутації та вжиття
заходів, направлених на усунення правопорушення щодо позивача у галузі
інформаційних правовідносин, було змушене звернутись до суду із даними
позовними вимогами про визнання недостовірною спірної негативної інформації,
зобов'язання ООГО „С.В.Є.Т." здійснити її спростування, а також про
стягнення моральної шкоди.
Положеннями
ст.ст. 1, 4 Закону України „Про інформацію" від 02.10.1992р. № 2657-ХІІ (з
наступними змінами та доповненнями; далі по тексту -Закон України „Про
інформацію") встановлено, що інформацією є будь-які відомості та/або дані,
які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному
вигляді. Суб'єктами інформаційних відносин є зокрема юридичні особи, об'єднання
громадян, а об'єктом цих відносин, відповідно, інформація.
Згідно
ст. 7 Закону України „Про інформацію" право на інформацію охороняється
законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості
доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і
джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його
права на інформацію.
Статтею
9 Закону України „Про інформацію" встановлено, що основними видами
інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання,
використання, поширення, охорона та захист інформації. Положеннями ст. 22 цього
Закону передбачено, що масовою інформацією є інформація, що поширюється з метою
її доведення до необмеженого кола осіб.
Засобами масової інформації є засоби, призначені для публічного
поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
В
силу положень ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті
немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її
сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування
цієї інформації. Право на відповідь, а
також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла,
належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим
особам. Негативна інформація, поширена
про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе
протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка
поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова
особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична
особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється
незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної
інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Приписами
ст. 91 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа здатна мати такі
ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа,
крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
У
п. 8 інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання
практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію"
від 28.03.2007р. № 01-8/184 наголошено, що за змістом приписів статті 91
Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації,
передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним,
але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб
судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації
господарюючого суб'єкта (підприємця). Право юридичних осіб, державних органів і
органів місцевого самоврядування на спростування недостовірної інформації
передбачено приписами статті 37 Закону України "Про друковані засоби
масової інформації (пресу) в Україні" та статті 33 Закону України
"Про інформаційні агентства". У вирішенні відповідних спорів господарським
судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є
правовою презумпцією. Згідно з частиною третьою статті 277 Цивільного кодексу
України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною,
якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Поряд з цим відповідно до
частини п'ятої статті 35 ГПК факти, які відповідно до закону вважаються
встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути
спростовано в загальному порядку. Отже, тягар доказування достовірності
негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача
покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації
відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписами абзацу першого частини другої
статті 302 Цивільного кодексу України.
При
цьому, у п.п. 15, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову
практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової
репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009р. № 1 наголошено, що
згідно з положеннями статті 277 Цивільного кодексу України і статті 10 ЦПК
обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на
відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної
інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а
також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. При
розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним
складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення
позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення
її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація
стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення
недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г)
поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає
шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і
своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під
поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по
радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації;
поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного
зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим
особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в
іншій формі хоча б одній особі.
Проаналізувавши
вищенаведені положення чинного законодавства, а також позиції вищих судових
інстанцій України за наслідком узагальнення судової практики із спірних
правовідносин, господарський суд дійшов
висновку, що при вирішенні даного спору, перш за все, слід встановити та
дослідити факт поширення з боку ООГО „С.В.Є.Т." спірної інформації у
спосіб і в порядку, про які стверджує позивач.
Так,
в якості доказів поширення відповідачем спірної інформації ВАТ „ЕК
„Одесаобленерго" було надано суду роздрукування з веб-порталу
http://oooosvet.blogspot.com. Вказаний веб-портал, який, за поясненнями
позивача, є відособленою складовою соціальної Інтернет-мережі Blogger (власник
- Google Inc.), створення якого не потребує додаткового програмування чи
офіційної реєстрації. Користувача даного порталу, що наділений першочерговим
правом його інформаційного наповнення, можливо встановити за електронною
адресою http://www.blogger.com/profile/15003793341613555174/, з якої
вбачається, що власником даного блогу є ООГО „С.В.Є.Т."
Якщо
звернутись до змісту статей, які містять оспорювану інформацію, суд зазначає,
що автором цих творів визначено (мовою статей) „ОООО „С.В.Е.Т.", тобто це
є скороченою назвою відповідача на російській мові.
В
свою чергу, у п. 12 інформаційного листа Вищого господарського суду України
„Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства
про інформацію" від 28.03.2007р. № 01-8/184 роз'яснено, що належним відповідачем у разі
поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного
інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен
установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119
ЦПК).
Таким
чином, з огляду на той факт, що розповсюджувачем спірної інформації була ООГО
„С.В.Є.Т.", а також враховуючи, що користувачем веб-порталу, на якому
вказана інформація була розміщена, визначено саме відповідача, що, в тому числі
підтверджувалося його повноважними представниками, господарський суд дійшов
висновку, що поширювачем інформації, викладеної у статтях під назвами
(російською мовою) „Будет ли свет в конце тоннеля", „СВЕТ МОЙ, ЗЕРКАЛЬЦЕ,
СКАЖИ... или еще пять вопросов к ОАО „Одессаоблэнерго", „Сколько веревочке
не виться, а конца не избежать... (вся правда об ОАО „Одессаоблэнерго",
„Потребитель -наш партнер (лозунг ОАО „Одессаоблэнерго"), „Крик о
помощи", розміщеної в мережі Інтернет на веб-сторінці
http://oooosvet.blogspot.com, є саме ООГО „С.В.Є.Т."
Таким
чином, факт поширення відповідачем спірної інформації в процесі розгляду даної
справи позивачем було доведено та визнано з боку ООГО „С.В.Є.Т."
Як
вбачається з приписів ст. 277 ЦК України, чинним законодавством встановлено
правову презумпцію недостовірності інформації, яка містить негативну інформацію
відносно будь-якої особи. Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду
України „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної
особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від
27.02.2009р. № 1 негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про
порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших
дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття,
неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка,
на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової
репутації. У п. 8 інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про
деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про
інформацію" від 28.03.2007р. № 01-8/184
наголошено, що питання про те, чи має поширена про дану особу інформація
негативною стосовно неї, вирішується у кожному випадку з урахуванням обставин
конкретної справи.
Таким
чином, з метою вирішення питання про характер та достовірність спірної
інформації, господарський суд вважає за необхідне зупинитись на дослідженні
кожного із оспорених позивачем тверджень, наведених по тексту поширених ООГО
„С.В.Є.Т." статей. При цьому, слід зазначити, що оспорювані позивачем
висловлювання, викладені по тексту п'яти статей, розміщених відповідачем, є
взаємопов'язаними та містять у собі посилання на певний перелік недоліків у
діяльності ВАТ „ЕК „Одесаоблнерго", у зв'язку з чим, господарський суд
вважає за необхідне надати оцінку оспорюваним висловлюванням у системному
зв'язку відповідно до їх змістової направленості.
Так,
у статтях під назвами «Потребитель -наш партнер (лозунг ОАО „Одесаоблэнерго»)»,
«Будет ли свет в конце туннеля» відповідачем було викладено наступні
висловлювання (російською мовою): «….Оплатив счет на проектные работы, П ждал
из выполнения год…», «….Заказчик оплатил проектные работы согласно
выставленному счету. Срок выполнения работ заканчивается в апреле
2011г….Заказчик получил на руки готовый проект в конце октября…ведь нам
достоверно известно, что описываемый нами случай далеко не единичный…».
Контекстуально вказані тези носять стверджувальний характер та направлені на
поширення інформації відносно того, що ВАТ „ЕК „Одесаобленерго"
систематично порушує прийняті на себе зобов'язання за договором про реалізацію
технічних умов щодо своєчасного виготовлення проектної документації за
дорученням замовника.
На
підтвердження факту достовірності вказаної інформації відповідачем було надано
суду примірник договору про реалізацію технічних умов № 90-10, укладеного
28.04.2010р. між ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" та ОСОБА_6, протокол погодження
договірної ціни з виготовлення проектно-кошторисної документації, далі по
тексту -ПКД, (додаток № 1 до названого договору), виставлений позивачем рахунок
б/№ від 26.04.2010р. на внесення передплати за виготовлення проектно-кошторисної
документації на суму 2 383,01 грн. та квитанцію банківської установи від
06.05.2010р. про внесення даного платежу.
Так.
28.04.2010р. між ВАТ „Одесаобленерго" (Власник) та ОСОБА_6 (Замовник) було
укладено договір про реалізацію технічних умов № 90-10, у відповідності до п.п.
1.1, 1.2 якого Власник зобов'язується за завданням Замовника надати послуги із
створення можливості здійснення передачі в точку до електроустановки Власника відповідної
потужності електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням її якості та
надійсності (далі -приєднання) та підключити ці електроустановки до своїх
електричних мереж, а Замовник зобов'язується оплатити Власнику зазначені
роботи. Власник здійснює приєднання та підключення електроустановок Замовника
до своїх електричних мереж після виконання технічних умов, оплати необхідних
витрат на приєднання, укладення Замовником договору про постачання електричної
енергії та/або договору про купівлю-продаж електричної енергії та у випадках,
обумовлених Правилами користування електричною енергією, договору про спільне
використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення
електропостачання. Підписанням даного договору Замовник засвідчує свою згоду
(погодження) з технічними умовами № 90-10.
Відповідно
до п.п. 2.1 -2.3. договору про реалізацію технічних умов № 90-10 від
28.04.2010р. Власник зобов'язаний створити технічну можливість здійснення
передачі електричної енергії до електроустановок Замовника (приєднання) за
рахунок виконання заходів технічних умов до межі балансової належності із
Замовником. Створення технічної можливості приєднання включає виконання
Власником наступних заходів: запроектувати та встановити нову КТП-400 з
трансформатором не менше 250 кВА (тип ТП, потужність трансформатору визначити
проектом та погодили з Південним РЕМ на стадії проектування); запроектувати та
встановити комірку з ВВ-10 кВ в РП „Левітана" в комірці ПЛ-10 кВ
„Левітана" (тип обладнання визначити проектом); запроектувати та виконати
реконструкцію ПЛ-10 кВ „Левітана" з встановленням ОПН-10 кВ на опорі № 1
та встановленням РЛНД-630 на опорі № 5 до нової ТП 10/0,4 кВ (тип обладнання
визначити проектом). В свою чергу, Замовник прийняв на себе зобов'язання
виконати вимоги технічних умов № 90-10 на приєднання електроустановок Замовника
до електромереж Власника в точці приєднання в повному обсязі і в передбачені
терміни; забезпечити розроблення проектної документації згідно з вимогами
технічних умов у встановленому правилами порядку; узгодили із Власником мереж
проектну документацію, розроблену згідно отриманих технічних умов, у
встановлену Правилами порядку; оплатити вартість виконаних Власником заходів з
приєднання до електричних мереж у місці приєднання. Власник має право
виконувати роботи за цим договором як особисто, так і з залученням інших осіб.
Згідно
з п.п. 3.1, 3.1.1, 3.1.2 договору про реалізацію технічних умов № 90-10 від
28.04.2010р. створення технічної можливості передачі електричної енергії згідно
п. 2.1.1 цього договору реалізується поетапно, шляхом послідовного виконання
наступних робіт та заходів: розроблення та погодження проектно-кошторисної
документації (ПКД) з реконструкції існуючих та будівництва нових електричних
мереж Власника за рахунок Замовника. Строки та вартість з виготовлення ПКД
зазначаються у додатку № 1 до цього договору „Протокол погодження договірної
ціни з виготовлення ПКД"; здійснення на підставі розробленої ПКД
будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт, у тому числі з придбання
матеріалів та обладнання, необхідних для виконання робіт, передбачених даним
договором, Строки виконання цього етапу та строки розрахунків зазначаються в
додатку № 3 до цього договору „Протокол погодження договірної ціни з виконання
будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних
робіт".
Як
вбачається з протоколу погодження договірної ціни з виготовлення ПКД (додаток
до договору про реалізацію технічних умов № 90-10 від 28.04.2010р.), сторони
даного договору дійшли згоди, що у відповідності до ч.2 п. 2.2.3 договору,
Власник із залученням спеціалізованої організації здійснює виготовлення
проектно-кошторисної документації по реконструкції (будівництву) розподільчих
електричних мереж та технологічного обладнання Власника протягом 90 днів при
умові отримання передплати. За виготовлення проектно-кошторисної документації
(ПКД) Замовник здійснює стовідсоткову передплату Власнику вартості виготовлення
та узгодження ПКД, що складає 2 383, 01 грн. Строк оплати -5 банківських днів з
моменту отримання Замовником відповідного рахунку Власника.
З
матеріалів справи вбачається, що рахунок на оплату проектних робіт в сумі 2
383,01 грн. ОСОБА_6 було оплачено 06.05.2010р., що підтверджується відповідною
квитанцією банківської установи.
Проаналізувавши
зміст поширеної відповідачем інформації відносно порядку та строків виконання позивачем
умов даного договору на реалізацію технічних умов, суд зазначає наступне.
Так,
по перше, в матеріалах справи наявні два примірника договорів на реалізацію
технічних умов, укладених між ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" та ОСОБА_6:
договори про реалізацію технічних умов № 90-10 від 28.04.2010р. та № 128-10 від
30.04.2010р., умови яких є здебільшого подібними. Однак вказані договори
відрізняються між собою предметом та, як свідчать матеріали справи, мають
наслідком виникнення у ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" обов'язку розроблення
проектно-кошторисної документації у різні терміни, виходячи з моменту внесення
ОСОБА_6 передплати вартості цих робіт. Так, передплата за договором № 90-10
позивачем була внесена 06.05.2010р., в той час як передплату за угодою №128-10
від 30.04.2010р. Замовником було сплачено у липні 2010р. Протоколами погодження
договірної ціни з виготовлення ПКД до кожного із цих договорів на позивача було
покладено обов'язок виконання вищезазначених робіт з виготовлення документації
протягом 90 днів з моменту отримання передплати.
Суд
зазначає, що розповсюджена ООГО „С.В.Є.Т." інформація носить загальний
характер та не може бути ідентифікована як така, що базується на змісту
зобов'язань сторін, що виникли із договору про реалізацію технічних умов №
90-10 від 28.04.2010р. Суд зазначає, що правова конструкція умов вказаного
договору та порядку виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань, носить
багатоступеневий характер та ґрунтується на наявності зустрічного виконання
обов'язків сторонами. Факт наявності або відсутності порушень прийнятих на себе
зобов'язань за укладеним договором № 90-10 від 28.04.2010р., з урахуванням його
змішаного характеру та багатоступеневого способу виконання, може бути
встановлений лише відповідним судовим рішенням.
В
свою чергу, в межах розгляду справ про спростування недостовірної інформації
суд, при наданні правової оцінки останній, повинен виходити із встановлених та
доведених належними та допустимими доказами фактів та обставин, які впливають
на достовірність спірної інформації, а не оцінювати порядок виконання
суб'єктами цивільного обігу прийнятих на себе зобов'язань за різного роду
договорами.
За
таких обставин, враховуючи неможливість достеменної ідентифікації інформації,
яка була поширена відповідачем, за наданими останнім доказами, а також
приймаючи до уваги відсутність судового рішення, яким, в даному випадку, має
встановлюватись факт порушення позивачем строку виконання зобов'язання з
виготовлення проектно-кошторисної документації за договором про реалізацію
технічних умов № 90-10 від 28.04.2010р., суд не може вважати достовірною
інформацію, поширену ООГО „С.В.Є.Т." з цього приводу.
Окремо
суд звертає увагу відповідача на той факт, що у названій інформації
наголошується на системності (мовою документу: „далеко не единичный») факту
порушення ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" обов'язку своєчасного розроблення
проектно-кошторисної документації за договорами про реалізацію технічних умов,
однак навіть за умови неналежного виконання позивачем вказаного обов'язку за
двома договорами, наданими відповідачем, викладені обставини не можуть надавати
цим порушенням ознак системності.
Приймаючи
до уваги, що інформація про порушення особою власних зобов'язань може бути
оцінена виключно як негативна, а також враховуючи неподання ООГО
„С.В.Є.Т." належних та допустимих доказів на підтвердження наступних
тверджень: «Потребитель -наш партнер (лозунг ОАО „Одесаоблэнерго»)», «Будет ли
свет в конце туннеля»відповідачем було викладено наступні висловлювання
(російською мовою): «….Оплатив счет на проектные работы, П ждал из выполнения
год…», «….Заказчик оплатил проектные работы согласно выставленному счету. Срок
выполнения работ заканчивается в апреле 2011г….Заказчик получил на руки готовый
проект в конце октября…ведь нам достоверно известно, что описываемый нами
случай далеко не единичный…»., викладених у статтях під назвами «Потребитель
-наш партнер (лозунг ОАО „Одесаоблэнерго»)», «Будет ли свет в конце туннеля»,
суд визнає вказану інформацію недостовірною, у зв'язку з чим, позовні вимоги ВАТ „ЕК „Одесаобленерго"
у названій частині підлягають задоволенню.
Як
вбачається з матеріалів справи, у статтях під назвами (російською мовою) „Будет
ли свет в конце туннеля" та
„Потребитель - наш партнер (лозунг ОАО „Одессаоблэнерго") відповідачем
було розміщено наступні тези: «….За работу, реальная стоимость которой вместе с
оборудованием и материалами составляет около 280 тыс. грн., ОАО ООЭ выставило
заказчику счет около 460 тыс. грн.»; «….почему должностные лица энергокомпания
так расточительно распоряжаются деньгами заказчиков…». Вказані тези, виходячи
із їх контекстуальних зв'язків, носять стверджувальний характер та направлені
на розповсюдження інформації відносно господарської діяльності ВАТ „ЕК
„Одесаобленерго", а саме щодо необґрунтованого завищення позивачем
вартості робіт та обладнання, відображених у проектно-кошторисної документації
та безпідставності видатків даної юридичної особи. За наслідком надання
правової оцінки вказаній інформації, суд зазначає наступне.
На
підтвердження власних доводів ООГО „С.В.Є.Т." посилається на договір про
реалізацію технічних умов № 128-10 від
30.04.2010р., укладений між ВАТ „Одесаобленерго" (Власник) та
ОСОБА_6 (Замовник). Згідно з п.п. 3.1, 3.1.1, 3.1.2 вказаної угоди створення
технічної можливості передачі електричної енергії згідно п. 2.1.1 цього
договору реалізується поетапно, шляхом послідовного виконання наступних робіт
та заходів: розроблення та погодження проектно-кошторисної документації (ПКД) з
реконструкції існуючих та будівництва нових електричних мереж Власника за
рахунок Замовника. Строки та вартість з виготовлення ПКД зазначаються у додатку
№ 1 до цього договору „Протокол погодження договірної ціни з виготовлення
ПКД"; здійснення на підставі розробленої ПКД будівельних, монтажних та
пусконалагоджувальних робіт, у тому числі з придбання матеріалів та обладнання,
необхідних для виконання робіт, передбачених даним договором, Строки виконання
цього етапу та строки розрахунків зазначаються в додатку № 3 до цього договору
„Протокол погодження договірної ціни з виконання будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт".
Як
вбачається з матеріалів справи, на виконання договору про реалізацію технічних
умов № 128-10 від 30.04.2010р. ОСОБА_6 було запропоновано до підписання
протокол погодження договірної ціни з виконання будівельно-монтажних робіт, з
якого вбачається, що за виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних
робіт ОСОБА_6 здійснює передплату на користь позивача вартості
будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт на загальну суму 459 974,63
грн. Однак вказаний документ з боку Замовника (ОСОБА_6) підписано не було.
Згідно
зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору
становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на
встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені
сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору
відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо
між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх
його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні
для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін
повинна бути досягнута згода. При
укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі
погодити предмет, ціну та строк дії договору.
В
свою чергу, відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський
договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа,
підписаного сторонами та скріпленого печатками. В свою чергу, у разі якщо
сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий
договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін
здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій
визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 Господарського
кодексу України).
Зважаючи
на змішаний характер договору про реалізацію технічних умов № 128-10 від
30.04.2010р та багатоступеневий порядок його виконання, суд зазначає, що до
моменту досягнення між сторонами згоди щодо ціни будівельно-монтажних робіт,
вартість яких зазначена у Протоколі погодження договірної ціни з виконання БМР,
названий договір про реалізацію технічних умов є неукладеним у відповідній
частині. Суд звертає увагу учасників процесу, що приписами ст. 181
Господарського кодексу України передбачено порядок реалізації прав сторін на
врегулювання розбіжностей, що виникли в процесі укладення договору, у тому
числі шляхом звернення до суду незгодної сторони за захистом своїх прав. У випадку, якщо одна із сторін незгодна із
ціною договору, запропонованою іншою стороною, і сторони угоди не дійшли згоди
щодо врегулювання цих розбіжностей мирним шляхом, такий спір може бути
переданий на вирішення компетентному суду.
В
свою чергу, за відсутності відповідного судового рішення, ухваленого за
наслідком вирішення спору, що виникає при погодженні ціни договору про
реалізацію технічних умов № 128-10 від 30.04.2010р., яким було б встановлено
необґрунтоване завищення позивачем договірної ціни будівельно-монтажних робіт
та прийнято до уваги обґрунтовані пропозиції ОСОБА_6, поширена ООГО
„С.В.Є.Т." інформація щодо
необґрунтованого завищення позивачем вартості робіт та обладнання, що вносяться
до проектно-кошторисної документації, не може вважатись достовірною. Інформація
ж стосовно необґрунтовано завищених видатків ВАТ „ЕК „Одесаобленерго"
відповідачем взагалі не була підтверджена будь-якими доказами.
При
наданні правової оцінки змісту даної інформації суд зазначає, що остання носить
яскраво виражений негативний характер, оскільки направлена на поширення
непідтверджених документами висловлювань щодо необґрунтованого завищення ВАТ
„ЕК „Одесаобленерго" цін на власні послуги, тобто здійснення господарської
діяльності всупереч інтересам споживачів замовника, а також на формування
суспільної думки щодо завищених та документально не підтверджених видатків
компанії.
Зважаючи
на відсутність доказів достовірності вказаної інформації, які мали бути надані
ООГО „С.В.Є.Т." як її поширювачем, суд дійшов висновку про наявність
правових підстав для задоволення позовних вимог ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" у
названій частині та визнання недостовірною наступної інформації: у статтях під
назвами (російською мовою) „Будет ли свет в конце туннеля" та „Потребитель -наш партнер (лозунг ОАО
„Одессаоблэнерго" такі твердження: «….За работу, реальная стоимость
которой вместе с оборудованием и материалами составляет около 280 тыс. грн.,
ОАО ООЭ выставило заказчику счет около 460 тыс. грн.»; «….почему должностные
лица энергокомпания так расточительно распоряжаются деньгами заказчиков…».
Крім
того, відповідач у статті під назвою (російською мовою) „СВЕТ МОЙ, ЗЕРКАЛЬЦЕ,
СКАЖИ... или еще пять вопросов к ОАО „Одессаоблэнерго" наголошував, що «….ОАО «Одессаоблэнерго»не
только перекладывает на потребителя расходы по выносу счетчиков и, таким
образом, за их счет решает свои проблемы, но и зарабатывает на этом…». Також у
статті під назвою (російською мовою) «Сколько веревочке не виться, а конца не
избежать… (вся правда об ОАО „Одессаоблэнерго)»міститься питання «…а что же с
деньгами, неправедно полученными от неосведомленных и обманутых потребителей
электроенергии…». За переконанням суду, у названій статті ООГО „С.В.Є.Т."
беззаперечно стверджувало, що позивач незаконно, шляхом введення споживачів
електричної енергії в оману, отримує прибуток від винесення розрахункових
засобів обліку електричної енергії на фасади будівель, в той час як вказані дії
мають здійснюватись саме за рахунок позивача. Розглянувши вказану інформацію, суд зазначає наступне.
Згідно
вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази
подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу,
доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд
у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають
значення для правильного вирішення господарського спору.
Слід
зазначити, що на підтвердження вказаних доводів відповідачем в процесі розгляду
справи взагалі не було надано суду жодного доказу, як-то доказів введення
споживачів електричної енергії незалежно від їх суб'єктного складу в оману,
примушення останніх до внесення плати за винесення розрахункових засобів обліку
електричної енергії на фасади будівель,
внесення споживачами плати за ці дії та доказів наявності відповідної вимоги, що висувалась з боку ВАТ
„ЕК „Одесаобленерго". Суд зазначає, що неподання вказаних доказів, перш за
все вимоги про здійснення оплати за вчинення дій з винесення розрахункових
засобів обліку електричної енергії на
фасади будівель, та, відповідно, неможливість ідентифікації суб'єктного складу
споживачів, яким вказані вимоги були адресовані, взагалі унеможливлює
встановлення факт порушення з боку ВАТ
„ЕК „Одесаобленерего" вимог чинного законодавства.
Викладене
дозволяє суду дійти висновку про декларативність тверджень ООГО „С.В.Є.Т."
щодо незаконного, шляхом введення споживачів електричної енергії в оману,
отримання ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" прибутку від винесення розрахункових
засобів обліку електричної енергії на фасади будівель, в той час як вказані дії
мають здійснюватись саме за рахунок останнього. Вказана інформація носить явно
негативний характер, оскільки направлена
на поширення масової інформації щодо недотримання позивачем вимог чинного
законодавства при здійсненні вищезазначених операцій.
З
огляду на викладене, в силу правової презумпції недостовірності негативної
інформації, яка встановлена приписами ст. 277 ЦК України, суд дійшов висновку
про наявність правових підставі для задоволення позовних вимог ВАТ „ЕК
„Одесаобленерго" у названій частині шляхом визнання недостовірною
наступної інформації, поширеної ООГО „С.В.Є.Т.": у статті під
назвою(російською мовою) „СВЕТ МОЙ, ЗЕРКАЛЬЦЕ, СКАЖИ... или еще пять вопросов к
ОАО „Одессаоблэнерго" наступне
твердження «….ОАО «Одессаоблэнерго»не только перекладывает на потребителя
расходы по выносу счетчиков и, таким образом, за их счет решает свои проблемы,
но и зарабатывает на этом…»; у статті під назвою (російською мовою) «Сколько
веревочке не виться, а конца не избежать… (вся правда об ОАО
„Одессаоблэнерго)»наступне твердження: «…а что же с деньгами, неправедно
полученными от неосведомленных и обманутых потребителей электроенергии…».
В
статті під назвою (російською мовою) «Потребитель -наш партнер (лозунг ОАО
«Одессаоблэнерго»)" ООГО „С.В.Є.Т." було викладено наступні
твердження: «… Обратившись в Антимонопольный комитет Украины, мы получили
официальный ответ, который гласит о незаконности присутствия в ТУ, выдаваемых
ВАТ «Одессаоблэнерго»того самого п. 14…»; «…упоминавшийся пункт 14 технических
условий, с помощью которого ОАО «Одессаоблэнерго»самостоятельно назначило себя
монополистом на рынке проектных и электромонтажных работ. Незаконность
присутствия этого пункта в ТУ подтвердили АМКУ и Национальная комиссия
регулирования электроэнергетики.». Проаналізувавши зміст вказаних висловлювань,
суд дійшов висновку, що останні носять стверджувальний характер щодо порушення
ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" вимог конкурентного законодавства шляхом
включення до п. 14 технічних умов, що видаються останнім, вимог щодо
обов'язкового укладення виключно із ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" договору про
реалізацію технічних умов з метою забезпечення їх дійсності.
З
наданих відповідачем документів вбачається, що 30.04.2010р. позивачем було
видано ОСОБА_6 технічні умови приєднання до електричних мереж електроустановок
№ 128-10 на зовнішнє електропостачання житлового будинку, розташованого за
адресою: м. Одеса, вул. Львівська, 74. Відповідно до п. 7.3 вказаних технічних
умов, до переліку заходів по створенню технічної можливості приєднання
електроустановок Замовника (ОСОБА_6) до електричних мереж відповідно до
договору на реалізацію технічних умов було віднесено: запроектувати та
встановити нову КТП-400 з трансформатором не менше 250 кВА (тип ТП, потужність
трансформатору визначити проектом та погодити з Південним РЕМ на стадії
проектування); запроектувати та встановити комірку з ВВ-10 в РП „Левітана"
в комірці ПЛ-10 кВ „Левітана" (тип обладнання визначити проектом);
запроектувати та виконати реконструкцію ПЛ-10 кВ „Левітана" з
встановленням ОПН-10 кВ на опорі № 1 та встановленням РЛНД-630 на опорі № 5 до
нової ТП 10/0,4 кВ (тип обладнання визначити проектом). У п. 14 технічних умов
№ 128-10 від 30.04.2010р. було визначено примітки до вищезазначеного п. 7.3
цього документу, а саме: заходи щодо забезпечення технічної можливості
приєднання електроустановок Замовника до електричних мереж; даних технічних
умов виконується Власником (ВАТ „ЕК „Одесаобленерго") за рахунок Замовника
(ОСОБА_6) за умови укладання Власником і Замовником договору про реалізацію
технічних умов і відповідно до нього вказані технічні умови набувають чинності
з моменту укладання між Власником і Замовником договору про реалізацію
технічних умов. Неукладення або відмова Замовника від укладення договору про
реалізацію технічних умов протягом 20 календарних днів з моменту видачі
Замовнику ТУ і проекту договору про реалізацію технічних умов, є підставою для
підготовки і видачі Замовнику технічних умов з новою точкою приєднання до
електромереж власника.
Як
було зазначено вище по тексту рішення, при поширенні інформації відносно
незаконності п. 14 технічних умов, ООГО „С.В.Є.Т." посилалось на
інформацію, отриману від Антимонопольного комітету України та Національної
комісії регулювання електроенергетики України. На підтвердження вказаних
доводів відповідачем було надано суду лист Одеського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України від 19.01.2012р. за № 132-01/2012,
з якої вбачається наступне. Відповідно до отриманих територіальним відділенням
Антимонопольного комітету України висновків ОТП НКРЕ України (лист №
30-15-31/588 від 29.11.2011р.) встановлено, що визначення строку дії договору
технічних умов або підготовка і видача Замовнику технічних умов з новою точкою
приєднання до електромереж Власника, у разі неукладення (відмови Замовника від
укладення) договору про реалізацію технічних умов не відповідає вимогам ч. 7
ст. 30 розділу 4 Закону України „Про регулювання містобудівної
діяльності". За результатами розгляду заяв суб'єктів господарювання по
цьому питанню територіальним відділенням було розпочато розгляд справи відносно
ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" у зв'язку з наявністю в діях останнього ознак
порушення законодавства, передбаченого ч. 1 ст. 13 Закону України „Про захист
економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем, що
призвело або може призвести до ущемлення інтересів споживачів при організації
приєднання до електричних мереж об'єкта споживача.
Відповідно
до ст. 1 Закону України „Про захист економічної конкуренції" від 11 січня
2001 року N 2210-III (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту -1
Закон України „Про захист економічної конкуренції") економічною конкуренцією
(конкуренцією) є змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття
завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання,
внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між
кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може
визначати умови обороту товарів на ринку. Монополізацією є досягнення суб'єктом
господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару,
підтримання або посилення цього становища. Суб'єктом господарювання є юридична
особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична
особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів,
іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою
юридичною чи фізичною особою.
Згідно
зі ст.ст. 2, 4 Закону України „Про захист економічної конкуренції" цим
Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю
із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами
господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у
зв'язку з економічною конкуренцією. Цей Закон застосовується до відносин, які
впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.
Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної
конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його
порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Положеннями
ст. 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції" передбачено, що
суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару,
якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції
внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо
закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу
на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Відповідно
до ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції" зловживанням
монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта
господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що
призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження
конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи
споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на
ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається
зокрема обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання
додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими
чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне
за собою відповідальність згідно з законом.
В
силу положень ст. 50 Закону України „Про захист економічної конкуренції"
зловживання монопольним (домінуючим) становищем віднесено до порушень законодавства
про захист економічної конкуренції. Згідно зі ст. 48 Закону України „Про захист
економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення
законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного
комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення
порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення
порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
В
свою чергу, положеннями ч. 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи,
які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проаналізувавши
вищенаведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що єдиним
належним та допустимим доказом порушення з боку ВАТ „ЕК „Одесаобленерго"
вимог конкурентного (антимонопольного) законодавства може бути виключно
відповідне рішення Антимонопольного комітету України, яким зафіксовано вказане
порушення та притягнуто порушника до відповідальності, визначеної законом. В
силу вимог ст. 48 Закону України „Про захист економічної конкуренції" та
ст. 34 ГПК України факт порушення суб'єктом господарювання законодавства про
захист економічної конкуренції не може підтверджуватись іншими доказами, ніж
відповідним рішенням органів Антимонопольного комітету України.
Слід
зазначити, що ООГО „С.В.Є.Т." всупереч вимогам ст.ст. 32 - 34 ГПК
України на підтвердження доводів щодо
порушення позивачем вимог законодавства про захист економічної конкуренції шляхом
включення до технічних умов на підключення електроустановок споживачів п. 14 не
було надано відповідного рішення органів Антимонопольного комітету України,
якими б було встановлено факт зловживання з боку ВАТ „ЕК „Одесаобленерго"
своїм монопольним становищем на ринку.
Приймаючи
до уваги, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем шляхом включення
п. 14 до технічних умов, що видаються позивачем, віднесено до порушень
законодавства про захист економічної конкуренції, а також враховуючи неподання
відповідачем доказів ухвалення Антимонопольним комітетом України відповідного
рішення щодо незаконності таких дій ВАТ „ЕК „Одесаобленерго", суд дійшов
висновку, що поширена ООГО „С.В.Є.Т." інформація у статті під назвою
(російською мовою) «Потребитель -наш партнер (лозунг ОАО
«Одессаоблэнерго")" твердження: «… Обратившись в Антимонопольный
комитет Украины, мы получили официальный ответ, который гласит о незаконности
присутствия в ТУ, выдаваемых ВАТ «Одессаоблэнерго»того самого п. 14…»;
«…упоминавшийся пункт 14 технических условий, с помощью которого ОАО
«Одессаоблэнерго»самостоятельно назначило себя монополистом на рынке проектных
и электромонтажных работ. Незаконность присутствия этого пункта в ТУ
подтвердили АМКУ и Национальная комиссия регулирования электроэнергетики.» є
такими, що не відповідають дійсності.
Оскільки
вказана інформація є негативною через її направленість на поширення тверджень
щодо порушення позивачем вимог конкурентного законодавства, на підставі ст. 277
ЦК України суд дійшов висновку, що вищезазначена інформація про порушення з
боку ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" вимог конкурентного законодавства шляхом
включення п. 14 до технічних умов, що
видаються останнім, вимог щодо обов'язкового укладення виключно із позивачем
договору про реалізацію технічних умов з метою забезпечення їх дійсності є
недостовірною, у зв'язку з чим, позовні вимоги ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" у
названій частині підлягають задоволенню.
При
цьому, суд звертає увагу відповідача на тому, що лист Одеського обласного
територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.01.2012р.
за № 132-01/2012, у якому міститься правова оцінка законності включення
позивачем п. 14 до технічних умов на підключення електроустановок споживача, не
може вважатись належним доказом порушення з боку ВАТ „ЕК „Одесаобленерго"
законодавства про захист економічної конкуренції.
Крім
того, у статті під назвою (російською мовою) «Потребитель -наш партнер (лозунг
ОАО «Одессаоблэнерго») відповідачем було поширено такі висловлювання
«…Облэнерго -монополист на этом рынке. А вернее сказать сделало себя таковым…»,
«…облэнерго монополист на рынке проектных и электромонтажных работ. Исполнитель
-облэнерго и точка. Можно диктовать
какие хочешь цены. А ты плати! Не хочешь -не плати, останешься без
электроэнергии…». Вказана інформація, як у випадку із твердженнями ООГО
„С.В.Є.Т." щодо незаконності п. 14 технічних умов з точки зору
конкурентного законодавства, направлена на поширення інформації щодо
зловживання позивачем своїм монопольним становищем на ринку.
Відповідно
до ч. 2 ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції"
зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається
встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які
неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових
зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними
звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору. Таким
чином, твердження відповідача щодо встановлення позивачем таких цін на власні
роботи та послуги, які не можна було б встановити за умови наявності значної
конкуренції на ринку, примушення споживачів до укладення певного роду договорів
відносяться законодавцем до порушень, які мають ознаки зловживання суб'єктом
господарювання своїм монопольним становищем на ринку.
Як
було зазначено вище, факт порушення законодавства про захист економічної
конкуренції може бути підтверджений виключно відповідним рішенням органу
Антимонопольного комітету України, яке ООГО „С.В.Є.Т.", всупереч приписам
ст.ст. 32 -34 ГПК України, суду надано не було.
Слід зазначити, що вказана інформація носить негативний характер як і
будь-яка інша, що направлена на поширення тверджень щодо недотримання будь-яким
із суб'єктів господарювання вимог чинного законодавства, в тому числі шляхом
зловживання своїм монопольним становищем на ринку.
З
огляду на викладене, в силу правової презумпції недостовірності негативної
інформації, яка встановлена приписами ст. 277 ЦК України, суд дійшов висновку
про наявність правових підставі для задоволення позовних вимог ВАТ „ЕК
„Одесаобленерго" у названій частині шляхом визнання недостовірною
наступної інформації, поширеної ООГО „С.В.Є.Т.": у статті під назвою
(російською мовою) «Потребитель -наш партнер (лозунг ОАО «Одессаоблэнерго»)
наступні твердження: «…Облэнерго -монополист на этом рынке. А вернее сказать
сделало себя таковым…», «…облэнерго монополист на рынке проектных и
электромонтажных работ. Исполнитель -облэнерго и точка. Можно диктовать какие хочешь цены. А ты
плати! Не хочешь -не плати, останешься без электроэнергии…».
Крім
того, у статті під назвою (російською мовою) «Потребитель -наш партнер (лозунг
ОАО «Одессаоблэнерго») відповідач наголошував, що «…сроки ответов,
предусмотренные законом - 30 дней регулярно нарушаются…». Вказані твердження
направлені на поширення інформації щодо недодержання з боку ВАТ „ЕК
„Одесаобленерго" вимог Закону України „Про звернення громадян" в
частині строків надання відповідей.
На
підтвердження достовірності вказаної інформації відповідачем було надано суду
заяви ОСОБА_6 від 23.01.2012р., від 30.03.2012р. (вручене адресату
05.04.2012р.), від 19.03.2012р., а також листи ООГО „С.В.Є.Т." за вих №
06/10/11 (вручене адресату 10.10.2011р.), від 12.12.2011р. за вих. № 12/12/11
(вручене адресату 13.12.2011р.), від 16.01.2012р., адресовані ВАТ „ЕК
„Одесаобленерго". Так, відповідач наголошував, що строки розгляду даних
звернень з боку позивача регулярно порушувались.
Слід
зазначити, що статтю під назвою (російською мовою) «Потребитель -наш партнер
(лозунг ОАО «Одессаоблэнерго»), яка містить твердження щодо порушення
відповідачем строків розгляду заяв громадян, визначених Законом України „Про
звернення громадян", було опубліковано 20.02.2012р. Таким чином, вивчення
строку відповіді на лист ОСОБА_6 від 30.03.2012р., врученого позивачу
05.04.2012р., не може охоплюватись змістом поширеної відповідачем інформації та
додержання позивачем строків надання відповіді на звернення залишається поза
увагою суду при вирішенні даного спору.
Відповідно
до ст. 1 Закону України „Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996
року393/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) громадяни України мають
право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування,
об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм
власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх
функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що
стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації
своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів
та скаргою про їх порушення.
Згідно
зі ст. 3 вказаного Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в
письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заявою (клопотанням) є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації
закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або
повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності
підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних
депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення
думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з
проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Положеннями
ст. 15 Закону України „Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996
року393/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що органи
державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та
посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності,
об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань),
зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них
факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх
виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
У
відповідності до ст. 20 Закону України „Про звернення громадян" від 2
жовтня 1996 року393/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) звернення
розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження,
а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше
п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені
у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства,
установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для
його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому
загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати
сорока п'яти днів.
Таким
чином, строк розгляду звернень громадян у вигляді заяв (клопотань), адресованих
органам державної влади, місцевого самоврядування, об'єднанням громадян,
підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, засобам
масової інформації, посадовим особам, за загальним правилом не може
перевищувати одного місяця.
Як
вбачається з матеріалів справи, на заяву ОСОБА_6 від 23.01.2012р. позивачем
було надано відповідь листом від 19.02.2012р. за вих. № 33/10-149. Таким чином,
в даному випадку строк розгляду звернення громадянина ОСОБА_6 з боку позивача
порушено не було.
В
свою чергу, решта наявних у матеріалах листів, адресованих позивачу до моменту
публікації статті під назвою „Потребитель -наш партнер (лозунг ОАО
«Одессаоблэнерго»), було надіслано самим відповідачем, який є юридичною особою.
Зі
змісту ст.. 1 Закону України „Про звернення громадян" вбачається, що
суб'єктами звернення визначено виключно фізичних осіб. Таким чином,
положення Закону України „Про звернення
громадян" не застосовуються
відносно звернень юридичних осіб.
З
огляду на викладене, суд не вважає за необхідне надавати оцінку діям позивача
відносно дотримання останнім строків розгляду звернень відповідача,
передбачених Законом України „Про
звернення громадян", оскільки вимоги даного Закону не застосовуються до
розгляду звернень юридичних осіб.
Таким
чином, в матеріалах справи відсутні докази порушення позивачем строків розгляду
звернень громадян, визначених приписами Закону України „Про звернення
громадян", у зв'язку з чим інформація, поширена ООГО „С.В.Є.Т." з
цього приводу є такою, що не відповідає дійсності. Негативний характер даної
інформації в сукупності із відсутністю доказів її достовірності дозволяє суду
дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог
ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" у названій частині та визнання недостовірною
наступного твердження «…сроки ответов, предусмотренные законом - 30 дней
регулярно нарушаются…», розміщеного ООГО „С.В.Є.Т." у статті під назвою
(російською мовою) «Потребитель -наш партнер (лозунг ОАО «Одессаоблэнерго»).
Крім
того, вказана стаття містить наступне твердження: «За четыре года существования
описанной схемы энергокомпанией было присвоено оборудования на десятки
миллионов гривен.». Контекстуально вказана інформація направлена на поширення тверджень
щодо привласнення позивачем електроустаткування, придбаного та встановленого за
рахунок споживачів електричної енергії, що підключаються до мереж ВАТ „ЕК
„Одесаобленерго". За наслідком надання правової оцінки вказаній
інформації, суд зазначає наступне.
Положеннями
ч. 3 ст. 18 Закону України „Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року
N 575/97-ВР (яку було виключено згідно із Законом України від 22.12.2011 р. N
4220-VI) було передбачено, що у разі якщо для створення можливості
електропостачання необхідно здійснити будівництво (реконструкцію) мереж
(об'єктів), які повинні бути невід'ємною частиною вже існуючих мереж
(об'єктів), будівництво може провадитися згідно з технічними умовами, виданими
підприємствами електроенергетики, за рахунок або силами замовників (власників)
та користувачів зазначених об'єктів з подальшою передачею їх на баланс
підприємств електроенергетики і відшкодуванням витрат на їх будівництво у
розмірі та у порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
В
свою чергу, порядок відшкодування вказаних витрат замовників будівництва нових
мереж (об'єктів) електропостачання Кабінетом Міністрів України встановлено не
було. При цьому, в той час, передача таких новозбудованих об'єктів на баланс
підприємств електроенергетики, яким і є позивач, було прямо передбачено
положеннями вищезазначеного нормативного акту.
Таким
чином, прийняття ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" на баланс новозбудованих
об'єктів електропостачання не свідчило про порушення позивачем вимог чинного
законодавства. Більш того, суд звертає увагу ООГО „С.В.Є.Т." на той факт,
що прийняття будь-якого майна баланс не має наслідком виникнення у особи, яка
його прийняла, права власності на це майно. В свою чергу, привласнення чужого
майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, є кримінальним
діянням, відповідальність за яке передбачена приписами ст. 191 КК України.
Однак в матеріалах справи відсутні докази притягнення судом до кримінальної
відповідальності посадових осіб ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" за привласнення
майна споживачів електричної енергії.
З
огляду на викладене, суд дійшов висновку, що достовірність інформації про
привласнення позивачем електроустаткування, придбаного та встановленого за
рахунок споживачів електричної енергії, що підключаються до мереж ВАТ „ЕК
„Одесаобленерго", відповідачем в установленому порядку підтверджена не
була. Зважаючи на негативний характер даної інформації, направленої на
дискредитацію позивача як електропостачальної організації перед споживачами
електричної енергії, відсутність доказів її достовірності, суд дійшов висновку
про наявність правових підстав для визнання недостовірним наступного твердження
«За четыре года существования описанной схемы энергокомпанией было присвоено
оборудования на десятки миллионов гривен.», розміщеного ООГО „С.В.Є.Т." у
статті під назвою (російською мовою) «Потребитель -наш партнер (лозунг ОАО
«Одессаоблэнерго»), у зв'язку з чим,
позовні вимоги ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" у названій частині
підлягають задоволенню.
В
свою чергу, розміщена ООГО „С.В.Є.Т." стаття під назвою (російською мовою)
«Крик о помощи» містить такі висловлювання, які, за переконанням позивача, є
недостовірними: «…вопросы (в контексті, які стосуються діяльності ВАТ
„Одесаобленерго"), которые нам удалось поднять уже сегодня, касаются
хищения миллионов гривен…», «Чиновники во властных кабинетах, предупредили меня
о том, что за такую информацию, которую я вскрыл, могут и убить.».
Згідно
з ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у
вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину
не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Таким
чином, за відсутності відповідних вироків суду щодо притягнення до
відповідальності посадових осіб ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" за вчинення
вищезазначених дій, що переслідуються у кримінальному порядку, вищезазначена
інформація має декларативний характер, є
недостовірною, оскільки носять яскраво виражений негативний характер та не
підтверджена належними та допустимими доказами.
Підсумовуючи
викладене, на підставі ст. 277 ЦК України
суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення
позовних вимог ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" у вказаній частині шляхом визнання
недостовірною наступної інформації, поширеної відповідачем: у статті під назвою
(російською мовою) «Крик о помощи» наступні твердження: «…вопросы (в контексті,
які стосуються діяльності ВАТ „Одесаобленерго"), которые нам удалось
поднять уже сегодня, касаются хищения миллионов гривен…», «Чиновники во
властных кабинетах, предупредили меня о том, что за такую информацию, которую я
вскрыл, могут и убить.».
Враховуючи
всі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що вся без виключення спірна
інформація негативного характеру у вигляді окремих тез у статтях, які було
поширено ООГО „С.В.Є.Т." в мережі Інтернет на веб-сторінці
http://oooosvet.blogspot.com, не відповідає дійсності, у зв'язку з чим позовні
вимоги ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" про визнання її недостовірною підлягають
задоволенню.
Згідно
з ч.ч. 3, 4, 7 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу,
вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила
інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же
спосіб, у який вона була поширена.
Таким
чином, з огляду на приписи ст. 277 ЦК України, на ООГО „С.В.Є.Т." як на
особу, яка поширила спірну недостовірну інформацію, покладається обов'язок її
спростування у той самий спосіб, в який вона була поширена. За переконанням
суду, заявлена ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" вимога про покладення на
відповідача обов'язку спростувати поширену нею недостовірну інформацію шляхом
викладення в мережі Інтернет на веб-сторінці http://oooosvet.blogspot.com
повного тексту ухваленого у даній справі рішення відповідає встановленим
законом способам захисту інформаційних прав позивача та межам здійснення цього
права.
Таким
чином, позовні вимоги ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" в частині визначення
способу поширення спростування спірної інформації підлягають задоволенню як
такі, що базуються на вимогах закону та направлені на реальне відновлення
порушених прав позивача.
Стосовно
позовних вимог про стягнення з ООГО „С.В.Є.Т." моральної шкоди в сумі 1
грн. в якості юридичного наслідку поширення останньою недостовірної інформації,
суд зазначає наступне.
Відповідно
до статті 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого
немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає
відшкодуванню. В свою чергу, виходячи зі змісту положень ст. 91, 277 ЦК України
спростування недостовірної інформації є способом відновлення порушеного
особистого немайнового права фізичної особи, яке, в тому числі, може належати і
юридичній особі.
Згідно
зі ст. 31 Закону України „Про інформація" у разі якщо порушенням права на
свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має
право на її відшкодування за рішенням суду.
У
відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або
юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,
відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків,
встановлених частиною другою цієї статті.
В
свою чергу, положеннями ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування
моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає
зокрема у приниженні честі та гідності
фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір
грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від
характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення
здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня
вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для
відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне
значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і
справедливості.
У
пунктах 4, 6, 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про
деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про
інформацію" від 28.03.2007р. № 01-8/184 згідно з положеннями статті 23 ЦК
особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення
її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності
фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення
у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що
дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької)
діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.
Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а
тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню
за правилами статей 1166 та 1167 ЦК. Положення цих норм щодо конкретних
категорій поширювачів інформації можуть бути конкретизовані в окремих
законах. У разі відсутності у суб'єкта
господарювання бухгалтерського обліку гудвілу як нематеріального активу такий
суб'єкт господарювання не позбавлений права доводити розмір грошового
еквіваленту приниження ділової репутації іншими доказами. У випадках виникнення
в зв'язку з цим питань, роз'яснення яких потребує спеціальних знань,
господарський суд може згідно із статтею 41 ГПК призначити відповідну судову
експертизу. У вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди,
завданої поширенням негативної інформації про суб'єкта господарювання,
господарський суд в кожному конкретному випадку повинен з'ясовувати, в якій
грошовій сумі позивач оцінює заподіяні йому втрати немайнового характеру та чим
він обґрунтовує розмір компенсації такої шкоди, що підлягає стягненню.
Проаналізувавши
положення чинного законодавства, які підлягають застосуванню до правовідносин з
відшкодування моральної шкоди внаслідок поширення відносно особи недостовірної
інформації, суд дійшов висновку, що вказана шкода може бути відшкодована
незалежно від наявності у потерпілої сторони збитків, завданих даним
порушенням. При цьому, розмір грошової
компенсації моральної шкоди повинен бути доведений позивачем -юридичною особою
виходячи із конкретних обставин справи, змісту поширеної недостовірної
інформації, правового статусу сторін та реальної шкоди, завданій діловій
репутації позивача.
Слід
зазначити, що заявлений до відшкодування розмір моральної шкоди в сумі 1 грн., завданий діловій репутації ВАТ
„ЕК „Одесаобленерго", останнім взагалі не було обґрунтовано ніяким чином,
зокрема не зазначено, яким саме чином спірна інформація вплинула на правове
становище позивача на суміжному ринку природної монополії, вартості його
активів та ставлення споживачів електричної енергії до позивача. За
переконанням суду, викладене свідчить про недоведеність з боку позивача факту
понесення останнім моральної шкоди, у зв'язку з чим у задоволенні позовних
вимог у названій частині слід відмовити.
Підсумовуючи
всі вищевикладені обставини, на підставі ст.ст. ст.ст. 1, 4, 7, 9, 22 Закону
України „Про інформацію" від 02.10.1992р. № 2657-ХІІ (з наступними змінами
та доповненнями), ст.ст. 11, 91, 277, 280, 509, 525, 526, 530, 610, 629
Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України,
ст.ст. 1, 2, 4, 12, 13, 48, 50 Закону України „Про захист економічної
конкуренції" від 11 січня 2001 року N 2210-III (з наступними змінами та
доповненнями), ст.ст. 1, 3, 15, 20 Закону України „Про звернення громадян"
від 2 жовтня 1996 року393/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст. 18
Закону України „Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 року N 575/97-ВР
(в редакції Закону України від 06.10.2011р.), ст. 2 Кримінального кодексу
України позовні вимоги ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" про визнання недостовірною
інформації, яка являє собою окремі цитати із статей під назвами (російською
мовою) „Будет ли свет в конце тоннеля", „СВЕТ МОЙ, ЗЕРКАЛЬЦЕ, СКАЖИ... или
еще пять вопросов к ОАО „Одессаоблэнерго", „Сколько веревочке не виться, а
конца не избежать... (вся правда об ОАО „Одессаоблэнерго", „Потребитель
-наш партнер (лозунг ОАО „Одессаоблэнерго", „Крик о помощи" щодо
діяльності позивача, поширених відповідачем в мережі Інтернет на веб-сторінці
http://oooosvet.blogspot.com, зобов'язання спростувати спірну інформацію у
спосіб, в який вона була поширена, шляхом розміщення на вищезазначеній сторінці
повного тексту судового рішення по даній справі підлягають задоволенню. В свою
чергу, у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 1 грн.
слід відмовити з огляду на недоведеність вимог у даній частині позову.
Судові
витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно
розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.
32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК
України, суд, -
В
И Р І Ш И В:
1.
Позов задовольнити частково.
2.
Визнати недостовірною наступну інформацію, розміщену Одеською обласною
громадською організацією „С.В.Є.Т." в мережі Інтернет на веб-сторінці
http://oooosvet.blogspot.com:
у
статті під назвою (російською мовою) „Будет ли свет в конце тоннеля" такі
висловлювання:
«…Оплатив
счет на проектные работы, П ждал их выполнения год….»;
«Зачем
облэнерго закупает оборудование по ценам в 1.5 раза дороже?»;
«Почему
«Одессаоблэнерго»работает с подрядчиками, не желающими выполнять работы за их
реальную стоимость?»;
«Никуда
не денется, заплатит сколько скажем»- такую политику облэнерго проводит по
отношению ко всем заказчикам, или только конкретно к этому?»;
«…почему
должностные лица энергокомпании так расточительно распоряжаются деньгами
заказчиков…..»;
у
статті під назвою (російською мовою): „СВЕТ МОЙ, ЗЕРКАЛЬЦЕ, СКАЖИ... или еще
пять вопросов к ОАО „Одессаоблэнерго» такі висловлювання:
«….ОАО
«Одессаоблэнерго»не только перекладывает на потребителя расходы по выносу
счетчиков и, таким образом, за их счет решает свои проблемы, но и зарабатывает
на этом…»;
у
статті під назвою (російською мовою) «Сколько веревочке не виться, а конца не
избежать… (вся правда об ОАО «Одессаоблэнерго)» такі висловлювання:
«…а
что же с деньгами, неправедно полученными от неосведомленных и обманутых
потребителей электроэнергии…»;
у
статті під назвою (російською мовою) «Потребитель -наш партнер (лозунг ОАО
«Одессаоблэнерго») такі висловлювання:
«…За
работу, реальная стоимость которой вместе с оборудованием и материалами
составляет около 280 тыс грн., ОАО
„Одессаоблэнерго" выставило заказчику счет около 460 тыс. грн…»;
«…Облэнерго
-монополист на этом рынке. А вернее сказать сделало себя таковым…», «…облэнерго
монополист на рынке проектных и электромонтажных работ. Исполнитель -облэнерго
и точка. Можно диктовать какие хочешь
цены. А ты плати! Не хочешь -не плати, останешься без электроэнергии…»;
«…сроки
ответов, предусмотренные законом - 30 дней регулярно нарушаются…»;
«…
Обратившись в Антимонопольный комитет Украины, мы получили официальный ответ,
который гласит о незаконности присутствия в ТУ, выдаваемых ВАТ
«Одессаоблэнерго»того самого п. 14…»;
«…упоминавшийся
пункт 14 технических условий, с помощью которого ОАО
«Одессаоблэнерго»самостоятельно назначило себя монополистом на рынке проектных
и электромонтажных работ. Незаконность присутствия этого пункта в ТУ
подтвердили АМКУ и Национальная комиссия регулирования электроэнергетики.»;
«…Заказчик
оплатил проектные работы согласно выставленному счету. Срок выполнения работ
заканчивается в апреле 2011г. … Заказчик получил на руки готовый проект в конце
октября….ведь нам достоверно известно, что описываемый нами случай далеко не
единичный…»;
«За
четыре года существования описанной схемы энергокомпанией было присвоено
оборудования на десятки миллионов гривен.»
у
статті під назвою (російською мовою) «Крик о помощи» такі висловлювання:
«…вопросы
(в контексті, які стосуються діяльності ВАТ „Одесаобленерго"), которые нам
удалось поднять уже сегодня, касаются хищения миллионов гривен…», «Чиновники во
властных кабинетах, предупредили меня о том, что за такую информацию, которую я
вскрыл, могут и убить.»
3.
Зобов'язати Одеську обласну громадську організацію „С.В.Є.Т." /65122, м.
Одеса, вул. Академіка Корольва, 71, корпус 1, кв. 17, код ЄДРПОУ 37946670/
спростувати поширену нею недостовірну інформацію, що зазначена вище, у той
самий спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом викладення в мережі
Інтернет на веб-сторінці http://oooosvet.blogspot.com повного тексту ухваленого
у даній справі рішення. Наказ видати.
4.
В частині задоволення позовних вимог відкритого акціонерного товариства
„Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" до Одеської обласної
громадської організації „С.В.Є.Т." про стягнення моральної шкоди в сумі 1
грн. -відмовити.
5.
Стягнути з Одеської обласної громадської організації „С.В.Є.Т." /65122, м.
Одеса, вул. Академіка Корольва, 71, корпус 1, кв. 17, код ЄДРПОУ 37946670/ на
користь відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія
„Одесаобленерго" /65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28б, код ЄДРПОУ
00131713, р/р 26001060262272 в Южному ГРУ Приватбанку м. Одеса, МФО 328704/
судовий збір в сумі 1 073 грн. /одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп./. Наказ
видати.
Рішення
набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Накази
видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно
до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи,
які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх
права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого
господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається
на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його
оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було
оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється
з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний
текст рішення суду складено 24.07.2012р.
Суддя
Желєзна С.П.
Отправить комментарий