Обзор судебной практики для фотографов

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2017

Справа №607/3404/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді      В.М. Братасюка

з участю секретаря     О.І. Чичкевич

представника відповідачів ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Видавничо - інформаційний дім Діана плюс, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 про стягнення компенсації за порушення авторського права на фотографічний твір,-   

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до до ТОВ «Видавничо - інформаційний дім Діана плюс», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 про стягнення компенсації за порушення авторського права на фотографічний твір. В обґрунтування вмог посилається на те, що є професійним дитячим та сімейним фотографом, у 2012році він створив збірку фотографічних творів під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" - серію фотографій, на яких зображено маленьку дівчинку в українській вишиванці (ОСОБА_5) та розмістив їх на своєму професійному сайті ІНФОРМАЦІЯ_5. Користуючись своїм правом, він як автор звернувся до Державної служби інтелектуальної власності України із заявою про реєстрацію авторського права та отримав свідоцтво на свою збірку фотографічних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1" № НОМЕР_1. Згодом, йому стало відомо, що на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснюється продаж схеми для вишивки, в яких було розміщено його фотографічний твір - маленьку дівчинку (ОСОБА_5) в українській вишиванці із віночком на голові з піднятою догори рукою, фотографії якої увійшли до збірки фотографічних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1". На придбаному товарі було зазначено дані про видавців - TOB "ВІД "ДІАНА ПЛЮС" та ФОП ОСОБА_6 Факт продажу вищезазначених товарів у ФОП ОСОБА_4 на офіційному сайті видавця www.dianaplus.com підтверджується платіжною квитанцією та відеофіксацією факту замовлення та розпакування отриманого замовлення з контрафактною продукцією. Зазначення про наявність у TOB "ВІД "ДІАНА ПЛЮС" та ФОП ОСОБА_6 прав дозволяти передрук, копіювання у різному вигляді оформлення та дизайну журналу, серед яких є і твір ОСОБА_2 (перероблений у спосіб адаптації для роботи з вишивання) є актом привласнення авторського права як фотографа, тобто плагіатом - одним із найбільш грубих видів порушення авторського права. Безумовно, жодного дозволу на використання свого фотографічного твору ОСОБА_2 не надавав, а тому такі дії відповідачів грубо порушують авторське право позивача, в тому числі виключне майнове право, яке може бути захищене шляхом присудження та стягнення компенсації за його порушення. На підставі вищевикладеного, позивач просить суд:

Стягнути солідарно із Відповідачів - TOB "ВІД "ДІАНА ПЛЮС", ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав шляхом розміщення контрафактного примірника твору під умовною назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» в мережі на сайті www.dianaplus.com - 10 мінімальних заробітних плат, що складає на дату подачі позову 13780грн., замість відшкодування збитків або стягнення доходу отриманого в наслідок порушення прав;

Стягнути з TOB "ВІД "ДІАНА ПЛЮС" на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав шляхом відтворення контрафактного примірника твору під умовною назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» на товарі власного виробництва - схемі для вишивки «ІНФОРМАЦІЯ_8» - 10 мінімальних заробітних плат, що складає на дату подачі позову 13780грн., замість відшкодування збитків або стягнення доходу отриманого в наслідок порушення прав;

Стягнути з ФОП ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав за відтворення контрафактного примірника твору під умовною назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» на товарі власного виробництва - схемі для вишивки «ІНФОРМАЦІЯ_8» - 10 мінімальних заробітних плат, що складає на дату подачі позову 13780грн., замість відшкодування збитків або стягнення доходу отриманого в наслідок порушення прав;

Стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав шляхом розповсюдження контрафактного примірника твору під умовною назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» відтвореного на схемі для вишивки «ІНФОРМАЦІЯ_8» - 10 мінімальних заробітних плат, що складає на дату подачі позову 13780грн. замість відшкодування збитків або стягнення доходу отриманого в наслідок порушення прав; а також стягнути з відповідачів понесені судові витрати у справі.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 та його представник не з"явилися, подано суду клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі з урахуванням збільшення розміру мінімальної заробітної плати, з підстав та мотивів викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, при визначенні розміру компенсації, просять застосувати розмір мінімальної заробітної плати визначений відповідно на дату прийняття рішення у справі у 3200 грн.

Представник відповідачів ОСОБА_1 в судовому засіданні відносно задоволення позовних вимог заперечив, вважає, що твердження позивача про факт порушення виключних майнових авторських прав на фотографічнтй твір не доведено, а отже відсутні підстави для притягнення відповідачів до будь-якої відповідальності, в тому числі і до виплати компенсації. Крім того, враховуючи визнання відповідачем TOB "ВІД "Діана Плюс" факту належності йому сайту, на якому було здійснено розміщення контрафактної продукції із зображенням твору позивача, спростовуються докази вчинення іншими відповідачами порушень прав позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ОСОБА_2 є професійним дитячим та сімейним фотографом, який став відомим завдяки своїм тематичним фотороботам, його фотографічні твори використовують і для рекламування товарів, і для ілюстрацій у навчальних посібниках, крім того він проводить численні безкоштовні майстер-класи з фотомистецтва для дітей у своїй фотостудії під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_3".

Заробітки ОСОБА_2 складають доходи від його творчості (зокрема, авторська винагорода/ або ліцензійні платежі).

У 2012році ОСОБА_2 створив збірку фотографічних творів під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" - серію фотографій, на яких зображено маленьку дівчинку в українській вишиванці (ОСОБА_5) та розмістив їх на своєму професійному сайті ІНФОРМАЦІЯ_5.

Користуючись своїм правом, ОСОБА_2 як автор звернувся до Державної служби інтелектуальної власності України із заявою про реєстрацію авторського права та отримав свідоцтво на свою збірку фотографічних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1" № НОМЕР_1.

Згодом, ОСОБА_2 стало відомо, що на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснюється продаж схеми для вишивки, в яких було розміщено його фотографічний твір - маленьку дівчинку (ОСОБА_5) в українській вишиванці із віночком на голові з піднятою догори рукою, фотографії якої увійшли до збірки фотографічних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1".

На придбаному товарі було зазначено дані про видавців - TOB "ВІД "ДІАНА ПЛЮС" та ФОП ОСОБА_6

Факт продажу контрафактної продукції на якій відтворено твір ОСОБА_2 у ФОП ОСОБА_4 підтверджується платіжною квитанцією та відеофіксацією факту замовлення та розпакування отриманого замовлення з контрафактною продукцією, відтиски печатки також містяться на конверті.

Жодного дозволу на використання свого фотографічного твору ОСОБА_2 не надавав.

Згідно із положеннями ч.1 ст.437 ЦК України  про виникнення авторського права,  авторське право виникає з моменту створення твору.

Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей, відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Одночасно, ч.5 ст.11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах (що й було зроблено позивачем).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», примірник твору - копія твору, виконана у будь-якій матеріальній формі. Згідно п.10 ч.1 ст.8 Закону, об'єктами авторського права є фотографічні твори.

Згідно ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про авторське право та суміжні права» автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону України «Про авторське право та суміжні права». Використання творів без письмового дозволу (укладення ліцензійного договору) є порушенням авторського права, що є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав, що передбачено ст. 50 Закону України «Про авторське право та суміжні права».

Згідно зі ст.ст. 440, 443 ЦК України, ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав автора належить виключне право на використання твору, а також виключне право надавати дозвіл або забороняти використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами іншими особами.

Положеннями ст.445 ЦК України  встановлено, що автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 441 ЦК України, використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»  відтворенням є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер. Розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійнити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь який час за власним вибором.

Також вище зазначеним законом законодавчо визначено, що контрафактний примірник твору, ... - це примірник розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Контрафактна продукція - продукція або примірник, які випускаються, відтворюються, публікуються, розповсюджуються, реалізуються тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності (Постанова КМУ від 3 жовтня 2007 p. №1185 "Про затвердження Національного стандарту № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності" (Національний стандарт №4, п.3).

Згідно п.1, 3, 6, 7, 8, 9 ч.3 ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виключне право автора на дозвіл чи заборону використання твору іншим особам дає йому право дозволяти або забороняти: відтворення творів; публічну демонстрацію і публічний показ; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; розповсюдження творів; подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором (через мережу Інтернет).

Так, відповідно до п.31 Постанови ВСУ № 5, розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є поданням творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором відповідно до пункту 9 частини третьої статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», тобто таке розміщення є правомірним лише з дозволу автора чи іншої особи, яка має авторське право.

Якщо у зв'язку з таким розміщенням у мережі Інтернет порушуються майнові права суб'єкта авторського права, визначені статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», то це дає підстави для судового захисту авторського права.

Згідно із п.11Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

У п. 44 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ зазначається, що відповідно до пункту "б" статті 50 Закону N 3792-ХІІ розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту. Особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами.

У роз'ясненнях п.11. Постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» зазначено, зокрема, що належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.  Види порушень авторського права і (або) суміжних прав, зокрема, наведені в статтях 50 та 52 Закону № 3792-XII.

У п.12 цієї Постанови вказано, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону № 3792-XII); шкоди, завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

Суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина перша статті 435 ЦК, стаття 11 Закону № 3792-XII). Зокрема, первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону № 3792-XII при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК).»

Так, відповідно до п.1 ст.50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 згаданого Закону, та їх майнові права, визначені ст. ст. 15, 39, 40 і 41, з урахуванням передбачених ст. ст. 21 - 25,42 і 43 обмежень майнових прав.

Відповідно до висновку експерта №7-181/16 від 21.03.2017року, який наданий Тернопільським НДКЦ МВС України, на виконання ухвали суду про призначення судової експертизи в сфері інтелектуальної власності, журнал «ІНФОРМАЦІЯ_6» випуск НОМЕР_2 містить у собі ознаки об'єкта авторського права, а саме фотографічного твору ОСОБА_2, при створенні твору 2 (композиція у вигляді картини, що розташована в журналі «ІНФОРМАЦІЯ_6» випуск НОМЕР_2 на сторінці 15 під артикулом НОМЕР_3) та твору 3 (композиція у вигляді картини, що розташована в додатку до журналу «ІНФОРМАЦІЯ_6» випуск НОМЕР_2 під артикулом НОМЕР_3) мало місце переробка та відтворення твору 1 (фотографічного твору ОСОБА_2).

Таким чином, відповідачі порушили майнові авторські права позивача шляхом незаконного відтворення контрафактного примірника твору на продукції власного виробництва - схемі для вишивки, розміщення його в мережі Інтернет на офіційному сайті видавця за  посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, розміщення його в рекламних матеріалах - журналі з примірниками продукції, що видається та пропонується до продажу Видавцями (ТОВ «Видавничо - інформаційний дім Діана плюс, ФОП ОСОБА_3.) та розповсюдження контрафактного примірника твору від видавців до ФОП ОСОБА_4 А остання в свою чергу здійснила спільно з видавцями розповсюдження контрафактного примірника твору через Інтернет магазин за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7  в тому числі представнику позивача, який здійснив фіксацію порушення прав ОСОБА_2 -ОСОБА_7.

Також, факт розміщення контрафактного примірника твору зафіксований у Звіті №05/0103 про спеціальне комп'ютено-технічне дослідження Інтернет-ресірсів від 01.03.2016 року, який міститься в матеріалах справи.

Таким чином, схема для вишивки з переробленим зображенням фотографічного твору ОСОБА_2 є контрафактною продукцією, яка була розміщена в мережі Інтернет, що є протиправним.

Як встановлено судом, автором фотографічного твору, де зображено маленьку дівчинку (ОСОБА_5) в українській вишиванці із віночком на голові з піднятою догори рукою є ОСОБА_2.

Відповідачем TOB "ВІД "Діана Плюс" визнається факт належності йому сайту www.dianaplus.com

Зазначення про наявність у TOB "ВІД "ДІАНА ПЛЮС" та ФОП ОСОБА_6 прав дозволяти передрук, копіювання у різному вигляді оформлення та дизайну журналу, серед яких є і твір ОСОБА_2 (перероблений у спосіб адаптації для роботи з вишивання) є актом привласнення авторського права як фотографа, тобто плагіатом - одним із найбільш грубих видів порушення авторського права.

Проте, не лише видавці, якими на контрафактній продукції зазначені ФОП ОСОБА_8 та TOB "ВІД "Діана Плюс" мають нести відповідальність за порушення виключних майнових авторських прав ОСОБА_9, а й продавець контрафактної продукції ФОП ОСОБА_4

Згідно п. „г" ч.2 ст.52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Розмір компенсації визначається з урахуванням п. 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 04 червня 2010 року „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав", де вказано: „Відповідно до пункту «г» частини першої статті 52 Закону № 3792-ХІІ суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

При цьому, слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК Ураїни, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені у судовому рішенні.

Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону № 3792-ХІІ), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Позивач просить суд врахувати, що станом на дату прийняття рішення по справі відповідно до ст.8 ЗУ «Про Держаний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати становить - 3200грн , тому і розмір компенсації, який заявлений у мінімшіьних заробітних платах просить визначати з застосуванням мінімальної заробітної плати у розмірі 3200 грн.

Досліджуючи матеріали справи, суд оцінюючі зібрані докази у їх сукупності дійшов висновку, що відповідачі вище зазначеними способами порушили авторське майнове право позивача, який створив збірку фотографічних творів під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" - серію фотографій, на яких зображено маленьку дівчинку в українській вишиванці (ОСОБА_5) та розмістив їх на своєму професійному сайті ІНФОРМАЦІЯ_5. Відповідачами не було вжито жодних дій по відновленню або захисту порушеного права. Враховуючи наведене, суд важає, по позов підлягає частковому задоволенню шляхом солідарно стягнення з ТОВ «Видавничо - інформаційний дім Діана плюс», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2  компенсації за порушення виключених майнових авторських прав шляхом розміщення контрафактного примірника твору під умовною назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» в мережі на сайті www.dianaplus.com в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що на дату звернення з позовом до суду складає 13 780 гривень; стягнення з ТОВ «Видавничо - інформаційний дім Діана плюс», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2  компенсації за порушення виключених майнових авторських прав шляхом відтворення контрафактного примірника твору під умовною назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» на товарі власного виробництва - схемі для вишиванки «ІНФОРМАЦІЯ_8», з кожного з відповідачів, по 10 мінімальних заробітних плат, що на дату звернення з позовом до суду складає 13 780 гривень; а також стягнення з «Видавничо - інформаційний дім Діана плюс», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рівних частках суму сплаченого судового збору в розмірі 551, 20 гривень.

Разом з тим, на думку суду, зважаючи на характер заподіяних порушень авторського права позивачу (котрі обумовлюються певною подією і не є триваючими) при визначенні розміру компенсації, підлягає до застосування розмір заробітної плати, визначений законом станом саме на дату звернення за судовим захистом (дату, коли особа звернулася за захистом порушеного, невизначеного або оспорюваного права), і не підлягає зміні з урахуванням часу судового розгляду.

З огляду на викладене, на підставі ст.ст. 16, 201, 421, 423, 424, 426, 431, 432, 438, 439, 440, 441 ЦК України та Закону України «Про авторське і суміжні права», керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ТОВ «Видавничо - інформаційний дім Діана плюс», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2  компенсацію за порушення виключених майнових авторських прав шляхом розміщення контрафактного примірника твору під умовною назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» в мережі на сайті www.dianaplus.com в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що на дату звернення з позовом до суду складає 13 780 гривень.

Стягнути з ТОВ «Видавничо - інформаційний дім Діана плюс», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2  компенсацію за порушення виключених майнових авторських прав шляхом відтворення контрафактного примірника твору під умовною назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» на товарі власного виробництва - схемі для вишиванки «ІНФОРМАЦІЯ_8», з кожного з відповідачів, по 10 мінімальних заробітних плат, що на дату звернення з позовом до суду складає 13 780 гривень.

Стягнути з «Видавничо - інформаційний дім Діана плюс», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рівних частках суму сплаченого судового збору в розмірі 551, 20 гривень.

Судові витрати на проведення експертного дослідження в сумі 5625, 60 гривень віднести на рахунок ФОП ОСОБА_3.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили через десять днів з дня його проголошення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Тернопільської області шляхом подачі через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя                В. М. Братасюк

http://reyestr.court.gov.ua/Review/67514289

Справа № 755/11029/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2016 р.

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді: БАРТАЩУК Л.П.

при секретарях: Ізвольській С.С., Івашко О.Л.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представників позивача адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про припинення порушення авторських прав, стягнення компенсації за порушення авторських прав та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про захист виключних авторських прав, в якій просить захистити порушені відповідачем ТОВ «Епіцентр К» авторські права шляхом зобовязання припинити використання будь-яким способом (розповсюдження, продаж тощо) контрафактної продукції - фоторамок із фотографіями (автором яких є ОСОБА_1М.) без зазначення імені автора фотографій ОСОБА_1 та без його письмового дозволу; стягнути з відповідача на його користь 8214192,00 грн. компенсації за порушення авторських прав та 100000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що влітку та на початку осені 2012 року ОСОБА_1 своєю особистою творчою працею створив ряд (серію) фотографій, на яких зображені фізичні особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, що підтверджується RAW- файлами (електронними оригінальними зображеннями, які створені ним за допомогою власної цифрової фотокамери), письмовими угодами з цими особами, публікаціями цих фотографій в мережі Інтернет, де він зазначений, як автор цих фотографій.

У 2014 році між позивачем та представниками ТОВ «Епіцентр К» проводилися усні переговори щодо укладення договору про передання авторських майнових прав на зазначені вище фотографії, однак, не було досягнуто згоди щодо істотних умов, в результаті чого договір не було укладено.

В березні 2015 року позивачем було випадково виявлено, що в мережі будівельно-господарських гіпермаркетів ТОВ «Епіцентр К» (в тому числі, в м. Києві за адресами: вул. Берковецька, 6-В; вул. Братиславська, 11; вул. Полярна, 20-Д; просп. Григоренка, 40; у м. Бровари Київської області за адресою: вул. Київська, 253; у с. Новоселівка Чернігівської області за адресою: вул. Шевченка, 57) здійснюється продаж фоторамок «tag1» та «Vintage» різних розмірів (10 х 15 см; 13x18 см; 15x21 см) та різних кольорів (бронзовий лист, сірий, зелений, жовтий, фіолетовий рожевий, сріблястий, золотистий, шампань), у яких містяться відтворені зображення зазначених вище фотографій, автором яких є позивач.

При цьому, зображення фотознімків, автором яких є ОСОБА_1, вставлено до запакованих заводським способом у поліетилен рамок таким чином, що при купівлі будь-яким покупцем фотографічної рамки у магазині мережі «Епіцентр», знімок продається покупцю разом з рамкою та входить до її ціни.

Відповідно до ст. 441 ЦК України, використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Згідно із ст. 443 ЦК України, використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Позивач ніколи не надавав відповідачу ТОВ «Епіцентр К» згоди та дозволу на використання вказаних фотографій будь-яким способом та у будь-якій формі, та не укладав письмового договору щодо передачі відповідачеві авторських майнових прав на ці фотографії. Використання ТОВ «Епіцентр К» фотографій, автором яких є ОСОБА_1, не підпадає під випадки правомірного використання твору без згоди автора, що встановлені законом а ім'я, ОСОБА_1, як автора фотографій, на них не вказано.

На зворотному боці кожної фоторамок, які знаходяться у продажу в мережі магазинів ТОВ «Епіцентр К», містяться індивідуальні номери артикулів та індивідуальні штрих-коди, за якими можна ідентифікувати розмір та колір фоторамок «tag1» та «Vintage».

Відповідно до п. п. «б», «в», «г» ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» при порушеннях авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право: звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Згідно з п. п. «а», «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування; виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Враховуючи мінімальний розмір грошової компенсації за порушення авторських прав, встановлений законом та фактичні обставини справи, позивач вважає, що з ТОВ «Епіцентр К» необхідно стягнути грошову компенсацію за порушення його авторських прав, виходячи з розрахунку - одна мінімальна заробітна плата за кожен окремий випадок порушення авторського права (за кожним відомим випадком використання без дозволу окремих найменувань товарів із індивідуальними номерами артикулів та штрих-кодами).

З огляду на те, що ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн.; з 1 грудня - 1378 грн., то компенсація у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за порушення авторських прав сумарно за виявлені позивачем порушення його авторського права складає 8214192,00 грн.

Оскільки протиправні дії щодо порушення авторських прав з боку відповідача завдали позивачу моральної шкоди, яка полягає у втратах немайнового характеру внаслідок моральних страждань, яких ОСОБА_1 зазнав в результаті порушення його авторських прав (негативні зміни емоційного стану, які призвели до порушення звичайного ритму життя позивача, зниження його працездатності, мотивації, погіршення творчих здібностей, зникнення почуття впевненості та оптимізму, душевні страждання і хвилювання), позивач просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди грошову суму в розмірі 100000,00 грн.

Підтримавши в судовому засіданні позовні вимоги з наведених підстав, позивач і його представники просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, наведених у письмових запереченнях, які обґрунтовані тим, що: позов є передчасним, оскільки позивачем не надано ні оригіналів фотографій, ні доказів того, що фотографії, про які зазначено у позовній заяві, являються творами з ознаками оригінальності та новизни і їм має бути надана правова охорона, як творам; зовнішньо-економічним контрактом № 1464/К100 від 22.07.2013 року підтверджується те, що ТОВ «Епіцентр К» придбав фоторамки у китайського партнера і не здійснював пакування товару, а придбав уже запакований товар з фото, вставленими у фоторамки, при цьому, на звернення до китайського партнера контрагент чітко зазначив, що фотографії були у вільному доступі в мережі Інтернет; під час допиту як свідка, сам позивач підтвердив, що його фотографії було можливим вільно скачати через мережу Інтернет на його соціальній сторінці Інтернет сторінці http://tophoto.net/ або придбати вказані фотографії в електронному фотобанку http://www.shutterstock.com/, що підтверджується також результатами пошуку, здійсненого представниками відповідача, наданого у роздрукованому вигляді (вартість розширеної ліцензії на використання двох фотографій, одна з яких зазначена у позовній заві, ОСОБА_1 тиражем в 500 000 примірників і більше протягом 1 календарного року, наприклад, коштує 199$), що, безперечно, викликає питання з приводу розрахунків, здійснених позивачем щодо розміру компенсації за порушення авторських прав; письмовими доказами підтверджується, що майнових прав на фотографічні твори позивач набув з 14.05.2015 року, однак, жодного доказу того, що майнові права його порушені ТОВ «Епіцентр К» після вказаної дати не надано; непідтвердженою і не обгрунтованою є моральна шкода, оскільки у справі відсутні належні і допустимі докази душевних страждань і порушення звичайного ритму життя позивача.

З наведених підстав представники відповідача просили відмовити повністю у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши заявлених свідків у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у сукупності та взаємозвязку, судом встановлено наступне.

Статтею 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним.

Згідно ст.ст. 435, 437, 438 ЦК України первинним субєктом авторського права є автор твору. Авторське право виникає з моменту створення твору. Автору твору належать особисті немайнові права, встановленістаттею 423 цього Кодексу та інші права, серед яких є право на недоторканість твору.

Згідно ст. 7 Закону України «Про авторське право та суміжні права» суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Обєктом авторського права відповідно до ст. 433 Цивільного кодексу України та ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визнається твір.

Згідно положень Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (надалі - «Конвенція») (Україна приєдналася до Конвенції 25.10.1995 року) - твором є результат інтелектуальної та творчої діяльності людини - автора, яка вирізняється своєю оригінальністю та новизною.

Підлягає захисту в порядку визначеним цивільним законодавством не будь-який фотографічний обєкт, який зазначений у ст. 8 Закону та ст. 433 ЦК України, а лише той, який підпадає під визначення твору.

Оригіналів, які є предметом договорів, позивачем в ході розгляду справи і речових доказів на підтвердження дати їх створення, створення їх саме позивачем, технічних пристроїв, належних позивачеві, тощо суду не надано, тож при встановленні авторства позивача щодо фотографій суд надає оцінку наданим письмових доказам, речовим доказам, які містять копії фотографій, а також показанням допитаних в судовому засіданні свідків.

Згідно пояснень позивача, а також показань допитаних в судовому засіданні свідків, влітку та на початку осені 2012 року позивач саме ОСОБА_1 створив ряд (серію) фотографій, на яких зображені фізичні особи ОСОБА_6, ОСОБА_7

14.05.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (матірю ОСОБА_6О.) було укладено угоду з назвою Додатковий договір №1 до угоди про передачу прав інтелектуальної власності, за змістом якого убачається, що угоду про передачу прав інтелектуальної власності на фотографічні твори від 27.01.2012 року було викладено у новій редакції .

Відповідно до п. 1.1 вказаного Додаткового договору виконавець зобовязується безоплатно надати замовнику на промоцій них умовах послуги з фотозйомки (створення фотографічних зображень) ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та інші супутні з ними послуги відповідно до вимог замовника та в установлений сторонами строк, а замовник зобовязується прийняти результати зазначених послуг для використання виключно в особистих цілях (без мети комерційного використання).

Відповідно до п. 3 ОСОБА_7 прийому-передачі послуг за Договором про надання фото послуг та належність прав інтелектуальної власності від 27.01.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, сторони погодились з тим, що послуги за Договором б/н про надання фото послуг та належність прав інтелектуальної власності від 27.01.2012 року надані виконавцем замовнику у повному обсязі, належним чином та не містять будь-яких недоліків, а замовник не має будь-яких недоліків і претензій до виконавця стосовно наданих послуг, а згідно Додатку №1 до ОСОБА_7 прийняття - передачі послуг фотографічні зображення були передані.

Також, 14.05.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено Додатковий договір №1 до угоди про передачу прав інтелектуальної власності від 14.08.2012 року.

Згідно з п. 1.1 Додаткового договору №1 до угоди про передачу прав інтелектуальної власності від 14.08.2012 року виконавець зобовязується безоплатно надати замовнику на промоцій них умовах послуги з фотозйомки (створення фотографічних зображень) замовника та інші супутні з ними послуги відповідно до вимог замовника та в установлений сторонами строк, а замовник зобовязується прийняти результати зазначених послуг для використання виключно в особистих цілях (без мети комерційного використання).

Відповідно до п. 3 ОСОБА_7 прийому-передачі послуг за Договором про надання фото послуг та належність прав інтелектуальної власності від 14.08.2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, сторони погодились з тим, що послуги за Договором б/н про надання фото послуг та належність прав інтелектуальної власності від 14.08.2012 року надані виконавцем замовнику в повному обсязі, належним чином та не містять будь-яких недоліків, а замовник не має будь-яких недоліків  та претензій до виконавця стосовно наданих послуг, згідно Додатку №1 до ОСОБА_7 прийняття - передачі послуг фотографічні зображення були передані .

Згідно з п. 3.1 зазначених вище Додаткових договорів їх сторони домовились про те, що усі майнові та немайнові права інтелектуальної власності на створені під час виконання Договорів обєкти права інтелектуальної власності належать виключно виконавцю (ОСОБА_1М.), у тому числі: право на використання обєкта (ів) права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання обєкта (ів) права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню обєкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до сукупності наведених доказів, авторство ОСОБА_9 щодо спірних фотографій суд вважає доведеним.

Проблемним питанням захисту авторського права на фотографічні зображення залишається відсутність чіткого визначення терміна «фотографічний твір» та момент виникнення права інтелектуальної власності на такий твір.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 року № 5, -відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Якщо чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про авторське право і суміжні права, то застосовуються правила міжнародного договору. 

У зв'язку з тим, що ряд положень, які містяться у міжнародних договорах, не закріплені в законодавстві України, судам необхідно враховувати, що Україна є учасницею низки міжнародних договорів, які регулюють дані правовідносини, зокрема: Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року) (дата приєднання України - 31 травня 1995 року, дата набрання чинності для України - 25 жовтня 1995 року).

Відповідно до п. 1 ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 24 липня 1971 р., яка є чинною для України з 25 жовтня 1995 року, термін "Літературні і художні твори" охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори, лекції, звертання, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні і музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми, музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; малюнки, твори живопису, архітектури, скульптури, графіки і літографії; фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії, архітектурі або наукам.

Отже, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів розрізняє поняття фотографії і фотографічного твору, як і Закон України «Про авторське право і суміжні права».

Так, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» одним із обєктів авторського права визначено фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії.

Проте, ні в Законі, ні в міжнародних нормативно-правових актах, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, немає визначення терміну «фотографічний твір».

Європейське законодавство при визначенні фотографічного твору виходить із зазначення загальних критеріїв, яким повинен відповідати цей результат.

Так у Директиві 93/98/ЄЕС зазначено, що фотографічний твір повинен розглядатися як самобутній, якщо він є продуктом індивідуальної творчості автора, що відображає його особистість, але без врахування інших критеріїв, таких як цінність або призначення, проте держави-члени можуть передбачити охорону і для інших фотографій.

У ст. 6 Директиви 2006/116/ ЄС Європейського Парламенту і Ради від 12 грудня 2006 року про строк охорони авторського права і деяких суміжних прав встановлено критерій, що визначає, яка саме фотографія підпадає під авторсько-правову охорону: охороняється лише самобутня оригінальна фотографія, що становить інтелектуальний витвір автора. У цьому випадку права на фотографію охороняються за загальним для усіх авторських прав на літературні і художні твори правилом ст.1 Директиви, тобто, ( як і в Україні) протягом життя автора і 70 років після його смерті.

За відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували використання автором при створенні спірних фотографій певних оригінальних унікальних прийомів фотографування, оригінальних та унікальних прийомів постановки чи застосування певних унікальних технічних засобів тощо, правових підстав для висновку про те, що спірні фотографії є фотографічними творами, тобто, є обєктами авторського права та підлягають відповідному режиму правової охорони згідно чинного вітчизняного законодавства в сфері захисту авторського права та суміжних прав, у суду немає.

Надаючи оцінку наданим позивачем письмовим доказам, зокрема, Додатковим договорам, ОСОБА_7 приймання-передачі, то слід зазначити, що їх предметом було надання фото послуг та належність прав інтелектуальної власності.

Суд при цьому, взявши до уваги показання допитаних свідків, приходить до висновку про те, що створені позивачем в процесі надання фото послуг на весіллі та на дні народження результати є саме фотографіями, які звичайно виготовляються на різного роду заходах, таких як весілля, дитячі дні народження та інші святкові заходи за класичною шаблонною постановкою, дані фотографії не містять певних оригінальних унікальних прийомів фотографування з боку позивача, оригінальних, унікальних прийомів постановки чи застосування певних унікальних технічних засобів тощо .

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Будь-яких належних доказів, на підставі яких можна було дійти іншого висновку, матеріали справи не містять.

Таким чином, не доведеним з боку позивача є те, що фотографії, які є предметом Додаткових договорів і ОСОБА_7 прийому-передачі, є обєктами авторського права та підлягають правовій охороні згідно чинного законодавства в сфері захисту авторського права та суміжних прав.

На виконання вимог статей 212, 214, 215 ЦПК України суд зазначає, що в ході судового розгляду було також встановлено, що фото рамки, у яких знаходяться фотознімки на які посилається позивач, закуповуються відповідачем ТОВ «Епіцентр К» у фірми Lanxi Huakang Frame Co. LTD, яка розташована у Китайській Народній Республіці.

Дані обставини підтверджуються Контрактом від 22.07.2013 року (зовнішньо - економічний контракт №1464/К100), Сертифікатом, інвойсами, коносаментами і супутніми документами про розмитнення в Україні партії товару (фоторамок).

Відповідно до п. 1.1. Контракту, продавець продає, а покупець купує: фото рамки, названі далі «Товар». Найменування, кількість та загальна вартість товару визначається у специфікаціях та/або Рахунках фактурах (інвойсах) до контракту.

Згідно з п. 2.1. Контракту, ціна товарів встановлюється на умовах Incoterms 2010 (Інкотермс 2010) згідно пункту 4.1 Контракту. Сторони погодили, що ціни на товар встановлюється в доларах США і містять в собі вартість пакування, маркування, завантаження і закріплення на транспортному засобі.

Відповідно до п. 5.1 Контракту, прийом товару по якості та кількості здійснюється при розвантажені Товару на складі Покупця.

Сертифікат № 133307В0/07768 від 26.07.2013 року містить знімки фото рамок із зазначенням артикулів кожної такої фото рамки та розміри, з яких убачається, що фото рамки упаковуються продавцем та направляються морським транспортом з КНР з прозорою плівкою із встановленими зображеннями у фоторамках.

Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 50 цього Закону субєкти авторського права та суміжних прав, відповідно до ст. 52 Закону, мають право звертатися до суду з позовом про припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, про виплату компенсацій, вимагати публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень.

Як зазначено у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 року № 5, суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону); шкоди, завданої субєкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового звязку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

Як встановлено в судовому засіданні, у березні 2015 року в мережі будівельно-господарських гіпермаркетів ТОВ «Епіцентр К» дійсно здійснювався продаж фоторамок «tag1» та «Vintage» різних розмірів (10 х 15 см; 13x18 см; 15x21 см) та різних кольорів (бронзовий лист, сірий, зелений, жовтий, фіолетовий рожевий, сріблястий, золотистий, шампань), у яких містяться фото знімки, які є предметом наданих позивачем суду Договорів про надання фотопослуг, Додаткових договорів, ОСОБА_7 приймання-передачі і додатків до ОСОБА_7.

Однак, як зазначено вище, виключних майнових прав на зазначені фотознімки позивач набув 14 травня 2015 року і доказів того, що ТОВ «Епіцентр К» здійснював будь-які дії щодо опублікування (випуску у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переробки, адаптації, аранжування та інших подібних змін; публічного виконання; продажу, передачі в найм (оренду); імпорту його примірників, переробок тощо або іншим чином використання фотографій тощо після 14.05.2015 року, матеріали справи не містять.

Суд приймає до уваги, оскільки вони підтверджені як письмовими доказами, так і показаннями самого позивача, доводи представників відповідачів про те, що фотографії було можливим вільно скачати через мережу Інтернет на соціальній сторінці позивача у мережі Інтернет на сторінці http://tophoto.net/ або придбати вказані фотографії за грошові кошти в електронному фотобанку http://www.shutterstock.com/, де, як приклад, наведена вартість розширеної ліцензії на використання двох фотографій ОСОБА_1, одна з яких зазначена у позовній заяві, тиражем в 500 000 примірників і більше протягом 1 календарного року за 199$), що, безперечно, ставить під сумнів дотримання позивачем принципів розумності і співмірності розрахунків позивача щодо грошової компенсації навіть за умови доведення того, що фотографії є фотографічними творами.

Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини душевних страждань, ступеня вини особи, що завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Доказів заподіяння душевних страждань відповідачем позивачеві матеріали справи не містять, як і вини відповідача у їх завданні.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Епіцентр К» про припинення порушення авторських прав, стягнення компенсації за порушення авторських прав та відшкодування моральної шкоди, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову у позові, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів від 24 липня 1971 р., яка є чинною для України з 25 жовтня 1995 року, ст.ст. 16, 19, 317, 432, 438-441 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 14, 15, 50, 52 Закону України «Про авторське права і суміжні права», ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 208-209, 212-215, 218, 222, 223, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про припинення порушення авторських прав, стягнення компенсації за порушення авторських прав та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів після проголошення в судовому засіданні, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення - протягом 10 днів з дня отримання рішення.

СУДДЯ:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/61941382

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 травня 2017 року                                                                        м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого   Кузнєцова В.О.,

суддів:              Ізмайлової Т.Л.,    Євтушенко О.І.,

                         Кадєтової О.В.,      Карпенко С.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Хотлайн» про стягнення компенсації за порушення  авторських прав за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Хотлайн», від імені якого діє Сопільняк ВікторіяЮріївна, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року  та   ухвалу   Апеляційного   суду міста Києва від 27 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась з указаним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Хотлайн» (далі - ТОВ «Хотлайн») про стягнення компенсації за порушення  авторських прав.

Зазначала, що 15 листопада 2011 року та 1 травня 2012 року її син ОСОБА_5 створив два фотографічні твори «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», на яких зображено ІНФОРМАЦІЯ_5.

Згідно заяви ОСОБА_5 13 грудня 2013 року Державною службою інтелектуальної власності України прийнято рішення про реєстрацію  авторського права на зазначені збірки фотографій, до якої увійшли і названі фотографії, та видано свідоцтво про реєстрацію права на твір.

У 2013 році ОСОБА_5 стало відомо, що на сайті за посиланням http:ІНФОРМАЦІЯ_3 відтворені та розміщені фотографічні твори «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2».

13 листопада 2013 року ОСОБА_5 звернувся до ТОВ «Хотлайн» з вимогою усунути порушення його авторських прав, оскільки згоди на використання вказаних фотографічних творів він не надавав.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер.

Спадкоємцем після ОСОБА_5 є його мати ОСОБА_3

На підставі викладеного просила стягнути з ТОВ «Хотлайн» компенсацію за порушення  авторського права у розмірі 10 мінімальних заробітних плат у сумі, що складає по 12 180 грн за фотографічні твори «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 вересня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнено з ТОВ «Хотлайн» на користь ОСОБА_3 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав - незаконне використання фотографічних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2» - у сумі 12 180 грн.

У іншій частині заявлених вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ «Хотлайн», від імені якого діє Сопільняк В.Ю., посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріальногоправа чи порушення норм процесуального права. 

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачем порушено авторське право позивача, яке полягало у розміщенні на веб-сторінці ТОВ «Хотлайн» фотографічних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», і не було вжито заходів з відновлення або захисту порушеного права, тому позивач має право на компенсацію за порушення авторського права у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна, зважаючи на наступне.

Судами встановлено, що 15 листопада 2011 року та 1 травня 2012 року ОСОБА_5 створив два фотографічні твори «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2», на яких зображено ІНФОРМАЦІЯ_5.

На підставі заяви ОСОБА_5 від 15 жовтня 2013 року № 52866 Державною службою інтелектуальної власності України 13 грудня 2013 року прийнято рішення про реєстрацію  авторського права на збірки фотографій, до якої увійшли і вказані фотографічні твори, та видано свідоцтво про реєстрацію права на твір № НОМЕР_1 збірка фотографій «ІНФОРМАЦІЯ_5».

У 2013 році ОСОБА_5 стало відомо, що на сайті за посиланням http:ІНФОРМАЦІЯ_3 відтворені та розміщені фотографічні твори «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2».

З висновку експертного комп'ютерно-технічного дослідження № 3033 від 1 жовтня 2013 року судами встановлено, що під час дослідження в якості браузеру використовувався програмний засіб «Google Crome 29.0.1547.76 м». Згідно інформації, що з'являється на екрані браузера щодо адреси http://hotline.ua, за даною адресою знаходиться веб-сторінка Інтернет-ресурсу «hotline», зовнішній вигляд якої наведений у додатку 1 до експертного дослідження. Згідно інформації, що міститься у розділі «О проекте» інтернет-ресурсу (http://hotline.ua/about/) «hotline.ua - это интернет-сервис, помогающий покупателю найти, сравнить и определиться с выбором товара, магазина и сделать покупку», тобто веб-сайт http://hotline.ua  не є Інтернет-магазином, а являє собою Інтернет-каталог товарів. У висновку комп'ютерно-технічного дослідження встановлено, що згідно реквізитів веб-сторінок, адреси яких наведені у питанні 1 заяви, за даними адресами знаходяться графічні зображення товарів  ІНФОРМАЦІЯ_5, зовнішній вигляд яких наведено у додатку 2 до висновку експертного дослідження. На момент дослідження за Інтернет- адресою http://hotline.ua знаходиться веб-сторінка Інтернет-ресурсу «hotline», зовнішній вигляд якої наведено у додатку 1 до експертного дослідження.

13 листопада 2013 року ОСОБА_5 звернувся до ТОВ «Хотлайн» з вимогою щодо усунення порушень його авторських прав, оскільки згоди на використання вказаних фотографічних творів він не надавав.

Спадкоємцем ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, є його мати - ОСОБА_3, якій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належать авторські права на всі твори, створені творчою працею ОСОБА_5, в тому числі авторські права на твір № НОМЕР_1 збірка фотографій «ІНФОРМАЦІЯ_5», що включає згадані фотографічні твори.

За змістом ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.   

Згідно із п. 9 ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виключне право автора (чи іншої особи,  яка має  авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором.

Як  роз'яснено   у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або)  суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених  статтями 50  та 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»),  шкоди,  завданої суб'єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового  зв'язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди.

Позивач повинен  довести  факт  наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або  загрозу  такому  порушенню,  розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації),  якщо вона завдана,  та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача.  При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства.

Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні ним об'єкту  авторського  права  і  (або)  суміжних  прав,  а також спростувати  передбачену  цивільним  законодавством  презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК України).

Перелік  об'єктів   авторського   права   закріплений у ст. 433 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

В силу вимог ч. 1 ст. 437 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право виникає з моменту створення твору.       

Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного використання, є їх відтворенням у розумінні статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»,  і  тому  на таке розміщення творів поширюється дія статті 15 цього Закону. Якщо у зв'язку з таким розміщенням порушуються майнові права суб'єкта авторського права, визначені статтею 15 названого Закону, то це дає підстави для судового захисту авторського права (пункт «а» статті 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Сам по собі факт розміщення на сайті відповідача твору чи об'єкта суміжних прав, тотожного об'єктові інтелектуальної власності, майнові права на який належать позивачу, свідчать про факт порушення таких прав відповідачем за умови, що останнім не подано суду доказів на підтвердження правомірності розміщення ним на своєму сайті спірного об'єкта інтелектуальної власності. Відтворення такого об'єкта з іншого сайту без підтвердження правомірності використання об'єкта інтелектуальної власності не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

При вирішенні відповідних спорів суд повинен установити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права та/або суміжних прав. Дані щодо власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України у адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегменту мережі Інтернет (п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» домен - частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її  ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» доменне ім'я - ім'я, що використовується для адресації комп'ютерів  і  ресурсів в Інтернеті.

З огляду на положення Закону України «Про авторське право і суміжні права» та роз'яснення зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, виконання вимог закону при використанні ним об'єкту авторського права зобов'язаний довести відповідач, а обов'язком позивача є доведення порушення його прав саме відповідачем.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції не встановив всіх обставин справи та характер спірних правовідносин, не звернув увагу на те, що позов про стягнення компенсації за порушення авторських прав може бути пред'явлений до власника веб-сайту http://hotline.ua, на якому були розміщені два фотографічні твори, не перевірив факт порушення прав ОСОБА_3 саме відповідачем і дійшов передчасного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача компенсації за порушення авторських прав.

Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначені недоліки не усунув та не з'ясував, чи є ТОВ «Хотлайн» належним відповідачем у справі. 

Згідно з ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами допущені порушення норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення не можуть вважатись законним і обґрунтованим та підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, під час якого усунути вказані недоліки і, залежно від встановленого, вирішити справу.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справах

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хотлайн», від імені якого діє Сопільняк Вікторія Юріївна, задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 27 вересня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                В.О.Кузнєцов

Судді

Т.Л.Ізмайлова

О.І.Євтушенко

О.В.Кадєтова

С.О.Карпенко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/68597793

                                     Справа №752/7762/16-ц

Провадження № 2/752/780/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем   України

13.06.2017  року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шумко А.В.

за участі секретаря   Лебедєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства з 100 % іноземною інвестицією "БУРДА-УКРАЇНА" про стягнення компенсації за порушення авторського права, -

в с т а н о в и в :

24.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення компенсації за порушення авторського права до ДП з 100 % іноземною інвестицією "БУРДА-УКРАЇНА".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_2 в журналі "PLAYBOY" НОМЕР_2 за ІНФОРМАЦІЯ_3, видавцем якого є ДП з 100 % іноземною інвестицією "БУРДА-УКРАЇНА" (далі по тексту - ДП "БУРДА-УКРАЇНА") "та на офіційному сайті журналу в мережі "Інтернет" розміщено фотографію в стилі "Ню" моделі ОСОБА_2. Зазначене фотографічне зображення створено ним особисто 28.06.2015 року та за правилами ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та ст. 433 ЦК України є об"єктом авторського права. Крім того, підтвердженням його авторства є напис "ОСОБА_4" на фото при його опублікуванні на сайтах у мережі "Інтернет". Він не надав свого дозволу на використання зазначеного фотографічного твору, авторського договору з відповідачем не укладав, а тому вважає, що ДП "БУРДА-УКРАЇНА" було порушено його майнові та особисті немайнові авторські права, а саме: використання твору без згоди автора (розміщення (відтворення) фотографії в друкованому журналі); використання твору без згоди автора (розміщення (відтворення) фотографії на сайті журналу в мережі "Інтернет"; використання твору без виплати авторської винагороди за розміщення (відтворення) фотографії в друкованому журналі; використання твору без виплати авторської винагороди за розміщення (відтворення) фотографії на сайті журналу в мережі "Інтернет"; порушення права на збереження цілісності та недоторканість твору (твір було перероблено - виключено надпис "ОСОБА_4" з фотографічного зображення в друкованому журналі); порушення права на зазначення імені автора твору (не зазначено ім"я автора фотографічного твору в друкованому журналі). З огляду на викладене та правила ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" просив стягнути з відповідача компенсацію за порушення його майнових та немайнових авторських прав, що складає 60 розмірів мінімальної заробітної плати та розрахована наступним чином ( 1 450, 00 грн. х 60) = 87 000, 00 грн. - сума коштів, що підлягає стягненню, а також судові витрати по сплаті судового збору.

У судовому засіданні 08.11.2016 року представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що у НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_1 журналу "PLAYBOY" відповідачем повторно розміщено фотографію в стилі "Ню" моделі ОСОБА_3, автором якої є позивач ОСОБА_1. Таким чином, на його думку, відповідач в черговий раз цинічно порушив його авторські права, у зв"язку з чим просив стягнути з ДП "БУРДА-УКРАЇНА" компенсацію за порушення майнових та немайнових авторських прав у розмірі 174 000, 00 грн.

У судовому засіданні 12.06.2017 року представник позивача підтримав заявлені вимоги з урахуванням уточнень, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ДП "БУРДА-УКРАЇНА" позовні вимоги з зазначених у позовній заяві підстав не визнала, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у з»язку з х безпідставністю та необгрунтованістю.

Посилалася на те, що фотографічний твір є результатом спільної творчої праці фотографа та моделі, оскільки модель, яка позує фотографу є складовою частиною певної композиції, яка потім втілюється у зображенні на фотографії. Таким чином, модель є частиною творчого процесу, а без її участі створення фотографії було б неможливим. Ососбливо це стосується фотографічних зображень у стилі "Ню", оскільки саме модель - її тіло, прийнята нею поза є головним акцентом таких фото. Відповідно за правилами ст. 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та ст. 436 ЦК України, фотографія в стилі "Ню" на якій зображена модель ОСОБА_3 є результатом її творчої діяльності, вона є співавтором згаданого вище фото та має особисті немайно та майнові авторські права.

Крім того, фото на якому зображена ОСОБА_3 завантажено нею на сайт відповідача самостійно з метою взяти участь у конкурсі "ІНФОРМАЦІЯ_2", що є постійно діючим конкурсом та проводиться редакцією журналу "PLAYBOY" у мережі Інтернет. Перед тим, як завантажити фото на сайт з метою участі у згаданому вище конкурсі, конкурсантки надають гарантії, що саме вони зображені на фото, мають авторські права на завантажені ними фото та дають свою згоду на безоплатне використання ДП "БУРДА-УКРАЇНА" цих фото в подальшому на сайті та у періодичних виданнях.

Погодившись на сайті із запропонованими умовами розміщення своїх фотографій з метою участі у конкурсі, ОСОБА_3 тим самим підтвердила співавторство на завантажене фотозображення та надала ДП "БУРДА-УКРАЇНА" право на його використання та розповсюдження, в тому числі, у друкованих ЗМІ.

ДП "БУРДА-УКРАЇНА" на сайті були запропоновані умови співробітницва для учасниць конкурсу "ІНФОРМАЦІЯ_2", а саме гарантії авторства і порядок подальшого використання ДП "БУРДА-УКРАЇНА" завантажених учасницями фотографій. З метою можливості здійснити розміщення своїх фотозображень, учасниці або погоджувались із запропонованими умовами, або не мали можливості прийняти участь у конкурсі, оскільки зазначені умови за своєю правовою природою є договором приєднання.

З огляду на викладене, факт розміщення фотографічного забраження в стилі "Ню" моделі ОСОБА_3 нею самою на сайті відповідача не є порушенням особистих немайнових та майнових авторських прав позивача, оскільки, по-перше, одним із співавторів  - ОСОБА_3 надана згода на розміщення (відтворення) фото; по-друге, на фото зазначено ім"я другого співавтора "ОСОБА_4"; по-третє, збережена цілісність та недоторканість твору.

Щодо вимог позивача про стягнення на його користь компенсації за порушення майнових та немайнових авторських прав, представник відповідача зазначила наступне.

Розмір та порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі. Оскільки між позивачем та відповідачем не було укладено авторського договору, яким передбачено такі виплати та з огляду на викладені вище обставини, підстави для стягнення з ДП "БУРДА-УКРАЇНА" компенсації за порушення майнових та немайнових авторських прав відсутні.

Щодо заявлених вимог позивача у заяві про збільшення заявлених позовних вимог, представником відповідача зазначено наступне.

Позивач ОСОБА_1, на їх думку, не врахував добрі наміри відповідача ДП "БУРДА-УКРАЇНА" щодо поновлення його порушених прав, що полягало у випадковому видаленні при корекції фотографії напису "ОСОБА_4" при первинному розміщенні фото моделі в стилі "Ню" ОСОБА_3 в журналі "PLAYBOY"за ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме публікації в наступному номері журналу "PLAYBOY" НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_1, після отримання претензії ОСОБА_1, фото моделі в стилі "Ню" ОСОБА_3, попередньо завантаженого нею на сайт журналу з метою взяття участі у конкурсі "ІНФОРМАЦІЯ_2", з зазначенням на фото напису "ОСОБА_4".

Окрім цього, позивач ОСОБА_1 в своїй претензії не заборонив відповідачу подальше використання фото моделі ОСОБА_3 та не вимагав видалення її з сайту.

Позивач всупереч нормам чинного законодавстваУкраїни вимагає сплату компенсації від ДП "БУРДА-УКРАЇНА" на підставі претензії, в той час, як був наділений законним правом вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі, заборонити дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Наданий 08.11.2016 року представником позивача документ, що є ніби то договором укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про передачу майнових прав на спірну фотографію не містить істотних умов, які мав би містити договір про передачу прав на використання творів, оскільки у ньому відсутні способи використання твору, територія на яку поширюється надане право, строк дії прав, а також зі змісту надано документу неможливо встановити, на які саме фото він розсповсюджується.

Таким чином, право інтелектуальної власності на спірне фотографічне зображення належить моделі ОСОБА_3, як співавтору, а вона, за правилами ст. 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", має право використовувати об"єкт авторського права на свій розсуд, в тому числі, дозволяти використовувати твір третім особам.

Позивач ОСОБА_1, на думку відповідача, зловживає своїми правами як співавтор твору, умисно не приймає вибачення відповідача, а також поновлення його прав шляхом повторної публікації фото з надписом "ОСОБА_4", розмір заявленої ним компенсації не є обгрунтованим, а відповідно позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений ОСОБА_1 до ДП "БУРДА-УКРАЇНА" позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до правил ст. 11, 10 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що модель ОСОБА_3 самостійно завантажила на сайт журналу «PLAYBOY» фото на якому вона зображена в стилі "Ню" та яке є предметом спору з метою взяти участь у конкурсі "ІНФОРМАЦІЯ_2", що є постійно діючим конкурсом та проводиться редакцією журналу "PLAYBOY" у мережі Інтернет. Перед тим, як завантажити фото на сайт з метою участі у згаданому вище конкурсі, ОСОБА_3 гарантувала, що на згаданому вище фото зображена саме вона, а ткож, що має авторські права на завантажене нею фото та надала свою згоду на безоплатне використання ДП "БУРДА-УКРАЇНА" цих фото в подальшому на сайті та у періодичних виданнях (а.с. 27, 28).

За правилами ст. 11, 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права",  первинним суб'єктом,  якому належить  авторське  право,  є автор твору; співавторами  є  особи,  спільною  творчою   працею   яких створено твір. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того,  чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається  із  частин, кожна  з яких має самостійне значення. Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та  іншого  використання твору в цілому належить всім співавторам. Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле,  то  жоден  із  співавторів  не  може  без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку.

Оскільки фото, на якому зображена модель ОСОБА_3 є результатом  спільної творчої діяльності позивача ОСОБА_1 та моделі ОСОБА_3, вона є співавтором згаданого вище фото та має особисті немайнові та майнові авторські права.

Погодившись на сайті із запропонованими умовами розміщення своїх фотографій з метою участі у конкурсі, ОСОБА_3 тим самим підтвердила своє співавторство на завантажене фотозображення та надала ДП "БУРДА-УКРАЇНА" право на його використання та розповсюдження, в тому числі, у друкованих ЗМІ.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення компенсації за порушення авторського права, позивач зазначає, що фотографічне зображення з приводу якого заявлено спір, створено ним особисто 28.06.2015 року та за правилами ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та ст. 433 ЦК України є об"єктом його авторського права. Крім того, підтвердженням його авторства є напис "ОСОБА_4" на фото при його опублікуванні на сайтах у мережі "Інтернет". При цьому представник позивача суду пояснив, що позивач будь-яких претензій до моделі не має та позовних вимог до неї не заявляє.

Представник відповідача ДП "БУРДА-УКРАЇНА" не заперечувала авторства позивача на фото, на якому зображена модель ОСОБА_3. Позовні вимоги, відповідач не визнав з тих підстав, що факт розміщення фотографічного забраження в стилі "Ню" моделі ОСОБА_3 нею самою на сайті відповідача не є порушенням особистих немайнових та майнових авторських прав позивача, оскільки, по-перше, одним із співавторів  - ОСОБА_3 надана згода на розміщення (відтворення) фото; по-друге, на фото зазначено ім"я другого співавтора "ОСОБА_4"; по-третє, збережена цілісність та недоторканість твору.

Позивач ОСОБА_1 просить з урахуванням зави про збільшення заявлених вимог стягнути з ДП "БУРДА-УКРАЇНА" на його користь 174 000, 00 грн.

Пунктом 42 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і сімужних прав" № 5 від 04.06.2010 року, відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону N 3792-XII ( 3792-12 ) суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у  разі доведення факту  порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації  достатньо наявності  доказів  вчинення особою дій,  які визнаються порушенням авторського права  і  (або) суміжних  прав.  Для  визначення суми  такої  компенсації,  яка є адекватною порушенню, суд має дослідити:  факт порушення майнових прав  та  яке саме  порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди,  завданої неправомірним кожним окремим  використанням об'єкта авторського права і (або)  суміжних  прав;  тривалість  та  обсяг  порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких   порушено; наміри  відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства,  встановлені статтею 3 ЦК (435-15),  зокрема справедливість,  добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути  наведені в судовому рішенні.Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак  не  може  бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних  заробітних  плат  (пункт  "г" частини   другої статті 52 Закону N 3792-XII) ( 3792-12 ),  які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

З огляду на встановлені судом обставини, а саме, що модель ОСОБА_3 є співавтором спірного фото та самостійно розмістила його на сайті відповідача з метою взяти участь у конкурсі "ІНФОРМАЦІЯ_2", надала відповідачу право публікувати це ж фото у друкованих ЗМІ, а також те, що ДП "БУРДА-УКРАЇНА" усунули порушення авторського права позивача, що полягало у випадковому видаленні з фото надпису з його іменем шляхом публікації фото в наступному номері журналу з написом "ОСОБА_4", відповідно не можна говорити про  факт  порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а відтак вимоги останнього про стягнення з ДП "БУРДА-УКРАЇНА" компенсації за порушення авторського права, не підлягають задоволенню судом.

На підставі викладеного та керуючись ст. 436 ЦК України, Законом України "Про авторське право і суміжні права", ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208, 213 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

у позові ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства з 100 % іноземною інвестицією "БУРДА-УКРАЇНА" про стягнення компенсації за порушення авторського права - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                    А.В. Шумко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/69447961