Психологи
рекомендуют разнообразные методики противостояния хамству. От реакции с юмором
до дистанцирования от оскорбления. Иногда борьба с хамством переходит в
судебные баталии.
Так,
пост в социальной сети «Facebook» до суда довел. И Шевченковский районный суд
г. Киева (решение от 22.12.2017 г. по делу N 761/28603/17) исковые требования о
защите деловой репутации и опровержении недостоверной информации удовлетворил.
Иски
об опровержении недостоверной информации, в том числе распространенной через
социальные сети, многочисленны. Данное дело интересно тем, что в нем способом
фиксации информации, размещенной в сети интернет, был выбран обзор сайта
адвокатом с последующим составлением протокола на основании его
профессионального права на сбор сведений о фактах, которые могут быть
использованы в качестве доказательств в соответствии с п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Об
адвокатуре и адвокатской деятельности».
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА
КИЄВА
РІШЕННЯ
22.12.2017 р.
Справа N 761/28603/17
Провадження N 2/761/6705/2017
(Заочне)
Шевченківський
районний суд міста Києва в складі: головуючого, судді - Макаренко І. О., при
секретарі - Триндюка А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в
приміщенні суду, в порядку загального провадження, цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабізнесінформ" до ОСОБА_1
про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, суд
встановив:
Позивачі
звернулись до суду з позовом про захист ділової репутації та спростування
недостовірної інформації, мотивуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на
власній сторінці в соціальній мережі "Facebook" користувачем ОСОБА_1
(ОСОБА_1) було опубліковано допис наступного змісту: "Другий день
спостерігаю Марлезонський балет довкола ОСОБА_2 на страни.юа. вже й відео торгів
виклали. Я думаю, треба, закінчуючи цю тему, відділити мух від котлет. Тобто,
окремо сказати про ОСОБА_2 і окремо - про те, що у нас називається
журналістикою. ОСОБА_2 - інформаційний диверсант і ворог нашої держави, не
здивуюсь, якщо й штатний агент ФСБ. Звісно, до журналістики він ніякого
стосунку не має, він пропагандист, талановитий та розумний. Сподіваюсь, він
сяде, а страну - закриють нафіг (да-да. Поправ усі закони дємакратії)). На
цьому моє обговорення ОСОБА_2 і страни закінчується. Тепер про журналістику.
Ви, дорогі колеги, ті, хто кричить про ущімлєнія свободи слова, або спіднє
вдягніть, або хрестик зніміть. ОСОБА_2 попалився? Брав бабки з депутатів за
публікації? Боже, яка сенсація. Практично кожна редакція в нашій країні
розміщає за ліве бабло такі ж ліві матеріали (тобто, без плашки
"реклама" чи "PR"). Може, для вас це новина? Так я ось вам
викладаю абсолютно реальний прайс (на будь-який смак - і новини, і аналітика, і
інтерв'ю, список неповний, скоротила удвічі, аби не зависати)) Якщо когось
зацікавило - звертайтеся, підкажу, до кого звертатися. А, да - ціни в доларах,
а то ще подумаєте шось не те. Отже: Лига ІНФОРМАЦІЯ_2".
Зазначає,
що в межах виконання договору про надання правової допомоги між адвокатом К. І.
В. та ТОВ "ІА "ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ" з метою фіксування
опублікування вказаного вище посту відповідача, адвокатом було досліджено та
власноруч зроблено скріншоти вказаної вище публікації про що складено протокол
фіксації публікації.
ІНФОРМАЦІЯ_3
відповідачем на власній сторінці в "Facebook" було розміщено другий
пост (ІНФОРМАЦІЯ_4), де перелік інтернет-ресурсів, що на думку відповідача
розміщуються рекламні матеріали без маркування наведено у алфавітному порядку.
Інформація під пунктом 60 стосується сайта liga.net.
ТОВ
"ІА "ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ" є власником інформаційного ресурсу
liga.net.
Також,
позивач зазначає, що портал ЛІГА.net - один з лідерів за охопленням аудиторії
українського Інтернету, а також займає лідируючі позиції в сегменті новинних і
ділових медіа.
Саме
тому, публічні заяви відповідача про те, що liga.net нібито здійснює публікацію
рекламних матеріалів без відповідного маркування ("джинси"), із
зазначенням цінової політики за такі публікації є недостовірною інформацією,
може створювати у широкого кола осіб викривлене уявлення про діяльність
liga.net як інформаційного ресурсу, що безперечно порочить бездоганну ділову
репутацію позивача.
Позивач
просить суд, відповідно до останньої редакції позовної заяви: зобов'язати
ОСОБА_1 протягом 10 днів з моменту вступу рішення в законну силу спростувати
поширену нею ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 інформацію, опубліковану у соціальній
мережі "Фейсбук" за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо інформаційних
ресурсів, які здійснюють розміщення рекламних матеріалів без маркування за
винагороду, розмістивши текст наступного змісту на власній сторінці у
соціальній мережі "Фейсбук" із налаштуванням публічного доступу за
адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5: "Інформація, поширена мною на моїй сторінці у
соціальній мережі "Фейсбук" - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо
включення інформаційного порталу liga.net до переліку інформаційних ресурсів,
які здійснюють розміщення рекламних матеріалів без маркування за винагороду в
розмірі 225 доларів США, є недостовірною".
Представник
позивача в судове засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи у
його відсутність, позовні вимоги підтримав, проти заочного рішення не
заперечував.
Відповідач
в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про
день, час та місце розгляду справи повідомлена завчасно в установленому законом
порядку.
Оскільки,
сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і
відповідно до ст. 280 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд
справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши
матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню,
виходячи з наступного.
У
відповідності до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист
права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів сім'ї та права
вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування
матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням
та поширенням такої недостовірної інформації.
Стаття
94 Цивільного кодексу України встановлює право юридичної особи на недоторканність
її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші
особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права
юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Згідно
із ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і
слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно
збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або
в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом
в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського
порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я
населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання
розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання
авторитету і неупередженості правосуддя.
Статтею
68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно
додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і
свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно
ст. 1 Закону України "Про інформацію" інформація це будь-які
відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або
відображені в електронному вигляді
Відповідно
до ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на
інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання,
поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх
прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна
порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та
інші права, свободи і законі інтереси інших громадян, права та інтереси
юридичних осіб.
Відповідно
до положень п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України N 1 від 27 лютого
2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі
фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при
розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним
складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення
позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення
її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація
стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення
недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г)
поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає
шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно
здійснювати своє особисте немайнове право.
Згідно
п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у
справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації
фізичної та юридичної особи" N 1 від 27 лютого 2009 року належним
відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор
відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач
повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації
невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо
встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта вільним,
належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений
інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та
умови для поширення недостовірної інформації.
Судом
встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на власній сторінці в соціальній мережі
"Facebook" користувач ОСОБА_1 (ОСОБА_1) опублікувала пост наступного
змісту: "Другий день спостерігаю Марлезонський балет довкола ОСОБА_2 на
страни.юа. вже й відео торгів виклали. Я думаю, треба, закінчуючи цю тему,
відділити мух від котлет. Тобто, окремо сказати про ОСОБА_2 і окремо - про те,
що у нас називається журналістикою. ОСОБА_2 - інформаційний диверсант і ворог
нашої держави, не здивуюсь, якщо й штатний агент ФСБ. Звісно, до журналістики
він ніякого стосунку не має, він пропагандист, талановитий та розумний.
Сподіваюсь, він сяде, а страну - закриють нафіг (да-да. Поправ усі закони дємакратії)).
На цьому моє обговорення ОСОБА_2 і страни закінчується. Тепер про журналістику.
Ви, дорогі колеги, ті, хто кричить про ущімлєнія свободи слова, або спіднє
вдягніть, або хрестик зніміть. ОСОБА_2 попалився? Брав бабки з депутатів за
публікації? Боже, яка сенсація. Практично кожна редакція в нашій країні
розміщає за ліве бабло такі ж ліві матеріали (тобто, без плашки
"реклама" чи "PR"). Може, для вас це новина? Так я ось вам
викладаю абсолютно реальний прайс (на будь-який смак - і новини, і аналітика, і
інтерв'ю, список неповний, скоротила удвічі, аби не зависати)) Якщо когось
зацікавило - звертайтеся, підкажу, до кого звертатися. А, да - ціни в доларах,
а то ще подумаєте шось не те. Отже: Лига ІНФОРМАЦІЯ_2".
ІНФОРМАЦІЯ_3
ОСОБА_1 (ОСОБА_1) на власній сторінці в "Facebook" було розміщено
другий пост (ІНФОРМАЦІЯ_4) наступного змісту: "Щойно мене запитали, чому я
видалила праси на джинсу. Я нічого не видаляла, але подивилася - мій пост і
справді зник. Видно, не один посередник заробітку позбавився, от люди й
казяться. Ну то я викладу тут повний список - 170 ресурсів, в алфавітному
порядку, що вам легше було шукати улюблені сайти)) А в 18:30 буду про це
неподобство говорити на Телеканал ATR)
Украинские
сайты (расценки в у.е.)
60.
Лига ІНФОРМАЦІЯ_2".
Вказане
інформація поширена в мережі Інтернет у соціальній мережі "Фейсбук"
за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, відтак, стала доступною необмеженому колу осіб.
Судом
встановлено та не заперечувалося сторонами, що ТОВ "ІА
"ЛІГАБІЗНЕСІНФОРМ" є власником інформаційного ресурсу liga.net.
Отже,
інформація викладена ОСОБА_1 в мережі Інтернет у соціальній мережі
"Фейсбук" за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на своїй власній сторінці
ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3, розміщена стосовно позивача.
Відповідно
до ч. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України N 1 від 27 лютого 2009
року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або
викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не
існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають
дійсності (неповні або перекручені).
Пунктом
19 вказаної постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної
інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та
з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно
до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію", оціночними
судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних
даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути
витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер
використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Відповідно
до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики
Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ
Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику
Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело
права.
Як
вбачається з практики Європейського суду з прав людини, яка міститься, зокрема,
в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.07.86 року N 12/1984/84/131
"Справа Лінгенса", "на думку Суду, слід уважно розрізняти факти
та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних
суджень не можна".
Тобто,
критерієм відмежування "тверджень" від "суджень", є
можливість перевірки інформації на предмет правдивості.
Таким
чином, інформація, поширена в мережі інтернет у соціальній мережі
"Фейсбук" за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, на своїй сторінці ОСОБА_1
(ОСОБА_1) ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 перевірена судом на предмет її
достовірності, а отже, є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.
Судом
встановлена відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач
здійснює розміщення рекламних матеріалів без маркування за винагороду в розмірі
225 доларів США на час поширення оспорюваної інформації ІНФОРМАЦІЯ_1 та
ІНФОРМАЦІЯ_3
Ураховуючи
викладене, судом встановлено, що недостовірною, тобто такою, що не відповідає
дійсності, є наступна інформація, поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет у
соціальній мережі "Фейсбук" за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5: "Практично
кожна редакція в нашій країні розміщає за ліве бабло такі ж ліві матеріали
(тобто, без плашки "реклама" чи "PR"). Може, для вас це
новина? Так я ось вам викладаю абсолютно реальний прайс (на будь-який смак - і
новини, і аналітика, і інтерв'ю, список неповний, скоротила удвічі, аби не
зависати)) Якщо когось зацікавило - звертайтеся, підкажу, до кого звертатися.
А, да - ціни в доларах, а то ще подумаєте шось не те. Отже: Лига
ІНФОРМАЦІЯ_2";
та
поширена ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет у соціальній мережі "Фейсбук"
за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5: "Щойно мене запитали, чому я видалила праси на
джинсу. Я нічого не видаляла, але подивилася - мій пост і справді зник. Видно,
не один посередник заробітку позбавився, от люди й казяться. Ну то я викладу
тут повний список - 170 ресурсів, в алфавітному порядку, що вам легше було
шукати улюблені сайти)) А в 18:30 буду про це неподобство говорити на Телеканал
ATR)
Украинские
сайты (расценки в у. е.)
60.
Лига ІНФОРМАЦІЯ_2".
За
визначенням п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року
N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної
особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", негативною
слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема,
норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення
принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в
особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача,
порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Згідно
із п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року N 1
"Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної
особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", чинне
законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової
репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими
немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового
захисту.
Зокрема,
під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як
унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна
соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її
діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою
репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних
осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх
підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює
така особа як учасник суспільних відносин.
Суд
погоджується з доводами представника позивачів стосовно того, що портал
ЛІГА.net охоплює велику аудиторію українського Інтернету, а також займає певну
позиції в сегменті новинних і ділових медіа, а отже, розміщення в мережі
Інтернет недостовірних даних щодо порталу ЛІГА.net, завдає шкоди діловій
репутації позивачів та ганьбить її.
Як
роз'яснено у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України N 1 від 27.02.2009
року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної
особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", належним
відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор
відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач
повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Відповідач
доказів на підтвердження достовірності інформації опублікованої на її сторінці
в мережі інтернет на сайті соціальної мережі "Фейсбук" суду не
надала.
В
рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Редакція газети
"Правоє дело" та Штекель проти України" від 05.05.2011 року (п.
32) вказується про те, ніхто не може нести відповідальність за інформацію, що
міститься в Інтернеті, автором якої він не є, якщо він або не привласнив цю
інформацію як свою, або не відмовився виконати судовий припис щодо видалення
зазначеної інформації.
Відповідно
до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року N 1
"Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної
особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", вибір
способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до
гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить
позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний,
так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який
регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні
брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового
права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також
іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та
наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту
відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на
відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються
особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.
Згідно
із ст. 277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права
якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної
інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи,
яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же
спосіб, у який вона була поширена.
Пункт
5 постанови Пленуму ВСУ визначає, що відповідно до статей 94, 277 ЦК України,
фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок
поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на
спростування цієї інформації. При спростуванні поширена інформація визнається
недостовірною.
Як
визначено статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,
крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За
таких обставин суд, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які
посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених
доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які
випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають
застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення
позовних вимог.
Керуючись
ст. ст. 32, 34, 68 Конституції України, ст. ст. 91, 94, 277 ЦК України, ст. 5
Закону України "Про інформацію", ст. ст. 12, 81, 258, 263 - 265, 280
- 283, 354, 355 ЦПК України, суд вирішив:
Позовні
вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігабізнесінформ" (м.
Київ, вул. Тимофія Шамрила, 23) до ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6) про захист
ділової репутації та спростування недостовірної інформації - задовольнити.
Визнати
недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Товариства з обмеженою
відповідальністю "Лігабізнесінформ" наступну інформацію, поширену
ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет у соціальній мережі "Фейсбук" за
адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5: "Практично кожна редакція в нашій країні розміщає
за ліве бабло такі ж ліві матеріали (тобто, без плашки "реклама" чи
"PR"). Може, для вас це новина? Так я ось вам викладаю абсолютно
реальний прайс (на будь-який смак - і новини, і аналітика, і інтерв'ю, список
неповний, скоротила удвічі, аби не зависати)) Якщо когось зацікавило -
звертайтеся, підкажу, до кого звертатися. А, да - ціни в доларах, а то ще
подумаєте шось не те. Отже: Лига ІНФОРМАЦІЯ_2";
та
поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі Інтернет у соціальній мережі "Фейсбук"
за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5: "Щойно мене запитали, чому я видалила праси на
джинсу. Я нічого не видаляла, але подивилася - мій пост і справді зник. Видно,
не один посередник заробітку позбавився, от люди й казяться. Ну то я викладу
тут повний список - 170 ресурсів, в алфавітному порядку, що вам легше було
шукати улюблені сайти)) А в 18:30 буду про це неподобство говорити на Телеканал
ATR)
Украинские
сайты (расценки в у. е.)
60.
Лига ІНФОРМАЦІЯ_2".
Зобов'язати
ОСОБА_1 протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили спростувати
поширену нею ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 інформацію, опубліковану у соціальній
мережі "Фейсбук" за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо інформаційних
ресурсів, які здійснюють розміщення рекламних матеріалів без маркування за
винагороду, розмістивши спростування на власній сторінці у соціальній мережі
"Фейсбук" із налаштуванням публічного доступу за адресою:
ІНФОРМАЦІЯ_5, наступного змісту: "Інформація, поширена мною на моїй
сторінці у соціальній мережі "Фейсбук" - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3
щодо включення інформаційного порталу liga.net до переліку інформаційних
ресурсів, які здійснюють розміщення рекламних матеріалів без маркування за
винагороду в розмірі 225 доларів США, є недостовірною"
Стягнути
з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю
"Лігабізнесінформ" судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Рішення
може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний
суд м. Києва протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Заочне
рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою
відповідача.
Заява
про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з
дня його проголошення.
Учасник
справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його
проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про
перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому
повного заочного рішення суду.
Рішення
суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду міста Києва шляхом
подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо
в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини
судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без
повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня
складення повного судового рішення.
Рішення
суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги
всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У
разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає
законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи
закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної
інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
Отправить комментарий