Самое
неприятное, что может случится при авиаперелете - это отмена, задержка рейса
или отказ пассажиру в перевозке. На какие компенсации имеет право пассажир в
этих случаях.
Вопросы,
связанные с выплатой компенсаций авиапассажирам, которые путешествуют в или из
аэропорта, расположенного на территории Украины, регулируются Воздушным
Кодексом Украины, а также Правилами воздушных перевозок пассажиров и багажа,
утвержденными Приказом Мининфраструктуры
от 30.11.2012 г. №735.
Порядок
выплаты компенсации
Компенсация
может быть выплачена пассажирам (регулярных и чартерных рейсов), которым
отказано в перевозке против их воли или рейс которых отменен или задержан, при
условии, что пассажир имеет подтвержденное бронирование на соответствующий рейс
и присутствует для прохождения регистрации во время, предусмотренное правилам
авиаперевозчика, или, если время регистрации не указано, не позднее чем за 45
минут до указанного времени отправления, или забронировал рейс, задержанный или
перенесенный авиаперевозчиком или фрахтователем воздушного судна
(туроператором) на другой рейс независимо от причин задержки или переноса.
Эти
правила не применяются к пассажирам, путешествующим бесплатно или по сниженной
стоимости, непосредственно или косвенно не доступной другим пассажирам, однако
эти положения применяются к пассажирам, которым выданы билеты согласно
программе авиаперевозчика для пассажиров, которые часто летают (программе
лояльности ).
При
этом перевозчик может требовать
компенсации в порядке регресса от любого лица, включая третьих лиц, в том числе
от туроператора или другого лица, с которым перевозчик заключил договор.
Компенсация
пассажирам в случае отказа в перевозке
В
случае если авиаперевозчик мотивировано ожидает отказ пассажирам в посадке на
рейс, он обязан провести опрос с целью выявления пассажиров, готовых отказаться
от своего подтвержденного бронирования в обмен на согласованное между
пассажиром, который по собственному желанию отказывается от посадки на рейс, и
перевозчиком вознаграждение.
Кроме
выплаты вознаграждения, авиаперевозчик обязан предложить пассажиру на выбор:
1.
возмещение в течение семи дней полной стоимости билета по цене, по которой он
приобретен, за неиспользованную часть билета и за использованную часть или
части билета, если рейс больше не удовлетворяет потребности пассажира, а также
при необходимости обеспечить обратный рейс в начальный пункт отправления при
первой возможности;
2.
изменение маршрута, который осуществляется при соответствующих транспортных
условиях: до конечного пункта назначения - при первой возможности или в более
позднее время по желанию пассажира и при наличии свободных мест.
Перевозка
пассажира из аэропорта, где произошел отказ в перевозке, в аэропорт, из
которого начинается предложенный перевозчиком альтернативный маршрут, и от
аэропорта альтернативной посадки в аэропорт, куда пассажир должен был прибыть
рейсом, на который ему отказано в перевозке, осуществляется за счет
перевозчика.
Если
пассажиров, которые изъявили желание отказаться от путешествия этим рейсом, не
выявлено или их количество недостаточно, перевозчик имеет право отказать
пассажиру в перевозке против его воли.
Если
пассажирам отказано в перевозке против их воли, перевозчик должен выплатить им
компенсацию в таких размерах:
• 250 евро - для рейсов дальностью до 1500
километров;
• 400 евро - для рейсов дальностью от 1500 до
3500 километров;
• 600 евро - для рейсов дальностью более 3500
километров.
Перевозчик
имеет право уменьшить размер компенсации на 50 процентов, если пассажиру
предлагается замена маршрута перевозки в его пункт назначения альтернативными
рейсами, время прибытия которых не превышает запланированного:
• на 2 часа - для рейсов дальностью до 1500
километров;
• на 3 часа - для рейсов дальностью от 1500 до
3500 километров;
• на 4 часа - для остальных рейсов.
Компенсация
пассажирам в случае отмены рейса
В
случае отмены рейса пассажирам выплачивается компенсация в том же размере, что
и в случае отказа в перевозке. Пассажир имеет право на компенсацию, если его не
проинформировали об отмене рейса:
• менее чем за две недели до запланированного
времени отправления;
• в период не более чем за две недели и не менее
чем за семь дней до запланированного времени отправления и предложено изменение
маршрута, что позволит отправиться из пункта отправления не позже чем за два
часа до запланированного времени отправления и прибыть в конечный пункт
назначения не позже чем через четыре часа после запланированного времени
прибытия;
• менее,
чем за семь дней до запланированного времени отправления и предложено
изменение маршрута, что позволит отправиться из пункта отправления не позже чем
за час до запланированного времени отправления и прибыть в конечный пункт
назначения не позже чем через два часа после запланированного времени прибытия.
Вспомните
новость: 30 лет назад Украина сделала самый большой самолёт в мире «Мрию»,
сможет ли Украина сделать это сегодня?
Авиаперевозчик,
отменяя или задерживая рейс, должен предоставлять пассажирам по их запросу
пояснения относительно оснований отмены или задержки рейса.
В
случае необходимости обеспечения своевременной пересадки трансферных пассажиров
на стыковочные рейсы перевозчик при первой возможности должен предложить им
альтернативные маршруты перевозки.
Перевозчик
не обязан выплачивать компенсацию, если он может предоставить подтверждение
того, что причиной отмены рейса было действие непреодолимой силы или
чрезвычайная ситуация, которой нельзя было предотвратить, даже если бы были
приняты все меры.
В
случае отмены рейса авиаперевозчиком и продолжения пассажиром путешествия
другим рейсом (рейсами) или по другому маршруту пассажирам должно быть
бесплатно предложено и обеспечено:
1.
питание и прохладительные напитки соразмерно времени ожидания нового рейса;
2.
места в гостинице в случае, если пассажиры вынуждены ждать отправления в
течение одной или более ночей или если время дополнительного ожидания
отправления больше, чем предполагалось;
3.
наземный трансфер по маршруту аэропорт - отель - аэропорт;
4.
два телефонных звонка или телекс-, факс-сообщения или сообщения по электронной
почте, если для этого есть технические условия аэропорта.
Компенсация
пассажирам в случае задержки рейса
Перевозчик
должен предоставить пассажирам питание и прохладительные напитки, а также
возможность совершить 2 телефонных звонка в случае задержки рейса:
• до двух часов - для рейсов дальностью до 1500
километров;
• до трех часов - для рейсов дальностью от 1500
до 3500 километров;
• на четыре часа и больше запланированного времени
отправления - для других рейсов.
Если
выполнение задержанного рейса откладывается на день, следующий за днем его
выполнения, предусмотренным расписанием и указанным в билете, перевозчик должен
предоставить пассажирам номера в гостинице, питание и обеспечить трансфер по
маршруту аэропорт - отель - аэропорт.
Также
если задержка рейса превышает 5 часов, пассажирам должно быть предложено:
1.
возмещение в течение семи дней полной стоимости билета по цене, по которой он
приобретен, за неиспользованную часть билета и за использованную часть или
части билета, если рейс больше не удовлетворяет потребности пассажира, а также
при необходимости обеспечить обратный рейс в начальный пункт отправления при
первой возможности;
2.
изменение маршрута, который осуществляется при соответствующих транспортных
условиях: до конечного пункта назначения - при первой возможности или в более
позднее время по желанию пассажира и при наличии свободных мест.
Пассажиры,
бесспорно, имеют права. Однако Единый реестр свидетельствует о том, что
отстоять их не всегда возможно и суды предпочитают занимать сторону
авиакомпаний.
Приводим
несколько свидетельств вышеописанного.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
Справа
№ 760/12857/16-ц
№
апеляційного провадження: 22-ц/796/5974/2017
23
травня 2017 року м.
Київ
Колегія
суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
у складі:
головуючого
судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Махлай Л.Д., Кравець В.А.,
секретаря: Синявського Д.В.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на
рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року
у
цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міжнародний
аеропорт «Київ» (Жуляни), третя особа: Комунальне підприємство
«Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства»,
Державна авіаційна служба, про припинення господарської діяльності, яка порушує
права споживача, -
В
С Т А Н О В И Л А:
25.07.2016
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Комунального
підприємства «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни)» (далі - КП «Міжнародний
аеропорт «Київ» (Жуляни)», аеропорт) про припинення господарської діяльності,
яка створює небезпеку для життя і здоров'я учасників (споживачів) авіаційних
перевезень через неефективне реагування на незаконну діяльність Комунального
підприємства «Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального
господарства» (далі - КП «Києво-Святошинське ВУ ЖКГ»), яке розмістило в межах
15 км від аеропорту полігон твердих побутових відходів.
В
обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приватне підприємство
«Юридична фірма «Імператив Плюс», засновником та директором якого він є,
протягом 2015-2016 років за патронатної підтримки Швейцарського фонду
«Скорочення ризиків» реалізувало в Україні ряд програм правового захисту
екологічних та інших прав українців. В межах цих програм проведено дослідження
щодо впливу на навколишнє природне середовище та на здоров'я людей полігону
твердих побутових відходів, який належить
КП «Києво-Святошинське ВУ ЖКГ» (далі
- полігон ТПВ). За результатами досліджень встановлено, що полігон ТПВ знаходиться на відстані близько 7,5 км
від аеропорту. Умови функціонування вказаного полігону ТПВ не відповідають
вимогам нормативних документів, а саме: ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих
побутових відходів. Основні положення проектування»; Правилам експлуатації
полігонів побутових відходів, затвердженим наказом Міністерства з питань
житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 № 435, Санітарним
правилам облаштування та утримання полігонів для твердих побутових відходів №
2811-83, Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів
№ 173, унаслідок чого, діяльність полігону ТПВ сприяє масовому скупченню птахів
і становить загрозу для польотів повітряних суден, загрожує життю та здоров'ю
людей.
Вказав,
що 18.06.2016 ним разом із сім'єю здійснено політ на відпочинок у Чорногорію з
аеропорту «Жуляни», під час якого, знаючи, що в 15 км зоні аеропорту, у порушення
вимог п. 9 ст. 69 Повітряного кодексу України, функціонує полігон ТВП КП
«Києво-Святошинське ВУ ЖКГ», відчув небезпеку для себе та членів своєї сім'ї.
Позивач
вважав, що відповідач як експлуатант аеропорту і аеродрому, не вжив та не
вживає належних заходів для забезпечення безпеки польотів пасажирів, чим
порушує його права та права невизначеного кола осіб на життя та охорону
здоров'я, що свідчить про порушення відповідачем вимог п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону
України «Про захист прав споживачів» та надання відповідних послуг з
авіаперевезення неналежної якості.
Відповідач,
заперечуючи проти позову, надіслав письмові заперечення в яких вважав позовні
вимоги безпідставними та необґрунтованими. На підтвердження своїх доводів,
посилалися на те, що відповідними службами відповідача забезпечується
цілодобовий контроль за орнітологічною обстановкою на аеродромі, в тому числі
використовуються спеціальні технічні пристрої для відлякування птахів. Крім
того, відповідачем проводиться перевірка стану приаеродромної території щодо
несанкціонованих сміттєзвалищ, та у разі встановлення будь-яких порушень чи
виявлення фактів, що загрожують безпеці польотів, відповідач завжди негайно
реагує. Вважає, що з боку відповідача вжито всіх можливих заходів реагування
щодо діяльності КП «Києво-Святошинське виробниче управління
житлово-комунального господарства», яка здійснюється з порушенням нормативних
актів. Також зазначав, що відповідач у повному обсязі виконує вимоги чинного
законодавства, зокрема, Авіаційних правил України «Аеродроми, Системи
управління безпекою польотів, Системи управління небезпеками, що створюються
представниками дикої природи у зоні аеродрому, відповідач повною мірою
забезпечує контроль за орнітологічною обстановкою на аеродромі та
приаеродромній території, а доводи позивача, про надання відповідачем послуг з
авіаційного перевезення неналежної якості в частині безпечності польотів,
спростовуються отриманим сертифікатом аеродрому № АП 09-02, виданим 16.03.2014,
який підтверджує, що КП «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни)» відповідає
законодавству України про цивільну авіацію і здатний забезпечити польоти
повітряних суден.
Рішенням
Солом'янського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року в задоволенні
позову відмовлено в повному обсязі.
Не
погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною
скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим,
ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням
норм матеріального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що
мають значення для правильного вирішення справи, які суд вважав встановленими.
В
обґрунтування апеляційної скарги вказував на те, що судом не враховано, що
матеріали цивільної справи мають достатню кількість доказів, які свідчать про
те, що через орнітологічну обстановку полігон ТПВ КП «Києво-Святошинське ВУЖ
КГ» являє і продовжує являти суттєву небезпеку для безпеки авіаційних
пасажирських перевезень, здійснюваних з КП «Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни)».
Зазначив,
що полігон ТПВ, розміщений в 7,5 км. від аеропорту, на якому як існувало так і
існує відкрито складоване розміщення харчових відходів, що полігон сприяє
масовому скупченню птахів, що на ньому відсутнє функціонуюче обладнання для
відлякування птахів, а отже підтверджено порушення наведених у позовній заяві
вимог нормативних документів ч. 9 ст. 69 Повітряного кодексу України, ч. 2 п. 2
Положення про використання повітряного простору України, затвердженого
постановою КМУ № 401 від 29.03.2002, ДБНІВ 2.4.2-2005, Правил експлуатації
полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань
житлово-комунального господарства України № 35 від 01.12.2010.
Вказав,
що суд не надав належної правової оцінки цим доказам, його висновки не відповідають
фактичним обставинам у справі, а це в свою чергу призвело до неправильного
застосування норм матеріального права.
Посилаючись
на те, що позивачем доведено, що відповідачем не вжито належних і достатніх
заходів, а саме не реалізовано право на звернення до суду для припинення
протиправних дій КП «Києво-Святошинське ВУЖ КГ», просив скасувати рішення
районного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному
обсязі.
Представник
відповідача - Ференц О.М. просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду
залишити без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.
Позивач,
належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове
засідання не з'явився. Надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.
Зазначена причина неявки в судове засідання, а саме зайнятість в іншому
судовому процесі, визнана судом неповажною.
Представники
третіх осіб, які належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи,
в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили.
Відповідно
до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу
за відсутності позивача та представників третіх осіб.
Вислухавши
доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши
законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів
апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія
суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з
наступного.
Згідно
ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», «споживач - фізична особа,
яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити
продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою
діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника» (п. 22).
Статтею
4 Закону визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання
продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх
особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість
продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну
та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а
також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування збитків, завданих
дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а
також майнової та моральної (немайнової); шкоди, заподіяної небезпечною для
життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;
звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом
порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання
споживачів).
Звертаючись
до суду із позовом, позивач посилався на порушення прав споживача у зв'язку з
наданням послуг з авіаційних перевезень неналежної якості.
Належна
якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає
вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах
і нормативних документах, та умовам договору із споживачем (п. 13 ст. 1
Закону).
Загальні
положення про перевезення пасажира містяться у ст. 910 ЦК України.
Згідно
цієї статті за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник)
зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в
разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати
його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується
сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.
Відповідно
до ч. 2. ст. 910 ЦК України, укладення договору перевезення пасажира та багажу
підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких
встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Відповідно
до ст. 98 Повітряного кодексу України, повітряні перевезення виконуються на
підставі договору між авіаперевізником та пасажиром або вантажовідправником.
Кожний договір повітряного перевезення та його умови засвідчуються документом
на перевезення, який видається авіаційним перевізником або уповноваженими ним
організаціями (агентами). Документами на повітряне перевезення є:
1)
квиток (паперовий або електронний) - при перевезенні пасажира;
2)
багажна квитанція (паперова або електронна) - при перевезенні речей як багажу
пасажира.
З
матеріалів справи вбачається, що 18.06.2016 ОСОБА_1 разом із сім'єю здійснено
політ на відпочинок у Чорногорію з аеропорту «Жуляни» (т. 1, а.с. 72-74).
За
змістом п. 1, 2 глави 1 розділу IV, п. 4 розділу І Правил повітряних перевезень
пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України
від 30.11.2012 № 735, перевезення пасажирів, багажу, здійснюється повітряним
судном на підставі відповідного договору повітряного перевезення. При цьому
послуги з перевезення пасажирів, вантажу, повітряним транспортом надаються
авіаційним перевізником.
Перевізник
несе відповідальність за прострочення у доставці пасажира, багажу або вантажу,
якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних заходів для запобігання
простроченню або що таких заходів неможливо було вжити. Перевізник звільняється
від відповідальності, якщо прострочення сталося внаслідок несприятливих
метеорологічних умов.
Захист
прав споживачів послуг з повітряних перевезень врегульовано ст. 101 Повітряного
Кодексу України.
Згідно
ч. 1 цієї статті уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює
контроль за дотриманням авіаперевізниками та іншими суб'єктами авіаційної
діяльності правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу і пошти та
за їх відповідністю вимогам і правилам, установленим міжнародними договорами
України та авіаційними правилами України, зокрема в частині дотримання прав
пасажирів, вантажовідправників, які користуються послугами з повітряних
перевезень, та вимог щодо розгляду звернень пасажирів, вантажовідправників (ч.
1 ст. 101).
У
разі подання такого звернення уповноважений орган з питань цивільної авіації
приймає рішення про:
1)
відсутність факту порушення авіаперевізником вимог законодавства, в тому числі
авіаційних правил України;
2)
наявність факту порушення авіаперевізником вимог законодавства, в тому числі
авіаційних правил України, із зазначенням обсягу порушення та дати, до якої
порушення слід усунути.
Відповідно
до ч. 3 ст. 101 Повітряного Кодексу України дія Закону України «Про захист прав
споживачів» поширюється на повітряні перевезення, крім питань, які врегульовані
цим Кодексом, правилами повітряних перевезень пасажирів та вантажів,
міжнародними договорами України.
Звертаючись
до суду з позовом про захист прав споживача ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимог
посилаючись на порушення розташування полігону ТВП КП «Києво-Святошинське ВУ
ЖКГ» на приаеродромній території, яке становить загрозу для польотів повітряних
суден.
Колегія
суддів погоджується з висновком суду, що правова оцінка дій відповідача як
експлуатанта аеропорту і аеродрому щодо вжиття заходів для забезпечення безпеки
польотів пасажирів, не може бути предметом даного судового розгляду, так як це
питання врегульовано ст. 69 Повітряного Кодексу України, а тому відповідно до
ст. 101 Повітряного Кодексу України на ці питання не поширюється дія Закону
України «Про захист прав споживачів».
Аналізуючи
вищенаведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного
висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
Розглядаючи
спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив
обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно
визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у
відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що
позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.
Доводи
апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом
допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені
ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Вирішення
спору проведено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права
щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та
обов'язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки наданих
сторонами в справі доказів та відповідних норм матеріального права.
Згідно
ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає
рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з
додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно
до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і
справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На
підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної
скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є
законним та обґрунтованим.
Керуючись
ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317,
319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів, -
У
Х В А Л И Л А:
Апеляційну
скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення
Солом'янського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 - залишити без змін.
Ухвала
набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом
двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
Справа
№ 336/4456/16-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07
червня 2017 року
місто Київ
Подільський
районний суд міста Києва у складі:
головуючого
- судді Ларіонової Н.М.,
при
секретарі судового засідання Калашніковій Л.Д.,
за
участю представника позивача - ОСОБА_1,
представників
відповідача - Ходикіної А.А. та Гука А.Р.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м. Києві цивільну
справу за позовом ОСОБА_4 до «Острієн Ерлайнз АГ» (Austrian Airlines AG) в
особі Представництва Австрійських авіаліній в Україні про захист прав
споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
В
С Т А Н О В И В:
В
липні 2016 р. позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя з
позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду,
завдану під час неналежного виконання обов'язків надання послуг
авіаперевізника, у розмірі 57 800,0 грн. та моральну шкоду у сумі 27 000,0 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 14 липня 2014 року він за допомогою авіаагента
Кий-Авіа придбав квиток № 5664833215525 на рейс OS 662 авіакомпанії Острієн
напрямку Київ-Відень-Київ на 06 серпня 2014 року о 13.30 год. та 05 серпня 2014
року зареєструвався на вказаний рейс за допомогою послуги онлайн-реєстрації.
Позивач вказує, що він 06 серпня 2014 року приблизно о 13.10 год. після
проходження митного пункту і паспортного контролю відправився до виходу посадки
на рейс, однак представники авіакомпанії Austrian Airlines AG відмовили йому та
ще 9 пасажирам у посадці на літак ніби-то через хворобу однієї із стюардес. В
подальшому позивачу було запропоновано пролетіти рейсом Київ-Відень о 17.55
год., що на 4 год. 25 хв. пізніше запланованого часу вильоту. У зв'язку зі
зміною часу прильоту до Відня позивач поніс матеріальні витрати у розмірі 2
139, 65 євро (оплата готелю у Відні та Братиславі, моральна компенсація, послуги
юридичної компанії «Центр Правових Рішень»). Позивач також зазначив, що своїми
протиправними діями відповідач спричинив йому моральну шкоду, яка виразилася у
тому, що авіакомпанія не надала відкрито та у повному обсязі інформацію про
реальні причини зняття 9-ти пасажирів з рейсу OS 662, постійно її змінювала,
безальтернативно перебронювала квиток на незручний рейс, який негативно вплинув
на його репутацію перед бізнес-партнером та він втратив свій прибуток. Вказав,
що під час надання авіа послуг компанія Austrian Airlines AG порушила його
права, як споживача, а тому він був змушений звернутися до суду з даним
позовом.
Ухвалою
Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 22.11.2016 р. вищевказана справа
направлена за підсудністю до Подільського районного суду м.Києва.
Представник
позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та
надала пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам.
Представники
відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити
у задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.
Через канцелярію суду представником відповідача Ходикіною А.А. були подані
письмові заперечення, в яких посилається на те, позивачем не надано жодного
доказу на підтвердження відмови відповідача у перевезенні; зазначає, що
Монреальською конвенцією встановлені інші правила відповідальності
авіаперевізника ніж ті, які передбачені ЦК України та Законом України «Про
захист прав споживачів». Представник відповідача Гук А.Р. зазначив, що
позивачем в позові зазначений належний відповідач.
Суд,
встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши їх у
сукупності, приходить до таких висновків.
Відповідно
до частини другої статті 2 ЦПК України правила про підсудність, передбачені в
міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права. Норми
права про розмежування підсудності містяться переважно у двосторонніх договорах
про правові відносини і правову допомогу у цивільних справах.
Як
зазначено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 16.05.2013 року «Про практику розгляду судами цивільних
справ з іноземним елементом» вирішуючи питання про підсудність цивільних справ
з іноземним елементом, судам слід враховувати не тільки норми
внутрішньодержавного права, але й колізійні норми, які містяться в конвенціях і
двосторонніх договорах України та інших держав про правову допомогу.
Частина
1 статті 33 Конвенції про уніфікацію деяких правил міжнародних повітряних
перевезень, учиненої в Монреалі 28.05.1999 року, яка набрала чинності для
України 06.05.2011 року, позов про відповідальність повинен бути поданий за
вибором позивача на території однієї з держав-сторін або до суду за місцем
знаходження перевізника, або за місцем його основної діяльності, або за місцем,
де знаходиться комерційне підприємство, через яке був укладений договір, або до
суду місця призначення перевезення.
Судом
встановлено, що 14 липня 2014 року позивач за допомогою авіаагента Кий-Авіа
придбав квиток № 5664833215525 на рейс OS 662 авіакомпанії Острієн напрямку
Київ-Відень-Київ на 06 серпня 2014 року о 13.30 год. та 05 серпня 2014 року
зареєструвався на вказаний рейс за допомогою послуги онлайн-реєстрації, що
підтверджується посадковим талоном.
Як
зазначив позивач у позову, 06 серпня 2014 року приблизно о 13.10 год. після
проходження митного пункту і паспортного контролю він відправився до виходу
посадки на рейс, однак представники авіакомпанії Austrian Airlines AG відмовили
йому та ще 9 пасажирам у посадці на літак ніби-то через хворобу однієї із
стюардес. В подальшому позивачу було запропоновано пролетіти рейсом Київ-Відень
о 17.55 год., що на 4 год. 25 хв. пізніше запланованого часу вильоту. У зв'язку
зі зміною часу прильоту до Відня позивач поніс матеріальні витрати у розмірі 2
139, 65 євро (оплата готелю у Відні та Братиславі, моральна компенсація,
послуги юридичної компанії «Центр Правових Рішень»), які і просить стягнути з
відповідача.
За
вимогами ст. 11 Повітряного Кодексу України та ст.908 ЦК України при виконанні
повітряних перевезень перевізник зобов'язаний дотримуватись Загальних правил
повітряних перевезень, які визначають Умови перевезень та відповідальність
перевізника, зокрема за перевезення пасажирів та багажу.
Відповідно
до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти
здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються
цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими
нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови
перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також
відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше
не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами),
іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до
них.
Положеннями
ст. 910 ЦК України передбачено, що за договором перевезення пасажира одна
сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до
пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту
призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир
зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу -
також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу
підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких
встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Згідно
з пунктом 4 розділу I Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу,
затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 року
№735 (надалі Правила), повітряне перевезення - перевезення пасажирів, багажу,
вантажів або пошти, яке здійснюється повітряним судном на підставі відповідного
договору повітряного перевезення.
Пунктом
1, 2 розділу IV Правил визначено, що пасажирський квиток та багажна квитанція є
підтвердженням укладення договору про перевезення та відображають його умови.
Квиток надає право пасажиру на переліт відповідним рейсом (рейсами) і
зобов'язує перевізника здійснити відповідне перевезення пасажира та його
багажу, а також надати інші послуги, пов'язані з перевезенням, згідно з умовами
договору перевезення, крім випадків, визначених у пункті 4 цієї глави.
Позивач
в позові стверджує, що він прибув вчасно до аеропорту, пройшов митний пункт і
паспортний контроль, а представники авіакомпанії Austrian Airlines AG відмовили
йому та ще 9 пасажирам у посадці на літак ніби-то через хворобу однієї із
стюардес.
Представники
відповідача в судовому засіданні пояснювали, що рейс, який вказаний у
посадковому талоні, що наданий позивачем, відбувся у визначений час.
Представники авіакомпанії не володіють інформацією щодо відмови позивачу та
іншим 9 пасажирам у посадці на літак за маршрутом Київ-Відень. Авіакомпанія не
отримувала жодних претензій про відмову у перевезенні від цих осіб.
Представники відповідача вважають, що позивач запізнився на рейс.
У
відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,
крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачем
та його представником не надано суду жодних доказів того, що представники
авіакомпанії Austrian Airlines AG відмовили ОСОБА_4 та ще 9 пасажирам у посадці
на літак та саме з вини відповідача позивач не потрапив на літак, а отже
перевізник не виконав своїх зобов'язань за договором перевезення.
Суд
бере до уваги те, що представники авіакомпанії Austrian Airlines AG
запропонували позивачу перебронювати невикористаний квиток на найближчий
можливий рейс за тим самим маршрутом, на який ОСОБА_4 погодився.
Перебронювання
було здійснено безкоштовно.
Відповідно
до ст.29 Монреальської Конвенції під час перевезення пасажирів, багажу та
вантажу будь-який позов стосовно заподіяної шкоди, незалежно від його підстави,
чи то на підставі цієї Конвенції, договору, у зв'язку з правопорушенням або на
будь-якій іншій підставі, може бути поданий лише відповідно до умов і меж
відповідальності, які передбачені цією Конвенцією, без шкоди для визначення
кола осіб, що мають право на позов, та їхніх відповідних прав. При будь-якому
такому позові штрафи, штрафні санкції чи будь-які інші виплати, що не
стосуються компенсації фактичної шкоди, не підлягають стягненню.
Із
вказаної норми вбачається, що у випадку заподіяння шкоди пасажиру або його
багажу, відповідальність міжнародного повітряного перевізника є обмеженою та не
може перевищувати розміру фактичних і реально доведених збитків.
Позивач,
посилаючись на те, що у зв'язку зі зміною часу прильоту до Відня він поніс
матеріальні витрати у розмірі 2 139, 65 євро (оплата готелю у Відні та
Братиславі, витрати на харчування, тощо), то дану суму він просить стягнути з
відповідача.
Однак,
дані витрати є нефактичною та непрямою шкодою, яку поніс позивач та
відшкодування якої передбачено для міжнародного перевізника, а тому стягненню з
відповідача вони не підлягають, оскільки не засновані на законі. Крім того,
надані стороною позивача квитанції на харчування (арк.спр.170) стосуються іншої
дати - 18.07.2014 р.
Крім
того, відповідно до ч.16 ст.100 Повітряного кодексу України пасажир має право
на компенсацію від авіаперевізника і надання допомоги у разі відмови у
перевезенні, скасування чи тривалої затримки рейсу, зниження класу
обслуговування пасажира в порядку, встановленому цим кодексом, авіаційними
правилами України та міжнародними договорами України.
Так,
відповідно до ст. 19 Варшавської конвенції та ст. 19 Конвенції для уніфікації
деяких правил міжнародних повітряних перевезень, підписаної у м. Монреалі 28
травня 1999 року, приписи яких є спеціальними нормами, у тому числі і щодо
врегулювання спірних правовідносин, перевізник несе відповідальність за шкоду,
що сталась внаслідок затримки при повітряному перевезенні пасажирів, багажу чи
вантажу. У той же час, перевізник не несе відповідальності за шкоду, що сталась
внаслідок затримки, якщо він доведе, що ним та його службовими особами і
агентами вжиті всі заходи для того, щоб відвернути шкоду, або що було неможливо
вжити таких заходів.
Позовні
вимоги щодо компенсації за відмову в перевезенні позивачем не заявлялись.
Також,
не підлягають стягненню витрати у розмірі 1500 євро за послуги юридичної
компанії «Центр Правових Рішень», оскільки дані витрати не стосуються
компенсації фактичної шкоди. Крім того, не надано доказів понесення даних
витрат.
Положення
ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо права споживачів на
відшкодування моральної шкоди передбачає таке відшкодування тільки в разі її
заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках,
передбачених законодавством.
Оскільки
судом не встановлено порушення відповідачем цивільних прав позивача, останньому
не було заподіяно жодної шкоди життю і здоров'ю, підстав для відшкодування
моральної шкоди в розмірі 27 000,0 грн. суд не вбачає.
Оцінивши
докази, які наявні у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на
їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд
прийшов до висновку, що позовні вимоги
позивача задоволенню не підлягають, оскільки вони є безпідставними та не
ґрунтуються на вимогах закону.
На
підставі викладеного, ст.29 Монреальської Конвенції, ст.ст.908, 910 ЦК України
ст.4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», Правил повітряних
перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури
України № 735 від 30.11.2012 року, , керуючись ст.ст.3, 10, 11, 15, 58, 59, 60,
61, 88, 208-209, 212, 213, 214-215, 218, 223, 410, 414 ЦПК України, -
В
И Р І Ш И В :
В
позові ОСОБА_4 до «Острієн Ерлайнз АГ» (Austrian Airlines AG) в особі
Представництва Австрійських авіаліній в Україні про захист прав споживачів,
відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.
Рішення
може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний
суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня
проголошення рішення.
Особи,
які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час
проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти
днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення
набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо
апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі
подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної
сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н. М. Ларіонова
УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської
області
Справа
№296/9653/16-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21
вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої
судді Шевчук А.М.,
суддів:
Коломієць О.С., Талько О.Б.,
з
участю секретаря судового засідання Добровольської Т.А.,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну
справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯНЕІР» ЛТД, третя
особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІКЕТС.ЮЕЙ», про стягнення
неустойки та компенсації
за
апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_6
на
рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2017 року,
в
с т а н о в и л а:
Улистопаді2016
року до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯНЕІР» ЛТД
звернулися: у своїх інтересах та ОСОБА_2 - ОСОБА_1, ОСОБА_3,ОСОБА_4 і ОСОБА_7 в
інтересах ОСОБА_5 Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог ОСОБА_1
просила стягнути на свою користь неустойку за затримку повернення грошей в сумі
43173,12 грн., інфляційні - 1926,55 грн., три проценти річних - 354,85 грн. та
компенсацію за скасований рейс в розмірі 250 євро, що еквівалентно 7241 грн. 05
коп. за офіційним курсом валют НБУ станом на 31 березня 2017 року, а також на
користь ОСОБА_2 - компенсацію за скасований рейс в розмірі 250 євро, що
еквівалентно 7241 грн. 05 коп. Інші позивачі (ОСОБА_3 та ОСОБА_4Ю.) на свою
користь, а ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 просили стягнути компенсацію за
скасований рейс у розмірі 250 євро, що еквівалентно 7241 грн. 05 коп., кожному
(а.с. 185-187 т.1). Вимоги обґрунтовували тим, що 22 квітня 2016 року ОСОБА_1
через інтернет-сайтзамовила для себе та інших позивачів пять авіаквитків на
рейс Київ-Батумі та стільки ж у зворотному напрямку. Того ж дня вона
перерахувала кошти у сумі 24601 грн. за всі авіаквитки зі своєї банківської
картки. Відповідно до отриманих квитків, перевезення мала здійснювати авіакомпанія
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯНЕІР» ЛТД (надалі авіакомпанія).
Однак 28 липня 2016 року її повідомили, що авіакомпанія рейс анулювала. Того ж
дня ОСОБА_1 створила на сайті запит на повернення сплачених за квитки коштів та
заповнила відповідну заяву. Проте, кошти за квитки в сумі 11472 грн. були
повернуті лише 06 грудня 2016 року, а решта коштів у сумі 13128 грн. - 20
березня 2017 року. Оскільки відповідач порушив строки повернення коштів за
авіаквитки, то відшкодуванню підлягає неустойка відповідно до ч.9 ст.12 Закону
України «Про захист прав споживачів» та згідно зі ст.625 ЦК України -
інфляційні та три проценти річних. Окрім цього, перевізник мусить виплатити
компенсацію, передбачену ст.100 Повітряного кодексу України.
Рішенням
Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2017 року позов
задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ЯНЕІР» ЛТД на користь ОСОБА_1 неустойку в
сумі 9601,11 грн. за затримкуповерненнягрошей. У задоволенні решти позову
відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 352 грн. 72 коп. витрат
на правову допомогу та на користь держави 96 грн. 01 коп. судового збору.
Не
погодившись частково із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1
ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу. Просить рішення в частині стягнення неустойки
за затримку повернення грошей та витрат на правову допомогу скасувати і
ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути неустойку за затримку
повернення грошей в сумі 43173,12 грн., а витрати на правову допомогу в сумі
2457,90 грн. Вважає, що в оскарженій частині рішення ухвалене з порушенням норм
матеріального та процесуального права. Зокрема вважає, що суд дійшов
помилкового висновку про те, що оплата ОСОБА_1 всіх квитків зі своєї
банківської картки не є підставою для стягнення неустойки лише на її користь.
Разом із тим, саме такий порядок повернення коштів передбачений Правилами
повітряних перевезень пасажирів і багажу, затвердженими наказом Міністерства
інфраструктури України від 30 листопада 2012 року № 735.
Перевіривши
законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів
апеляційної скарги та в оскарженій частині, колегія суддів вважає, що
апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Оскільки
апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, то суд апеляційної
інстанції відповідно до принципу диспозитивності не робить висновків щодо
неоскарженої частини, тобто щодо відмови у стягненні інфляційних, трьох
процентів річних та компенсацій.
Суд
першої інстанції стягнув на користь ОСОБА_1 неустойку із розрахунку затримки
повернення грошей лише за один авіаквиток, сформований на її імя, у звязку з
тим, що інші квитки були сформовані на інші прізвища.
Колегія
суддів апеляційного суду не може погодитися з таким висновком суду першої
інстанції з огляду на наступне.
Із
матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 22 квітня 2016 року
ОСОБА_1 замовила через інтернет сайт для себе та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 пять авіаквитків за маршрутом Київ-Батумі з датою вильоту 09 серпня
2016 року та таку ж кількість авіаквитків у зворотному напрямку з датою вильоту
28 серпня 2016 року (а.с.83-87 т.1).
Того
ж дня - 22 квітня 2016 року ОСОБА_1 перерахувала зі своєї банківської картки
24601 грн. за десять авіаквитків, що підтверджується випискою з її банківського
рахунку (а.с.7 т.1), отримала повідомлення про те, що оплата зарахована та
десять електронних квитків на вищевказані авіарейси були надіслані на її
електронну пошту.
Проте,
28 липня 2016 року засобами електронної пошти ОСОБА_1 було повідомлено про
зміни в розкладі по обраному нею маршруту та надано інформацію щодо можливої
альтернативи. ОСОБА_1 відмовилася від запропонованого та обрала варіант
повернення грошей за авіаквитки (вартості), створивши відповідний запит (а.с.16
т.1).
Кошти
в сумі 11472 грн. були повернуті на особисту банківську картку ОСОБА_1 06
грудня 2016 року (а.с.188 т.1), а залишок коштів у сумі 13128 грн. був
повернутий на особисту банківську картку ОСОБА_1 20 березня 2017 року
(а.с.189,207 т.1).
Відповідно
ж до пункту 5 глави 1 розділу XIX Правил повітряних перевезень пасажирів і
багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 30
листопада 2012 року №735, повернення коштів здійснюється у день розірвання
договору перевезення (предявлення квитка до каси за місцем їх оформлення,
отримання перевізником інформації від пасажира щодо бажання повернути кошти за
невикористане перевезення, яке оформлене електронним квитком), а в разі
неможливості повернути кошти у день розірвання договору перевезення - в інший
строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.
Відповідач
порушив строки повернення коштів, передбачені чинним законодавством. Так,
прострочено повернення 24600 грн. на 120 днів (з 07 серпня 2016 року по 05
грудня 2016 року), а повернення 13128 грн. на 104 дні (з 06 грудня 2016 року по
19 березня 2017 року).
Згідно
з ч.9 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо всупереч вимогам
цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює
повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору,
споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка від вартості
продукції за кожний день затримки повернення грошей.
За
таких обставин, підлягає до стягнення неустойка за затримку повернення грошей в
сумі 43173 грн. 12 коп. (24600 грн. х 1 : 100 х 120 = 29520 грн.; 13128 грн. х
1 :100 х 104 =13653 грн. 12 коп.; 29520 + 13653,12 = 43173 грн. 12 коп.).
Відповідач розрахунок ОСОБА_1 не спростував.
Разом
із тим, абзац третій пункту 1 розділу XIX Правил повітряних перевезень
пасажирів і багажу передбачає, що у разі якщо оплата була здійснена
електронними засобами переказу коштів (банківською карткою), кошти повертаються
на платіжну картку, з якої було здійснено платіж за квиток.
Окрім
цього, повернення коштів здійснюється на рахунок власника кредитної картки,
якою оплачено перевезення (п.4 глави 1 розділу XIX Правил повітряних перевезень
пасажирів і багажу).
Оскільки
десять авіаквитків оплатила ОСОБА_1 та кошти у сумі 24600 грн. повернуті їй
несвоєчасно, то саме вона має право на отримання неустойки за затримку
повернення грошей, передбачену ч.9 с.12 Закону України «Про захист споживачів»,
у сумі 43173 грн. 12 коп., а висновки суду першої інстанції з цього приводу є
помилковими.
Відповідно
до ст.309 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції в
частині задоволення позову та ухвалює у цій частині нове рішення, яким стягує з
відповідача на користь ОСОБА_1 43173 грн. 12 коп. неустойки за несвоєчасне
повернення коштів за авіаквитки.
Згідно
зі ст.88 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат, тобто витрат на
правову допомогу та судового збору. Так, пропорційно до розміру задоволених
позовних вимог слід стягнути витрати, понесені та документально підтверджені
ОСОБА_1 на правову допомогу в сумі 2457 грн. 90 коп., оскільки її вимоги
задовольняються на 81,93% (43173,12 грн. х 100% : 52695 грн. 57 коп. = 81,93%;
3000 грн. х 81,93% :100% = 2457 грн. 90 коп.). Пропорційно до задоволених вимог
на відповідача покладається й судовий збір у розмірі 431,73 коп., який
стягується в дохід держави, оскільки чинним законодавством споживачі звільнені
від сплати судового збору.
Керуючись
ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів
в
и р і ш и л а:
Апеляційну
скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення
Корольовського районного суду м. Житомира від 31 березня 2017 року в частині
задоволення позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути
з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯНЕІР» ЛТД на користь ОСОБА_1 43173
грн. 12 коп. неустойки за несвоєчасне повернення коштів за авіаквитки та 2457
грн. 90 коп. витрат на правову допомогу.
Стягнути
з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯНЕІР» ЛТД на користь держави 431
грн. 73 коп. судового збору.
Рішення
набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча
Судді:
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
МІСТА КИЄВА
03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа
№ 761/3425/2016
Апеляційне
провадження № 22-ц/796/10195/2016
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19
грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційного суду м. Києва у складі
головуючого
судді Музичко С.Г.,
суддів Кирилюк
Г.М., Рейнарт І.М.,
при
секретарі Ігнатьєву Є.В.
розглянула
у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною
скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного
суду м. Києва від 17 травня 2016 року у
цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до
Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України»
в особі представника Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія
«Міжнародні авіалінії України», третя особа: Товариство з обмеженою
відповідальністю «Пілот» в особі Одеської філії Товариства з обмеженою
відповідальністю «Пілот» про порушення прав споживачів та стягнення збитків,
в
с т а н о в и л а :
Рішенням
Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні
авіалінії України» в особі представника Приватного акціонерного товариства
«Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», третя особа: Товариство з
обмеженою відповідальністю «Пілот» в особі Одеської філії Товариства з
обмеженою відповідальністю «Пілот» про порушення прав споживачів та
стягнення збитків відмовлено.
Не
погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій
просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в
повному обсязі. Зазначає, що за відсутності
у справі сертифікату ТПП, що б засвідчував форс-мажорні обставини,
підстав для звільнення відповідача від відповідальності не має.
Представник
відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити, а рішення суду
першої інстанції залишити без змін.
Інші
учасники процесу у судове засідання не з'явилися, були належним чином
повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду, причини неявки суду
не повідомили.
Відповідно
до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести судове
засідання за їх відсутністю.
Перевіривши
законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної
скарги та пред'явлених в суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку,
що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без
змін з наступних підстав.
Відмовляючи
в задоволенні позовних вимог до авіакомпанії про виплату компенсації за
затримку рейсу, 3% річних за кожну годину затримки, суд першої інстанції
керуючись положенням Повітряного кодексу України, Правилами повітряного
перевезення пасажирів і багажу, затверджених Наказом Міністерства транспорту та
зв'язку України 30.11.2012 р. за № 735, зареєстрованих Міністерством юстиції
України 28.12.2012 р. за № 2219/22531 та Правилами повітряних перевезень
пасажирів і багажу, виходив з того, що відповідач виконав свої зобов`язання з дотриманням зазначених положень та вважав,
що укладений між сторонами договір був розірваний в односторонньому
порядку.
Колегія
суддів погоджується висновком суду
першої інстанції з огляду на наступне.
Судом
першої інстанції встановлено, що позивачем у ТОВ "ПІЛОТ" в особі
Одеської філії 12.12.14 року придбано електронні квитки авіакомпанії МАУ №
566-5874178054 для трансфертного міжнародного повітряного перевезення по
маршруту Одеса-Київ-Барселона рейсами P/S 056/ P/S 991-15.12.14. та у зворотному напрямку по маршруту
Франкфурт-Київ-Одеса рейсами P/S 402/ЗІ 055 - 18.12.14. Витрати на придбання
квитків для ОСОБА_2 та запрошеного ним
до подорожі ОСОБА_4 були оплачені
позивачем на загальну суму 19080, 00 гривень, однак рейс PS 056
запізнився на 13 год.01 хв., про що у квитку міститься відповідна відмітка.
У
зв'язку із затримкою рейсу на тривалий час, позивач відмовився від перельоту
цим рейсом та на його вимогу, останньому були повернуті кошти, витрачені на
купівлю квитків у розмірі 19080 грн.
В
подальшому позивач придбав квитки на інший рейс з іншим маршрутом, з доплатою
7578 грн. Також було змінено графік ділових зустрічей у зв'язку із збільшенням
тривалості перельоту цим маршрутом на добу. Тобто, ним були понесені додаткові
витрати на придбання квитків у зазначеній вище сумі та 186 євро, що дорівнює з
урахуванням збільшення позовних вимог 3920,07 гривень через невідшкодування
вартості раніше заброньованих оплачених квитків. Всього збитки складають
11498,07 грн. Вартість пені, яку позивач
просив стягнути з відповідача на його користь у відповідності до п. 5 ст. 10 ЗУ
«Про захист прав споживачів» у розмірі 3% від вартості перевезення становить
7441,20 гривень.
На
його звернення до перевізника в порядку досудового врегулювання спору шляхом
направлення претензії останнім відмовлено у будь-яких виплатах понад вже
відшкодовану оплату квитків.
Згідно
зі ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти
здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються
цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими
нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови
перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також
відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше
не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами
(статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються
відповідно до них.
Виходячи
з вказаного положення, правовідносини, що склалися, а саме авіаперевезення
пасажирів регулюються Цивільним кодексом України, Повітряним кодексом України,
а також Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу затвердженими
Наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 № 735 «Про
затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу» (далі - Правила).
Відповідно
до ст. 910 ЦК України, за договором перевезення пасажира одна сторона
(перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту
призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту
призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир
зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу -
також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу
підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких
встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Як
вбачається; з матеріалів справи, згідно з розкладом польотів та інформації
зазначеної у авіаквитку, виконання рейсу PS056-15.12.14 за маршрутом
перевезення Одеса - Київ було заплановано о 07:00 годині.
Виконання
рейсу PS056-15.12.14 було затримано на 13 годин та 1 хвилину за виняткових
(непередбачуваних) обставин, на які перевізник вплинути або їх передбачити чи
їм запобігти не міг.
Рейс
PS056-15.12.14 (Одеса - Київ) повинен був виконуватися на повітряному судні
(Boeing 737-800 серійний номер UR-PSB), яке виконувало рейс PS 055-14.12.15
(Київ - Одеса). Затримка відправки цього рейсу сталася через настання обставин непереборної сили, пов'язаних із
значним ускладненням метеорологічних умов
в Одеській області.
Згідно
з розкладом польотів на 14.12.14 -
15.12.14, вищезазначене повітряне судно було заплановане до виконання рейсів:
PS 055-14.12.15 (Київ - Одеса), PS 787- 14.12.15 (Одеса - Тель-Авів), PS
788-14.12 PS056-15.12.14 (Одеса - Київ).
Після
покращення погодних умов, які не загрожували життю та здоров'ю пасажирів, а
також виконання польотів згідно з запланованим розкладом, рейс PS056-15.12.14
за маршрутом перевезення Одеса - Київ було виконано за найпершої можливості.
На
підтвердження зазначених обставин відповідачем надані документи щодо умов договору перевезення, системи
реєстрації та планування і повітряних суден МАУ, щодо обслуговування пасажирів
затриманих рейсів, тощо.
Інформація
щодо зміни часу відправки рейсу, послідовності дій пасажирів та взаємодії з
авіакомпанією у встановленому порядку була доведена до всіх заінтересованих
осіб, у тому числі пасажирам.
Усім
пасажирам затриманих рейсів було запропоновано повне обслуговування передбачене
положеннями «Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу (затверджені
наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 за №735,
зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 28.12.2012 за №2219/22531) та
технологіями перевізника (залежно від часу доби та тривалості - затримки
забезпечила пасажирів відповідним харчуванням, прохолодними напоями,
альтернативним перевезенням та ін.)
За
вимогами ст. 11 Повітряного Кодексу України та ст.908 ЦК України при виконанні
повітряних перевезень перевізник зобов'язаний дотримуватись Загальних правил
повітряних перевезень, які визначають Умови перевезень та відповідальність
перевізника, зокрема за перевезення пасажирів та багажу.
Позивач
на власний розсуд відмовився від запропонованого обслуговування та
переоформлення авіаквитків та прийняв рішення про відмову від здійснення
міжнародного повітряного перевезення у прямому і зворотному сполученнях.
У
відповідності із ч.1 ст. 922 ЦК України,
ст. 20 Варшавської Конвенції 1929
ст. 19 Монреальської Конвеції -1999 та Правил перевізника за затримку у відправленні транспортного
засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного
засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі,
встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо
перевізник не доведе, що ці порушення сталися
внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу,
яка загрожувала життю або здоров'ю пасажирів, або інших обставин, що не
залежали від перевізника.
У
разі відмови пасажира від перевезення з причини затримки відправлення
транспортного засобу перевізник зобов'язаний повернути пасажиру провізну плату.
(ч.2).
Судом
встановлено, що внаслідок обставин, що не залежали від перевізника сталася
значна затримка авіасудна, яке виконує рейс за маршрутом Одеса - Київ -
Барселона. Причиною затримки вильоту авіасудна
з м. Одеса було погіршення метереологічних умов за прогнозом погоди по
аеродрому Одеса (арк. 7 довідки).
Усім
пасажирам затриманих рейсів було запропоноване обслуговування, передбачене
положеннями «Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу», затверджені
наказом Міністерства інфраструктури України від 30.11.2012 за № 735,
зареєстровані в Міністерстві юстиції України від 28.12.2012 № 2219/22531 та технологіями
перевізника харчуванням, прохолодними напоями, альтернативним перевезенням.
За
заявою позивача про повернення вартості квитків, останньому були повернуті
кошти без застосування штрафних санкцій у повному обсязі.
Судом
встановлено, що внаслідок обставин, що не залежали від перевізника сталася
значна затримка авіасудна, яке виконує рейс за маршрутом Одеса - Київ -
Барселона. Причиною затримки вильоту авіасудна
з м. Одеса було погіршення метереологічних умов за прогнозом погоди по
аеродрому Одеса (арк. 7 довідки).
Згідно
з ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких
суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і
заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже,
судом вірно прийнято до уваги як доказ
довідку про погіршення метереологічних
умов за прогнозом погоди по аеродрому Одеса, внаслідок чого відправлення
транспортного засобу відбулося із затримкою. Затримка авіасудна за вказаним
маршрутом обумовлена погіршенням
метереологічних умов з метою запобігти непередбачуваним наслідкам.
Отже,
належним доказом обставин, що не залежали від перевізника, а саме
несприятливі метереологічні умови для
польоту є не лише сертифікат про форс - мажорні обставини.
Доводи
апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду
першої інстанції не впливають.
Керуючись ст.ст. 303, 304,307,308, 313-315 ЦПК України,
колегія суддів,
у
х в а л и л а :
Апеляційну
скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
відхилити.
Рішення
Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року
залишити без змін.
Ухвала
набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в
касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього
суду касаційної скарги.
Головуючий
:
Судді:
Отправить комментарий