Единый
реестр судебных решений свидетельствует о том, что криптовалюты пока хороши
только для оплаты за наркотики. В гражданском обороте такой предмет
отсутствует. А вот в уголовном процессе он вполне реален.
Так,
однажды в русле модных тенденций между двумя лицами был заключен договор,
согласно которому одно лицо обязалась создать программное обеспечение, а другое
передать в качестве оплаты Bitcoin в эквиваленте.
В
связи с неисполнением обязательства по оплате разработчик программного
обеспечения обратился в суд с иском о взыскании с заказчика суммы
задолженности. Суд в иске отказал, апелляционный суд подтвердил законность
отказа в иске. Суды исходили из следующего.
Согласно
ч. 1 ст. 837 ГК Украины по договору подряда одна сторона обязуется на свой риск
выполнить работу по заданию другой стороны (заказчика), а заказчик обязуется
принять и оплатить выполненную работу. Однако спорный договор, по мнению суда,
содержит признаки договора мены поскольку субъективный состав сторон не
отвечает условиям договора подряда.
По
договору мены (бартера), согласно ст. 715 ГК Украины, каждая из сторон
обязуется передать другой стороне в собственность один товар в обмен на другой
товар, а именно на индивидуально определенное имущество или деньги.
Суд
отметил, что стороны договора согласовали его выполнение на безденежной основе,
то есть предметом договора являются только работы, товар (имущество/вещь). Предмет
договора имеет признаки виртуального - цифровая продукция Bitcoin, он не
является предметом материального мира, не имеет индивидуальных признаков, а
потому, поскольку такой предмет договора нельзя идентифицировать, установить
его признаки как предмета материального мира, такой предмет не может быть
объектом судебной защиты.
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/599/16-ц
провадження № 2/753/2539/16
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24"
березня 2016 р.
Дарницький
районний суд міста Києва в складі:
головуючого
- судді Коренюк
А.М.
при
секретарі Ляшенко Ю.Ю.
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за
позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про забов»язання передати товар в натурі, суд -
В
С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2
звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про забов»язання передати товар в
натурі. Мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та ОСОБА_3 28 вересня 2015 року
укладено договір обміну товару на роботи, згідно з яким ним взято зобов»язання
на власний ризик виконати роботи з розробки та створення програмного
забезпечення відповідно до технічного завдання з передачею їх результатів
ОСОБА_3 у строк до 30 жовтня 2015 року, а остання взяла на себе зобов»язання
передати йому визначену договором кількість цифрової продукції Bitcoin,
об»єктивно вираженої за допомогою комп»ютерного програмування в формі цифрових
записів (товар) на загальну суму 10 000 гривень в обмін на виконання ним робіт.
Обмін робіт на товар здійснюється на безгрошовій збалансованій основі. Роботи
вважаються виконаними з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних
робіт. Він виконав умови договору - розробив та створив програмне забезпечення
відповідно до технічного завдання з передачею їх результатів ОСОБА_3, що
підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 06 листопада 2015
року, проте відповідачкою зобов»язання щодо передачі товару в обмін на виконані
ним роботи, не виконано. Згідно договірних правовідносин вважає свої права
порушеними, що й стало підствою звернення до суду з даним позовом.
В
судовому засіданні ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив
їх задовольнити: зобов»язати ОСОБА_3 передати йому у власність товар у вигляді
цифрової продукції Bitcoin загальною сумою 10000 гривень за актом прийому
передачі.
Відповідачка
в судове засідання не з"явилась, про час та місце розгляду справи
повідомлена згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованим листом
з повідомленням про вручення (а.с.24). Звернулась до суду із заявою про
можливий розгляд справи за її відсутності, наравши письмові заперечення проти
позову.
За
таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу за відсутності
відповідача на підставі доказів наявних у матеріалах справи, та за погодженням
позивача.
Вислухавши
пояснення позивача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у
їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких
ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для
розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що
позовні вимоги підлягають відмові у задоволенні із наступних підстав.
Судом
встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 28 вересня 2015 року укладено договір
обміну товару на роботи, згідно з яким позивачем взято зобов»язання на власний
ризик виконати роботи з розробки та створення програмного забезпечення
відповідно до технічного завдання з передачею їх результатів відповідачці у
строк до 30 жовтня 2015 року, а остання взяла на себе зобов»язання передати
йому визначену договором кількість цифрової продукції Bitcoin, об»єктивно
вираженої за допомогою комп»ютерного програмування в формі цифрових записів
(товар) на загальну суму 10 000 гривень в обмін на виконання ним робіт. Обмін
робіт на товар здійснюється на безгрошовій збалансованій основі. Роботи
вважаються виконаними з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних
робіт (а.с.9-12, 13-14).
Позивач
виконав умови договору - розробив та створив програмне забезпечення відповідно
до технічного завдання з передачею їх результатів ОСОБА_3, що підтверджується
актом прийому-передачі виконаних робіт від 06 листопада 2015 року (а.с.15),
проте відповідачкою зобов»язання щодо передачі товару в обмін на виконані ним
роботи не виконано.
Зважаючи
на спірні правовідносини, умови договору включають елементи істотних умов договору
підряду та договору міни (бартеру). Проте, суд не погоджується з позицією
позивача про те, що до даних правовідносин застосоуються положення договору
підряду, оскільки суб»єктивний склад сторін не відповідає умовам вказаного виду
договору.
Відповідно
до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона зобов»язується на
свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник
зобов»язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відтак,
до спірних правовідносин застосовуються положення договору міни (бартеру).
Сторони
мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного
законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства (ч.1
ст. 6 ЦК України).
За
договором міни (бартеру), згідно ст. 715 ЦК України, кожна із сторін
зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший
товар.
Кожна
із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і
покупцем товару, який він одержує взамін.
Договором
може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на
товар меншої вартості.
Право
власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання
зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Договором
може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).
Законом
можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.
Відповідно
до ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про
купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші
договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті
зобов'язання.
Предметом
яких є товар (майно/річ), індивідуально визначене, і гроші.
Так,
відповідно до п. 1.4 договору товар - визначена договором кількість цифрової
продукції Bitcoin, що є предметом господарського обігу, виробленої в процесі
майнінгу та об»єктивно вираженої за допомогою комп»ютерного програмування в
формі цифрових записів, облік якої ведеться колективно в публічній базі
Blockchain невизначеною кількістю учасників по чітко завданому алгоритму.
Як
вбається з умов договору сторони погодили його виконання на безгрошовій основі
(п.2.3 договору), тобто предметом якого є лише роботи, товар (майно/річ). При
цьому сторони визначивши предмет договору, який має ознаки віртуального -
цифрова продукція Bitcoin, погодили, що він не є предметом матеріального світу,
який не має індивідуальних ознак, а тому, оскільки такий предмет договору не
можна ідентифікувати, визначити його ознаки матеріального світу, такий предмет
не може бути об»єктом судового захисту.
Відповідно
до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть
виникати права та обов»язки.
Згідно
листа Національного банку України 08.12.2014
№ 29-208/72889 щодо віднесення операцій з "віртуальною
валютою/криптовалютою "Bitcoin" (Bitcoin) до операцій з торгівлі
іноземною валютою, а також наявності підстав для зарахування на поточний
рахунок в іноземній валюті фізичної особи іноземної валюти, отриманої від
продажу Bitcoin, вказав про те, що випуск віртуальної валюти Bitcoin не має
будь-якого забезпечення та юридично зобов'язаних за нею осіб, не контролюється
державними органами влади жодної із країн. Отже, Bitcoin є грошовим сурогатом,
який не має забезпечення реальної вартості. Діяльність з купівлі-продажу
Bitcoin за долари США або іншу іноземну валюту має ознаки функціонування так
званих "фінансових пірамід" та може свідчити про потенційну
залученість у здійсненні сумнівних операцій відповідно до законодавства про
протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Законним
платіжним засобом, згідно ст. 192 ЦК України, обов'язковим до приймання за
номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України -
гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в
порядку, встановлених законом.
Діюче
процесуальне законодавство, з урахуванням постанови Пленуму Верховного Суду
України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»
зазначає, що ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким.
Резолютивна частина
повинна мати вичерпні, чіткі,
безумовні й такі, що випливають зі
встановлених фактичних обставин,
висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати
відповіді на інші питання, зазначені у
статтях
215 - 217 ЦПК, у ній, має бути зазначено, зокрема, розмір грошових сум чи
перелік майна, присуджених стороні; вартість майна, яке належить стягнути з
відповідача; конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь,
або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.
Обраний
спосіб захисту порушеного права позивачем передбачає покладення зобов»язання на
відповідача передати йому у власність товар у вигляді цифрової продукції
Bitcoin загальною сумою 10000 гривень, тобто віртуальні речі, які не мають
ознак матеріального світу.
Суд,
враховуючи загальні положення про способи захисту порушеного права та судове
рішення, не може зобов»язати відповідача передати позивачу речі, які не мають
ознак матеріального світу.
Зважаючи
на це, позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.
Невірно
обраний спосіб захисту порушеного права - є підставою для відмови у задоволенні
позову, що передбачено загальними принципами захисту цивільних прав та
інтересів, визначених ст. 16 ЦК України.
На
підставі вищевикладеного, ст.ст. 715, 716 ЦК України, з урахуванням постанови
Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове
рішення у цивільній справі», керуючись ст. ст. 5, 6, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15,
16, 57, 58, 59, 60, 62, 64, 88, 195, 196, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 216,
217, 218, 293, 294 ЦПК України, суд -
В
И Р І Ш И В:
У
задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про забов»язання передати товар в
натурі, - відмовити.
Рішення
може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної
скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи,
які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення
судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня
отримання копії цього рішення.
Рішення
суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної
скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної
скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду
справи апеляційним судом.
Суддя
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12
жовтня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду міста Києва у складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Пікуль А.А., Ратнікової
В.М.
секретар:
Ільченко В.В.
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання передати
товар в натурі,
№
апеляційного провадження: №22-ц/796/7596/2016 Головуючий у суді першої
інстанції: Коренюк А.М. Доповідач у суді
апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
в
с т а н о в и л а :
Рішенням
Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року відмовлено в
задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання передати товар в натурі.
Не
погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій,
посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи,
невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування
судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив
рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким
задовольнити позов у повному обсязі. Зазначає, що висновки суду першої
інстанції про те, що цифрова продукція Вitcoin не є предметом матеріального
світу, не має індивідуальних ознак, а тому не може бути об'єктом судового
захисту, є помилковими. Звертає увагу на те, що по своїй правовій природі цифрова
продукція Вitcoin - це майнові права на записи у відкритій базі даних
Blockchain, її матеріальна цінність підтверджується їх вартістю на світових
онлайн-площадках для торгівлі Вitcoin. Відтак, право яке виникло у нього за
договором на цифрову продукцію Вitcoin підлягає судовому захисту.
В
судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду
справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог
ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Заслухавши
доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи
апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного
рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не
підлягає.
Як
вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 вересня 2015 року між
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір обміну товару на роботи, згідно з яким
позивачем взято зобов'язання на власний ризик виконати роботи з розробки та
створення програмного забезпечення відповідно до технічного завдання з
передачею їх результатів відповідачці у строк до 30 жовтня 2015 року, а остання
взяла на себе зобов'язання передати йому визначену договором кількість цифрової
продукції Bitcoin, об'єктивно вираженої за допомогою комп'ютерного
програмування в формі цифрових записів (товар) на загальну суму 10 000 гривень
в обмін на виконання ним робіт. Обмін робіт на товар здійснюється на
безгрошовій збалансованій основі. Роботи вважаються виконаними з моменту підписання
акту прийому-передачі виконаних робіт (а.с.9-12, 13-14).
Відповідно
до акту прийому-передачі виконаних робіт від 06 листопада 2015 року ОСОБА_1
виконав умови договору - розробив та створив програмне забезпечення відповідно
до технічного завдання з передачею їх результатів ОСОБА_2 (а.с.15).
28
грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він виконав умови договору, розробив та
створив програмне забезпечення відповідно до технічного завдання з передачею їх
результатів ОСОБА_2, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт
від 06 листопада 2015 року, проте ОСОБА_2
зобов'язання щодо передачі товару в обмін на виконані ним роботи, не
виконала. Просив зобов'язати ОСОБА_2 виконати взяті на себе зобов'язання,
передбачені договором, шляхом передачі йому у власність товару у вигляді
цифрової продукції Вitcoin загальною сумою на 10 000 грн. за актом
прийому-передачі.
З'ясувавши
обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої
інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних
вимог ОСОБА_1
Колегія
суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на
наступне.
Відповідно
до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона зобов'язується на
свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник
зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За
договором міни (бартеру), згідно ст. 715 ЦК України, кожна із сторін
зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший
товар.
Кожна
із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і
покупцем товару, який він одержує взамін.
Договором
може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на
товар меншої вартості.
Право
власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання
зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Договором
може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).
Законом
можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.
Відповідно
до ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про
купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші
договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті
зобов'язання.
Законним
платіжним засобом, згідно ст. 192 ЦК України, обов'язковим до приймання за
номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України -
гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в
порядку, встановлених законом.
Відповідно
до п. 1.4 договору від 28 вересня 2015 року товар - визначена договором
кількість цифрової продукції Bitcoin, що є предметом господарського обігу,
виробленої в процесі майнінгу та об'єктивно вираженої за допомогою
комп'ютерного програмування в формі цифрових записів, облік якої ведеться
колективно в публічній базі Blockchain невизначеною кількістю учасників по
чітко завданому алгоритму.
Відповідно
до п. 2.3. договору сторони погодили його виконання на безгрошовій основі,
тобто предметом якого є лише роботи, товар (майно/річ).
Пунктами
4.1.- 4.3. договору визначено, що ОСОБА_2 передає ОСОБА_1 товар протягом 2
(двох) днів з моменту підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт.
Кількість
Товару визначається, виходячи з вартості Bitcoin у гривнях на день здійснення
передачі Товару відповідно до даних, вказаних на сайті htpps://kuna.соm.uа/.
ОСОБА_2
передає ОСОБА_1 товар шляхом ініціювання обміну даними між Bitcoin-гаманцями,
що умовно відображається в публічній базі даних Blockchain як зміна балансу
Bitcoin-гаманців сторін.
Відповідно
до листа Національного банку України 08 грудня 2014 року № 29-208/72889 щодо
віднесення операцій з віртуальною валютою/криптовалютою Bitcoin до операцій з
торгівлі іноземною валютою, а також наявності підстав для зарахування на
поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи іноземної валюти, отриманої
від продажу Bitcoin, вказав про те, що випуск віртуальної валюти Bitcoin не має
будь-якого забезпечення та юридично зобов'язаних за нею осіб, не контролюється
державними органами влади жодної із країн. Отже, Bitcoin є грошовим сурогатом,
який не має забезпечення реальної вартості.
Виходячи
зі змісту листа Національного банку України та умов договору, можна дійти
висновку, що Bitcoin не є річчю в розумінні ст. 179 ЦК України та не має ознак
матеріального світу. Також, Bitcoin не є продукцією.
Як
було з'ясовано, порядок обігу віртуальної валюти/криптовалюти Bitcoin
нормативно не врегульовано.
Крім
того, ОСОБА_1 не було доведено наявності у ОСОБА_2 Вitcoin загальною сумою на
10 000 грн. та можливості їх передачі йому у власність.
Враховуючи
викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про
відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання
ОСОБА_2 передати йому у власність товар у вигляді цифрової продукції Вitcoin
загальною сумою на 10 000 грн. за актом прийому-передачі.
При
цьому, колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що цифрова продукція
Вitcoin - це майнові права, як безпідставні, оскільки вони не грунтуються на
нормах чинного законодавства.
Так,
відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та
професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами визнаються будь-які
права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права,
які є складовими частинами права власності, а також інші специфічні права та
права вимоги. Вitcoin не має ознак майнових прав.
Доводи
апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення
суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно
застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка
зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення
судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись
ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У
Х В А Л И Л А :
Апеляційну
скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення
Дарницького районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала
набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної
скарги до цього суду.
Головуючий:
Т.О. Невідома
Судді:
А.А. Пікуль
В.М. Ратнікова
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа
№ 11 сс/796/3300/2016
Головуючий
у 1 інстанції Рибак М.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22
вересня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого
судді Журавля О.О.
Суддів
Гладія С.В., Тютюн Т.М.,
при
секретареві Малашко О.Ю.,
за
участю апелянта ОСОБА_1,
розглянувши
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_1 на ухвалу слідчого
судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2016 року, якою
його скаргу в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора Київської
місцевої прокуратури № 10, яка полягала у неповерненні тимчасово вилученого
майна, йому повернуто, а також матеріали судової справи і додатково надані
апелянтом відомості, -
в
с т а н о в и л а :
Ухвалою
слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 серпня 2016
року скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора
Київської місцевої прокуратури № 10, яка полягала у неповерненні тимчасово
вилученого майна, йому повернуто.
На
обґрунтування слідчий суддя послався на пропуск скаржником встановленого ст.
304 КПК України строку оскарження такої бездіяльності, відсутність клопотання
про поновлення цього строку з обґрунтуваннями поважності причин його пропуску.
На
погодившись зі вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій
просив скасувати оскаржену ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу,
якою зобов'язати прокурора Київської місцевої прокуратури № 10, який здійснює
процесуальне керівництво за досудовим розслідуванням повернути вилучене під час
обшуку 3 листопада 2015 року у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 майно.
При
цьому апелянт посилається на те, що, хоча майно й було вилучене під час обшуку
3 листопада 2015 року, але з клопотанням про поверненням цього майна він
звернувся до процесуального керівника - прокурора Київської місцевої
прокуратури № 10 - 12 серпня 2016 року на підставі відповіді Київського НДЕКЦ
від 7 липня 2016 року про відсутність необхідності утримувати на експертизі
вилучене майно. Відповіді на це клопотання отримано не було, вилучене майно не повернуто.
Таким
чином, вважає апелянт, бездіяльність прокурора розпочалася з 13 серпня 2016
року, оскільки ж він звернувся зі скаргою на цю бездіяльність 19 серпня 2016
року, остільки встановлений ст. 304 КПК України строк оскарження такої
бездіяльності порушено не було.
Крім
того, апелянт наводить доводи на обґрунтування вимоги про повернення вилученого
майна тим, що його довірителі ОСОБА_2 - взагалі не має будь-якого
процесуального статусу в кримінальному провадженні, а ОСОБА_3 має статус
свідка, вилучене майно - мобільні телефони та носії інформації - вкрай
необхідне їм для виконання своїх професійних функцій, до того ж, тривале їх
вилучення істотно знецінює це майно в матеріальному плані, оскільки морально
старіє.
Заслухавши
доповідь судді, виступ апелянта на підтримку апеляційних вимог, перевіривши та
обговоривши його доводи в сукупності з матеріалами судової справи та додатково
наданими апелянтом відомостями, судова колегія визнає наступне.
У
скарзі до слідчого судді, в апеляційній скарзі та в апеляційному засіданні
ОСОБА_1 наполягав саме на тому, що він оскаржує бездіяльність прокурора, яка
полягає у неповерненні вилученого під час обшуку 3 листопада 2016 року майна
своїх довірителів, на його клопотання, направлене до прокурора 12 серпня 2016
року, та вимагав зобов'язати прокурора повернути вилучене майно.
Матеріалами
судової справи встановлено, що 13 жовтня 2015 року слідчий суддя
Шевченківського районного суду міста Києва частково задовольнив клопотання
прокурора Шевченківського району міста Києва та надав йому дозвіл на проведення
обшуку в приміщенні за місцем розташування інформаційного центру посольства
«bitcoin», з метою виявлення, фіксації та вилучення відомостей про обставини
вчинення кримінального правопорушення, а також відшукання документів, що
стосуються надання послуг вводу/виведення електронних грошей, крипто валюти
«bitcoin», комп'ютерного обладнання, програмно-технічних комплексів,
призначених для емітування ( майнінгу)
крипто валют, мобільних телефонів, за допомогою яких здійснюється спілкування з
клієнтами, чорнових записів, записів із роз'ясненням налаштування та процесу
функціонування системи обміну електронних
грошей, карток поповнення електронних гаманців, а в решті заявлених
вимог відмовив.
3
листопада 2015 року, на підставі цієї ухвали слідчим було проведено обшук, в
ході якого, зокрема, вилучено і майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про повернення якого
клопоче апелянт.
Відомості
про подальшу процесуальну долю згаданого вилученого майна, його визнання
речовими доказами, накладення на це майно арешту тощо, в матеріалах судової
справи відсутні, а з пояснень ОСОБА_1 витікає, що це майно направлене для
проведення відповідних експертних досліджень.
Ст.
100 КПК України, яка визначає порядок зберігання речових доказів і документів
та вирішення питання про спеціальну конфіскацію прямо вказує, що вилучені
речові докази повинні бути щонайшвидше повернуті володільцю, крім випадків,
передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 КПК України.
Ухвалою
слідчого судді від 13 жовтня 2015 року питання щодо арешту вилученого майна не
вирішувалося, отже, відповідно до ст. ст.
167, 168 КПК України, його слід визнати тимчасово вилученим.
Ч.5
ст. 171 КПК України зобов'язує слідчого, прокурора надати клопотання про арешт
тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після його
вилучення, інакше майно повинно бути негайно повернуто особі, у якої його було
вилучено.
Оскільки
у цьому конкретному випадку майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було вилучено 3 листопада
2015 року, тобто у вівторок, остільки наступним робочим днем, не пізніше якого
слідчий, прокурор зобов'язані були подати слідчому судді клопотання про
накладення арешту на це майно, є 4 листопада 2015 року.
ч.
1 ст. 304 КПК України має таку стилістичну конструкцію, яка визнає
бездіяльність слідчого, прокурора, вчиненою і закінченою негайно після того, як
він не виконав у встановлений КПК України строк будь-яку з дій, чи не прийняв у
такий строк передбачене законом процесуальне рішення, незалежно від того,
скільки часу після цього моменту продовжується бездіяльність і саме з цим
моментом пов'язує виникнення у заявника права оскаржити бездіяльність до
слідчого судді, встановлюючи десятиденний термін дії цього права.
Вказана
правова норма робить виняток з цього загального правила лише відносно рішень, а
не дій чи бездіяльності, слідчого, прокурора, які оформлюються винесенням
процесуального документу - постанови.
Таким
чином, бездіяльність слідчого, прокурора щодо неповернення вилученого майна
була вчинена 4 листопада 2015 року і з наступного ж робочого дня, а саме з 5
листопада 2015 року у володільців майна чи їхнього представника, в даному
випадку - ОСОБА_1, виникло право оскарження зазначеної бездіяльності до
слідчого судді.
Оскільки
ч.1 ст. 304 КПК України обмежує право оскарження такої бездіяльності терміном в
десять діб, остільки право оскарження цієї тривало по 15 листопада 2015 року
включно, тобто слідчий суддя у цьому конкретному випадку правильно визнав, що
подавши скаргу на бездіяльність прокурора, яка полягає у неповерненні
вилученого майна 19 серпня 2016 року, ОСОБА_1 пропустив встановлений строк
оскарження такої бездіяльності та не заявив клопотання про поновлення цього
строку, не обґрунтував поважності причин його пропуску, атому прийняв законне
рішення про повернення скарги скаржникові, переконливо його обґрунтувавши та
вмотивувавши і вірно пославшись на положення ст. ст. 303 і 304 КПК України.
В
силу викладеного вище, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, атому,
керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
п
о с т а н о в и л а :
Апеляційну
скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста
Києва від 22 серпня 2016 року, якою його скаргу на бездіяльність прокурора
Київської місцевої прокуратури № 10, яка полягала у неповерненні вилученого під
час обшуку 3 листопада 2015 року майна ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , йому повернуто
залишити без задоволення, а вказану ухвалу слідчого судді, - без змін.
Ухвала
набирає законної сили негайно після проголошення, касаційному оскарженню не
підлягає.
Судді:
Справа
№ 760/4138/17-к
Провадження
№ 1-кп/760/792/17
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04
травня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва
в
складі головуючого-
судді Курової О.І.
за
участю секретаря судових засідань
Річенко М.В.
прокурора
Процишена В.М.
захисника Літовченка
О.С.
обвинуваченого
ОСОБА_3
розглянувши
у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне
провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.03.2017 року
за №22016101110000204 за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.
Києва, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за
адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого,
у
вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.305, ч.2 ст.15 ч.2
ст.309, ч.3 ст.15, ч.2 ст. 309 КК України,
В
С Т А Н О В И В:
Обвинувачений
ОСОБА_3 21.07.2016 року знаходячись за місцем свого проживання за адресою:
АДРЕСА_1, діючи умисно, використовуючи власний ноутбук марки « Acer», через
мережу Інтернет та пошукову систему «Tor», зайшов на інтернет-сайт «Alpha bay»,
де вступив в попередню змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою,
яка перебувала на території Королівства Нідерландів, з метою контрабанди на територію
України особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - МДМА
у великих розмірах та здійснив її оплату шляхом перерахування інтернет- валюти
« bitcoin», еквівалентної 6429,73 гривні, з власного облікового запису «bet3»
інтернет-сайту ««Alpha bay» на невстановлений обліковий запис.
Надалі,
невстановлена досудовим розслідуванням особа, перебуваючи на території
Королівства Нідерландів, діючи на виконання раніше досягнутої із ОСОБА_3
домовленості, здійснила пакування 99 пігулок з вмістом особливо небезпечної
психотропної речовини - МДМА та відправку її до України.
07.10.2016
року зазначене міжнародне поштове відправлення - «проста бандероль» з вмістом
прихованих від митного контролю 99 пігулок, які містять особливо небезпечну
психотропну речовину - МДМА масою 14,466 г. надійшло на територію України в
зону діяльності Київської міської митниці ДФС України за адресою: м. Київ, вул.
Г. Кірпи, 2.
29.11.2016
року о 14 год. ОСОБА_4, знаходячись в житловому будинку № 2 по проспекту Г.
Ватутіна у м. Києві, не будучи обізнаною про злочинний умисел ОСОБА_3 отримала
від кур»єра УДППЗ « Укрпошта» зазначене міжнародне поштове відправлення, яке
останній замовив на своє ім.»я.
Згідно
висновку УНДІСТ та СЕ СБ України № 371/5 від 17.02.2017 у складі наданих на
дослідження пігулок рожевого кольору, які 07.10.2016 року надійшли у
міжнародному поштовому відправленні міститься речовина МДМА /3,4-
метилендіоксиметамфетамін/, яка згідно постанови КМУ № 770 від 06.05.2000 року
« Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і
прекурсорів» відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг
яких заборонено. Загальна маса МДМА у 96 пігулках становить 14,466 г.
Крім
того, 22.07.2016 року ОСОБА_3 знаходячись за місцем свого проживання за
адресою: АДРЕСА_1, через мережу Інтернет вступив в попередню змову з
невстановленою досудовим розслідуванням особою з метою контрабанди на
територіюУкраїни особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої
заборонено- МДМА, тобто її переміщення через митний кордон України з
приховуванням від митного контролю. Так,
використовуючи власний ноутбук марки « Acer», через мережу Інтернет та пошукову
систему «Tor», зайшов на інтернет-сайт «Alpha bay», де замовив у невстановленої
досудовим розслідуванням особи, яка перебувала на території Королівства
Нідерландів, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено -
МДМА у великих розмірах та здійснив її оплату шляхом перерахування інтернет-
валюти « bitcoin», еквівалентної 3991,53 гривні, з власного облікового запису
«bet3» інтернет-сайту ««Alpha bay» на невстановлений обліковий запис. При
цьому, у графі отримувача на інтернет-сайті «««Alpha bay» ОСОБА_3 зазначив своє прізвище та ім.»я
«ОСОБА_3»,а також адресу свого проживання:.АДРЕСА_1.
Надалі,
невстановлена досудовим розслідуванням особа, перебуваючи на території
Королівства Нідерландів, діючи на виконання раніше досягнутої із ОСОБА_3
домовленості, здійснила пакування 52 пігулок з вмістом особливо небезпечної
психотропної речовини - МДМА та відправку її до України.
31.10.2016
року зазначене міжнародне поштове відправлення - «проста бандероль» з вмістом
прихованих від митного контролю 52 пігулок, які містять особливо небезпечну
психотропну речовину - МДМА масою 6,853 г. надійшло на територію України в зону
діяльності Київської міської митниці ДФС України за адресою: м.Київ, вул. Г.
Кірпи,2.
Згідно
висновку УНДІСТ та СЕ СБ України № 26/5 від 17.02.2017 у складі наданих на
дослідження пігулок рожевого кольору, які 31.10.2016 року надійшли у
міжнародному поштовому відправленні, міститься речовина МДМА /3,4-
метилендіоксиметамфетамін/, яка згідно постанови КМУ № 770 від 06.05.2000 року
« Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і
прекурсорів» відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг
яких заборонено. Загальна маса МДМА у 50 пігулках становить 6,853 г.
Крім
того, 21.07.2016 року ОСОБА_3 знаходячись за місцем свого проживання за
адресою: АДРЕСА_1, діючи умисно, використовуючи власний ноутбук марки « Acer»,
через мережу Інтернет та пошукову систему «Tor», зайшов на інтернет-сайт «Alpha
bay»,де повторно вступив в попередню змову з невстановленою досудовим
розслідуванням особою, яка перебувала на території Королівства Нідерландів,з
метою придбання без мети збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг
якої заборонено- МДМА у великих розмірах та здійснив її оплату шляхом
перерахування інтернет- валюти « bitcoin», еквівалентної 6429,73 гривні, з
власного облікового запису «bet3» інтернет-сайту ««Alpha bay» на невстановлений
обліковий запис.
При
цьому, ОСОБА_3 усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою уникнення від
кримінальної відповідальності у випадку викриття правоохоронними органами,
зазначив у графі отримувача свою співмешканку ОСОБА_4 - « ОСОБА_4», а також
адресу їх спільного проживання: АДРЕСА_1, не ставлячи останню до відома про
свій злочинний умисел.
Надалі,
невстановлена досудовим розслідуванням особа, перебуваючи на території
Королівства Нідерландів, діючи на виконання раніше досягнутої із ОСОБА_3
домовленості, здійснила пакування 99 пігулок з вмістом особливо небезпечної
психотропної речовини - МДМА та відправку її до України.
07.10.2016
року зазначене міжнародне поштове відправлення - «проста бандероль» з вмістом
прихованих від митного контролю 99 пігулок, які містять особливо небезпечну
психотропну речовину - МДМА масою 14,466 г. надійшло на територію України в
зону діяльності Київської міської митниці ДФС України за адресою: м. Київ, вул.
Г. Кірпи,2.
31.10.2016
року співробітниками ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області на
підставі постанови про проведення контролю за вчиненням злочину проведено
негласний слідчий захід - контрольовану поставку особливо небезпечної
психотропної речовини, обіг якої заборонено - МДМА у великих розмірах, яка
надійшла на ім.»я ОСОБА_4, в ході якої вказану особливо небезпечну психотропну
речовину замінено імітаційний засіб, схожий за зовнішніми ознаками, який у
своєму складі не містить заборонених у вільному обігу речовин.
29.11.2016
року о 14.00 год. ОСОБА_4 знаходячись у житловому будинку № АДРЕСА_1, не будучи
обізнаною про злочинний умисел ОСОБА_3 отримала від кур»єра УДППЗ « Укрпошта»
зазначене міжнародне поштове відправлення, яке останній замовив на її ім.»я.
Згідно
висновку УНДІСТ та СЕ СБ України № 371/5 від 17.02.2017 у складі наданих на
дослідження пігулок рожевого кольору, які 07.10.2016 року надійшли в
миіжнародному поштовому відправленні, міститься речовина МДМА /3,4-
метилендіоксиметамфетамін/, яка згідно постанови КМУ № 770 від 06.05.2000 року
« Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і
прекурсорів» відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг
яких заборонено. Загальна маса МДМА у 96 пігулках становить 14,466 г.
Тобто,
ОСОБА_3 виконав усі дії, які вважав необхідними для незаконного придбання
особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено -МДМА у
великих розмірах без мети збуту, але злочин не було закінчено з причин, що не
залежали від його волі, оскільки зазначену психотропну речовину, яка містилась
в міжнародному поштовому відправленні, було виявлено співробітниками Київської
міської митниці ДФС України під час митного огляду.
Крім
того, 22.07.2016 року обвинувачений ОСОБА_3 знаходячись за адресою: АДРЕСА_2,
через мережу Інтернет повторно вступив в попередню змову з невстановленою
досудовим розслідуванням особою з метою придбання без мети збуту особливо
небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - МДМА у великих
розмірах.
Використовуючи
власний ноутбук марки « Acer», через мережу Інтернет та пошукову систему «Tor»,
знайшов на інтернет-сайт «Alpha bay»,де повторно вступив в попередню змову з
невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка перебувала на території
Королівства Нідерландів,з метою контрабанди на територію України особливо
небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено- МДМА у великих
розмірах та здійснив її оплату шляхом перерахування інтернет- валюти «
bitcoin», еквівалентної 3991,53 гривні, з власного облікового запису «bet3»
інтернет-сайту ««Alpha bay» на невстановлений обліковий запис. При цьому в
графі отримувача на ітернет-сайті ОСОБА_3 зазначив своє прізвище - « ОСОБА_3»,
а також адресу свого проживання: м.Київ. АДРЕСА_3.
Надалі,
невстановлена досудовим розслідуванням особа, перебуваючи на території
Королівства Нідерландів, діючи на виконання раніше досягнутої із ОСОБА_3
домовленості, здійснила пакування 52 пігулок з вмістом особливо небезпечної
психотропної речовини - МДМА в прозорий поліетиленовий пакет, який помістила в
паперовий конверт та відправили до України.
31.10.2016
року зазначене міжнародне поштове відправлення - « проста бандероль» з вмістом
особливо небезпечної психотропної речовини -МДМА надійшло на територію України
у зону діяльності Київської міської митниці ДФС України за адресою: м.Київ вул.
Г. Кірпи,2.
28.11.2016
року співробітниками ГВ БКОЗ ГУ СБ
України у м. Києві та Київській області на підставі постанови про проведення
контролю за вчиненням злочину проведено негласний слідчий захід - контрольовану
поставку особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено -
МДМА у великих розмірах, яка надійшла на ім.»я ОСОБА_3 в ході якої вказану
особливо небезпечну психотропну речовину замінено на імітаційний засіб, схожий
за зовнішніми ознаками, який у своєму складі не містить заборонених у вільному
обігу речовин.
Згідно
висновку УНДІСТ та СЕ СБ України № 26/5 від 17.02.2017 у складі наданих на
дослідження пігулок рожевого кольору, які 31.10.2016 року надійшли в
міжнародному поштовому відправленні, міститься речовина МДМА /3,4-
метилендіоксиметамфетамін/, яка згідно постанови КМУ № 770 від 06.05.2000 року
« Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і
прекурсорів» відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг
яких заборонено. Загальна маса МДМА у 50 пігулках становить 6,853 г.
Отже,
ОСОБА_3 не виконав всі дії, які вважав необхідними для незаконного придбання
особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено -МДМА у
великих розмірах без мети збуту, з причин, які не залежали від його волі,
оскільки був затриманий співробітниками ГУ СБУ у м.Києві та Київській області.
Вищевказані
дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за
ч.2 ст.305 КК України як контрабанда особливо небезпечної психотропної речовини
у великих розмірах, вчинена повторно за попередньою змовою групою осіб, а саме
її переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного
контролю, за ч.2 ст.15 ч.2 ст.309 КК України як закінчений замах на незаконне
придбання без мети збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великих
розмірах, вчинений за попередньою змовою групою осіб, за ч. 3 ст.15 ч.2 ст.309
КК України як незакінчений замах на незаконне придбання без мети збуту особливо
небезпечної психотропної речовини у великих розмірах.
27.02.2017
року між прокурором відділу прокуратури м.Києва Процишеним В.М., якому на підставі ст. 37 КПК України надані
повноваження прокурора у кримінальному провадженні №22016101110000204, та
підозрюваним ОСОБА_3 в порядку, передбаченому
ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно
з даною угодою прокурор та ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх
істотних для даного провадження обставин, ОСОБА_3 зобов'язався під час судового
розгляду у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнати свою
винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди
визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 повинен понести за вчинене
кримінальне правопорушення, а саме за ч.2 ст.305, ч.2 ст.15 ч.2 ст.309, ч.3
ст.15, ч.2 ст. 309 КК України.
В
угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які
роз'яснені підозрюваному.
Розглядаючи
в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження
даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно
до правил ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо
кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких
злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам,
може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про
визнання винуватості.
Прокурор
в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і
правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити
обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений
ОСОБА_3 в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити
і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав
себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2
ст.305, ч.2 ст.15 ч.2 ст.309, ч.3 ст.15, ч.2 ст. 309 КК України в обсязі
підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання
заявив, що здатен виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Захисник
також просив затвердити угоду про визнання винуватості від 27.02.2017 року.
Злочини,
у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 згідно із ст. 12 КК України є злочинами
середньої тяжкості та одне є тяжким, від яких потерпілих немає.
Суд
шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що
укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування
насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших
обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_3
повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання
винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком
розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки
укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та
наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
На
підставі об'єктивно з'ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мали місце
діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 умови угоди про визнання
винуватості, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, діям
обвинуваченого надана правильна правова кваліфікація за ч.2 ст.305, ч.2 ст.15
ч.2 ст.309, ч.3 ст.15, ч.2 ст. 309 КК України, а тому наявні всі правові
підстави для затвердження вказаної угоди та призначення ОСОБА_3 узгодженого
сторонами цієї угоди покарання.
Враховуючи
викладене, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 122, 374, 474 та
475 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Затвердити
угоду про визнання винуватості від 27.02.2017 року укладену між прокурором
Процишеним В.М. та підозрюваним ОСОБА_3
ОСОБА_3
визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.305, ч.2 ст.15 ч.2
ст.309, ч.3 ст.15, ч.2 ст. 309 КК України та
призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від
27.02.2017 року покарання:
за
ч.2 ст.305 КК України із застосуванням
ст.69 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна,
за
ч.2 ст. 15 ч.2 ст.309 КК України у виду 3 років 6 місяців позбавлення волі;
за
ч.3 ст.15 ч.2 ст.309 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
На
підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш
суворого покарання більш суворим призначити покарання ОСОБА_3 у виді
позбавлення волі строком на 5 П»ять років без конфіскації майна.
У
відповідності ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування
призначеного покарання з випробуванням на 3 (три) роки, поклавши на нього
обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з
питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну
місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з
уповноваженим органом з питань пробації.
Речові
докази:речовину рослинного походження у 2-х поліетиленових пакетах,
поліетиленовий пакет чорного кольору з таблетками рожевого кольору у кількості
86 штук із вмістом МДМА, поліетиленовий пакет чорного кольору в якому містяться
таблетки рожевого кольору у кількості 40 штук зі вмістом МДМА, які знаходяться
в кімнаті зберігання речових доказів слідчого відділу ГУ СБУ у м.Києві та
Київській області - знищити, 3 іноземні
марки з записом: Snternational Nederland 2014 Prioriti», приклеєна паперова
стрічка із надписом» ОСОБА_3 АДРЕСА_6», паперовою стрічкою на звороті із
написом» АДРЕСА_7», з надписом виробника паперового конверту, 5 іноземних марок
з різними малюнками з записом «Snternational Nederland 2014 Prioriti»,
приклеєна паперова стрічка зі написом « ОСОБА_4 АДРЕСА_5», паперовою стрічкою
на звороті із написом» АДРЕСА_9» з написом виробника паперового конверту та
розміром конвертуMasterlain size 0/13/C 150 мм х 215 мм, повідомлення без
номеру форми 22 « Укрпошта» на якому міститься відбиток печатки круглої форми
із написом « Україна 29111610 Київ 218», що знаходяться у сейфі слідчого СВ ГУ
СБУ у м.Києві та Київській області ОСОБА_6 - зберігати в матеріалах
кримінального провадження №22016101110000204, дві картки банківські «
ПриватБанк» Viza Gold№ НОМЕР_5, 05/18,040 та Viza Gold№ НОМЕР_6,04/18,053,
мобільний телефон марки» Iphone 5 imei:НОМЕР_2, ноутбук марки «Acer»s/n NXM 12
EU 0453160 DF073400, мобільний телефон
марки Flay imei: НОМЕР_1, залізна коробка із написом « G-SHOCK»,електроні ваги
сріблястого кольору, кальян з рештками речовини рослинного походження,
посвідчення водія на ім.»я ОСОБА_3 НОМЕР_4, мобільний телефон марки Iphone 6
imei: НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4 які перебувають у сейфі слідчого СВ ГУ СБУ
у м. Києві та Київській області ОСОБА_6- повернути за належністю.
Стягнути
з ОСОБА_3 на користь держави
процесуальні витрати у розмірі 7923.20 гривень.
Скасувати
ухвалу Печерського районного
суду м. Києва від 01.12.2016 року по справі № 757/59439/16-к,
від 01.12.2016 року по справі № 757/59416/16-к, від 01.12.2016 року по справі №
757/ 59430/16-к про накладення
арешту на: електронні ваги сріблястого кольору, два прозорих пакети з
речовиною рослинного походження, банківські картки « ПриватБанк» НОМЕР_5,
НОМЕР_6, кальян, міжнародне поштове відправлення із написом «АДРЕСА_8»,
мобільний телефон марки Iphone 6 imei НОМЕР_3, повідомлення форми 22, ноутбук
марки «Acer»s/n NXM 12 EU 0453160 DF073400, мобільний телефон марки» Iphone 5
imei НОМЕР_2, мобільний телефон марки Flay imeiНОМЕР_1, речовину рослинного
походження у 2-х поліетиленових пакетах.
Запобіжний
захід, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді застави, залишити без змін
до набрання вироком законної сили.
Вирок
може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до
апеляційного суду міста Києва через Солом»янський районний суд міста Києва
шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок
набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо
таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його
не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної
інстанції.
Учасники
судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому
та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику
судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія
судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя О.І.Курова.
Отправить комментарий